Проблема девіантної поведінки неповнолітніх

 

 2.3. Служби допомоги для неповнолітніх з поводженням, що відхиляється, у Німеччині

 

На відміну від США  в Німеччині є загальнонаціональний Закон про допомогу молоді, що вийшов в 1991 році, перемінивши старий закон 1962 року. Відповідно до цього закону допомога молоді повинна носити превентивний характер. Новий закон скасував виховання виправне як примусове. Відомствам по справах молоді пропонувалося створювати відповідні й у достатній кількості служби допомоги дітям і підліткам, які повинні бути диференційованими й розташованими в місці проживання дітей. У законі також відзначалося, що всі види допомоги повинні здійснюватися тільки на добровільній основі, і при участі підлітка в пошуку підходящі для нього пропозиції, наприклад, місця проживання.

От деякі види допомоги дітям і молоді за Законом:

1) позашкільне навчання молоді;

2) залучення в спортивні організації;

3) стимуляція розвитку в денний час;

4) педагогічний захист;

5) педагогічна консультація, соціальна робота із групами

6) служби соціально-педагогічної допомоги родині;

7) виховання в інтернатах на додаток до сімейного виховання або які замінюють їх;

8) інтенсивна соціально-педагогічна допомога підліткові й ін.

Необхідно помітити, що в  Німеччині дуже сильні традиції соціальної педагогіки.

Терміни «соціальний  працівник» і «соціальний педагог» там уживаються як тотожні.

Соціально-педагогічний підхід припускає, насамперед, усунення факторів і умов, що перешкоджають  соціалізації дітей і підлітків  у найближчому соціумі.

Розглянемо деякі з  перерахованих видів допомоги.

Педагогічний захист спрямований на зменшення, зниження й усунення причин, що ведуть до поводження, що відхиляється. Вона повинна перешкоджати доступу до наркотиків, підвищеній готовності до насильства, безробіттю, соціальній ізоляції, недостатній упевненості в собі, дефіциту утворення й відставанню в розвитку. Діяльність педагогічних консультацій, служб соціально-педагогічної допомоги спрямована на досягнення основної мети: допомогти родині в кризовій ситуації. Але зазначені служби мають деякі розходження.

Назва «педагогічна консультація»  говорить саме за себе. Консультаційні служби надають підтримку й сприяння підліткам і батькам у з'ясуванні й урегулюванні індивідуальних і  сімейних проблем. Консультування батьків і підлітків здійснюється баклаги бригадою фахівців. Німецькі фахівці вважають, що в цій роботі важливий відкритий підхід до підлітків (без формальностей), довіра, збереження анонімності (без повідомлення в органи влади).

Крім індивідуальної консультаційної допомоги в процесі виховання виявляється й соціальна групова допомога в дитячих установах. Вона націлена на соціальне навчання в групі. Вихователь, що рекомендується фахівцями державних і суспільних установ, повинен намагатися разом з підлітком вирішити проблеми виховання в умовах звичної для підлітка середовища. Ця робота виправдала себе в останні роки в практиці служб по наданню допомоги підліткам.

Служба соціально-педагогічної допомоги родині надає інтенсивну допомогу при вирішенні проблем, як підлітків, так і батьків. Це тривалий вид допомоги й він вимагає активної участі всієї родини (сімейна терапія). Робота проводиться звичайно в колі родини, і консультант повинен добре знати всі її турботи. Очевидно, що така діяльність жадає від фахівця високої кваліфікації й великої напруги. Соціальний працівник може давати поради, рекомендації зі спілкування, навчати батьків прийомам проведення занять із дітьми, давати інструкції з ведення господарства, надавати підтримку в забезпеченні матеріальними засобами, залучати фахівців інших служб для надання допомоги.

На думку німецьких  авторів, діяльність фахівців, що працюють в інтернатах, повинна бути спрямована:

1) на повернення дітей у родину;

2) на підготовку підлітків на проживання в іншій родині;

3) на створення умов життя, близьких до сімейних умов і розрахованих на довгий час.

У Німеччині інтернати  мають лікувально-педагогічну або  терапевтичну спрямованість. Ця спрямованість  визначається професійною кваліфікацією  персоналу. Кількість дітей у  різних інтернатах по-різному: від 8 до 150 чоловік. Є інтернати, у яких живуть тільки дівчата або тільки юнаки. В основному інтернати приймають і дівчат, і юнаків.

Максимальна кількість  чоловік у групі від 6 до 9. Інтернати  самі вирішують, кого приймати, але  майже у всіх випадках приймаються діти, що бідують в особливому відході й згодні з таким розміщенням. Особливою формою виховання в інтернатах є «проживання під керівництвом». Один або декілька підлітків живуть в орендованій квартирі під керівництвом соціального педагога. Звичайно середній вік таких підлітків - 16 років.

