Поняття про спілкування

Поняття про спілкування, його структура

"Якщо, слухаючи вас,  дивляться вам  в обличчя, реагують  на ваші слова, погляд спрямований вам в очі - будьте впевнені: ви спілкуєтеся".

М. І. Лісна

Серед чинників, що формують особистість, у психології виділяють насамперед трудову діяльність, пізнання і спілкування. Якщо формами і методами трудової діяльності, а також способами пізнання світу людина оволодіває протягом досить тривалого часу, то мистецтву спілкування особистість не навчається ніколи й ніде. Велика кількість проблем у житті, зокрема в сім'ї, школі, на роботі, виникають саме тому, що люди не знають механізмів, законів спілкування, не є соціально компетентними. Спілкування є важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини в спілкуванні зумовлена суспільними потребами, суспільним способом її буття, необхідністю взаємодії у процесі діяльності. Будь-яка діяльність, і в першу чергу, трудова, не буде здійснюватися успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння.

У психології існують  суперечливі трактування співвідношення понять спілкування та діяльності. Одні автори вважають спілкування різновидом діяльності, оскільки вміщує в себе стандартну структуру діяльності. Інші припускають, що спілкування - компонент будь-якої діяльності. Імовірніше, що виступаючи окремою психологічною категорією, спілкування однак тісно пов'язане з діяльністю, а саме: - виступає способом організації діяльності (настанови дорослих щодо дій дітей),

Поняття "спілкування" розмежовується з  поняттям "комунікація". Остання - передача інформації в межах взаємодії різних систем, яка може мати однобічний характер

Поняття "спілкування" вживається в психологічній  літературі в різних значеннях:

- як обмін думками, почуттями, переживаннями,

- як один з видів  діяльності,

- як взаємодія,  стосунки між суб'єктами, що мають діалогічний характер тощо

- іноді уособлює  зміст діяльності (робота вчителя, бесіда друзів),

- може супроводжувати  діяльність (граючись, діти спілкуються  між собою).

Спілкування - це взаємодія двох або більше людей, під час якої виникає психічний контакт, що проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні, взаємо-переживанні

Крім взаємної спрямованості дій людей під час спілкування, найважливішою його характеристикою є те, що кожна особа у взаємодії однаковою мірою постає як суб'єкт, як особистість. В ході спілкування люди звертаються одне до одного, розраховуючи отримати відгук.

Структура спілкування

Рис. 3.4.1. Структура спілкування

Суб'єктами спілкування  є люди (не менш, ніж двоє) чи групи  людей, які беруть участь у процесі  взаємодії, зміст - наповненість спілкування - інформація, дії, емоції чи почуття, засоби - механізми передачі змісту - вербальні (слова) і невербальні (жести, міміка, пантоміміка, паузи, речі, одяг), результати - практичні - обмін інформацією, речами, виконання справи, психологічні - осмислення інформації, налагодження стосунків, переживання емоцій та почуттів.

Види  спілкування: альтернативні підходи

Залежно від  ознак, що є основою для класифікації, спілкування має ряд різновидів.

Рис. 3.4.2. Класифікації видів  спілкування

Так, міжособистісне спілкування передбачає спілкування  всіх суб'єктів спілкування - окремих  людей; особистісно-групове- спілкування одного суб'єкта, яким постає окрема особистість, з іншим - групою людей; між групове - спілкування груп людей.

Безпосереднє  спілкування - коли суб'єкти спілкуються віч-на-віч; опосередковане - особи використовують певні допоміжні об'єкти - телефон, Інтернет, листи, інших людей.

Короткочасне  спілкування, коли один акт спілкування триває не більше двох годин; довготривале - тривалість одного акту спілкування складає більше двох годин.

При гармонійному спілкуванні відсутні гострі конфлікти, а суперечки конструктивно долаються; під час конфліктного-наявні гострі чи хронічні конфлікти у взаєминах.

Завершене спілкування характеризується тим, що всі суб'єкти спілкування досягнули поставленої мети; незавершене - відзначається тим, що хоча б один суб'єкт чи всі не досягли поставленої перед спілкуванням мети.

Засоби  та функції спілкування

Головним засобом  спілкування в людській спільноті  є мовлення. Однак поряд з ним широко використовуються й немовні (невербальні) засоби (міміка, пантоміміка, жести та ін.). Останні є другорядними і використовуються як допоміжні до мовних засобів.

Мовленнєве спілкування  дає можливість отримувати різнобічну й узагальнену інформацію про зовнішній світ, про суб'єктивні стани індивіда, його думки, почуття, бажання, мрії та ідеали.

Більшість дослідників розділяють думку про те, що словесний канал використовується для передачі інформації, на той час як невербальний застосовується для "обговорення" міжособистісних стосунків, а в деяких випадках використовується замість словесних повідомлень.

Вивчаючи процес спілкування, соціальний психолог Г. Андрєєва визначила три провідні його сторони (функції):

Рис. 3.4.3. Функції спілкування

Комунікативна - функція обміну інформацією між суб'єктами спілкування. Останні виступають як комунікатор

Альберт Майербіан встановив, що передача інформації відбувається за рахунок  вербальних засобів (лише слів) на 7 %, за рахунок  звукових засобів (тон  голосу, інтонація  тощо) на 38% і за рахунок невербальних засобів на 55 %

(той, що передає  інформацію) та реципієнт (той,  хто отримує інформацію), періодично  обмінюючись ролями.

