Педагогіка як наука

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2011 в 00:13, реферат

Описание работы

Актуальність проблеми полягає в тому, що у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання

Содержание

Вступ……………………………………………………………………………2
1. Поняття педагогіки як науки………………………………………………… 3
2. Етапи розвитку освіти в Україні…………………………………………….5
3. Основні підходи до навчання у наш час……………………………………9
4. Світ навчання………………………………………………………………….15
5. Гуманізація освіти в Україні…………………………………………………17
Висновок…………………………………………………………………….19
Бібліографічний список……………………………………………….21

Работа содержит 1 файл

индивидуалка псих..doc

— 125.00 Кб (Скачать)

     На  сьогоднішній день педагогіка поповнилася  новими відомими іменами: Ш. О. Амонашвілі, С. М. Лисенкова, В. Ф. Шаталов І. П. Волков, Є. М. Ільїн, Т.І. Гончарова, І. П. Іванов, Є. Ю. Сазонов, О. О. Дубровський. Які ж завдання висувають педагоги-новатори сьогодні? Відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити його дослідницький, пошуковий характер. Такий підхід сприятиме розвитку мислення, розумових творчих здібностей учнів. Дитина психологічно краще готуватиметься до сприйняття невідомого, нового для неї, і це зумовить не тільки кращі результати в навчанні, а й сприятиме формуванню її як особистості, таких моральних якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, принциповість.

     Головне завдання школи сьогодні — формування гармонійно розвиненої, активної, творчої  особистості, яка буде здатна навчатися  протягом усього життя, вміти застосовувати знання в певних ситуаціях.

     Потрібно, щоб учитель не допускав розумового ледарства на уроці, яке В.Сухомлинський  вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим  та ефективним для всіх дітей, а спілкування  радісним і корисним. Учитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, за якого працюватиметься швидше й результативніше.

     Шкільні уроки мають бути уроками "духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості" (В.Сухомлинський). 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

     Учитель. Який він? У чому полягає його завдання? Ті, хто вже багато

років працює з дітьми, неодноразово над  цим замислюються.

     Ця  проблема не обійшла й мене. Хоч  не маю я зовсім життєвого досвіду, але десятирічне спілкування з учителями, коли я навчалась у школі, дає підстави і мені зробити певні висновки й узагальнення. На мою думку, є багато чинників від яких залежить успіх будь-якої справи. Звичайно якби наповнювальність класів була 20-25 учнів, коли б навчалися в них діти з майже однаковим рівнем підготовки. Це дало б можливість педагогу використовувати такі прийоми і методи роботи, які давали змогу всім учням класу однаково оволодівати повною сумою знань.

     Але все-таки на перше місце я б  поставила особистість учителя. Я глибоко переконана в тому, що більша половина успіху в навчанні дітей та підлітків залежить від викладача: від його особистості, інтелектуального розвитку, професійної майстерності, уміння бути щирим актором, знаючим психологом, лагідною мамою чи суворим та справедливим батьком, навіть «лікарем», який не тільки ставить «діагнос», але й намічає «шляхи одужання». Кого з учителів ми пам’ятаємо зі своїх шкільних років?

     Серед тих, які траплялися на моєму життєвому  шляху, є така людина, яка на мою думку, є ідеалом: Людмила Іванівна Безгласна. У її душі ширість у стосунках учнів та їх батьками, постійне бажання створити ситуацію успіху, віру у власні сили.

     Бувають такі моменти в житті, коли дитині доводиться переживати свої невдачі  в навчанні. І як добре, якщо поряд є вчитель, який може підтримати словами: «на жаль ставлю два бали», «прикро, але ще ми не досягли з тобою достатнього рівня», «наступного разу в тебе все обов’язково вийде», «сподіваюсь, що скоро ти мене порадуєш», «думаю, наступного разу ми с тобою обов’язково переможимо»…

     Тобто, справжній талант вихователя і педагога – це не тільки диплом фахівця відповідного рівня, а в першу чергу природженні  педагогічні якості.

     Отже, саме такі вчителі та викладачі можуть працювати на рівні вимог XXI сторіччя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

  1. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 2005.
  2. Сухомлинський В.О. Як виховувати справжню людину-К.,1976.-с.194
  3. Татенко В.А. Шляхи формування особистості учня. – К., 1985.-с.356
  4. Українська національна система виховання. – К., 1991.-с.233
  5. Фоменко Н.А. Педагогіка вищої школи: методологія, стандартизація туристської освіти. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий дім «Слово», 2005. - 216 с.
  6. Яценко Т. С. Активна соціально-психологічна підготовка вчителя до спілкування з учнями. - К.: Освіта, 1993

Информация о работе Педагогіка як наука