Проблема невротичних розладів у старшокласників

Цей  вік  також є  особливо інтересним  у зв'язку з  тим, що  для більшості хлопців  ще не  наступив момент самовизначення; не встала ще  гостро проблема  подальшого вибору - або діставати вищу  освіту  у ВУЗі,   або   суміщати освіту  з  отриманням  професії  в  середніх  спеціальних установах, таких як коледжі, технікуми і  ін. Таким чином велика група дітей  знаходиться як би в стані "соціального  спокою": дорослі  по відношенні  до підлітка  поводяться  як з дитиною, ще  слабо пред'являються  вимоги відповідальності за  скоювані   вчинки  і  ухвалювані  рішення.  При  вже достатньо  сформованому  характері  ще  в  слабому  ступені вираження   соціальні    нашарування.   Проекція   ж   сімейних взаємостосунків і  установок  служать  підлітку  орієнтиром  в повсякденному   житті    і   міжособових   контактах.  

Враховуючи непросту соціально-економічну  ситуацію в  суспільстві,  його нестабільність і невпевненість в завтрашньому дні у переважної більшості дорослого  населення призводить до підвищеного фону тривожності, не говорячи уже про підлітків які є менш стійкими до не завжди приємних соціальних катаклізмів. Про те, на нашу думку, діти старшого підліткового віку, а саме старшокласники, є більш вразливими внаслідок потреби приймати важливі рішення відносно свого подальшого життя, професійної самореалізації та підвищення вимог з боку дорослих. 

Методичний апарат дослідження.

При діагностиці рівня невротизації підлітків, в ході експериментального дослідження, був використаний опитувальник визначення рівня невротизації та психопатизації (РНП) інституту ім. М.В.Бєхтєрєва.                                  

Характеристика методу експериментального дослідження.

В даний час багато галузей  трудової діяльності людини пов'язано  з нервово-психічною напругою. Урбанізація, прискорення темпу життя, інформаційні перевантаження, посилюючи цю напругу, часто сприяють виникненню і розвитку пограничних форм нервово-психічної  патології, що виводить питання психогігієни і психопрофілактики в ряд  найважливіших задач охорони  психічного здоров'я людини. Рішення  цих проблем пов'язано перш за все з необхідністю ранньої діагностики  субклінічних проявів такого роду станів, зокрема, невротизації, психопатизації і схильності до них, що є складним завданням у зв'язку з нечіткими межами клінічної картини різних форм пограничних станів, з одного боку, і складністю організації ретельного психоневрологічного дослідження великого контингенту.

Розгортання дослідницької  і практичної роботи в галузі психогігієни і психопрофілактики захворювань, пов'язаних з особливостями праці  і специфікою умов життя, зокрема  невротичних станів і психопатичних  декомпенсацій, ставить перед психологом завдання створення експрес –  методів, які, будучи обгрунтованими і  чутливими при достатній простоті, забезпечили б можливість обстеження великих контингенту на предмет  виявлення «групи ризику», що підлягає детальному дослідженню психоневрологією.

У зв'язку з цим в Ленінградському  інституті ім. В.М. Бєхтєрєва у 1974 році був складений і в подальші роки апробований опитувальник, призначений  для визначення рівня невротизації і психопатизації (РНП).

Коротка характеристика основних шкал

Змістовний аналіз шкал РНП  показав, що твердження які входять  в шкалу невротизації, містять  такі характерні прояви невротичних  станів, як швидка стомлюваність, порушення  сну, іпохондрична фіксація на неприємних соматичних відчуттях, зниження настрою, підвищена дратівливість, збудливість, наявність страхів, тривоги, невпевненості  в собі.

Твердження шкали психопатизації охоплюють лише деякі з рис, характерних  для психопатичних осіб: байдужість до принципів боргу і моралі, байдужість до думок оточуючих, підвищений нонконформізм, прагнення виділитися серед оточуючих, лицемірство, запальність, підозрілість, підвищена самолюбність і самовпевненість.

Більш повне розкриття  психологічного змісту шкал і опис механізмів формування аналізованих властивостей було отримано за допомогою визначення місця, яке ці властивості можуть займати в психологічній структурі особисатості.

