Педагогічне спілкування та його психологічні характеристики

14

Тема: " Педагогічне спілкування та його психологічні характеристики»

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………....…………..2

1. Особливості педагогічного спілкування……………………………….…3-5

2. Спрямованість педагогічного спілкування…………………….………..5-8

3. Характеристика процесу педагогічного спілкування……..………….8-14

4. Майстерність педагогічного спілкування…………………………..…14 -16

Висновок………………………………………………………………….…….…..17

Список літератури……………………………….…………………………...….…18

ВСТУП

Людина - «істота соціальна». Це означає, що вона живе серед людей і здійснює свою життєдіяльність (досягає цілей, задовольняє потреби, трудиться) не інакше як через взаємодію, спілкування з іншими людьми.

У спілкуванні відбувається обмін інформацією і її інтерпретація, взаємосприймання, взаєморозуміння, взаємооцінка, співпереживання, формування симпатій або антипатій, характер взаємин, переконань, поглядів, психологічна дія, вирішення протиріч, здійснення спільної діяльності. Таким чином, кожен з нас в своєму житті, взаємодіючи з іншими людьми, набуває практичних навиків і умінь у сфері спілкування.

Спілкування - це не просто дія, а саме взаємодія: воно здійснюється між учасниками, з яких кожен є носієм активності і припускає її в своїх партнерах.

Відомо, що в процесі викладання велике значення має майстерність педагога, яка базується на мистецтві спілкування. Чим краще викладач володіє педагогічними прийомами подачі інформації, тим краще і глибше учні засвоюють пропонований курс. Процес передачі знань пов'язаний з певними труднощами як подачі самого матеріалу, так і його засвоєння.

Педагогічне спілкування - сукупність засобів і методів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань виховання, навчання і визначають характер взаємодії педагога і учнів.

1.      Особливості педагогічного спілкування

Під педагогічним спілкуванням зазвичай розуміють професійне спілкування викладача з учнями в процесі навчання і виховання, що має певні педагогічні функції і направлене на створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію учбової діяльності і взаємин між педагогом і учнями. 6 

Часто педагогічне спілкування визначається в психології як взаємодія суб'єктів педагогічного процесу, здійснювана знаковими засобами і направлена на значущі зміни властивостей, станів, поведінки і особистісно-смислових утворень партнерів. Спілкування - невід'ємний елемент педагогічної діяльності; поза ним неможливе досягнення цілей навчання і виховання

Педагогічне спілкування є основною формою здійснення педагогічного процесу. Його продуктивність визначається, перш за все, цілями і цінностями спілкування, які мають бути прийняті всіма суб'єктами педагогічного процесу як імператив їх індивідуальної поведінки. Педагогічне спілкування служить інструментом дії на особистість учня. Це цілісна система соціально-психологічної взаємодії педагога і учнів, яка містить в собі обмін інформацією, виховні дії і організацію взаємин за допомогою комунікативних засобів. Окрім звичайних функцій, специфіка педагогічного спілкування зумовлює ще одну функцію соціально-психологічного забезпечення виховного процесу, організаторську функцію взаємин педагога з учнями і виступає як засіб вирішення навчальних завдань.

На сьогоднішній день продуктивно організований процес педагогічного спілкування покликаний забезпечити в педагогічній діяльності реальний психологічний контакт, який повинен виникнути між педагогом і дітьми. Перетворити їх на суб'єктів спілкування, допомогти подолати різноманітні психологічні бар'єри, що виникають в процесі взаємодії, перевести дітей на позицію співпраці і перетворити їх на суб'єктів педагогічної творчості. В цьому випадку педагогічне спілкування утворює цілісну соціально-психологічну структуру педагогічної діяльності.

У число найбільш складних завдань, що встають перед педагогом, входить організація продуктивного спілкування, що припускає наявність високого рівня розвитку комунікативних умінь.

Спілкування - особливий вид діяльності, воно супроводжує всі різновиди її, пронизує діяльність прямо або опосередковано (читаючи книгу, ми спілкуємося з її автором). Тож, якщо педагогові не удається правильно налагодити спілкування з дітьми, то украй рідко наочна діяльність виявиться плідною.

