Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 00:17, шпаргалка
Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) — душа, дух; λόγος (logos) — вчення, наука) — наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення якій знаходимо в цих явищах.
Психологія як наука має особливості, що відрізняють її від інших дисциплін. У науковому вжитку термін “психологія” вперше з'явився у XVI ст. З XIX ст. психологія стає самостійною експериментальною галуззю наукових знань.
1.Психологія як наука.
2.Педагогіка як наука.
3.Поняття про психіку. Види психічних явищ.
4.Розвиток психіки й поведінки живих істот.
5.Будова і функціонування нервової системи людини.
6.Центральна, периферійна та вегетативна нервова система.
7.Фізіологічні механізми сну.
8.Психічне здоров’я та його забезпечення.
9.Свідомість, функції свідомості.
10.Етапи розвитку самосвідомості.
11.Концепція З.Фройда, Д.Узнадже, К.Горні, К.Юнга
12.Несвідоме, передсвідоме та підсвідоме.
13.Захисні механізми психіки.
14.Форми прояву несвідомого.
15.Поняття і класифікація психічних процесів людини.
16.Поняття, властивості, види уваги.
17.Поняття, властивості відчуттів.
18.Поняття, властивості, види сприйняття.
19.Поняття, процеси, види та розвиток пам’яті.
20.Мислення, його види, форми та операції.
21.Поняття і види емоцій.
22.Воля і вольові якості особистості.
23.Поняття і класифікація психічних станів.
24.Стани неспання: когнітивні, афективні, вольові.
25.Феноменологічні стани: виникнення, прояв, регуляція.
26.Поняття „людина, „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.
27.Вітчизняні теорії особистості.
28.Психологічна структура особистості.
29.Біопсихічні властивості особистості.
30.Психосоціальні властивості особистості
31.Зарубіжні теорії особистості.
32.Поняття і види темпераменту, походження теорії темпераменту.
33.Поведінкові властивості та регулювання прояву темпераменту.
34.Прояв темпераменту в навчальній та професійній діяльності.
35.Задатки та здібності, види здібностей.
36.Обдарованість, талановитість, геніальність.
37.Інтелект, функції і структура інтелекту. Характеристики інтелекту.
38.Коефіцієнт інтелекту (IQ), тести інтелекту.
39.Креативність, творчі здібності.
40.Поняття характеру, підходи до розуміння характеру.
41.Риси і типи особистості.
42.Акцентуації характеру.
43.Локус-контроль особистості.
44.Мотиваційна сфера особистості: поняття, структура.
45.Потреби, види потреб.
46.Мотиви і процес мотивації.
47.Спрямованість особистості та її види.
48.Мотивація навчання і професійної діяльності.
49.„Я-образ”, „Я-концепція” як ядро особистості.
50.Самооцінка та рівень домагань.
51.Розвиток особистості, його ознаки, фактори, умови та напрямки.
52.Діяльність та її структура.
53.Види і типи діяльності.
54.Спільна діяльність. Становлення спільної діяльності в онтогенезі.
55.Поняття та функції спілкування в життєдіяльності людини
56.Сторони та види спілкування.
57.Міжособистісні стосунки та їх оптимізація.
58.Соціально-психологічна установка та соціальна перцепція.
59.Психологічний вплив на іншу людину в процесі взаємодії.
60.Соціальна група: поняття, класифікація, структура.
61.Статус і роль людини в групі: поняття, види, взаємозв’язок.
62.Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
63.Самопочуття людини в групі, соціально-психологічна атмосфера та клімат.
64.Конфлікт: сутність, структура, класифікація.
65.Види конфліктів та шляхи їх розв’язання.
66.Взаємозв’язок освіти, навчання, виховання і розвитку особистості.
67.Система освіти в Україні: стан і перспективи.
68.Парадигми та моделі освіти.
69.Самоосвіта особистості.
70.Навчальна діяльність та її особливості.
71.Процес і структура навчання.
72.Поняття про спільну діяльність.
73.Функції управління навчанням.
74.Особливості самоуправління у навчанні.
75.Функції сауправління.
76.Управління спільною діяльністю навчання.
77.Рівні та функції управління навчанням.
78.Самостійна робота студента: мета, організація, поради для самопідготовки.
79.Робота на лекціях. практичних і семінарських заняттях: мета, організація, поради для самопідготовки.
80.Часовий контроль як основа планування, проблеми часового контролю.
81.Завчасне планування та облік повсякденної діяльності.
82.Контроль та зворотній зв’язок в навчанні: поняття, структура, види, форми та методи.
83.Оцінка та відмітка. Суб’єктивізм в оцінюванні.
84.Принципи і правила успішного контролю в навчанні.
85.Модульний контроль: поняття, поради і рекомендації з підготовки.