В результаті проведеного  дослідження були отримані дані, що невротизація формується під впливом трьох класів психічних явищ. Перш за все її рівень опосередкований емоційно. 1 Мотиваційними особливостями особистості, що містяться в факторах «С», «Н», «Q3», «QЧ», опитувальника Кеттелла, які на більш високому рівні узагальнення інтерпретуються як тривожність або спрямованість на себе, а також такою основной складовою темпераменту, як нейротизм (за Айзенком). Далі шкала невротизації вбирає в себе всю ту психосоматичну симптоматику, яка присутня в 20 шкалах MMPI, зокрема, шкала невротичної тріади, психостенічних особливостей особистості і додаткових: тривоги, нейротизму, загальної поганої пристосованості і т.д. Цей же зміст мають кореляції з типами акцентуації по А. Е. Лічко (неврастенічний, психостенічний, сенситивний, меланхолійний). І, нарешті, третім чинником, що визначає рівень невротизації, є власний стан людини, її самопочуття, основний тон її переживаннь. Оскільки рівень невротизації відображає як особливості людини (стани), що динамічно змінюються, так і відносно більш статичні (властивості особистості), то невротизацію можна класифікувати як варіативну особистісну змінну. Типовий для конкретної людини рівень невротизації, в основному обумовлений її особливостями, і визначає вірогідний діапазон змін  рівня невротизації, що викликаються різними психо-, сомато- і соціогенними чинниками.

Дещо інше місце в психологічній  структурі індивіда може займати  властивість, що вимірюється шкалою психопатизації. Перш за все звертає на себе увагу факт, що оцінки по цій шкалі значущо корелюють з даними інших методик, що характеризують різні, здавалося б не зв'язані між собою, особові властивості. Це чинники «А»  і «О», Кеттелла, гіпертимна, і шизоїдна акцентуація по А. Е. Лічко, шкали психопатичних відносин і поведінкових девіацій MMPI. Ці кореляції свідчать про те, що часткові особливості перерахованих властивостей особистості роблять вплив на стиль інтерперсональних взаємодій або беруть участь в його формуванні. Оскільки оцінки рівня психопатизації не корелюють з різними оцінками стану людини, то те що вимірюється нашою шкалою психопатизацію можна розглядати як відносно стійку особистісну властивість.

Дані кореляційного аналізу, а також контент-аналіз створюючих шкали тверджень дозволили скласти психологічні характеристики особам, що мають крайні оцінки по розроблених шкалах.

Слід зазначити, що чим далі від полюсу шкал розташовуватимуться індивідуальні оцінки, тим у меншій мірі індивідам будуть властиві характеристики, що приводяться нижче.

При високому рівні невротизації (висока по абсолютній величині негативна оцінка) може спостерігатися виражена емоційна збудливість, що продукує різні негативні переживання (тривожність, напруженість, турбота, розгубленість, дратівливість). Безініціативність цих осіб формує переживання, пов'язані з незадоволеністю бажань. Їх егоцентрична особова спрямованість виявляється як в схильності до іпохондричної фіксації нанеприємних соматичних відчуттях, так і в зосередженості на переживаннях своїх недоліків. Це, у свою чергу, формує відчуття власної неповноцінності, утрудненість в спілкуванні, соціальну боязкість і залежність.

При низькому рівні невротизації (висока по абсолютній величині позитивна оцінка) відмічається емоційна стійкість і позитивний фон основних переживань (спокій, оптимізм). Оптимізм і ініціативність, простота в реалізації своїх бажань формують відчуття власної гідності, соціальну сміливість, незалежність, легкість в спілкуванні.

Високий рівень психопатизації свідчить про безпечність і легковажність, байдужому ставленні до людей, напористості, впертості в міжособових взаємодіях. Цим особам властива тенденція до виходу за рамки загальноприйнятих норм і моралі, що може приводити до непередбачуваності їх вчинків і створення конфліктних ситуацій.

Низький рівень психопатизації може говорити про обачність, поступливість, орієнтованості на думку оточуючих, про прихильність до суворого дотримання загальноприйнятих правил і норм поведінки.

Розроблена методика є  достатньо простим, валідним і чутливим інструментом, який може бути використаний як в цілях первинної діагностики  пограничних станів, особливо в цілях  об'єктивізації динаміки стану в  клініці невротичних розладів, так  і для виявлення «групи ризику»  при профвідборі і профперегляд осіб, що працюють в особливо важких умовах, тобто бути корисним для одного з напрямів медичної психології – психопрофілактики.

 

2.2 Аналіз та узагальнення результатів дослідження.

В ході експериментального дослідження  нами було опитано 14 учнів 11-го класу ЗОШ №3 та 10 учнів 8-го класу тієї ж школи. Загальна кількість опитуваних складала 24 учні. Вік учнів 8-го класу 13-14 років, а 11-го класу 16-17років. Результати проведеного дослідження показали, що в учнів 8-го класу рівень невротизації вище норми зареєстрований у 25% опитуваних, рівень психопатизації вище норми зареєстрований у 43,5%, і нормальний рівень за обома шкалами у 31,5%. У свою чергу високій рівень за шкалою невротизації в учнів 11-го класу зареєстрований у 28,1%, за шкалою психопатизації у 21,9%, і нормальний рівень за обома шкалами у 50% учнів, це може бути в результаті того, що учні знаходяться в періоді іспитів та вибору подальшої професії.  

