Налагодження контактів при спілкуванні

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ

«ПСИХОЛОГІЯ»

СТУДЕНТКИ 2 КУРСУ ФАКУЛЬТЕТУ з.ОФПД

З СПЕЦІАЛЬНОСТІ  ФІНАНСИ І КРЕДИТ

ВАСЕЦЬКОЇ НАТАЛІЇ  СЕМЕНІВНИ

 

 

 

 

ВИКЛАДАЧ: САРАКУН

ЛАРИСА  ПЕТРІВНА

 

 

 

 

Київ – 2011

 

ВАРІАНТ 2. Психологічна характеристика контакту як етапу ділового спілкування

• Мета та роль контакту.
• Засоби встановлення, розвитку та позитивного виходу з контакту.
• Забезпечення психологічного комфорту.

ПЛАН:

1. Вступ.
2. Контакт, як етап ділового спілкування.
3. Засоби встановлення та розвитку ділового контакту.
4. Забезпечення психологічного комфорту.
5. Позитивний психологічний вихід із контакту

1.

Інтереси  розвитку економіки і культури суверенної України, зростання соціальної ролі особистості вимагають всебічного стимулювання і розвитку потенційних  можливостей кожної людини.

Упродовж  життя кожен із нас постійно контактує, спілкується із найрізноманітнішими людьми.

Видатний  психолог А.В.Петровський пропонував таке означення: «Спілкування – це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який породжується потребами спільної діяльності і включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії, взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини.» (Общая психология 1986 с.128).

Спілкування постає як компонент структури соціально-комунікативної активності особистості.

У процесі спілкування формуються не лише пізнавальні здатності людини, а й інтегральні складові психічного життя: самооцінка, усвідомлення власного «Я» і відчуття його тотожності в будь-яких життєвих ситуаціях, засвоюються прийоми протидії зовнішньому тискові. Виробляються критерії ставлення до інших людей і т.п.

Сприйняття  – одна з основних психічних категорій. Людина стає особистістю в результаті взаємодії і спілкування з іншими людьми.

У загальному вигляді спілкування виступає як форма життєдіяльності.

За формою діянь можна судити про комунікативні  уміння і риси характеру людини. За специфікою організації мовленнєвого повідомлення – про загальну культуру і грамотність.

2.

Упродовж  спільної діяльності люди обмінювалися між собою різними уявленнями. Ідеями, інтересами, настроями, почуттями і ін. Передавання будь-якої інформації можливе лише за допомогою знакової системи.

Професійність спілкування виявляється на етапі попередньої настанови  у виборі тону висловлювань та у специфічних реакціях на дії партнера по спілкуванню.

Фазова динаміка бесіди і способи їх реалізації.

Будь-яка  бесіда має свій розвиток, або динаміку, тобто має початок, середину й  кінець. Повноцінна бесіда повинна пройти у своєму розвитку всі 4 етапи (фази). Кожна фаза бесіди має свої завдання. В бесіді відбувається повернення до тієї фази, завдання якої невирішені до кінця.

Отже, у бесіді виділяють чотири фази:

1. Контакт Мета цієї фази – створення сприятливих для бесіди стосунків, загального емоційного тла;
2. Орієнтація. Основна мета цієї фази –з’ясування суті проблеми, інтересів, позицій, точок зору співрозмовників;
3. Вирішення., оцінка. Мета – пошук варіантів вирішення проблеми, їх оцінка;
4. Результат. Мета цієї фази – досягнення погодженого зі співрозмовником рішення, спонукання до дій.

Щоб досягти  основної мети, на кожному етапі  бесіди зважуються конкретні завдання.

Отже, запропонована  структура ділової бесіди дозволяє описати процес розвитку бесіди. Якщо завдання якоїсь фази не вирішується до кінця, то до них співрозмовникам доводиться повертатися знову. Наприклад, можна встановити контакт зі співрозмовником на початку бесіди, але втратити його на другій фазі під час обговорення проблеми. У такому випадку потрібно знову встановлювати контакт зі співрозмовником і намагатися підтримувати його в процесі всієї бесіди. У цьому розумінні фаза контакту наскрізна, тобто вона проходить через усі фази бесіди, тільки вже не посідає перше за значенням місце в бесіді. Те ж саме можна сказати про фазу орієнтації. Загострювати увагу, збирати інформацію про співрозмовника доводиться із самого початку бесіди і до кінця. В основному ж сутність проблеми з’ясовується на другій фазі бесіди.

