Методологія психологічної науки

                   НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

                ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ              

          навчально-науковий інститут заочного  та 

                         дистанційного навчання    

         факультет заочного навчання  цивільних осіб      
 
 
 
 
 
 
 

              КОНТРОЛЬНА РОБОТА                  

  З       КРИМІНАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                   Студентки 3К1 курсу

                                                                                   Навчальної групи № 4

                                                                                   Мельник Катерини Олегівни

                                                                                   Залікова книжка № 09-238-2к 
 
 
 
 
 

                                               
 
 

                                                     Київ 2010 
 

Завдання 1. Методологія психологічної науки. Класифікація методів юридичної психології……………………………………………………………… 3

Завдання 2. Психологічні особливості професійного спілкування …………….7

Завдання 3. «При проведенні операції було знешкоджено організовану групу розкрадачів державного майна. Чисельність групи – 12 чоловік. Група діяла протягом 5 років, відзначалась організованістю та згуртованістю. Між членами групи були тісні ділові та особисті стосунки, взаємна авторитетність».

   Перерахуйте  кваліфіковані ознаки належності групи до одного з різновидів соціальних груп, дайте їй психологічну характеристику………………………..15

Список використаних джерел……………………………………………….…..17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Завдання 1. Методологія психологічної  науки. Класифікація методів юридичної  психології.

    Знання методологічних принципів філософського і загальнонаукового рівня та вміле застосування їх вимог дозволяє уникнути грубих помилок в роботі юриста, підвищити якість вивчення юридичної проблеми і скоротити час.

     Досить важливим є правильно  розрізняти та оперувати поняттями:  методологія, методика і метод.

     Метод – спосіб досягнення  якої-небудь мети, вирішення конкретного завдання, сукупність прийомів і операцій практичного чи теоретичного засвоєння дійсності. Метод виконує результативну функцію, вказує юристу як він повинен поводити себе по відношенню до об’єкта пізнання,   які пізнавальні і практичні операції повинен здійснити, щоб досягти поставленої мети.

   Методика – це система методів  і процедур, яка застосовується  в юридичній діяльності; це ніби  модель дослідження, розгорнута  в часі.

  Методологія – це система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. У методології втілений весь досвід емпіричного і наукового пізнання дійсності людини [1,20].

    У питанні про структуру методології  відповіді спеціалістами даються  неоднозначно. Прийнято виділяти чотири рівні методології: рівень загальнонаукової методології, приватної методології психологічної науки, спеціальної методології юридичної психології і рівень методики юри дико-психологічного дослідження. Загальна і приватна методології – загальна основа будь-якого пізнання і психологічного, зокрема. Третій і четвертий рівні максимально відбивають ту своєрідну феноменологію, що при суща тільки юри дико – психологічній реальності і дозволяють пізнавати і впливати на неї найбільш специфічно і професійно [2,35].

     У своїй основі методи юридичної  психології відповідають загально-психологічним. 

      1. Метод організації дослідження:  комплексний (системний), порівняльний, лонгітюдний.

      2. Метод збору даних: біографічні,  обсерваційні, психо-діагностичні, праксиметричні, експериментальні.

      3. Методи обробки даних: кількісні (ранжирування, шкалування), якісні (систематизації, групування, типологізації, синтезу й узагальнення, структурного аналізу, порівняння).

      4.  Методи інтрепритації і оцінки даних: каузальний (причинний), структурний, системний, генетичний, факторний, теоретично оціночний, апробаційний, порівняльно – оціночний [1,20].

       По цілям дослідження методи  юридичної психології поділяються на три групи.

      Методи наукового дослідження. Їхньою метою є дослідження психічних закономірностей суб’єктивних відносин у сфері права. Розробляються науково обґрунтовані рекомендації для оптимізації професійної діяльності, наприклад психодіагностична методика визначення рівня розвитку професійно важливих якостей працівників, встановлення психологічних характеристик особистості правопорушника [6,22].

     Серед методів дослідження потрібно  виділити спостереження, експеримент,  опитування, аналіз результатів діяльності та тестування [5,7].

     Спостереження передбачає заздалегідь  розроблену програму і має  здійснюватися в різних ситуаціях,  щодо однієї особи або групи  осіб, без привнесення будь-яких  елементів експерименту.

     Експеримент – метод збирання  фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються.

