Шпаргалки з "Психології"

Периферична нервова  система поділяється на соматичну  нервову систему і автономну  нервову систему.

Автоно́мна (вегетативна) нерво́ва систе́ма — у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладких м'язів (стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз. Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму. Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.

Звичайно вегетативна  нервова система поділяється  на два підрозділи: симпатичну та парасимпатичну системи. Третя, ентерична, система, що іннервує травні органи та здебільшого  незалежна від центральної нервової системи, також іноді вважається частиною автономної нервової системи.

Симпатична  система відповідає на стрес, збільшуючи серцебиття, кров'яний тиск, цілком готуючи  тіло до дій. Парасимпатична система  важливіша, коли тіло перебуває у  стані спокою. Вона сповільнює серцебиття, знижує кров'яний тиск, стимулює травну систему.

 

7.Фізіологічні механізми сну.

Сон — Фізіологічний  стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться  повною або частковою втратою  свідомості й ослабленням ряду фізіологічних  процесів[1]. Розрізнюють нормальний (фізіологічний) сон і декілька видів патологічного сну (наркотичний, летаргічний і інші).

Основна функція  сну — це відновлення фізичних та психічних сил, яке дозволяє максимально  адаптуватися до зміни умов зовнішнього  і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку, як вважали раніше. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки і консолідації інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам'ять.

Згідно результатів  досліджень, проведених вчеными-сомнологами, секрет хорошого сну полягає не стільки  в тривалості сну, скільки в моменті  просипання. Це зумовлено тим, що людський мозок під час сну послідовно перебуває в різних станах. Це так звані фази сну. У сучасній науці розрізняють дві фази сну: повільний сон і швидкий сон.

Повільний сон 80% характеризується зниженням мозкової активності, значним розслабленням м'язів тіла, зменшенням ритму сердечних скорочень і дихання. Тривалість фази повільного сну коливається від 50 до 60 хвилин. Ця фаза змінюється фазою швидкого сну.

Швидкий сон 18%- сон із сновидіннями. Під час швидкого сну мозкова активність людини підвищується, може бути помітний рух очних яблук під віками. Тривалість фази швидкого сну складає від 10 до 15 хвилин на початку сну і збільшується до 20-30 хвилин ближче до ранку. Таким чином, повний цикл (швидкий - повільний сон) триває близько півтори години. під час швидкого сну мозок продукує бета -ритм

8.Психічне здоров’я та його забезпечення.

 

Психічне  здоровя – це такий стан людини який характеризується цілісністю та узгодженістю всіх психічних функцій організму що забезпечують почуттясубєктивної психічної комфортності адекватні форми поведінки здатність до цілеспрямованої осмисленої діяльності та реалізації власного потенціалу

Коли говоримо про психічне здоров´я людини, то йдеться  про людей, у яких нема патології, щодо психічних відхилень то їх або  нема, що, фактично, є ідеальним результатом, або вони мають ненормативний (але  не аномальний, не ненормальний) характер. Тому психічне здоров´я людини загалом може бути відмінним, хорошим, задовільним і поганим.

Критеріями  психічного здоров´я людини є:

- адекватний  до віку рівень зрілості пізнавальної, емоційно-почуттєвої та вольової  сфер особистості;

- здатність  керувати своєю поведінкою;

- здатність  вибирати життєві цілі та розумно  планувати їхнє досягнення;

- особистісний  та соціальний оптимізм;

- задоволення  від діяльності, особистого й  суспільного життя, спілкування,  споглядання картин природи;

- розуміння прекрасного, комічного й трагічного;

- відповідність  суб´єктивних образів об´єктам, що їх відображають, а характеру  реакції – зовнішнім подразникам;

- здебільшого  стабільний позитивний настрій;

- адаптивність  у мікросоціальних відносинах;

- відчуття щастя тощо.

9.Свідомість, функції свідомості.

 

Свідомість найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов’язана із знаннями людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається лише в людському суспільстві. Розрізняють суспільну свідомість, свідомість конкретної людини, самосвідомість людини.

