Психологічні причини агресивної поведінки підлітків

2.Ворожа деструктивність. Тобто зла, жорстока поведінка, яка причиняє біль навколишнім. Злість, бажання помсти, які також можуть бути формою захисту, але не несуть за собою більшість особистих проблем та змушують страждати навколишніх людей. Ворожа деструктивність, на відміну від недеструктивної агресії, не проявляється відразу після народження. Вона викликається й активізується частіше за усіх у результаті сильних неприємних переживань.

Науково обґрунтованими і досить цікавими для батьків, педагогів, психологів є характеристики форм агресивних реакцій, які виділили А. Басс та А. Дарка.

1. Фізична агресія – використання  фізичної сили проти іншого  лиця.

2. Вербальна агресія – вираз негативних почуттів як через форму так і через зміст словесних звертань іншим особам ( погроза, прокляття).

3. Непряма агресія – використання  проти інших осіб пліток, жартів, та прояв не спрямованих та  неупорядкованих вибухів люті.

4. Негативізм –опозиційна форма  поведінки, спрямована проти авторитету  та керівництва, яка може наростати  від пасивного опору до активних  дій проти вимог, правил, законів.

5.Роздратування – схильність  до роздратування готовність  при найменшому збуджені вилитися в різкість, грубість.

6. Підозрілість – схильність  до недовіри та обережному  відношенню до людей, впевнення,  що навколишні мають намір  зробити шкоду.

7. Образа – проявлення заздрості  та ненависті до навколишніх,  замовлені почуттям гніву, незадоволеність кимсь або всім світом за дійсні або вигадані страждання.

8. Аутоагресія – почуття провини,  відношення і дії до собі  та навколишніх, які виникають  з можливого переконання самого  досліджуваного в тому, що він  є поганою людиною.

Подібні форми агресії в тій чи іншій мірі зустрічаються в поведінці підлітків. Ці форми представляють собою своєрідний захисний механізм. За класифікації Е. Фрома виділяється два види агресії :

1. “ доброякісна” – виявляється в момент небезпеки і носити оборонний характер, небезпека зникає і загасає даний агресія.
2. “ злоякісна” – являє собою деструктивність, буває спонтанною, пов'язана зі структурою особистості.

 

Р. Берон та Д. Річардсон у своїй  роботі “ Агресія” виділяли чотири основні детермінанти агресії:

• соціальні;
• зовнішні;
• індивідуальні;
• біологічні.

На думку цих авторів, ключова  роль у розвитку агресії належить індивідуальним, особистісним детермінантам. Під ними розуміють чинники для виникнення та розвитку агресії, зосереджені в основному в стійких рисах характеру та схильностях потенційних агресорів. Часто в агресії велику роль відіграють атрибуції відносно намірів інших. Коли люди вважають, що незрозумілі дії інших викликані дурними намірами,  швидше за усі відплатять їм тім же самим, ніж коли  розуміють, що ці дії викликані зовсім іншими мотивами. Подібні випадки викликають інтерес до наступної особистісної характеристики – тенденції переписувати іншим ворожі наміри, навіть якщо таких намірів і немає. Ця тенденція відома як атрибуція ворожості. Це може привести індивіда до більш частих, ніж звичайно, агресивним зіткненням з іншими. Деяку роль у причинах агресивної поведінки відіграють і такі риси, як дратівливість та емоційна чутливість. Відмічений взаємозв'язок між тенденцією відчувати та відповідати агресією. Люди, відчуваючи провину, також відчувають гнів та ворожість –  сердяться на самих собе за те, що своєю поведінкою примусили собі засумніватися у власній цінності. Таке відчуття потім переноситися на тих , через кого виникла провина.