Німецькі фахівці вважають, приміщення підлітка в закриту установу (колонію) надзвичайним заходом у  рамках допомоги. Передумовою для  відправлення підлітка в закриту  установу є заявка батьків у раду опікунів. У закриті установи повинні міститися тільки ті підлітки, які становлять потенційну небезпеку й ухиляються від терапії й допомоги. Таким підліткам виявляється так звана індивідуальна інтенсивна соціально педагогічна допомога, що розрахована на тривалий строк і відрізняється від інших видів допомоги розмаїтістю форм і змісту. Звичайно з такими дітьми (максимально із трьома) займається дипломований соціальний педагог.

Як ставляться служби допомоги в Німеччині до залучення  неповнолітніх до суду й дитячої психіатрії? Служби допомоги молоді розглядають співробітництво із судовими підлітковими органами й установами психіатрії як необхідне. Вони сприяють тому, щоб у рамках компетенції судової відповідальності підлітків ураховувалися виховні потреби молодих людей. Відмова багатьох молодіжних служб від приміщення підлітка в закриті установи не повинен вести до посиленого застосування інших заходів, пов'язаних з позбавленням волі. Крім того, якщо молоді люди містяться в установи юстиції або психіатрії, співробітники служб допомоги повинні розробляти додаткові варіанти педагогічної допомоги після виходу із цих установ.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Із усього сказаного  можна виділити те загальне, що характеризує соціальну роботу з важкими підлітками в різних країнах: 

1. робота має профілактичну спрямованість;
2. робота здійснюється за місцем проживання підлітків (у громаді);
3. робота здійснюється на основі програм, які спрямовані на певну групу підлітків;
4. робота здійснюється різними фахівцями, що координують свою діяльність;
5. професійною базою, на яку опираються соціальні працівники, є розгалужена мережа соціальних служб, розташованих у громаді.

Оволодіння типовими технологіями соціальної роботи, вмінням  застосовувати їх в конкретних умовах з врахуванням особливостей різних груп і категорій клієнтів - важливий резерв підвищення ефективності зусиль державних органів, громадських організацій, спрямованих на поліпшення соціального становища і соціального самопочуття підлітків, які потрапили в складні життєві обставини, загального оздоровлення морально-психологічного клімату в суспільстві.

З метою профілактики злочинної поведінки підлітків  перш за все необхідно створити умови  для нормального і повноцінного розвитку сім'ї в якій виховується  дитина, по-друге, необхідно реформувати  систему освіти у такому напрямку, який давав би кожній дитині можливість самореалізуватися у будь-якій сфері, у якій вона має здібності. По-третє, школа повинна виковувати не лише освітню, але й виховну роль. Звісно це невеликий комплекс профілактичних заходів, але він є найнеобхіднішим на початковому етапі профілактичної діяльності. Зазначені профілактичні заходи являють собою первинну профілактику. Звісно у тому випадку, якщо особа скоїла правопорушення або ж злочин - вищезгаданих заходів недостатньо. Необхідно застосовувати державний вплив з метою перевиховування особи, який в більшості випадків виконує протилежну роль.

Таким чином, дослідження  проблеми девіантної поведінки підводить  нас до висновку про те, що, по-перше, це соціально-гуманітарна проблема, якою повинні займатися соціологи, психологи, юристи, лікарі; по-друге, девіантна поведінка, це серйозна наукова проблема, яку необхідно вирішувати комплексним методом всім наукам; по-третє, девіантна поводження не завжди визначається економічною зрілістю держави і також вимагає свого дослідження з боку соціально-економічної проблематики цього питання.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Соціальний захист родини й дітей: закордонний досвід. - К.: Інститут соціальної роботи, 2000

2.Бечкі Ш. Молодь і допомога неповнолітнім у США. – К.: Інститут молоді, 2004.

3.Соціальна робота: теорія й практика / Під ред. А. Сорвіна. - К.: Аспект Пресс, 2001.

4.Соціальне забезпечення в країнах Північної Європи. – К.: МГСУ, 2004.

 

5.Горячев М.Д. Социальная педагогика. – Самара, 1996.

 

6.Маслова Н.Ф. Книга социального педагога. – Орел, 1994.

 

7.Орбан-Лембрик Л. Соціальна психологія. – К.: Либідь, 2004.

 

8.Орбан-Лембрик Л. Соціальна  психологія: Посібник. – К.: Академвидав, 2003.

9.Клейберг Ю.А. Психология  девиантного поведения. – М., 2001.

10.Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков. – Минск, 1988.

11.Шнейдер Л.Б. Девиантное  поведение детей и подростков. — М.: Академический Проект; Трикста, 2005.