Психологічні причини агресивної поведінки підлітків

Міністерство  освіти науки, молоді та спорту України

Рівненський державний  гумунітарний університет

Психолого-природничий  факультет

Кафедра загальної психології та психодіагностики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

На тему: «Психологічні причини агресивної поведінки підлітків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Підготував:

                                                   Студент 5 курсу

                                                                            Психолого-природничого ф-ту

                                               Групи ПCП - 51

                                            Соботюк Ігор

                                           Перевірила:

                                                          Доц. Главінська О.Д.

 

 

 

 

 

Рівне 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП ……………………………………………………………………………3 
РОЗДІЛ 1. АГРЕСИВНІСТЬ, ПРИЧИНИ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ У ПІДЛІТКІВ:

1.1. Поняття агресії і агресивності в психології ....................................6 
1.2. Причини агресивної поведінки підлітків…………………………13

1.3. Особливості прояву агресивності у дітей та підлітків …………..22

 

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ:

2.1. Організація та методика проведення дослідження………………25

2.2. Дослідження причин агресивної поведінки в підлітковому віці..25

2.3. Інтерпретація отриманих даних…………………………………...26

Висновки…………………………………………………………………………28

Список використаної літератури……………………………………………….29

Додатки

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 Дестабілізація економіки,  спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювали відносини особи з суспільством, - все це хворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжує тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів поведінки, що відхиляється. Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різних соціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період прийшлося підліткам. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.). Посилилося демонстративне і таке, що викликає по відношенню до дорослих, поведінка. У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. З'являється все новий вигляд поведінки, що відхиляється: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях, в рекеті, співробітничають з мафією, займаються проституцією і сутенерством.  В порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей. Ми є свідками зміни всієї соціальної структури суспільства, інтенсивних процесів розшарування населення за майновою ознакою, по відношенню до різних форм власності. На грунті соціальних суперечностей виникають міжгрупові і міжособові конфлікти. Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з щонайгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. При цьому турбує факт збільшення числа злочинів проти особи, що спричиняють за собою тяжкі тілесні ушкодження. Почастішали випадки групових бійок підлітків, що носять запеклий характер.

Саме на підлітковий  вік припадає пік формування характеру  та інших ціннісних орієнтацій. Такі обставин як перехід від підпорядкованості дорослими до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, гормональна перебудова організму роблять підлітка особливо вразливим і слабким до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів, змінювати підпорядкованість на домінантність. Нерідко це прагнення приводить до заперечення духовних цінностей і стандартів життя старшого покоління. Все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками, особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємовідносини в сім'ї, збільшений рівень розлучень.

Важливо пам’ятати, що підлітковий  вік- це пора коли дитина посправжньому  розкривається як соціальна особистість, з своїми правилами, нормами, певними забаганками. Але саме це надає нам можливість стверджувати що підлітковий вік, самий що не є яскравий період у нашому житті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Об’єктом курсової роботи виступає агресивна поведінка підлітків.

Предметом даної курсової роботи є вивчення причин, які викливають агресивну поведінку в  підлітків.

Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні психологічних причин виникнення конфліктів в підлітковому віці.

Поставлена мета обумовила  необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

• Розглянути вцілому поняття «агресії» та «агресивності» у психології.
• Дослідити психологічні причини агресивної поведінки підлітків.
• Діагностика показника агресії в підлітків.
• Розглянути особливості прояву агресивної поведінки в дітей та підлітків. 
  Гіпотеза- причинами виникнення та розвитку агресивності в підлітків є середовище,сімейний стан, мікроклімат у групі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. АГРЕСИВНІСТЬ, ПРИЧИНИ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ У ПІДЛІТКІВ:

 

1.1. Поняття агресії і агресивності в психології

Термін «агресія» має різні значення. Сучасні психологи дотепер сперечаються з приводу термінологічного визначення агресії, але багато в чому їхні думки сходяться, що необхідно більше точний словник, у якому буде розрізнятися поведінка самовпевнене, енергійне, спрямоване на досягнення поставленої мети, і поведінки, єдина мета якої – заподіяти біль, нашкодити або зруйнувати.

А. Маслоу також відносив агресію й агресивність до потреби руйнувати. Агресивність, згідно Маслоу, не інстинкт, але інстинктоїдна – подібна до інстинкту. У якості інстинктоідних він розумів властивості особистості, які не зводяться до інстинктів, але мають певну природну основу.