Значимість соціальних детермінант обумовлена тим, що сама агресія не виникає в соціальному вакуумі. На агресивну поведінку впливають присутність та дії інших людей з соціального оточення. Найбільш пильну увагу психологів приваблює така соціальна ланка агресії, як фрустрація, тобто блокування цілеспрямованих реакцій. Пересічення одним індивідом цілеспрямованої поведінки іншого може виявитися детонатором агресії. Друга специфічна ланка агресії – вербальний чи фізичний напад. Пряма провокація фізичними діями часто викликає аналогічну відповідь. Вербальна провокація також може викликати агресивні дії. Наявність проблемних провокацій говорити про те, що агресія – це процес взаємодії по меншій мірі двох людей. Тобто агресія виникає не в соціальному вакуумі, а являється відповіддю на реальні або придумані дії та наміри інших людей.

Агресію не завжди викликають слова  або вчинки інших людей. Вона може статі наслідком дії особливостей середи ( зовнішня детермінанта). Найбільш сильний вплив можуть чинити параметри  фізичної середи, які створюють дискомфортні умови – спека, гамір, тіснота, забруднене повітря. Також сюди можна віднести засоби масової інформації. Вплив екранного насилля підкріплює агресивність, знижує контроль над агресивними реакціями.

Також агресивну поведінку можуть викликати і біологічні процеси. У цьому випадку мова іде про біологічну детермінанту агресивної поведінки. Тобто на агресію впливають такі фактори, як захворювання головного мозку, особливості психодинамічних якостей людини та інше.

Також неможна несказати  про сімейне виховання, як чинник агресивної поведінки в підлітковому віці, адже воно відіграє значну роль у формуванні самосвідомості та самої ж агресивної поведінки і підлітків.

Виділяють варіанти виховних ситуацій, які сприяють появі агресивної поведінки:  
1) відсутність свідомого виховного процесу на дитину;  
2) високий рівень придушення і навіть насильства у вихованні, вичерпний себе, як правило, до підліткового віку;  
3) перебільшення з егоїстичних міркувань самостійності дитини;  
4) хаотичність у вихованні із-за незгоди батьків.

Таким чином, існують  різні думки про причини агресивної поведінки, але багато вчених вважають, що в кожному випадку свої причини, і часто їх буває не одна, а  відразу декілька.

На закінчення хотілося б сказати, що існує думка про те, що в агресії є свої позитивні і негативні тенденції. Так, наприклад, вона може виявлятися в ініціативній активності або ворожості, неслухняності і відсічі. Агресивність у стані розвити ініціативність, а так само зробити дитини наполегливим, недовірливим і боязким.На закінчення хотілося б сказати, що існує думка про те, що в агресії є свої позитивні і негативні тенденції. Так, наприклад, вона може виявлятися в ініціативній активності або ворожості, неслухняності і відсічі. Агресивність у стані розвити ініціативність, а так само зробити дитини наполегливим, недовірливим і боязким.

Звідси головною задачею є розвиток позитивних сторін агресивності в підлітку і попередження негативних.

 

1.3. Особливості прояву агресивності у дітей та підлітків

Сучасний підліток живе в світі, складному за своїм змістом і тенденціям соціалізації. Підлітки більше за інших вікових груп страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, - старі зруйновані, нові не створені. Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціально-психологічних факторів спотворює весь спосіб життя підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних відносин з оточуючими людьми. Підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей.

Сам спосіб життя, середовище, стиль і коло спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Таким чином, має місце негативний мікроклімат в багатьох сім'ях обумовлюється виникнення відчуженості, грубості, неприязні певної частини підлітків, прагнення робити все на зло, всупереч волі оточуючих, що створює об'єктивні передумови для появи демонстративної непокори, агресивності і руйнівних дій.  
Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки в навколишньому світі, але і власного уявлення про себе. Стихійно складаються компанії однолітків об'єднують підлітків, близьких по рівню розвитку, інтересам. Група закріплює і навіть культивує девіантні цінності і способи поведінки, робить сильний вплив на особистісний розвиток підлітків, стаючи регулятором їх поведінки. Втрачається підлітками відчуття дистанції, відчуття допустимого і неприпустимого приводить до непередбачуваних подій.