86.Екзаменаційний контроль: поняття, поради і рекомендації з підготовки.
Емоційна пам'ять - це пам'ять на почуття. Пережиті та збережені в пам'яті почуття виступають як сигнали, які або спонукають до дії, або утримують від вчинків, що викликали в минулому негативні переживання.
Образна пам'ять - це пам'ять на уявлення, на картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зоровою, слуховою, тактильною (дотиковою), нюховою, смаковою. Образна пам'ять може досягати високого рівня як компенсаторний механізм у сліпих, глухих і т. д.
Ейдетична пам'ять. Ейдетичні, або наглядні, образи пам'яті - це результат збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи подібні до уявлень тим, що виникають за відсутності предмета, але характеризуються такою деталізованою наглядністю, яка цілком недоступна звичайному уявленню.
Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки, втілені у форму мови. Тому тут головна роль належить другій сигнальній системі. Словесно-логічна пам'ять відіграє провідну роль у засвоєнні знань учнями в процесі навчання.2. За характером мети діяльності.
Мимовільна пам'ять - це запам'ятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати чи пригадати.
Довільна пам'ять - це коли ставиться певна мета запам'ятовування і відтворення з докладанням вольового зусилля.3. За тривалістю утримання інформації.
На відміну від тривалої пам'яті, для якої є характерним тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення, короткочасна пам'ять характеризується дуже коротким збереженням після одноразового дуже нетривалого сприйняття і негайним відтворенням (у перші ж секунди після сприйняття матеріалу).
Оперативна пам'ять забезпечує запам'ятовування інформації, необхідної тільки для виконання певної дії.
Після одноразового прослуховування пояснень викладача у тривалій пам'яті учня залишається в середньому тільки 10% змісту прослуханого, після самостійного читання - 30%, після активного спостереження навчального процесу - 50%, а після освоєння практичними діями учнів - 90%.
20.Мислення, його види, форми та операції.
Мислення - процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.
Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними.
Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.
Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами.
ОПЕРАЦІЇ
Аналіз - це розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.
Синтез - це поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.
Узагальнення- мисл. Операція, обєднення предметів і явищ за їх спільними й істотними ознаками
Абстрагування - відволікання від несуттєвих ознак і виокремлення самих лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.
Порівняння - встановлення подібності й несхожості між предметами або явищами дійсності.
ФОРМИ
Поняття - це відображення загальних і притому суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності.
Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.
Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):
• аналіз;
• синтез;
• абстрагування;
• узагальнення;
• класифікацію.
Без асоціацій мислення не буває.
Розрізняють три типи асоціацій:
• за суміжністю;
• за подібністю;
• за контрастом.
Асоціаціями називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне з'явлене уявлення або поняття викликає інші.
Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак. Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа розуміння.
Умовиводи - це утворення з декількох суджень нового судження. Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання, усвідомлюється як розуміння.
Розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби.
21.Поняття і види емоцій.
Часто слова «емоції» та «почуття» використовуються як синоніми. У вузькому значенні емоція - це безпосереднє, тимчасове переживання якогось постійного почуття.
Емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Наприклад, почуття насолоди, співпереживання на талановито поставленому спектаклі та страх як ставлення до певного об'єкта. Від страху людина може заціпеніти, а може у відчаї кинутися назустріч небезпеці.
В одних випадках емоції відрізняються дієвістю. Вони спонукають до вчинків, висловлювань, збільшують напруження сил і називаються стенічними. Коли людина, приміром, ладна «гору зрушити».
В інших випадках емоції, які називаються астенічними, характеризуються пасивністю або спогляданням, переживання почуттів розслаблює людину.
Основні емоційні стани
ще називають фундаментальними емоціями,
кожна із яких має свій спектр психологічних
характеристик і зовнішніх
Цікавість - позитивний емоційний стан, який сприяє розвиткові навичок і вмінь, здобуванню знань, мотивує навчання.
Радість - позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невелика чи принаймні невизначена.
Здивування - емоційна реакція, яка не має чіткого позитивного чи негативного знаку і гальмує всі попередні емоції, скеровуючи увагу на раптовий об'єкт або обставини. Може переходити у зацікавленість.
Страждання - емоційний стан, пов'язаний з отриманням достовірної або такої, що здається достовірною, інформації про неможливість задоволення важливих життєвих потреб, які досі здавалися більш або менш імовірними.
Гнів - емоційний стан, який протікає у формі афекту і викликається раптовим виникненням значної перешкоди на шляху вдоволення винятково важливої для суб'єкта потреби. Має стенічний характер.
