Нестандартні уроки в молодших класах

 Уроки комунікативної  спрямованості. (Уроки-усні журнали,  уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути,  уроки-пресконференції, уроки-репортажі). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору. 

 Уроки театралізовані. (Уроки-спектаклі, уроки концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм, передбачених навчальним планом, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мисленя, фантазію, уяву учнів. 

 Уроки подорожування,  дослідження. (Уроки-пошуки, уроки розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Ці уроки зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з використанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками. 

 Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмету, що за програмою вивчається у різних класах. 

 Уроки ділової,  рольової гри. (Уроки-суди, уроки-захисти  дисертацій, уроки ”Слідство ведуть  знавці”, уроки- імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим початком є боязливість бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоча і визначає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму. 

 Уроки-драматизації. (Драматична гра, драматизація  розповіді, імпровізована робота  у пантоміміці, тіньові п’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленної драми – діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Уроки спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв’язки з літературою, історією, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення дратизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій. 

 Уроки-психотренінги.  Спрямовані на розвиток і корекцію  дитячої психіки, на виховання  індивідуальності, цілісної та багатогранної  особистості. Використовують їх  при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості. 

 Уроки на інтегративній  основі. (Уроки-комплекси, уроки- панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєдують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.[6, c.333-335]. 

1.3.3 Інтегровані уроки,  їх особливості 

 Один з найкращих  спроб вдосконалення уроку є  нестандартні уроки з інтегрованою  основою, які спрямовані на  творчий пошук, всебічний розвиток  особистості кожного школяра  зокрема. Метою уроків, побудованих  на інтегрованому змісті, має бути різнобічне вивчення певного об’єкта, явища і т.д. 

 Інтегровані уроки  – це уроки, де матеріал вивчається блоками з декілька предметів. Наприклад, математика і природа, трудове навчання і малювання, письмо і читання і т.д. 

 Інколи деяким  педагогам важко виявити різницю  між інтегрованим уроком і  уроком, де використовується між- предметні зв’язки. Насамперед треба знати , що міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів. І ці завдання мають допоміжне значення. Це окремі короткочасні елементи уроку, які сприймають глибокому сприйманню і осмисленню понять, що вивчаються.[20, c.88-89]. 

 Інтеграція навчання (від латинського integer – повний, цілісний) може дати ефект лише  за умови, коли сам вчитель  виявить свій творчий підхід до вивчення кожної теми зокрема, так і всього навчального матеріалу в цілому. Вчителю слід завчасно проаналізувати календарне планування, зіставити теми з усіх предметів програми, дібрати теми, близькі за змістом або метою використання. Інтеграція уроків дає змогу вивчати весь навчальний матеріал у певному міжпредметному зв’язку з допомогою учнів, а самі уроки при цьому не будуть дублюватись. [7, c.46-47]. 

 Враховуючи конкретність  мислення молодших школярів, нестійкість  їх уваги, важливе значення  надається таблицям і опорам  для проведення інтегрованих  уроків. Це, як правило, матеріал багаторазового використання. Тому наочність можна застосувати і під час тематичного узагальнення і повторення. Саме такі таблиці-опори допомагають вчителеві проводити у першому класі уроки, які тематично об’єднанні навколо одного чи кількох близьких понять. Уроки інтегрованого змісту слід проводити здебільшого як вступні до теми або узагальнюючі уроки. До цих уроків вчителю слід заздалегідь готувати учнів, налаштовувати дітей на сприймання, на відповідні враження, активізуючи словник, інтерес до певної теми.[18, c.80-89]. 

 Деякі методисти  схильні вважати, що інтеграція  – зовсім не нове явище у  початковій школі, адже ще К.  Д. Ушинський шляхом інтеграції  письма і читання створив синтетичний  метод навчання грамоти.[22, с.346-347]. 

 Блискучим прикладом  проведення інтегрованих уроків  був В. О. Сухомлинський. Саме  його „уроки мислення в природі”, які він проводив у Павлишській  школі для 6-річних учнів. Це, на наш погляд, – інтеграція  основних видів пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення) з метою навчання, виховання і розвитку дітей 6-7 років. Цікаво, що характерною рисою початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об’єднанні в мистецтво мовлення; відомості з географії, громадянства – у суспільствознавство; відомості з фізики, хімії, біології, астрономії – у природознавство. Методичне проведення інтегрованих уроків потребує дуже високого професіоналізму й ерудиції вчителів. [19, c.293-294]. 

 Досвід проведення  інтегрованих уроків ще невеликий.  Якщо вони змістовні, цілеспрямовані, то вносять у звичайний хід  шкільного життя новизну, певною  мірою знімають суворі кордони  предметного викладання і допомагають дітям емоційно і системно сприймати деякі поняття, явища. [15, c.45-47]. 
 

1.4 Взаємозв’язок  традиційних і нетрадиційних  форм організації навчання в  сучасній школі 
 

 Перетворення  наукових істин у живий досвід  творчої праці – це найскладніша  сфера зіткнення науки з практикою.  Творчість педагогічної праці  і практики здійснюється в  ефективному застосуванні уже  створеного досвіду в освоєнні  нових розробок, в умінні розвивати  ідею, реалізовувати в конкретних  умовах, бачити варіанти у вирішенні  однієї і тієї ж проблеми, застосувати  досвід інших, створювати свій і так далі до нескінченного пошуку ідеального варіанту роботи з дітьми, як вихованцями і учнями.[14, c.2-3]. 