Опрацювавши дані отримані за допомогою опитувальника РНП, ми прийшли до висновку, що виставлена нами гіпотеза підтверджується, про  те, потребує детальнішого вивчення на більшому контингенті школярів різного  віку та з використанням більшого пакету методик спрямованих на діагностику  рівня невротизації, наявності невротичної  симптоматики і т.п.

Також хотілося б звернути увагу, що серед учнів 8-го класу відсоток тих підлітків показники яких за шкалою психопатизації є вище норми або високі складає 42,5%, а в свою чергу в 11-му класі тільки 20,9% учнів мають вищі норми або високі показники за даною шкалою.

При високому рівні невротизації (висока по абсолютній величині негативна оцінка) може спостерігатися виражена емоційна збудливість, що продукує різні негативні переживання (тривожність, напруженість, турбота, розгубленість, дратівливість). Безініціативність цих осіб формує переживання, пов'язані з незадоволеністю бажань. Їх егоцентрична особова спрямованість виявляється як в схильності до іпохондричної фіксації нанеприємних соматичних відчуттях, так і в зосередженості на переживаннях своїх недоліків. Це, у свою чергу, формує відчуття власної неповноцінності, утрудненість в спілкуванні, соціальну боязкість і залежність.

При низькому рівні невротизації (висока по абсолютній величині позитивна оцінка) відмічається емоційна стійкість і позитивний фон основних переживань (спокій, оптимізм). Оптимізм і ініціативність, простота в реалізації своїх бажань формують відчуття власної гідності, соціальну сміливість, незалежність, легкість в спілкуванні.

Високий рівень психопатизації свідчить про безпечність і легковажність, байдужому ставленні до людей, напористості, впертості в міжособових взаємодіях. Цим особам властива тенденція до виходу за рамки загальноприйнятих норм і моралі, що може приводити до непередбачуваності їх вчинків і створення конфліктних ситуацій.

Низький рівень психопатизації може говорити про обачність, поступливість, орієнтованості на думку оточуючих, про прихильність до суворого дотримання загальноприйнятих правил і норм поведінки.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Карвасарский Б. Д. “Неврозы”. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медецина, 1990.
2. Карвасарский Б. Д. “Психотерапия”, М., “Медицина”, 1985;
3. Кискер К. П. и др. “Психиатрия. Психосоматика. Психотерапия”, М., “Алетейа”, 1999;
4. Леонгард К. “Акцентуированные личности”, Ростов н/Д., “Феникс”, 1997;
5. Личко А. Е. “Психопатии и акцентуации характера у подростков”, Л., 1983;
6. “Неврозы: экспериментальные и клинические исследования”, Л., “Наука”, 1989;
7. "Психология: словарь", изд. "Политиздат", М., 1990;
8. Психотерапия детей и подростков, під редакцією Х.Ремшмідта, вид-во «Мир»,М, 2000.
9. Диагностика и лечение тревожных расстройств (Руководство для врачей), під.ред Александровського Ю.А, American Psychiatric Press,Inc.
10. В.П. Петрунек, Л.Н. Таран, Нелёгкий шаг к юности, М; «Педагогика»1984р.
11. Телешевская М.Э. Неврастения. – К.: Здоров’я, 1988. – 168с.
12. Лакосина Н.Д. Трунова М.М. Неврозы, невротические развития личности и психопатии: Клиника и лечение. – М.: Медецина, 1994. – 192с.
13. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медецина, 1987. – 304с.; ил.
14. Свядощ А.М. Неврозы. – 3-е изд., перераб. и доп.  – М.: Медецина, 1982. – 368с.
15. Айрапетянц М.Г.  Вейн А.М Неврозы в експерименте и в клинике. М.: Наука, 1982.
16. Клиническая психиатрия/ Бачериков Н.Е., Михайлова К.В., Гавенко В.Л. и др.; Под ред. проф. Н.Е. Бачерикова. – К.: Здоров’я, 1989.- 512с.
17. Ковалев В.В. Психиатрия детского возраста: Руководство для врачей: изд.2-е перераб. и доп.  – М.: Медецина, 1995. – 560с., ил.
18. Хезлем  М.Т. Психіатрія: Вступний курс\ Пер. з англ. – М.: „Фірма”Видавництво АСТ”, Львів: Ініціатива, 1998. – 624с.
19. Ремшмидт Х. "Подростковый и юношеский возраст" // Мир 1994г.
20. «Психология современного подростка» під ред. Д. І.Фельдштейна. - М.:  Педагогіка, 1987 р.
21.   Поліванова Л.Б. "Психологическое содержание подросткового возраста"// Вопросы психологии N5 1992 .