Серед трактувань агресії з позиції  соціального феномена слід зазначити наступні. Деякими дослідниками під агресією розуміється активність адаптивного характеру. Наприклад, Ф. Аллан описує її як внутрішню силу (не пояснюючи її походження), що дає людині можливість протистояти зовнішнім силам . На думку Д. Креч у своїй найпростішій формі агресія може розглядатися як пряма атака на перешкоду або бар'єр, і в цьому змісті вона є проявом адаптивного поводження». Під агресією також розуміється поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток іншим людям або об'єктам, шляхом актів ворожості, атак, руйнувань . Х. Маркль вважає агресію однією з форм конкурентної поведінки в умовах обмежених ресурсів. «чи буде конкуренція агресивної чи ні – це залежить від співвідношення «витрати – користь» за даних умов середовища…» . Ступінь агресивності зменшується, якщо користь починає перевершувати витрати; якщо ж витрати перевершують користь, агресія стає патологічною.

Е. Фромм визначає агресію більш широко, як заподіяння збитку не тільки людині або тварині, але й усякому неживому об'єкту. А. Реан, трохи звужуючи Е. Фромма, розуміє під агресією «будь-які дії, які заподіюють або мають намір завдати шкоди іншій людині, групі людей або тварині» .

Незважаючи на розходження у  визначенні поняття агресії у різних авторів, ідея заподіяння шкоди іншому суб'єктові присутній практично завжди.

Один з найбільш відомих дослідників  агресії й агресивності людини А. Басс визначає агресію як реакцію, у результаті якої інший організм одержує болючі стимули. Їм запропоноване наступне, також досить широке, визначення: агресія – це будь-яка поведінка, що містить погрозу або наносить збиток іншим [11, 25]. З даними визначеннями не можна повністю погодитися. Так, якщо збиток нанесений не навмисне, а випадково, дія людини не завжди можна розцінювати як агресію. Крім того, невдалі спроби завдати шкоди, згідно даного визначення, не можна розглядати як агресивні дії. Тим часом, агресивний намір і дії по його здійсненню мали місце.

Дж. Каган відзначав: для того щоб судити про агресивність того або іншого акту, необхідно знати його мотиви й те, як він переживає. Слідом за ним Фешбах наполегливо вказував на необхідність включення мотиваційних факторів у визначення агресії.

У силу цього декількома дослідниками було запропоноване інше визначення «агресії». Воно містить наступне положення: для того, щоб дії індивіда були кваліфікований як агресія, вони повинні містити в собі намір скривдити, а не просто приводити до таких наслідків. У цьому випадку вдалі й безуспішні спроби заподіяти шкода або скривдити іншої людини будуть оцінені як агресивні, тому що вони були навмисними. Дане визначення, таким чином, є більше точним і містить облік мотивації.

Найбільше визнання одержало наступне визначення: «Агресія – це будь-яка форма поводження, націленого на образу або заподіяння шкоди іншій живій істоті, що не бажає подібного звертання» [12, 26]. На думку зазначених авторів, прагнення реципієнта уникнути нападу й болю повинне бути присутнім.

Формулюючи визначення «агресії», Л.М. Семенюк відзначає, що в буквальному значенні слова – це напад за власною ініціативою з метою захоплення. «Разом з тим цей такий стан, що може містити в собі не тільки прямий напад, але й погрозу, бажання напасти, ворожість».

Поняття «агресія» й «агресивність» розрізняються багатьма авторами. Якщо агресія трактується як дія або процес, що має специфічну функцію й організацію, то агресивність розглядається або як певний стан людини, або як деяка особистісна структура, що є компонентом більше складної структури психічних властивостей людини. Зокрема, Н.Д. Левітів пропонував розглядати й досліджувати агресію як психічний стан, виділяючи пізнавальний, емоційний і вольовий її компонент. А. Реан [37, 236] розуміє під агресивністю «властивість особистості, що виражається в готовності до агресії».

Розрізнення понять «агресія» й  «агресивність» веде до важливих наслідків. З одного боку, не за всякими агресивними  діями суб'єкта дійсно коштує агресивність особистості. З іншого боку, агресивність людини зовсім не завжди проявляється в явно агресивних діях. Прояв або не прояв агресивності як особистісної властивості в певних актах поводження як агресивних дій завжди є результатом складної взаємодії ситуаційних факторів.