Перша фаза бесіди «контакт»- це початок взаємодії  двох людей. Мета першої фази бесіди полягає  у створенні певних цілей, ситуації між співрозмовниками й підтримці загального сприятливого тла бесіди.

Щоб досягти цієї мети, упродовж фази «контакт» вирішуються такі завдання (обома чи одним із співрозмовників):

1. Встановлення емоційного контакту зі співрозмовником;
2. Підтримка емоційного контакту в ході бесіди;
3. Створення сприятливої атмосфери для бесіди;
4. Залучення уваги співрозмовника, пробудження інтересу до бесіди.

3.

Засобами  реалізації завдань цієї фази є прийоми  встановлення контакту зі співрозмовником, залучення його уваги, не рефлексивного, емфатичного слухання, мова невербального спілкування.

Прийоми встановлення контакту є загальновідомими.

Щоб встановити контакт зі співрозмовником  на початку бесіди, слід використати

 Такі  прості ефективні прийоми, як:

1. вітання;
2. посмішка;
3. звертання по імені, по батькові (якщо людина незнайома чи малознайома, то краще зазделегітдь з’ясувати, як її звати);
4. прояв дружнього ставлення;
5. підкреслення значимості співрозмовника для вас, вияв поваги до нього;
6. акцентування уваги на чомусь спільному із співрозмовником, подібності інтересів, думок, спогадів, про минуле (якщо ви знаєте про майбутню бесіду, краще заздалегідь продумувати ті моменти, що вас поєднують із співрозмовником);
7. повага точки зору, позиції співрозмовника, якщо навіть вона відрізняється, суперечить вашій: кожна людина має право на власну думку;
8. надання співрозмовнику можливості відчути свою перевагу над вами: будь-яка людина може бути в якійсь сфері більш компетентною, ніж ви: відкрите визнання цього сприяє контакту, оскільки дає можливість співрозмовнику відчути свою значимість (головне, щоб це було зроблено щиро, а не виглядало, як лесощі).

Для залучення  уваги співрозмовника, пробудження  в нього інтересу до майбутньої бесіди, можна використовувати такі техніки: питання для того, щоб використати це як вихідну точку в проведенні запланованої бесіди:

1. метод зняття напруженості теплі слова, приємні для співрозмовника фрази, жарти;
2. метод «зачіпки»: коротко викласти невелику подію, особисті враження, анекдотичний випадок чи поставити незвичайне питання для того, щоб використати це як вихідну точку в проведені запланованої бесіди;
3. метод стимулювання гри уяви: передбачає постановку на початку бесіди великої кількості питань з ряду проблем, що повинні в ній розглядатися;
4. метод прямого підходу: коротенько повідомте причини,з яких було призначено бесіду, швидко переходьте від загальних питань до конкретних і розпочинайте з теми бесіди. Цей прийом, «холодний» і раціональний, є доречним у разі, насамперед, короткочасних і не занадто важливих ділових контактів, наприклад, у спілкуванні начальника з підлеглим.

Надзвичайно важливо оволодіти прийомами  нерефлексивного слухання й контакту. Нерефлексивне слухання – вміння мовчати, не втручаючись у мову співрозмовника зі своїми зауваженнями. Це активний процес. Він вимагає фізичної і психологічної уваги. У процесі нерефлексивного слухання може виражатися розуміння, схвалення, підтримка.

Прийоми нерефлексивного слухання переконують співрозмовника в тому, що ним цікавляться, хочуть знати його думки та почуття. Є дослідження, які доводять, що дисципліна та «моральний дух» вищі в тих колективах, де керівник частіше

вислуховує  скарги і прикрості підлеглих.

Отже, налагодженню контакту сприяє:

1. надання можливості виговоритися;
2. прояв інтересу, співчуття до проблеми співрозмовника;
3. збереження самовладання.

Розрізняють вербальні засоби спілкування (усне і письмове мовлення) і невербальні (немовні) засоби спілкування й контакту.

Для встановлення емоційного контакту зі співрозмовником  і підтримки його в процесі бесіди дуже важливо володіти мовою невербального спілкування (за допомогою погляду жестів,міміки. Пози й т.ін.).

