Особливості професійної орієнтації у старшокласників

            д) профорієнтаційна бесіда – найбільш поширений метод. Вона повинна бути логично пов’язана з навчальним матеріалом і підготовлена заздалегідь. До процесу підготовки профорієнтаційної бесіди доцільно залучати самих учнів, наприклад, доручити їм зібрати інформацію з даного питання. Емоційного забарвлення бесіді додають цитування відомих вчених, винахідників, письменників, що відповідають темі бесіди, застосування наочних методів профорієнтаційної роботи.

            е) наочні методи профорієнтації. Демонстрація об’єктів, процесів, які  вивчаються, може служити не лише  підтвердженням викладеного матеріалу,  але й джерелом знань.

Тут можливі кілька видів  демонстрації:

            - натуральні об’єкти (вироби, виконані учнями та спеціалістами

            - професіоналами, інструменти, механізми), технологічні процеси;

            - зображення об’єктів (картини, плакати, діапозитиви, кінофільми тощо);

            - прийоми роботи під час лабораторно-практичних занять.

            є) перегляд і обговорення художніх  фільмів, телепередач профорієнтаційного  змісту. Насамперед викладач повинен сам переглянути фільм (передачу), оцінити їх зміст, пізнавальне та виховне значення для молоді, визначити, яка підготовча робота з учнями має бути проведена. Такі колективні перегляди та обговорення передач і фільмів вчать молодь правильно розуміти їх зміст, сприяють розвитку професійного інтересу тощо. Перед переглядом треба поговорити з дітьми, поставити перед ними питання, на які вони повинні знайти відповіді, познайомити з деякими героями.

            ж) професіографічні екскурсії на підприємства та у професійні навчальні заклади.

Професіографічна екскурсія як форма профорієнтаційної роботи дає можливість молоді безпосередньо  ознайомитись із професією в реальних умовах, отримати інформацію із першоджерел, поспілкуватись із професіоналами. Ефективність екскурсії залежить, зокрема, від  доцільного вибору місця, часу, форми  її проведення у відповідності із поставленими виховними завданнями. Якщо не дотримуватись цих вимог, то в учнів може порушуватись процес формування позитивних мотивів вибору професії, можуть накопичуватись помилкові  уявлення про певні види діяльності і, відповідно, складатись негативне  уявлення про них [2, c.22-24].

4. Ефективність та іноваційність методів і форм профорієнтаційної

роботи

       Упродовж останніх років накопичено великий та різноманітний соціально-педагогічний досвід щодо сприяння професійному самовизначенню молоді. Діяльність у цьому напрямку характеризується цілеспрямованістю, великою кількістю форм та методів роботи, бажанням залучити до неї зацікавлені організації та установи, охопити різні групи молоді та підлітків. В Україні більшість соціальних служб для молоді розробили та здійснюють спеціальні соціальні програми, реалізація яких сприяє не лише професійному самовизначенню, але й працевлаштуванню та зайнятості молоді. У цьому напрямку соціальні працівники (як представники усіх соціальних професій) активно співпрацюють із різними установами та організаціями, насамперед, із центрами зайнятості населення. Це важливо відзначити тому, що соціальні працівники не підміняють і не дублюють діяльність інших спеціалістів, установ, а шукають і впроваджують специфічні форми та методи роботи з молоддю та підлітками. Проводиться постійна робота з професійного визначення учнівської молоді, а також здійснюються профілактично-корекційні заходи щодо молоді, яка втратила, або не може знайти роботу. Соціальні працівники співпрацюють не лише з центрами зайнятості населення, а й з іншими установами: підприємствами, приватними структурами, учбовими закладами, громадськими організаціями тощо. Соціальними працівниками проводиться значна робота щодо професійної орієнтації молоді та її інформування про становище на ринку праці. Досвід, набутий внаслідок багаторічної діяльності багатьох центрів, дозволяє стверджувати, що сьогодні в рамках цього напряму діяльності.

1.5. Профвідбір як система психологічної  оцінки професійної орієнтації

Проблема  професійного становлення – найважливіша в житті людини. Професія дає змогу  людині задовольнити основні потреби, стає головним стержнем побудови відносин з людьми і найважливіше – допомагає  актуалізувати свої здібності, реалізувати  себе.

          Професійний психологічний відбір  – це система психологічної  оцінки професійної придатності,  яка складається з заходів,  які допомагають вибрати для  відповідної професії осіб, які  найбільше підходять за своїми  психологічними якостями до специфіки  й умов праці цього виду  діяльності.

Іншими  словами, професійний психологічний  відбір – це науково обґрунтований  допуск людей до відповідного виду діяльності або професійного навчання , з не простим набором операцій і методик. Професійний психологічний  підбір – це технологічна система, яка спрямована на формування найбільш працездатного складу працівників. Для досягнення цієї мети можна використовувати  різні методи та процедури, які специфічні для різних етапів розвитку організації  і конкретних завдань управління працівниками [12, c.38].

 Професійний підбір – система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для оволодіння ними конкретною людиною. Професійний підбір носить організуючий характер, його метою є виявити і оцінити індивідуальні особливості людини, які й визначають її придатність до однієї, або кількох професій.

 

 

 

 

 

 

 

2. Частина  ІІ. Проведення емпіричного дослідження  та психологічна обробка даних.

2.1. Проведення  статистичного аналізу.

Для виділення основних характеристик, які впливають на професійну спрямованість  використовувались статистичний та кореляційний аналізи, які проводились  на основі 14 показників:

- тип діяльності «людина-природа»;

- тип діяльності «людина-техніка»;

- тип діяльності «людина-людина»;

- тип діяльності «людина-знакова  система»;

- тип діяльності «людина-художній  образ»;

- реалістичний тип особистості;

- інтелектуальний тип;

- соціальний тип;

- конвенційний тип;

- підприємчий тип;

- артистичний тип;

- гуманітарні науки;

- природничі науки;

- технічні науки.

Опис вибірки.

Для дослідження курсової роботи було опитано 30 учнів однієї вікової категорії, місця навчання, але різної статі. Дослідження проводилось серед учнів 9-А та 9-Б класу школи №44 ім.Т.Г.Шевченка.

Так, у вибірці 12 учнів – жіночої  статі (40%) і 18 учнів – чоловічої (60%).

У зв’язку із завданням дослідження  мною були виділені наступні категорії  людей, а саме ті учні, які вже  визначили своє майбутнє покликання; ті, які не знають, куди йти вчитися  або працювати, не мають конкретних життєвих професійних планів; ті, які  обрали свою майбутню професію, але  з певних причин опанування професії або істотно обмежене для них, або зовсім протипоказане і учні, які обрали одразу кілька професій, частот протилежного характеру.

У першому випадку відсоток таких  учнів становить 70. Вони мають потребу в тому, щоб їм було вказано шляхи подальшого здобуття освіти, вибору навчального закладу, в якому можна здобути спеціальність, перспективи роботи. Іноді необхідно підказати шляхи самовиховання, самоосвіти, підготовки себе до опанування професії.

Лише 4% учнів не мають конкретних життєвих планів. Ця категорія учнів  має потребу в роботі з професійної  освіти. Ознайомлення з різними професіями та спеціальностями допомагає їм визначити своє майбутнє. У роботі з такими учнями можна застосовувати анкети на виявлення інтересів, результати яких можуть бути першим кроком для наступного самовизначення і допоможуть їм звузити сферу вибору і зорієнтуватися в розмаїтті професій.

У третьому випадку 15%-ам учнів потрібна робота з профорієнтації. Причиною цього може бути стан здоров’я, наявність  суттєво завищеного рівня домагань, неадекватної самооцінки.

11% учнів обрали одразу кілька професій. Ця група учнів характеризується тим, що у визначенні свого професійного вибору школярі орієнтуються винятково на поради й думки товаришів і оточення, не замислюючись над своїми можливостями.

За методикою вимірювання схильності учнів до типів професій ДДО Клімова:

- особи з високим ступенем схильності до типу «людина-природа» – 2 учнів, а це 7% від загальної кількості. Ці учні схильні до спеціальностей, які пов’язані із природою. Будуть найбільш продуктивні саме у цій сфері діяльності. Предметом їх праці виступають об’єкти живої та неживої природи, земля та атмосфера, корисні копалини, рослини, тварини та біологічні процеси. Для роботи у цій сфері цим особам повинні бути притаманні такі професійно важливі якості як здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, аналітичне мислення, здатність передбачати та змінювати дуже мінливі природні фактори, багата уява, спостережливість та наполегливість. Для них найбільше підходять такі види діяльності: вивчення, дослідження, добування, вирощування, профілактика захворювань.

27% від загальної кількості, а  це 8 учнів, мають низький показник  по спрямованості на сферу  інтересів «людина-природа». Це означає, що ці учні не виявили схильності до цього виду діяльності. Учні не хочуть пов’язувати себе з професіями, які відносяться до рослинництва, тваринництва чи лісового господарства.

20 учнів, а це становить 67% від загальної кількості, знаходяться  на середньому рівні. Це свідчить  про те, що вони надають перевагу  цьому типу професій, але легко  змінюють свої інтереси та  нахили на інші. У цих учнів можуть мати місце особливі переміни в інтересах.

30% учнів (9) обрали тип професії «людина-техніка». Це свідчить про високий рівень схильності до провідного предмету праці, який пов'язаний з технічними системами, об’єктами, матеріалами, видами енергії. Ці учні будуть найбільш продуктивними у таких видах діяльності як створення складних технічних пристроїв. Прикладом професії може бути токар; монтаж пристроїв – монтажник, машиніст автокрана; експлуатація технічних засобів – водій, моторист, машиніст; ремонт технічних пристроїв – слюсар, наладчик. Для цього виду діяльності учні повинні мати і виробляти в собі такі професійні якості як високий інтелект, координація рухів, технічне мислення, стійкість НС, високі показники оперативної, наочно-дієвої пам’яті. 4 учні, а це 13% не обрали цього типу. Знаючи свої особистісні можливості, уміння співвідносити особистісні риси з вимогами до професії, учні не вибрали типу професій, які пов’язані з технікою.

Аналізуючи наступний показник, а саме тип професії «людина-людина», можна говорити, що 47% учнів надають перевагу іншим видам діяльності. Тобто до їх сфери інтересів не потрапили професії, пов’язані з роботою із людьми.

27% учнів надали перевагу спеціальностям, які пов’язані з текстами, цифрами,  формулами, різними мовами. Прагнуть  працювати за такими видами  діяльності як обчислювання, виконання  креслень, збирання, аналіз та зберігання інформації. 23% учнів не хочуть повязувати своє життя із знаковими системами. Відповідно 50% коректують свій вибір, зясовують уявлення про інші види діяльності.

23% учнів мають високі показники  за схильність до типу професій  «людина-художній образ». Ці учні прагнуть працювати за спеціальностями, які передбачають взаємодію людини з системою художніх образів. Це різноманітного роду заняття сфери мистецтва: музика, живопис, театр… Основними вимогами до професій такого типу є створення або відтворення художнього образу чи його елементів. 8 учнів, а це 27% від усієї кількості не схильні до цього типу професій.

 

 

 

 

 

 

За методикою визначення типів  особистості Дж.Холланда:

• особи реалістичного типу – 2  учнів (7%) – люди несоціальні , емоційно-стабільні, із задоволенням займаються конкретними об’єктами і їх використанням. Надають перевагу заняттям, які потребують моторних навиків і конкретності. Вибирають професії конкретної діяльності: механік, електрик. Людям цього типу характерні математичні, а не вербальні здібності.
• учні з явно вираженим інтелектуальним типом – 17% (5 учнів) – орієнтовані на працю, раціональні, незалежні, оригінальні. Їм подобається вирішувати задачі, які потребують абстрактного мислення. Надають перевагу науковим професіям: астроном, ботанік, фізик. Високо розвинуті як вербальні, так і не вербальні здібності.
• особи соціального типу – 10% (3 учні) – ставлять перед собою цілі і задачі, які дозволяють їм встановлювати контакт з навколишнім. Прагнуть до соціальних контактів. Запропоновані заняття: навчання і лікування, професії – лікар, психолог. Намагається триматися в стороні від інтелектуальних проблем. Вирішує проблеми, які орієнтуються на емоції, почуття і вміння спілкуватися. Добре розвинуті вербальні здібності.
• учні, які належать до конвенційного типу – 13% (4 учні) – характеризуються тим, що надають перевагу чітко структурованій діяльності, люблять, коли ними керують. Надає перевагу професіям, пов’язаними з канцелярією і розрахунками: бухгалтерія, економіка. Мають хороші навики спілкування, хороші моторні навики.
• особи підприємливого типу – 27% (8 учнів) – вибирають цілі, цінності і задачі, які дозволяють проявити енергію, ентузіазм, імпульсивність. Вони надають перевагу керуючим ролям, вербальним задачам, пов’язаних з керуванням і владою.
• учні артистичного типу – 37% (11 учнів) – наділені глибокою оригінальністю, рішучістю. У відносинах опираються на свої відчуття, інтуїцію, які у них добре розвинуті. Надають перевагу заняттям творчого характеру.