Суть і структура педагогічного спілкування, а також пов'язана з ними продуктивність - одне з актуальних питань педагогічної науки і практики. Система - це сукупність безлічі взаємозв'язаних елементів, створюючих певну цілісність. Вона обов'язково припускає взаємодію елементів.

Педагогічне спілкування створює умови для реалізації потенційних сутнісних сил суб'єктів педагогічного процесу.

Вища цінність педагогічного спілкування - індивідуальність педагога і учня. Власна гідність і честь педагога, гідність і честь учнів - найважливіша цінність педагогічного спілкування. 7

У зв'язку з цим провідним принципом педагогічного спілкування може бути прийнятий імператив І. Канта: завжди відноситися до себе і учня як до цілі спілкування, в результаті якого відбувається сходження до індивідуальності. Імператив - безумовна вимога. Саме це сходження до індивідуальності в процесі спілкування і є вираженням честі і достоїнства суб'єктів спілкування.

Специфіка педагогічного спілкування обумовлена різними соціально-рольовими і функціональними позиціями його суб'єктів. В процесі педагогічного спілкування вчитель прямо або побічно здійснює свої соціально-рольові і функціональні обов'язки керуючи процесом навчання і виховання. Стиль спілкування і керівництва в істотній мірі визначає ефективність навчання і виховання, а також особливості розвитку особистості і формування міжособистих стосунків в навчальній групі.

На уроці педагогові необхідно оволодіти комунікативною структурою всього педагогічного процесу, бути максимально чуйним до щонайменших змін, постійно співвідносити вибрані методи педагогічної дії з особливостями спілкування на даному етапі. Все це вимагає від вчителя уміння одночасно вирішувати дві проблеми:

- конструювати особливості своєї поведінки (свою педагогічну індивідуальність), своїх стосунків з учнями, тобто стиль спілкування;

- конструювати виразні засоби комунікативної дії. Другий компонент постійно змінюється під впливом виникаючих педагогічних і відповідно комунікативних завдань. У виборі системи виразних засобів комунікації важливу роль відіграє сформований тип взаємин педагога з учнями. 9 

Можна виділити наступні характеристики спілкування в процесі педагогічної діяльності:

              загальна сформована система спілкування педагогата учнів (певний стиль спілкування);

              система спілкування, характерна для конкретного етапу педагогічної діяльності;

              ситуативна система спілкування, що виникає при рішенні конкретної педагогічної і комунікативної задачі. 5 

Педагогічне спілкування повинне орієнтуватися не лише на гідність людини як найважливішу цінність спілкування. Велике значення для продуктивного спілкування мають такі етичні цінності, як чесність, відвертість, безкорисливість, довіра, милосердя, подяка, турбота, вірність слову.

2. Спрямованість педагогічного спілкування

Специфіка педагогічного спілкування, перш за все, виявляється в його спрямованості. Воно направлене не лише на саму взаємодію і на учнів в цілях їх особистісного розвитку, але і на організацію освоєння навчальних знань і формування на цій основі умінь. Через це педагогічне спілкування характеризується як би потрійною спрямованістю - на само учбову взаємодію, на тих, що навчаються і на предмет засвоєння.

В той же час педагогічне спілкування визначається і потрійною орієнтованістю на суб'єктів: особовою, соціальною і наочною. Це відбувається внаслідок того, що вчитель, працюючи з учнем над освоєнням якого-небудь учбового матеріалу, завжди орієнтує результат на всіх, присутніх в класі, тобто фронтально впливає на кожного учня. Тому можна вважати, що своєрідність педагогічного спілкування, виявляючись у всій сукупності названих характеристик, виражається також в тому, що органічно поєднує в собі елементи особистісно орієнтованого, соціально орієнтованого і наочно орієнтованого спілкування.