 Основні риси  відмінності стандартних і нестандартних  уроків є: 

 структура уроку.  У стандартних уроках структура  уроку постійна, майже незмінна, а в нестандартних уроках –  різноманітна, залежить від типу уроку і способу проведення. 

 Мотивація навчання. У стандартних уроках мотивація  навчання проводиться по принципу  „вчу, бо треба знати”, а в  нестандартних уроках мотивація  навчання проводиться по принципу  „вчу, бо треба допомогти казковому  герою” або „вчу, бо потрібно  перемогти суперників у конкурсі” і таке інше. В даному випадку мотивація навчання іде підсвідомо і без всяких примусів до навчання. 

 Спосіб проведення. Навчання, яке ведеться за допомогою  нестандартних уроків, проводиться  як певний „шаблон” серії  уроків, де іноді можуть зустрічатися  ігрові моменти в залежності  від особливостей вчителя, а  нестандартний урок може пройти  під величезною ігровою ситуацією на протязі усього уроку. І кожен нетрадиційний урок не буде схожий на попередній, бо він немає встановленної структури. 

 Новий спосіб  навчання. Стандартні уроки вивчають  матеріал одного предмету та  інколи можуть з’являтися між- предметні зв’язки, а нестандартні уроки можуть вивчати матеріал блоками кількох предметів, (наприклад, інтегровані уроки). 

 Кількість класів. Нестандартні уроки дають можливість  провести урок з двома класами  одночасно (Наприклад: змагання  між двома паралельними класами  „Юний математик”), або з учнями  різного віку. 

 Розвиток нових  умінь. За допомогою нестандартних  уроків можна розвивати психічні процеси, (наприклад, психічні тренінги на розвиток уваги, пам’яті та інше), акторські здібності та інше. 

 Продуктивність  праці. Цей вид діяльності краще  активізує увагу дітей і вони  не так втомлюються при проведенні  таких уроків.[10, с. 350]. Відмінність типів уроків полягає у різносторонності підходів до проведення уроків, для здійснення загально-навчальної мети.[5, c.78]. 

Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота по вивченню ефективності застосування нетрадиційних типів уроків під час практики. 
 

2.1 Аналіз проведення  нестандартних типів уроків вчителями  Аннівської неповної середньої  школи І-ІІ ступенів 
 

 Дослідно-експериментальна робота проходила в Аннівській неповній середній школі І-ІІ ступенів. Опитування вчителів здійснювалось за допомогою анкети (Додаток №1). Анкетування проводилось серед вчителів початкових і середніх класів – це чотири вчителя середніх класів: вчителі фізики та математики, біології, російської мови та літератури, історії; і чотири вчителя початкових класів (з 15 вчителів школи обпитувалось 8). 

 В ході аналізу  зібраних анкет виявилось, що  всі вчителі розрізняють поняття „нестандартний урок” і „позакласний захід”, серед них 75% мають правильне уявлення про нестандартний урок. Щодо ставлення вчителів до проведення нестандартних уроків в процесі навчання, то 87,5% з них позитивно відносяться до цього прийому роботи, а 12,5% активно використовують нестандартні уроки в своїй роботі, і всі вони вважають, що використання нестандартних уроків позитивно впливає на ефективність навчально-виховного процесу.  

 Пропорції використання  нестандартних уроків серед простих  традиційних уроків у своїй практиці серед анкетованих вчителів виявилось:  

12,5% – використовують  нестандартні уроки 2-3 рази на  тиждень;  

37,5% – один раз  на тиждень, і то не завжди, в залежності від свят і  можливості вчителя;  

50% – опитуваних  вчителів використовують нестандартні  уроки в своїй практиці 1-2 рази  на півроку. 

 Знання з кількості  нестандартних уроків дали такі  результати: 

12,5% – до 5 типів  нестандартних уроків;  

62,5% – до 10 типів  нестандартних уроків;  

12,5% – до 15 типів  нестандартних уроків. 

 У своїй практиці використовують:  

75% – по 3-5 типів  нестандартних уроків (в основному – уроки-казки, уроки-подорожі, ігри, змагання); 

12,5% – до 7 типів  нестандартних уроків (зазначені  вище та уроки-диспути, конференції,  лекції, юридичні хокеї, круглі  столи). Всі вчителі вважають, що найчастіше нетрадиційні уроки повинні використовуватися в початковій школі найчастіше ніж в середніх чи старших класах. 

 В процесі досліду виявилося, що відношення вчителів до інтеграції уроків математики і природознавства в початковій школі складає: 

50% –позитивно відносяться  до такого способу (серед цих  вчителів 37,5% є вчителі початкових  класів, які мають певний досвід у проведенні інтегрованих уроків з учнями початкових класів); 

25% – індиферентно  відносяться до інтеграції навчання  предметів математики та природознавства  в сучасній початковій школі; 

25% – не змогли  дати відповіді на поставлене запитання. 

 На думку вчителів, для покращення рівня підготовки майбутніх вчителів у вищих навчальних закладах щодо майстерного використання дидактичних технологій у практиці початковій школі потрібно: 

 – більше залучати  студентів до пошуку методичних рекомендацій; 

 – збільшити  кількість теоретико-методичних  занять; 

 – приділяти  увагу методикам проведення нестандартних  уроків і збільшити кількість  практичних занять; 

 – детальніше  вивчати методики вчителів-новаторів.