Представники біхевіористичної психологічної  школи часто говорять про агресивну поведінку. Під нею розуміється активні, відкриті, зовнішні виражені дії, часто ініціативні й завжди приносять іншій людині (або неживому предмету) певна шкода. Агресивної поведінки може виражатися в різноманітних формах: від грубого фізичного насильства до глузливих й уїдливих слів.

Істотне значення в розумінні сутності агресивної поведінці підлітків має аналіз їхньої мотивації. Основу агресивної мотивації становлять, насамперед, негативні емоції й почуття, такі як гнів, страх, помста, ворожість. Фешбах відзначає, що із придбанням різного роду навичок і рухів, пов'язаних з «експресивною агресією», необхідної для зняття емоційної напруги й тому виконуючу позитивну роль, виникає властивий агресії мотив – «бажання завдати фізичної шкоди» .

Отже, більшість дослідників змінюють до думки про те, що агресивна поведінка повинне включати агресивний намір. Однак при більше уважному розгляді встановити наявність або відсутність агресивного наміру не завжди виявляється простим завданням. Наміри – це особисте, сховане, недоступне прямому спостереженню задуми . Про їх можна судити за умовами, які передували або випливали за актами агресії [11, 27]. Проте, включення критерію наявності або відсутності агресивного наміру у визначення агресії бачиться доцільним. Це дозволяє оцінювати як агресію спроби заподіяти шкоду іншим, навіть якщо вони не увінчалися успіхом, а також диференціювати від агресивні дії, наслідком яких стало випадкове заподіяння шкоди, і дії, що мають благі наміри, для здійснення яких заподіяння болю необхідно (наприклад, дії хірурга).

Важливе значення у визначенні «агресії»  має фраза «іншій живій істоті». На думку Р. Берона і Д. Річардсона, тому що самогубець прагне заподіяти шкода собі, а не іншим живим істотам, його дії не можуть бути розцінені як агресивні [11, 30]. З такою оцінкою важко погодиться, тому що в цьому випадку має саме – або аутоагрессия, під якою розуміється агресія ж, але спрямована на себе.

Відповідно, під агресивними реакціями ми розуміємо форми поведінкового реагування, що представляють собою відповідні дії на роздратування й причиняюче шкоду або збиток живим і неживим об'єктам.

«Агресивна реакції» більше вузька категорія в порівнянні з поняттям «агресивне поведінка», що має на увазі  певний рівень сформованості агресивних способів дій. Тому нас цікавили спровоковані прояви агресії, а як об'єкт розгляду були обрані агресивні реакції.

Як і характерні для дітей  і підлітків реакції протесту, опозиції, відмови, компенсації й  гіперкомпенсації, агресивні реакції  ставляться до ситуаційно обумовлених змін поводження. Агресивні реакції можуть і найчастіше виступають як засіб психологічного захисту, тому їх можна розглядати в якості недиференційованого захисного механізму; як неконструктивне, неадекватна поведінка.

До поняття норми агресивності зверталися багато дослідників. Так, Т.Г. Румянцева відзначає, що норми формують своєрідний механізм контролю за позначенням тих або інших дій. «Коли ці норми дотримані, сприйнята поведінка не буде розглядатися спостерігачем у якості агресивного, незалежно від ступеня згубності наслідків такої поведінки.

І, навпаки, якщо норми порушені, на поведінці «навішується ярлик агресії» [28, 84]. Отже, норма агресивності розглядається як мінімум у двох аспектах: як середньо припустимий рівень агресивності і як норми поводження, прийняті в суспільстві (маючи відповідний соціальний контекст).

Спираючись на подання Б.Г. Ананьева, Т.Н. Курбатова розглядає структуру агресії відповідно до рівнів психологічної організації людини:

• Індивідний;
• суб’єктно – діяльностний;
• особистісний рівень агресії.

Індивідуальний рівень складається  в захисті себе, потомства, особистого майна й зв'язується із природною  основою людини. Суб’єктно – діяльний рівень прояву у звичному стилі поведінки особистості й зв'язаний із прагненням до досягнення успіху, мети й відповідною реакцією людини на погрозу. Особистісний рівень агресії зв'язується автором з мотиваційною сферою, самосвідомістю й проявляється в кращому виборі агресивних форм поводження й засобів для досягнення своєї мети. Однак представляється досить складним диференціювання суб’єктно – деяльного й особистісного рівнів агресії.