Образное мышление

       Застосування операції абстрагування в пізнавальній діяльності дає можливість глибше й повніше відображати складні явища дійсності. Високим рівнем абстрагованості характеризується, зокрема, наукове теоретичне мислення, яке відіграє провідну роль в утворенні понять, що є засадовими для будь-якого знання.

       Абстрагування готує ґрунт для глибокого узагальнення. Операція узагальнення виявляється в мисленому об'єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування.

Узагальнення — це продовження і поглиблення синтезуючої  діяльності мозку за допомогою слова. Слово здійснює свою узагальнюючу функцію, спираючись на знакову природу відображуваних ним істотних властивостей і відносин, що присутні в об'єктах.

        Узагальнення виокремлених рис предметів та явищ дає можливість групувати об'єкти за видовими, родовими й іншими ознаками.

Така операція називається  класифікацією. Класифікація здійснюється з метою розмежування та наступного об'єднання предметів на підставі їх спільних істотних ознак. Вона сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінню їх смислової структури.

        Щоб здійснити класифікацію, потрібно чітко визначити її мету, а також ознаки об'єктів, що підлягають класифікації, порівняти об'єкти за їх істотними ознаками, з'ясувати загальні підстави класифікації, згрупувати об'єкти за визначеним принципом.

       Упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об'єктів називається систематизацією.

       Систематизація забезпечує розмежування та подальше об'єднання не окремих предметів, як це має місце при класифікації, а їх груп і класів.

Отже, процес розуміння  предметів та явищ об'єктивної дійсності, утворення про них наукових понять складний і багатоплановий. Для нього потрібне вивчення фактів, їх порівняння, аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація їх істотних рис і характеристик.

       Загальним механізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетична робота великих півкуль головного мозку.

Різновиди мислення

       Предметом мислення людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістове підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно - образних та поняттєвих компонентів в їх розв'язанні.

        Залежно від цього розрізняють три головних різновиди мислення: наочно-дійове, наочно-образне і абстрактне.

ЗА                            ЗМІСТОМ
ПРАКТИЧНЕ		ТЕОРЕТИЧНЕ (АБСТРАКТНО-ЛОГІЧНЕ)
НАОЧНО-ДІЄВЕ мислення, що відбувається в ситуації сприймання конкретних об’єктів і дій з  ними	НАОЧНО-ОБРАЗНЕ Мислення, в змісті якого переважають  образи, більш-  менш узагальнені уявлення про об'єкти	ТЕОРЕТИЧНЕ ПОНЯТІЙНЕ здійснюється в фор- мі абстрактних  понять, суджень та логічних операційбільш  точно відтворює   дійсність	ТЕОРЕТИЧНЕ ОБРАЗНЕ (творче) доповнює узагальнене відтворення  світу суб’єктивними творчими образами та  допомагає його перетворювати

 

ЗА  ЗМІСТОМ  ЗАВДАНЬ	ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ	ЗА СТУПЕНЕМ РОЗГОРНУТОСТІ
ПРАКТИЧНЕ мислення, що безпосередньо діє  при вирішенні практичних завдань	РЕПРОДУКТИВНЕ мислення, що відбувається за  вже  відомим алгоритмом	ІНТУЇТИВНЕ мало усвідомлене, з відсутністю  чітко виражених етапів; швидке мислення
ТЕОРЕТИЧНЕ мислення, що спрямоване на відкриття  законів, властивостей  об’єктів, теорій	ПРОДУКТИВНЕ (ТВОРЧЕ) в процесі якого відбувається  пошук  невідомого алгоритму вирішення  завдання	ДИСКУРСИВНЕ чітко усвідомлене, при наявності плану; відносно повільне мислення
ЗА СФЕРОЮ   ЗАСТОСУВАННЯ
ПОБУТОВЕ мислення, за допомогою якого вирішуюся  побутові проблеми	ХУДОЖНЄ мислення, що використовується в художнійній  творчості, прикладному мистецтві	НАУКОВЕ мислення, що використовується в науковій діяльності

 

 

 

         Поняття про наочно-дійове мислення та методи його дослідження.

 

        Наочно-дійове мислення характеризується тим, що в ньому розв'язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність.

       Воно - генетично найбільш рання стадія розвитку мислення. Саме з цього різновиду починається розвиток решти різновидів мислення. Воно розпочинає розвиток мислення первісної людини в процесі зародження трудової діяльності, коли розумовий та практичний її аспекти постають в органічній єдності, причому розумова діяльність ще не виокремилася з предметно-практичної як самостійна.