 Функції свідомості: формує внутрішній план діяльності, її програму; синтезує динамічну модель дійсності, за допомогою якої людина орієнтується в навколишньому фізичному і соціальному середовищі; визначає попередню мислену побудову дій, передбачає їх наслідки, керує і контролює поведінку людини, здатність її відповідати за наслідки дій та розуміти те, що має місце в навколишньому світі і в ній самій.

 

 

10.Етапи розвитку самосвідомості.

Самосвідомість – це найвищий рівень свідомості, який характеризується такими елементами:

• виділення себе в світі;
• пізнання внутрішнього світу;
• переживання;
• ставлення до себе.

Характерний прояв самосвідомості – рефлексія. Рефлективні міркування супроводжуються імітацією думок іншої людини за такою формулою: “Я думаю, що Він думає, начебто Я думаю, що...”. Рефлексія дозволяє не тільки передбачити поведінку іншої людини і відповідно будувати власну, а й впливати на її міркування, спрямовуючи репліками хід бесіди в бажаному напрямку.

Етапи розвитку самосвідомості.

1 етап - пасивний; самосвідомість розвивається слідом  за розвитком особистості, автоматичне слідство.

2 етап - активний (з підліткового віку); самосвідомість  включається в процес розвитку  особистості і багато в чому  його визначає.

Можна виділити 4 етапи розвитку самосвідомості в  онтогенезі (індивідуальний розвиток людини від народження до смерті)

1.від народження до року – цей етап пов'язаний з виникненням відчуття власного тіла та виокремленням його з оточуючого світу.

2.від року до 3-х – сприйняття себе як окремої істоти та усвідомлення себе як активного начал Я.

3.підлітковий вік (10-14) усвідомлення своєї статевої приналежності власних властивостей здібностей

4.юнацький вік (15-20) – стабілізація самооцінки інтеграція уявлень про себе прагнення до управління власною поведінкою

Усі ці уявлення репрезентують Я – концепцію.

Я-концепція- це відносно стійка біль або менш усвідомлена система уявлень людини про себе

 

11.Концепція З.Фройда, Д.Узнадже, К.Горні, К.Юнга

З.фройд:

Зробив вагомий  внесок у розкриття природи та сутності несвідомого. На думку вченого  саме в останньому необхідно шукати рушійні сили розвитку та прояву особистості.

Запропонував  власну модель психіки у якій виділив  три підструктури:

Воно частина психіки що містить уроджені примітивні портеби бажаня

Я- включає набір функцій що забезпечують пристосування людини до реальності

Над я – встановлює та підтримує індивідуальні моральні стандарти норми ідеали

Д. узнадже:

Створив загально психологічну теорію настановлення. Він вважав що свідомі процеси не вичерпують всього змістку психіки. І важливу роль у поведінці і діяльності людини відіграє настановленя  - цілісний недиференційований і несвідомий стан що характеризує готовність людини до певної активності та задає напрям реагування.

Карен горні:

Ввжала що дитина народжується з двома потребами: потреби в задоволенні(їжа вода тепло) та потреби в безпеці. Щоб подолати відчуття базальної тривоги дитина змушена використовувати різні захисні стратегії з якими вона потім йде по життю. Захист людина знаходить у прагненні до людей (поступлвий тип) у прагненні проти людей (агресивний тип) у прагненні від людей (відсторонений тип)

К.юнг:

Стверджував що душа (для вченого цей термін тотожний поняттю психіки) є цілісним утвреннямяке складаєтьсяз окремих відносно незалежних але взаємодіючих частин: свідомість(Его) індивідуальне несвідоме і колективне несвідоме

 

12.Несвідоме, передсвідоме та підсвідоме.

 

Фрейд представив психічне життя, що складається з трьох рівнів:

несвідомого,

передсвідомого і 

свідомого.

Латентне несвідоме, тільки в остаточному, але не в динамічному сенсі, називається нами передсвідомим: термін “несвідоме“, “передсвідоме“, “свідоме“ сенс якого вже тільки чисто описовий.  Передсвідоме передбачається майже вартим набагато ближче до свідомого, чим несвідомому, а оскільки несвідоме ми назвали психічним, ми тим більше назвемо, оскільки латентне передсвідоме. Різниця між свідомим і передсвідомим для відчуттів не має сенсу, оскільки передсвідоме тут виключається, відчуття або свідомі, або несвідомі. Роз’яснити взаємини зовнішніх і внутрішніх сприйнять і поверхневої системи, ми можемо приступити до побудови нашого уявлення про “Я“.  Ми бачимо його витікаючим з системи сприйняття несвідомого, або з свого центру – ядра, і що в першу чергу охоплює передсвідоме, яке стикається із слідами спогадів.  І як ми вже бачили “Я“ теж буває несвідомим.