Існують особливі групи, для яких характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення  перекладати відповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє зневажливе відношення до навчання, погана успішність, невиконання обов'язків: всіляко уникаючи виконувати які-небудь обов'язки і доручення по будинку, готувати домашні завдання, а то і відвідувати заняття, подібні підлітки виявляються перед лицем великої кількості "зайвого часу". Але для цих підлітків характерний саме невміння змістовно проводити дозвілля. У переважної більшості таких підлітків відсутні які-небудь індивідуальні захоплення, вони не займаються в секціях та гуртках. Вони не відвідують виставки і театри, украй мало читають, а зміст прочитаних книг зазвичай не виходить за рамки пригодницько-детективного жанру. Беззмістовно проводиться час штовхає підлітків на пошук нових "гострих відчуттів".

Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Часто підлітки розпиванням спиртного як би відзначають свої "заслуги": вдалі пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне уявлення про моральність, справедливості, сміливості, хоробрості.

Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки в  навколишньому світі, але і власного уявлення про себе.

 На першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитини характеризує вельми критичне відношення до себе. Близько 34% хлопчиків і 26% дівчаток (за даними Фельдштейна Д.И.) дають собі повністю негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис і форм поведінки, зокрема грубості, жорстокості, агресивності. При цьому у дітей цього віку переважає фізична агресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія і негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.

 Ситуативно негативне відношення до себе зберігається і на другій стадії підліткового віку (у 12-13 років), характеризуючись, значною мірою, оцінками тих, що оточують, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, наголошується зростання фізичної і вербальної агресії, тоді як агресивність непряма, хоч і дає зрушення в порівнянні з молодшим підлітковим віком, все ж таки менш виражена.

 На третій стадії  підліткового віку (у 14-15 років)  спостерігається зіставлення підлітком  своїх особових особливостей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах. При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність .

Отож, мушу сказати, що особливості  прояву агресивної поведінки мають  найрізноманітніший характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ:

 

2.1. Організація та методика проведення дослідження

Мета нашої курсової роботи полягає у дослідженні психологічних причин виникнення агресивної поведінки підлітків.

У дослідженні приймало участь учні 9-Б класу, Рівненської ЗОШ №23. Віком від 14 до 15 років. 

На першому етапі  респондентам були роздані бланки методик.

     Для дослідження були обрані методики:

• Діагностика особистісної агресивності (Е. П. Ільїн, П.А. Ковальов).
• Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса й А. Дарки.

 

Процедура:  Процедура виконувалась лише один раз. До опитування був наданий бланк формату А4, олівці, ручки. Умови відповідали нормам та були сприятливими для тестування.

 

2.2. Дослідження причин агресивної поведінки в підлітковому віці

Методика діагностики  особистісної агресивності.  Дана методика розроблена Е. П. Ільїним, П.А. Ковальововим. Призначена для виявлення особистісної характеристики схильності суб'єкта до агресивності.Основу методики становлять 81 запитання, для визначення, як агресивності в цілому так і  позитивної та негативної агресії. Відповіді на питання відповідають 8 шкалами: "запальність", "наступальність", "образливість", "непоступливість", "компромісність", "мстивість", "нетерпимість до думки інших", "підозрілість".

Дані заносяться в Таблицю 1.

 

 

 

Методика діагностики  показників і форм агресії А. Басса  й А. Дарки.

Спрямований на виявлення властивих особистості деструктивних тенденцій.Основу методики становлять 75 тверджень, спрямованих на виявлення причин та  форм агресії підлітків.

При виборі даних методик  ми спиралися на те що питання в  них сформульовані і подаються  так, що б уникнути впливу на відповіді  тенденцій соціальної бажаності, що дозволить нам одержати найбільш адекватні результати.

Тестовий матеріал надруковано українською мовою.

Дані заносяться в Таблицю 2.

 

2.3. Інтерпретація отриманих даних

 

За результатами методики для виявлення особистісної характеристики схильності суб'єкта до агресивності ,отримали такі дані: характеризуючи випробуваних по параметрах «агресивності» ми також розглянули отримані показники в процентному співвідношенні по усіхіх рівням. Це співвідношенні графічно представлено на Діаграмі 1. З діаграми можна бачити, що в даній експериментальній групі 17,1% учнів мають низький рівень агресивності, 54,2% - середній і 28,7% - високий.