        Із цього різновиду починається розвиток мислення і в онтогенезі. В елементарній формі воно властиве дітям раннього віку, які мислять, діючи з предметами, і, маніпулюючи ними, розкривають нові істотні їхні властивості.

Наочно-дійове мислення в розвиненому вигляді притаманне й дорослій людині. Особливо необхідне  воно в тих випадках, коли найбільш ефективне розв'язання завдання можливе  саме в процесі практичної діяльності.

       Наочно-дійове мислення притаманне людям тих професій, які за своїм змістом вимагають практичного аналізу, різноманітного комбінування та конструювання, - наприклад, шахістам, конструкторам, винахідникам. Важлива роль належить наочно-дійовому мисленню там, де продуктивне та економічне розв'язання завдання пов'язане із застосуванням предметно-практичних процедур.

 

                                         Методи дослідження

 

        Неможливо досліджувати тільки наочно-образне або наочно-дійове мислення без урахування інших особливостей мислення. Проводячи дослідження потрібно звертати увагу на такі процеси мислення як порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, класифікацію.

       Використовуючи методики: класифікація, Векслер, тест інтелекту Амтхауера, матриці Равена, силогізми, прислів'я.

 

       Поняття про наочно-дійове мислення та методи його дослідження.

 

        Наочно-дійове мислення характеризується тим, що в ньому розв'язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність.

Воно - генетично найбільш рання стадія розвитку мислення. Саме з цього різновиду починається  розвиток решти різновидів мислення. Воно розпочинає розвиток мислення первісної  людини в процесі зародження трудової діяльності, коли розумовий та практичний її аспекти постають в органічній єдності, причому розумова діяльність ще не виокремилася з предметно-практичної як самостійна.

       Із цього різновиду починається розвиток мислення і в онтогенезі. В елементарній формі воно властиве дітям раннього віку, які мислять, діючи з предметами, і, маніпулюючи ними, розкривають нові істотні їхні властивості.

Наочно-дійове мислення в розвиненому вигляді притаманне й дорослій людині. Особливо необхідне  воно в тих випадках, коли найбільш ефективне розв'язання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності.

       Наочно-дійове мислення притаманне людям тих професій, які за своїм змістом вимагають практичного аналізу, різноманітного комбінування та конструювання, - наприклад, шахістам, конструкторам, винахідникам. Важлива роль належить наочно-дійовому мисленню там, де продуктивне та економічне розв'язання завдання пов'язане із застосуванням предметно-практичних процедур.

 

          Дослідження наочно-дійового мислення.

Дошкільний  вік:

       Досліджуючи наочно-дійове мислення в цьому віці ,потрібно звернути увагу на його взаємозв’язок з інтенсивним розвитком розумових операцій в основі яких лежать аналіз і синтез,узагальнення і порівняння.

- Методика Відтвори малюнки.За допомогою цієї методики визначається наочно-дійове мислення ,формування  поняття у дітей 3-4 років.Дітям демонструється 6 фігурок ,які вони повинні відтворити на аркуші паперу.В результаті отриманих данних можливо визначити рівень розвитку наочно-дійового мислення.

-Методика Обведи контур .Завдання полягає в тому,щоб відтворити контур фігур. Оцінюватися в підсумку виконання завдання будуть акуратність, точність і швидкість роботи. Проводиться для діагностики взаємозв’язку таких пізнавальних процесів як уваги ,сприйняття та  розвитку наглядно-дійового мислення .

-Методика Виріжи фігури . Методика призначається для психодіагностики наочно-дієвого мислення, дітей у віці від 4 до 5 років.Та його зв’язку із сприймання ,уявленням Її завдання полягає в тому, щоб швидко і точно вирізати з паперу, намальовані на ній фігури.

-Вивчення особливостей наочно-дієвого мислення при вирішенні задач складання фігур з сірників.Методика дуже зручна для оцінки наочно-дієвого мислення в силу її простоти, загальнодоступності, рівноцінності складових її елементів, можливості кількісного і імовірнісного аналізу.

 

Шкільний вік :

-Методика «Кубик  Рубика». Ця методика призначена для діагностики рівня розвитку наочно-дієвого мислення.Користуючись відомим кубиком Рубіка, дитині задають різні за ступенем складності практичні завдання на роботу з ним і пропонують їх вирішити в умовах дефіциту часу.