Фрейд припустив, що системи несвідомого  що перебувають на початку передсвідомого іменованого своїм “Я“, а решта  областей психічного в які ця суть проникає і які є несвідомими, позначити за прикладом Гроддена, словом “Воно“.  Згідно запропонованої теорії індивідуум представляється нам як неоднозначне “Воно“, на поверхні якого покоїться “Я“, що виникає з системи несвідомого як ядра. Підсвідомість - це своєрідний резервуар свідомості людини, де зберігається незапитувана інформація із власного і чужого досвіду, а також закладені можливості різних комбінацій цієї інформації. Підсвідомість є також основою репродуктивної діяльності.

 

 

13.Захисні механізми психіки.

 

Психологічний захист – це система захисних психологічних бар’єрів, які захищають людину від інформації, що травмує. Він проявляється у несвідомому прагненні людини зберегти про себе звичну думку.

Його основна функція – зниження емоційної напруженості, що стає наслідком тривожного стану за здійснення соціально значущих цілей, які конфліктували з потягами, що виникли.

З часом трактування  поняття психологічного захисту  значно розширилося.

Психологічний захист відіграє суттєву роль у житті людини, оскільки захищає її психіку від травмуючи  чинників, що погрожують позитивній самооцінці особистості

Зараз найбільш вивчено  близько десяти видів психологічного захисту, які умовно можна поділити на дві групи:

інформаційна – захист від зовнішньої інформації:

заперечення – прагнення запобігти новій інформації, що несумісна з уявленням, яке склалося

придушення – блокування неприємної, небажаної інформації, яке здійснюється при переході цієї інформації в пам’ять

раціоналізація – захист, який пов’язаний із диференціацією та наступною вибірковістю щодо частини інформації, яка сприймається і далі використовується за схемою, відповідно до якої власна поведінка має вигляд контрольованої і такої, що не суперечить об’єктивним умовам;

витіснення – несвідомий психічний акт, коли неприйнятна інформація або мотив не сприймаються ще на порозі свідомості.

стабілізаційна – захист внутрішньої інформації:

сублімація – захист, який здійснює переорієнтацію сексуального або агресивного потенціалу людини на, реалізація яких зумовить конфлікт з особистими і соціальними нормами, у прийнятні і навіть заохочувані суспільством форми творчої активності;

катарсис – вид психологічного захисту, який зумовлює зміну системи цінностей з метою послаблення впливу травмуючого чинника, він може проявлятися лише при значному емоційному напруженні;

проекція – вид психологічного захисту, суть якого – у несвідомому відторгненні власних неприйнятних почуттів, бажань, прагнень та перенесення їх на інших;

ідентифікація – усвідомлене перенесення на себе почуттів і якостей, які властиві іншій людині, але недоступні, хоча і бажані, для себе;

заміщення – психологічний захист, який реалізується перенесенням дії з об’єкта, котрий, як з’ясувалося, є недосяжним, на дію з досяжним об’єктом;

сновидіння – це вид психологічного захисту, вид заміщення, де дії переносяться в інший світ, функція якого полягає у психічному врівноваженні людини.

 

Прояв різних психологічних  захистів у поведінці людини

Обмежуючи інформацію, яка  має сприйматися, психологічні бар’єри  внаслідок їхньої підсвідомої природи  впливають також на поведінку  людини, оскільки суперечності між  свідомим і підсвідомим не розв’язані, а лише адаптовані до певної ситуації.

Розглянемо кілька проявів  психологічних захистів у поведінці  людини:

Утеча:

“Утечу” можна розглядати як приклад реалізації таких видів  психологічного захисту, як раціоналізація, заміщення, катарсис.

Утеча в роботу – це найтиповіша форма, що реалізується у прагненні весь час що-небудь робити. Але цей стан – не від  упевненості в собі, а від намагання  придушити тревогу.