Невербальні засоби спілкування поділяють на три групи:

1. Візуальні:

• Кінетика (рух рух, ніг, голови, тулуба);
• Напрям погляду і візуальний контакт;
• Вираз очей;
• Вираз обличчя;
• Поза (зокрема, локалізація, зміна по щодо словесного тексту);
• Шкірні реакції (почервоніння, піт);
• Дистанція (відстань до співрозмовника, кут повороту до нього; особистий простір);
• Допоміжні засоби спілкування, зокрема особливості статури (статеві. вікові) і засоби зміни зовнішності (одяг, косметика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, сигарета та ін.).

• 2. Акустичні (звукові):
• Пов’язані з мовою (інтонація, звук, тембр, тон, ритм, висота звуку, мовні паузи і їхня локалізація в тексті);
• Не пов’язані з мовою (сміх, плач, кашель, .подих., скрегіт зубів, «шморгання» носом тощо).

3.Тактильні  (пов’язані з дотиком):

• Фізичний вплив (вести сліпого за руку, контактний танець та ін..);
• Такевика (потиск руки, плескання по плечу).

У межах комунікативного аспекту спілкування психологічна взаємодія партнерів концентрується навколо проблеми контакту.Цю проблему не потрібно обмежувати вміннями і навичками комунікативної поведінки й використання засобів спілкування. Головне в успіху контактів – у сприйнятті партнерами один одного.

Коли спілкуються  за допомогою невербальних засобів, дуже важливими є жести рук, особливості  ходи, голосу, а також вираз обличчя (міміка), очей (мікроміміка), поза, рух усього тіла загалом (пантоміміка), дистанція тощо. Причому вираз обличчя іноді краще, ніж слова, говорить про ставлення до співрозмовника. Відомі гримаси, які виражають відданість, доброзичливість, лесощі, презирство, страх, заздрість, ненависть тощо.

У міжособистісному спілкуванні звичайно застосовують письмове й усне мовлення. У дорослих при контактах з незнайомими перше враження виникає саме завдяки засобам невербального спілкування (візуальний контакт, експресія, емпатія – здатність до переживання).

Одним з важливих параметрів, що характеризує невербальну комунікацію, є міжособистий простір – дистанція, яка неусвідомлено встановлюється в процесі безпосереднього спілкування між людьми. Чим тісніші стосунки між людьми, тим менша просторова дистанція між ними в процесі спілкування. Ця дистанція залежить від національних еталонів поведінки, соціального статусу, віку, психологічних особливостей. Надто близька як і віддалена, дистанція негативно відбивається на ефекті спілкування. Найближче спілкуються близькі, знайомі, родичі. Збільшення міжособистісного простору може викликати неприємні почуття. Зацікавлені один в одному співрозмовники зменшують дистанцію спілкування; психічно-тривожні намагаються збільшити відстань.

Жінки схильні  перебувати дещо ближче до співрозмовників, ніж чоловіки. Середньоєвропейські межі дистанції між співрозмовниками – друзями  становлять 0,5 – 1,2 м. (міжособистісний простір), для неформальних соціальних та ділових стосунків – 1,2-3,7 м.(соціальний простір); простір більший ніж 3,7 м., дає можливість утриматися від спілкування або перевести його в площину формальних стосунків.

Міжособистісний простір впливає на візуальний контакт (контакт очима). Найінформативніший елемент зовнішнього вигляду людини – обличчя. Тому візуальний контакт надзвичайно важливий у невербальному спілкуванні. Фіксація погляду на інше означає не тільки зацікавленість, а й зосередженість.Але пильний тривалий погляд на людину викликає в неї відчуття збентеженностій може сприйматися як ознака ворожості. Взаємний візуальний контакт легше підтримувати, обговорюючи приємні питання. З того як люди один на одного, можна з’ясувати , які між ними стосунки.Емоційні переживання людини можна визначити з її пантоміміки,жестів, пози, рухів. Жести, міміка, інтонація допомагають людині, яка говорить, зосередити увагу співрозмовника. Виразити своє емоційне ставлення до інформації, яку вона передає.

Набір жестів, котрі засвоює людина у спілкуванні  дуже різноманітний.