Особливості запам’ятовування дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ

 

КАФЕДРА  ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ  ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

 

Курсова робота

студентки 377 гр.

Лустікової Ганни Олександрівни

спеціальності: «Дошкільна освіта. Логопедія»

 

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

Степанова Т.М.

 

 

 

 

Миколаїв – 2011

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми розвитку пам’ті у дітей дошкільного віку………………………………………………………………6

1.1.Ігрова діяльність та її роль у розвитку пам’ті дошкільників……12

1.2.Розвиток пам’ті дітей старшого дошкільного віку в умовах

ДНЗ ………………………………………………………………………17

Розділ 2. Вплив  ігрової діяльності на розвиток запам’ятовування дітей старшого дошкільного віку……………………………………27

2.1.Характеристика рівнів розвитку запам’ятовування …………….30

2.2. Методика розвитку пам’яті дошкільнят………………………….32

Висновки………………………………………………………………35

Додатки……………………………………………………………………37

Список використаної літератури……………………………………….40

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Пам'ять визначає нашу індивідуальність і заставляє діяти тим або  іншим способом більшою мірою, чим  будь – яка інша окремо взята особливість нашої особи. Все наше життя є не що інше, як дорога з пережитого минулого в невідоме майбутнє. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таким же незбагненним, як майбутнє.

Іншими словами, пам'ять додає спрямованість ходу часу. Для кожного з нас пам'ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати і власну індивідуальність, і особу інших людей. Позбувшись пам'яті, людина втрачає власне «я», перестає існувати.

У потоці сучасного життя на кожну  людину обрушується лавина інформації, і нам доводиться щось запам'ятовувати, а щось "відкидати". Але інформації стає все більше і більше, що служить  причиною виникнення гострих проблем (наприклад, перевантаження учнів). Якщо доросла людина випробовує скрути в  запам'ятовуванні великого об'єму інформації, то дошкільникові, в якого пам'ять знаходиться на черговій стадії розвитку, запам'ятати об'ємну за змістом інформацію ще складніше.

Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, дитина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Все це пов’язано з роботою пам’яті. Якби людина не запам’ятовувала те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.

Пам’ять у дітей дошкільного віку недостатньо розвинена. Вони легко засвоюють нове, конкретне і яскраве. Як і всі психічні процеси, пам’ять дитини тісно пов’язана з усім її розвитком. Можна сказати, що це період нагромадження великої кількості уявлень, які відображають те, що дитина бачить навколо себе, чує з вуст вихователя, батьків, від оточення, в тому числі й однолітків, старших братів і сестер. У цьому віці діти жадібно поповнюють свої враження, уявлення.

Спочатку у дитини переважає  образна пам'ять, значення якої зменшується з віком. Проте, результат запам'ятовування зазвичай вище при опорі на наочний матеріал, так що широке використання наочних засобів навчання є закономірним і ефективним.

Основною умовою розвитку пізнавальних процесів дошкільників є включення їх у діяльність: ігрову, навчально-пізнавальну, продуктивну (малювання, ліплення, аплікація, конструювання), рухову. Зважаючи на це, одним із аспектів підвищення рівня розвитку пізнавальних процесів та пізнавальної активності є інтеграція різних видів діяльності у навчально-виховному процесі. Розвивальна роль будь-якої діяльності полягає в тому, що вона є певною формою практики, тобто носить практично-продуктивний характер (Люблинська Г.О., Постоян Т.Г.). Пізнавальні та творчі здібності формуються в діяльності у процесі пошуків та знахідок, що здійснюються в повсякденній практиці (Вєтлугіна Н.О., Лейтес Н.С., Лернер І.Я., НовлянськаЗ.М.).

Успіх розвитку пам’яті залежить від того, як забезпечують педагоги керівництво цим процесом. Важливе  значення для розвитку пам’яті дошкільників має передусім знання вихователем умов продуктивності запам’ятовування, відтворення та вміння керувати цими процесами в навчально – виховній діяльності на заняттях і поза ними.

Потрібно відмітити,що дослідження  пам’яті людини відкриває доступ до таких галузей психіки, знання яких має виключне значення для вирішення  багатьох практичних завдань. Так, наприклад, для педагога дуже важливо знати, як краще структурувати навчальний матеріал та в якій послідовності пропонувати його дітям, щоб забезпечити високу якість засвоєння при мінімальних витратах часу. Для вирішення цієї проблеми необхідно визначити закономірності організації інформації в пам’яті та її відтворення.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що у дітей дошкільного віку ефекивнiсть запам’ятовування певного матерiалу визначається тим наскiльки змiстовними i рiзноманiтними були способи запам’ятовування матерiалу i рівнем розвиненості пам'яті,а на сучасному етапі цій проблемі не приділяеться достатньо уваги.

Об'єкт дослідження –розвиток пам’ті дітей старшого дошкільного віку

Предмет дослідження  – особливості запам’ятовування дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності

Мета дослідження теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити особливості розвитку пам’яті  у дітей дошкільного віку  в ігровій діяльності

Завдання дослідженя:

1. Здійснити аналіз базових понять дослідження та розкрити їх зміст.

2. Проаналізувати проблему розвитку пам’ті у вітчизняній та зарубіжній психології

3. Виявити вплив ігрової діяльності на процес запам’ятовування дітей.

4. Обгрунтувати і визначити показники, критерії та охарактеризувати рівні розвитку пам’ті дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності.

5. Виявити й науково обґрунтувати умови ефективного розвитку пам’ті дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності діяльності.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, яка містить в собі 2 розділи, висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг роботи 42 сторінки, з них основного тексту 36 сторінок. Використаних джерела 29, 3 сторінки додатків.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПАМ’ТІ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Початок експериментальному вивченню пам'яті поклали в кінці минулого століття роботи німецького психолога  Р. Еббінгауза, який в дослідах на собі помітив кількісні закони заучування, утримання і відтворення послідовностей, що складалися з безглуздих складів. Цей підхід був продовжений потім в бихевіористичних дослідженнях «вербального навчання». Майже одночасно почалося вивчення пам'яті на складному осмисленому матеріалі.

На початку ХХ століття французький філософ А. Бергсон протиставив «пам'яті звичці», яка формується в результаті механічного повторення, «пам'ять духу», що фіксує осмислені одиничні події біографії суб'єкта. У психоаналізі зроблена спроба пояснення явищ того, що забуває «витісненням» неприємних, травмуючих вражень з сфери свідомості.

Англійський психолог Ф.Бартлетт показав складний процес пригадування розповідей і залежність його від культурних норм, що існували в даному середовищі.

Разом із запам'ятовуванням довільним  вивчалися також процеси мимовільного запам'ятовування. Так, П.Зінченко і А.Смирнов досліджували залежність успішності процесів запам'ятовування від їх місця в структурі діяльності. Різні види пам'яті – моторна, емоційна, образна, словесно-логічна – інколи описуються як етапи такого розвитку.

Питання про розвиток пам'яті вперше у вітчизняній психології було широко розглянуте П.Блонським, що вирішував  проблему з позицій висунутої  ним загальній концепції розвитку пам'яті.

Основним в цій концепції  є положення про те, що чотири види пам'яті (моторна, емоційна, образна і словесна) це генетично обумовлені рівні її розвитку, що виникають саме в даній послідовності. Образна пам'ять є ранішою і нижчою за рівень розвитку пам'яті в порівнянні із словесною.

Найперший вид – моторна або рухова пам'ять початкове своє вираження знаходить в рухових умовних рефлексах дітей, перш за все в тій своєрідній умовній реакції, яка настає, коли дітей беруть на руки. Ця реакція спостерігається вже на першому місяці після народження. Початок емоційної або афектної пам'яті, що виражається в появі афектної реакції до безпосередньої дії П.Блонський відносить до першого півріччя життя дитини.

Ряд робіт вітчизняних психологів присвячений вивченню запам'ятовування проблемно-образного і словесного матеріалу.

Проблема місця різних видів  діяльності у психічному розвитку дитини досить повно представлена в сучасній дитячій психології (Божович Л.І., Виготський Л.С., Запорожець О.В., Котирло  В.К., Леонтьєв О.М., Ельконін Д.Б.). Дослідниками дитячої творчості доведено педагогічну  цінність різних видів художньої  діяльності (Вєтлугіна Н.О., Виготський Л.С., Гавриш Н.В., Казакова Т.Г., Карпинська Н.С., Комарова Т.С., Котляр В.Ф., Постоян  Т.Г., Фурміна Л.С.) (образотворчої, мовленнєвої, музичної, театрально-ігрової) для розвитку творчих потенцій дошкільників.