- Тест «Склади квадрат» (Перевірка наочно-дієвого аналізу просторової структури геометричної форми квадрата: просторового положення і форми з'єднання його різних частин.)

-Методика «Дошки Сегена»

Мета: дослідження особливостей моторики, виявлення здатності дитини до диференціації форм, рівня розвитку наочно-дійового мислення, зорово-просторового орієнтування.

 

В дорослому  віці:

-Вивчення наочно-дієвого мислення (кубики Косса). Вивчення індивідуальних особливостей наочно-дієвого мислення. дозволяє оцінити здатність до виконання основних розумових операцій (порівняння, аналіз, синтез) і виміряти інтелектуальний потенціал людини, незалежний від навчання. Тест найбільш інформативний для оцінки невербального інтелекту і наочно - дієвого мислення. Рівень розвитку невербального інтелекту визначається особливостями сприйняття, моторики, зорово - моторної координації, специфікою просторових уявлень і евристичних здібностей

-Таблиця Равена. Призначення методики. За допомогою тесту Равена дослідники судять про здатність систематизованої, планомірної, методичної, інтелектуальної діяльності. Методика складається з невербальних завдань, отже, можна вважати, що вона менше враховує придбані обстежувані в життєвому досвіді вміння. Методика допомагає визначити рівень інтелекту, інтелектуальну ініціативу, рівень навченості школярів.

 

 

 

 

          Поняття про наочно-образне мислення та методи його дослідження.

 

       Наочно-образне мислення характеризується тим, що завдання за своїм змістом є образним матеріалом, маніпулюючи яким, людина аналізує, порівнює чи узагальнює істотні аспекти в предметах та явищах. Наочно-образне мислення значно розширює пізнавальні можливості особистості, дає змогу їй змістовніше і різноманітніше відображати реальність.

Великі можливості цього  різновиду мислення виявляються, зокрема, в образотворчому мистецтві.

        Ілюстрацією цієї тези можуть бути різні напрями абстракціонізму та модернізму, де смислове навантаження образів передається в адекватно сконструйованих митцем символах.

Схематизація та символічне відображення дійсності виявляються  продуктивними і в інших сферах людської діяльності, допомагаючи більш  точно та узагальнено відображати  реальність. Наприклад, при складанні моделей сітьового планування діяльності, при розв'язанні конструкторсько-технічних завдань тощо.

       Розвиток наочно-образного мислення відбувається в діяльності, характер якої вимагає оперування образами різного ступеня узагальнення, схематичного зображення предметів і їх символічного відображення.

       Словесно-логічне, або абстрактне мислення відбувається в словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттєвого підґрунтя, властивого сприйманню та уявленню. Більшість понять, якими виражаються економічні, суспільно-історичні, наукові категорії, є продуктами здатності мислення створювати абстракції, в яких не простежується їх безпосередній зв'язок з чуттєвою реальністю.

        Саме цей різновид мислення дає можливість виявляти загальні закономірності природи і суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв'язувати завдання, будувати наукові теорії та гіпотези.

        Зазначені різновиди мислення перебувають і виявляються в певному співвідношенні. В розвинених формах вони можуть виявлятись як індивідуальні особливості мислення людей, зумовлені характером їх діяльності, професійними чинниками, співвідношенням першої та другої сигнальних систем та іншими причинами.

 

 

 

                    Дослідження наочно-образного мислення 

 

Дошкільний вік:

-Методика «Подвійної стимуляції» (Методика Виготського-Сахарова). Одиницею наочно-образного мислення є перцептивний образ з складовими його типовими ознаками для явищ і об'єктів дійсності. Ознаки можуть бути повними і неповними, частковими, адекватними або неадекватними, звичними і незвичними, усвідомленими і підсвідомими. Сам процес розвитку мислення полягає в постійній зміні, корекції і усвідомленні ознак, складових перцептивнийобраз.  
Методика «подвійної стимуляції» була запропонована для вивчення співвіднесення ознак двох рівнів: сенсорно-перцептивних, які засновані на сенсорних властивостях об'єктів, і вербальних, які засновані на абстрактних символічних ознаках. В цілому за цією методикою добре простежуються, наприклад, за допомогою методу спостереження, основні розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування.