Особливості інтелектуальної діяльності молодших школярів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Процес формування інтелектуальних вмінь і навичок у школярів - діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.

Процес формування інтелектуальних  вмінь і навичок у школярів відбувається у процесі засвоєння знань і не зводиться до нагромадження певного їх обсягу. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини.

У процесі навчання та виховання реалізується головна мета інтелектуального формування особистості учня — інтелектуальний розвиток.

Інтелектуальний розвиток— процес розвитку інтелектуальних сил. пізнавальних здібностей мислення учнів.

Під час інтелектуального розвитку відбувається накопичення певного фонду знань: термінології, символів, імен, назв, дат, понять, існуючих між ними зв'язків і залежностей, відображених у правилах, законах, закономірностях, формулах.

Основним завданням  інтелектуального розвитку є розвиток мислення взагалі та різних його видів. Воно також передбачає оволодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, систематизацією). Важливим завданням інтелектуального розвитку є формування в учнів культури розумової праці, до якої належать навчальні вміння. їх поділяють на загальні, які використовуються під час вивчення будь-яких навчальних предметів (вміння читати, слухати, усно висловлювати свої думки, писати, працювати з книгою, контролювати себе), і спеціальні — необхідні для оволодіння знаннями в певній галузі (вміння читати ноти, технічні креслення, карти, слухати музичні твори, записувати числа, формули, нотні знаки, користуватися словниками, довідниками тощо).

Культура розумової  праці означає вміння раціонально використовувати режим розумової роботи, точно і акуратно виконувати всі операції, підтримувати порядок на робочому місці і т. ін. Вона передбачає і вироблення в учнів особливих якостей, необхідних для засвоєння знань у будь-якій галузі: вміння зосереджено й уважно працювати, долати труднощі; розвиток пам'яті та використання різних її видів — логічної, моторної, зорової; вести спостереження і нотатки; контролювати себе, застосовувати знання в інших умовах.

Формуванню інтелектуальних  умінь сприяють певні типи завдань:

— дослідницькі (спостереження, дослід, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції і т. ін.);

— порівняльні, що свідчать про подібність або відмінність понять, складних явищ;

— спрямовані на впорядкування мислительних дій, а також користування алгоритмами або самостійне їх складання;

— аналіз і узагальнення ознак для виділення явища в певний клас чи вид.

Особливе значення для  інтелектуального розвитку має формування наукового світогляду учнів.

Науковий світогляд  — цілісна система понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до дійсності й самої себе.

Його основу становлять погляди і переконання, сформовані на основі знань про природу, суспільство, які є внутрішньою позицією особистості.

Світогляд складається з таких підсистем:

— загальних знань (основи формування поглядів і переконань);

— світоглядних умінь (розумові операції, здатність робити висновки та ін.);

— сукупності почуттів, в яких виражається позиція особистості;

— можливостей вирішення світоглядних проблем на основі вольових якостей (цілеспрямованість, рішучість, самовладання, принциповість).

Науковому світогляду властиві: правильне бачення минулого і  сучасного (наукової картини світу), здатність передбачати розвиток подій і явищ суспільства та природи, гуманістичний характер.

 

Список використаних джерел

 

1. Алексюк A.M. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: модульне навчання. -К.: Вища школа, 1998.
2. Базелюк 1.1. Організація групової самостійної роботи учнів на етапі засвоєння нових знань // Педагог.: Республ. наук, метод, зб-к. К.: Рад. шк., 1988. Вид 5, 117ст.
3. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся. - М.: Просвещение, 1984, 64с.
4. Гареев В.М., Куликов СИ., Дурко Е.Н. Принципы модульного обучения // Вестник высшей школы. - 1987. - №8. - с.30-33.
5. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь. - 1997. -376ст.
6. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. М.: Просвещение, 1983. - 144с.
7. Дидактика средней школы / Под ред. М.А. Данилова, М.Н. Скаткина. М.:Просвещение, 1982. - 319с.
8. Эльконин Д.Б. Психическое развитие в детских возрастах. //Избр. психологические труды. М.; Воронеж - 1986.
9. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. - М.: Учпедгиз, 1961.-239с.
10. Жарова А.В. Управление самостоятельной деятельностью учащихся. - Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1982. - 75с.
11. Жильцов П. А. Повышение эффективности учебно-воспитательного процеса. // Советская педагогика. - 1986. -№11.- с.63-69.
12. 3анков Л.В. Дидактика и жизнь. М.: Просвещение, 1968. 230с.
13. Богданова О. С. і Петрова В. I. Методика виховної роботи в початкових класах. - М., 1975.
14. Збандуто С. Ф. Педагогіка. - К., 1965.
15. Фіцула М. І. Педагогіка. - К., 2001.
16. Ягупов В. В. Педагогіка: Навч посібник. - К.: Либідь, 2002.
17. Гореєва В. М. Виховання культури поведінки школярів. - К., 1983.
18. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии.- М., 1980.
19. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу. - К., 1971.
20. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К., 1978.
21. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К.:Академвидав, 2005. – 360 с.
22. Возрастная и педагогическая психология/М.В.Гамезо, А.П.Гуркина; Под ред.. М.В.Гамезо. – М.: Просвещение, 1982. – 176с.