Педагогічне спілкування та його психологічні характеристики

Тож, педагогічне спілкування має бути не тяжким боргом, а природним і навіть радісним процесом взаємодії.

Складники оптимального педагогічного спілкування такі:

по-перше, це високий авторитет педагога.

по-друге - володіння психікою і прийомами спілкування, тобто педагог має бути добре підготовлений як практичний психолог.

по-третє - це накопичений досвід, це те, що в буденній практиці і називається "спочатку уміння, а потім майстерність".

ВИСНОВОК

Спілкування — важлива форма людського буття, умова життєдіяльності людей, спосіб їхнього об'єднання. Воно є генетичне первинною основою культури спілкування.

Спілкування — це між особистісна і між групова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо).

Міжособистісні взаємини у педагогічному спілкуванні — це такі взаємозв'язки, які суб'єктивно переживаються та об'єктивно проявляються в характері та способах взаємного впливу.

Важливою рисою між особистісних взаємин є їхня емоційна основа. Одні люди під час спілкування нерідко без особливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримувати гарний настрій. Інші вносять у взаємини напруженість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Тому для успішного педагогічного спілкування важливим є використання гуманістичних орієнтацій у взаєминах, дотримання емпатійного способу спілкування. Останній передбачає більш-менш точне сприймання педагогом внутрішнього світу дитини із збереженням притаманних їй емоційних і змістовних відтінків. Саме ці орієнтації та прояв емпатії у взаєминах є результатом високого рівня спілкування. Водночас наявність такого рівня є основою, на якій у майбутньому формуються гуманістичні комунікативні установки та способи й засоби їхньої реалізації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.                    Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1980.

2.                    БодалевА. А. Психологические условия педагогического общения // Психология педагогического общеиия / Сб. научных трудов. - Кировоград: КГПИ, 1991. - Т. 1. - С. 4 -14.

3.                    Занюк С. Психологія мотивації та емоцій. – Луцьк, 1997.

4.                    Зимняя И.А. Педагогическая психология. – Ростов-на-Дону, 1997.

5.                    Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений.- М.: Политиздат,1988.- 319 с.

6.                    Кан-Калик В. А. Грамматика общения. - М.: Роспедагентство, 1995. - 108 с.

7.                    І.В. Козубовська І. В, Лацанич О. Л,Спілкування в діяльності соціального педагога  м.Ужгород 2005р

8.                    Корніяка О. М.  Педагогічна діяльність і культура педагогічного спілкування // Практична психологія і соціальна робота. 2003. -№1. – с. 38-43.

9.                    Ларіна Т. Є Психологічні умови використання невербальних засобів спілкування на уроці літератури м. Бердянськ, 2005р

10.               Леонтьев А.А. Педагогическое обшение. - М.:Знание, 1979. - 48 с.   

11.               Ломов Б.Ф. Общение и социальные регуляторы поведения индивида./ В кн.: Психологические проблемы социальной регуляции поведения.- М.:Наука,1976.

12.               Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – Киев, 1990.

13.               Пиз А. Язык телодвижений. Как читать мысли окружающих по их жестам. – М.: Эксмо-Пресс, 2000. – 272 с.

14.               Томан І. Мистецтво говорити. – К.: Україна, 1996. – 268 с.

15.               Цветкова Т. К. Повышение культуры педагогического общения // Вопросы психологии. -1990. -№2. - С. 176-177.