Порівнянню запам'ятовування наочного (образного) і словесного матеріалу  у дітей дошкільного віку присвячено дослідження Н.А. Корнієнко. Дошкільникам пропонувалося запам'ятати і потім відтворити: у одних випадках – ряд предметів (іграшок), що легко розділяються на смислові групи (перша серія), в інших випадках – така ж кількість слів, що мають конкретне значення (друга серія), по-третє – назва не знайомих дітям дерев і чагарників (третя серія).

Результати дослідження показали наступне:

1) у всіх вікових групах найбільші показники були отримані в дослідах із запам'ятовуванням предметів;

2) друге місце зайняло запам'ятовування  слів конкретного значення;

3) запам'ятовування незнайомих  назв було найменш продуктивним;

4) різниця між всіма випадками запам'ятовування з віком зменшувалася;

5) відмінності між продуктивністю  запам'ятовування різного роду матеріалу в дослідах з відтворенням виявилися різко вираженими в порівнянні з дослідами з пізнаванням, і в той же час істотно зближувалися між собою.

Завдяки перебудові мнемічних процесів в дошкільному віці дитина виявляється в стан ставити перед собою свідомі цілі (запам'ятати, пригадати) і прагне їх досягти. Цей перепад є складним процесом, що включає два основні етапи. Перший етап – пізнання і виділення дитям мнемічної мети. На другому етапі формується відповідні ним дії і операції.

У 5-6 літньому віці з'являються перші  спроби вживання деяких прийомів. Діти можуть самостійно здійснювати, хоча і  в простих формах переробку матеріалу. У дослідах З.Істоміної по ходу вправ діти проявляли уміння застосовувати у мнемічних цілях окремі прийоми у вигляді розумових операцій. Це дає можливість виучувати дитину тому, як необхідно запам'ятати і пригадати.

Виховання логічної пам'яті передбачає в першу чергу розвиток розумової  діяльності дітей – розвиток уміння аналізувати, виділяти в предметах  властивості, ознаки, порівнювати; здійснювати  узагальнення, об'єднуючи об'єкти по ознаках, класифікувати на основі узагальнення; встановлювати смислові зв'язки. Розумові операції стають способами логічного мислення.

В ході роботи Л. Жітникової, З. Істоміної, А. Білоус, присвячених вивченню формування способів логічного запам'ятовування у дітей дошкільного віку в  умовах спеціального навчання, встановлено, що вже в середньому дошкільному  віці діти можуть оволодіти в процесі  спеціальний організованого навчання такими прийомами логічного запам'ятовування, як смислове співвідношення і розумове угрупування, і використовувати їх в мнемічних цілях.

Л. Житнікова відзначає, що вже в  молодшому дошкільному віці у  дітей спостерігаються зрушення в запам'ятовуванні унаслідок оволодіння ними угрупуванням як пізнавальною дією. Діти старшого і середнього дошкільного віку, успішно опановувавши класифікацію, свідомо використовують її як спосіб запам'ятовування.

Опанування дітей смисловим  співвідношенням як самостійною  інтелектуальною дією здійснюється у декілька етапів зростаючій складності. Спочатку необхідно навчитися знаходити до запропонованої картинки тотожну. Після діти вчаться знаходити до даної картинки не тотожну, а лише схожу з нею за змістом, близьку по сенсу. На наступному етапі завдання ускладнюється: до назви (слову) необхідно підібрати картинку із зображенням предмету, позначеного цим словом, а потім – підібрати картинку, близьку слову за змістом. З.Істоміна підкреслює, що заняття повторюються стільки раз, скільки потрібний для того, щоб діти навчилися правильно співвідносити картинки.

Для використання смислового співвідношення слів з картинками у мнемічних цілях потрібна умова: діти повинні добре опанувати не лише прямі, але і зворотними операціям. Поважно, аби ці операції були добре відпрацьовані самі по собі. Це умова для переходу розумової дії у мнемічний прийом.