При цьому сам педагог ніби знаходиться одночасно в декількох "площинах": він безпосередньо взаємодіє з партнером, спостерігає за собою і своїми діями з позицій їх "професійної відповідності" (рефлексивний контекст спілкування), тримає на контролі свідомості ціль, яку прийняв найпершою і одночасно оцінює доцільність її збереження або заміни на нову (раціональний контекст спілкування). Таким чином, часто педагогічне спілкування є засобом вирішення власних навчальних або виховних завдань, ініціатором, організатором і головною керівною ланкою якого є вчитель. 15 

Педагогічна діяльність має суттєвий вплив на розвиток особистості, зокрема на якості, які реалізуються у спілкуванні. Учителів з великим стажем роботи завжди можна впізнати за особливим голосовим тоном (вимогливим, владним або повчальним), за мімікою (вона чітко виражає оцінку дій партнера). Такі вчителі часто є категоричними і безапеляційними у висловлюваннях, схильні до нав'язування власної думки, намагаються подолати опір партнера, не зважаючи на його причини, прагнуть до надмірної нормативності поведінки тощо. Це є наслідком тривалої рольової взаємодії, в якій учитель виступає домінантною, авторитарною стороною з правом переваги, контролю, оцінки. 

Тому для вчителя важливе завдання - здійснювати постійне самоспостереження за своєю поведінкою в ситуаціях позарольового спілкування, щоб своєчасно вловити у ньому ті зміни, які можуть унаслідок цього закріпитися, стати стійким стилем спілкування. 15 

Не менш важливо враховувати і ті аспекти педагогічного спілкування, які торкаються інтересів учня. Специфіка роботи вчителя полягає, крім всього іншого, ще і в тому, що в ситуаціях взаємодії він несе подвійне навантаження: повинен не тільки враховувати можливі дії партнера, але і розгортати спілкування таким чином, щоб воно мало навчальний, виховний та розвивальний ефект. Він повинен ураховувати ті можливі труднощі, які можуть виникнути у вихованця в процесі спілкування, і брати на себе ініціативу у спілкуванні та відповідальність за взаємодію.

Стиль спілкування, який задає вчитель, суттєво впливає на ставлення учнів до його навчального предмета. Надміру далека дистанція, яку встановлює вчитель між собою і учнями, часто призводить до того, що учні бояться звертатись до нього за поясненнями, приховують своє нерозуміння. Надто близька відстань, неформальні стосунки можуть викликати в учнів ілюзію необов'язковості, небажання глибоко засвоювати навчальний предмет. Конфліктні стосунки, які виникають зі вчителем, можуть призвести до ігнорування навіть його справедливих вимог. Необ'єктивність учителя до учня, не адекватно занижена оцінка його здібностей і знань, нетактовність у спілкуванні можуть викликати глибокі емоційні травми, внаслідок чого навіть після закінчення школи, вузу, в самостійній професійній діяльності звернення до відповідних знань може або блокуватись, або актуалізувати сліди пережитого.

Якість педагогічного спілкування визначається, перш за все, тим, що воно реалізує специфічну навчальну функцію, яка включає виховання.

Педагогічне спілкування відображає специфіку характеру взаємодії людей, яка описується схемою "людина - людина" (за Є.А. Клімовим).

Доречно нагадати, що серед основних характеристик цієї групи професій виділяються наступні:

                  уміння керувати, учити, виховувати, "здійснювати корисні дії з обслуговування різних потреб людей".

                  уміння слухати і вислухувати.

                  широкий кругозір.

                  мовна (комунікативна) культура.

                  спостережливість до проявів відчуттів, розуму і характеру людини, до його поведінки, уміння і здатність в думках уявити, змоделювати саме його внутрішній світ, а не приписувати йому свій власний.

                  "проектувальний підхід до людини, заснований на упевненості, що людина завжди може стати кращою".

                  здатність співпереживати.

                  спостережливість та ін.  11 

3. Характеристика процесу педагогічного спілкування

Спілкування - це процес розвитку і становлення стосунків між суб'єктами, які активно беруть участь в діалозі. Мова вчителя є основним засобом, який дозволяє йому залучити учнів до своїх способів мислення.

Якщо розглядати спілкування як наскрізний процес в навчанні, то необхідно виділити дві основні моделі спілкування:

      навчально-дисциплінарну;

      особистісно-орієнтовану.