Відраза - негативний емоційний стан, що його спричинюють об'єкти (предмети, люди, обставини), зіткнення з якими заходить у суперечність із моральними або естетичними принципами і установками суб'єкта. Відраза, що поєднується з гнівом, в особистих стосунках може мотивувати агресивну поведінку, бажання позбутися когось або чогось.
Презирство - негативний емоційний стан, що виникає в особистих стосунках і породжується неузгодженістю життєвих позицій, поглядів, поведінки з об'єктом почуттів. Останні сприймаються як жалюгідні, що не відповідають естетичним критеріям і моральним нормам. Один із наслідків презирства - деперсоналізація індивіда або групи, до яких воно (презирство) стосується.
Страх - негативний емоційний стан, що виникає в разі отримання суб'єктом інформації про можливі збитки для його життєвого благополуччя, про реальну чи уявну небезпеку, яка загрожує. Страх блокує важливі потреби людини на основі дійсного чи уявного прогнозу. Має стенічний (дієвий) чи астенічний (розслаблений) характер. Виявляється у вигляді стресових станів, стійкого настрою пригніченості й тривожності або у вигляді афекту (жах).
Сором - негативний емоційний стан, що характеризується усвідомленням невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням інших людей, а й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній образ.
22.Воля і вольові якості особистості.
Воля тісно пов'язана з емоціями, тому їх часто об'єднують у спільну емоційно-вольову систему особистості, яка протиставляється пізнавальній. Якщо ж емоції лежать на нижчому рівні еволюції психіки, то воля є її вершиною.
Воля - це здатність людини свідомо контролювати свою діяльність і поведінку та активно керувати ними, переборюючи перешкоди і підпорядковуючи їх свідомо поставленій меті.
Вольові дії, виконуючи дві взаємопов'язані функції:
• у ситуації вибору рівних за значеннями мотивів і цілей;
• за відсутності в індивіда актуальних потреб у дії;
• за наявності зовнішніх і внутрішніх перешкод і т. ін.
Етапами вольової дії є:
-Усвідомлення мети і
-Усвідомлення ряду
-Прояв мотивів, які
-Боротьба мотивів і вибір;
-Прийняття однієї з можливостей як рішення;
Здійснення ухвального рішення.
Виділяють наступні вольові якості:
Сильна воля; Наполегливість; Рішучість; Ризик (ситуативний, надситуативний, виправданий, невиправданий)
Упертість; Виконавчість; Конформність; Навіюваність; Нерішучість; Слабовільність( абулія, апраксія, лінощі)
Абулія - це виникла на основі патології мозку відсутність спонукання до діяльності, нездатність при розумінні необхідності винесення рішення до дії чи виконання їїАпраксія - порушення довільної регуляції рухів і дій, які унеможливлюють здійснення вольового акту
Лінощі - прагнення людини відмовитися від подолання труднощів, стійке небажання здійснити вольове зусилля.
23.Поняття і класифікація психічних станів.
Психічні (психологічні) стани —мінливі стани людини, які описують у термінах психології. Як правило, емоційно насичені, виникають під вливом життєвих обставин, стану здоров'я, ряду інших факторів. П. с., як й інші психічні явища, існують у вигляді переживань, ідей в свідомості людини та в тій частині психіки, яку називають несвідоме. Це означає, що їх неможливо сприйняти за допомогою органів відчуттів та дослідити методами природничих наук.
Групи психічних станів:
-афективні
-вольові
-когнітивні
Серед П. с. згадуються:
емоції;
увага;
тривожність;
установки;
задоволення-незадоволення;
апатія-натхнення;
ейфорія;
бадьорість-втома та інші.
Деякі П. с. можна розглядати як складні
явища психофізіологічного
Психічні стани можна
* стани емоційні - настрої, афекти, тривога тощо;
* стани вольові - рішучість, розгубленість тощо;
* стани пізнавальні (вольові)- зосередженість, замисленість тощо.
Психічні стани розрізняють також за глибиною і тривалістю.
Характеристика окремих психічних станів
Емоції — це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні — негативні.
Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.
Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення.
Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання - вибір об'єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення.
Світ емоцій людини багатогранний. Емоцій стільки, скільки ситуацій, в яких перебуває особистість. В цілому почуття й емоції змінюються контрастно в таких напрямках:
1) задоволення (приємне переживання);
2) незадоволення (неприємне переживання);
3) подвійне (амбівалентне);
4) невизначене ставлення до дійсності.
При цьому людина перебуває в сильному напруженні, збудженні або ж у спокійному стані.
У людини, яка відчуває, наприклад, скорботу, гнів, радість, інші емоційні переживання, відбуваються різні зміни не лише в діяльності внутрішніх органів, а й у зовнішньому вигляді (міміка, пантоміміка тощо). Змінюється вираз обличчя, голос. Через виразні рухи і дії, як правило, розкривається почуттєва сфера особистості.