В процесі спілкування  ефективному здійсненню цієї функції  можуть заважати комунікативні бар'єри, Ось найбільш типові з них:

- лінгвістичний (немає спільної мови для обговорення),

- семантичний (неузгодженість змісту слів, їх різне значення для співрозмовників),

- термінологічний (використання комунікатором термінів, незрозумілих для реципієнта),

- установчий (реципієнт має негативну установку щодо сприймання інформації).

В процесі розгортання  комунікативної функції виявляються  такі її аспекти:

- нерефлексивне слухання (умовно-пасивне, невтручання у мовлення комунікатора),

- рефлексивне слухання (із зворотним зв'язком підтвердження від реципієнта),

- з'ясування (уточнення правильності розуміння сказаного),

- перефразування (власне формулювання почутої інформації реципієнтом),

- резюмування (підведення підсумків реципієнтом).

Перцептивна функція  спілкування розгортається як сприймання співрозмовника із подальшим формуванням  першого враження чи ставлення до співрозмовника.

У формуванні першого  враження можливі вияви типових  перцептивних бар'єрів (стосовно нашого особистого досвіду):

- стереотип статусу (чим вищий статус співрозмовника, тим кращі особистісні якості ми йому приписуємо),

- стереотип схожості (якщо співрозмовник схожий на нашого попереднього знайомого, ми приписуємо йому ідентичні якості цього знайомого),

- стереотип зовнішності (про співрозмовника судимо за виробленими діагностичними канонами типу "блондинки - нерозумні").

Формування  першого враження про співрозмовника визначається взаємною дією трьох факторів:

- самоподача людини,

- наш особистий  досвід,

- специфіка ситуації  знайомства

Поєднання цих  аспектів визначає психологічний комфорт  учасників спілкування, а відтак і визначає його успішність

В перцептивній стороні спілкування виявляються  й такі її аспекти:

- візуальний контакт (погляд може бути публічним (лінія очей чи зона обличчя) та інтимним (рухи очей вздовж тіла співрозмовника),

- комунікативний простір (інтимний - до одного метра, неформальний - до трьох метрів, соціальний - більше трьох метрів), - експресивні реакції (міміка, жести, пантоміміка, інтонація голосу, паузи).

Інтерактивна  функція спілкування проявляється через обмін діями, речами впродовж взаємодії. Успішність її реалізації суттєво визначається тими завданнями, які поставили суб'єкти спілкування щодо нього, та узгодженістю цих завдань.

Люди, взаємодіючи  між собою, прагнуть здійснити вплив одне на одного, отримати від партнера бажаної відповіді, виконати прохання тощо. Форми впливу партнерів по спілкуванню можуть бути найрізноманітнішими.

Прямою формою впливу є примус, висловлений у  формі наказу, розпорядження, вимоги, погрози покарання, якщо вони не будуть виконаними.

Між тим існує  багато більш ефективних способів впливу, ніж прямий примус. Часто використовується вплив у формі переконання, під впливом якого в індивіда формується аргументована установка здійснювати певні дії та вчинки як найбільш доцільні для досягнення поставленої мети.

Іноді для впливу на особистість використовують такий  спосіб як навіювання, за допомогою якого намагаються викликати або змінити у партнера по спілкуванню бажані для того, хто навіює, погляди, переконання, вірування, установки. Можливим є і такий вплив як зараження, коли стан однієї особистості передається іншій, що і спонукає її наслідувати діям цієї особистості.

Форма використання взаємовпливу залежить у багатьох випадках від дистанції  між тими, хто спілкується, від тих офіційних  та міжособистісних  стосунків, які існують між ними

Конфлікти в спілкуванні, їх причини та способи  реагування

Кожна людина виконує  безліч функцій: службові (начальник, підлеглий, учень, лікар, педагог та ін.), сімейні (мати, батько, чоловік, дружина, сестра та ін.), що обумовлює формальне або неформальне спілкування.

Формальне спілкування - спілкування, обумовлене соціальними функціями, регламентоване за змістом та формою

Людині властиве прагнення до неформального спілкування, до розкриття внутрішнього складу своєї особистості.

Неформальне спілкування - спілкування, яке насичене суб'єктивним особистісним сенсом, обумовлене тими особистісними стосунками, які були встановлені між партнерами

Здатність встановлювати  неформальне спілкування залежить від:

- рис особистості  (спрямованість на спілкування,  довіра тощо);

- володіння "технікою" спілкування (встановлення контакту, уміння бачити і розуміти іншого) тощо.

В процесі спілкування  часто виникають міжособистісні конфлікти.

Конфлікт - сутичка  протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів  або суб'єктів взаємодії

Підґрунтям для кризи можуть бути розбіжності в галузі моральних цінностей, особистих інтересів, бажань, прагнень, цілей. Конфлікти можуть виникати в зв'язку з порушенням правил і норм взаємодії між людьми, а також нечесна, несправедли

Соціологи вважають, що кожна хвилина конфлікту дорівнює 20 хвилинам наступних переживань. А у людей з поганим настроєм результативність розумової праці знижується на 60-70 %

ва, нетактовна поведінка однієї особистості по відношенню до іншої.

Міжособистісний конфлікт має не лише негативне, але й позитивне значення в процесі спілкування між людьми.

Негативну роль відіграє так званий тупиковий конфлікт, в основі якого лежать непримиренні протиріччя, які виникли між особистостями  в результаті образливих дій одного з партнерів по спілкуванню.

Позитивну роль відіграє конфлікт в зв'язку з тим, що є сигналом неблагополуччя в міжособистісних  відносинах, які слід змінити, вирішуючи  конфліктну ситуацію в інтересах  всіх людей, які до нього залучені. Крім того, ситуативний конфлікт відіграє роль стимулятора розвитку процесу спілкування, оскільки привносить пожвавлення в процес спілкування.