     Для збору інформації в юридичній  психології використовуються різні  види опитувань: бесіда, інтерв’ю, анкетування.

     Бесіда досить популярний метод   і має широке використання, та без спостереження буде досить важко зробити правильні висновки тому, що висновки про особливості психіки людини здійснюються на підставі їх власних відповідей. 

      Анкетування передбачає опитування  значної кількості осіб за  чітко встановленою формою, що містить запитання, які цікавлять слідчого. Анкетний метод дає змогу виявити характеристики масових явищ, їхні тенденції, обмеженість або поширеність, кількість у загальній структурі явищ.

     Сутність методу інтерв’ювання  полягає в одержані суджень особи щодо певних явищ, обставин, дій, подій.

     Вивчення результатів діяльності  – накопичення фактів при аналізі  матеріальних результатів психічної  діяльності. Юрист чи психолог опосередковано вивчають психіку людини та формулюють її психологічний портрет.

     Тестування застосовується для  вивчення особистості. Цей метод  використовує стандартизовані питання  і задачі, які мають цілком  певну шкалу значень [4,37].

     Методи психологічного впливу  на особистість. Деякі з цих  методів реалізуються працівниками правоохоронних органів при боротьбі зі злочинністю. У цьому контексті вони орієнтовані на цілі розкриття і розслідування злочинів, встановлення їх причин, ре соціалізація засуджених, адаптації їх до відповідного соціального середовища. Цим методам притаманна обмеженість діапазону застосування рамками законодавства та професійної етики. Методи психологічного впливу можуть також застосовуватися для формування, розвитку і тренінгу відповідних професійно важливих якостей працівників правоохоронних органів.

    Серед великого розмаїття методів  психологічного впливу на особистість  найпопулярнішими є: метод передачі (приховування) інформації, метод рефлексії,  метод навіювання та метод  прикладу [1,43].

     Під передачею інформації розуміється  цілеспрямована передача певних відомостей про факти, події,знання в процесі спілкування з людиною. Якщо правопорушник, потерпілий чи свідок не може згадати про якісь важливі для слідства деталі; шляхом передачі цій особі певної порції інформації можна стимулювати його спогади.

     Рефлексія – це процес самопізнання  суб’єктом внутрішніх психічних  актів і станів. В юридичній  психології метод рефлексії базується  на з’ясуванні,  як правопорушник  знає і розуміє юридичного  працівника, його особистісні особливості,  емоційні реакції і пов’язані з пізнанням уявлення.

    Серед спеціалістів і досі  триває суперечка про можливість  застосування методу навіювання  при розкритті правопорушень.  Суть цього методу в тому, що  здійснюється цілеспрямований, неаргументований  вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття інформації, чужого погляду чи позиції, прийняття її як своєї власної. Цей метод представляє собою переважно емоційно-воловий вплив юриста на правопорушника [1,47].

      Метод прикладу характерний не лише для педагогіки, а й для кримінальної психології. Його основним принципом є те, що в процесі виховної роботи відтворюються дії, прийоми, манери, правила поведінки в суспільстві. За допомогою цього метода можна викликати критичне відношення до правопорушника, потерпілого, свідка, до себе за рахунок співставлення конкретних дій, вчинків і висловлювань тієї особи, що чинить вплив, зі своїми власними [1,48].

       До третьої групи належать  методи судово-психологічної експертизи. Метою їх є найбільш повне й об’єктивне дослідження, проведене експертом – психологом по постанові слідчих чи судових органів.

      Розглянуті методи в юридичній  психології використовуються комплексно як єдина система, за допомогою якої відбувається отримання конкретних фактів про окрему особистість чи групу людей. Добротні і надійні факти в руках дослідника чи практика дозволяють їм проникнути в суть психолого – правових явищ, що вивчаються. 
 
 
 
 
 
 

               Завдання 2. Психологічні особливості професійного спілкування.

     Мова є втіленням думки, процесу мислення і засобом передачі думок, ідей, поглядів, оцінок іншим людям. В рамках професійної діяльності юрист не просто розмовляє з іншою людиною, а вирішує професійні задачі, такі як опитування, допити, очні ставки та інші слідчі дії [1,272].

     Спілкування – складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами у спільній діяльності і включає обмін інформацією, сприймання й розуміння іншої людини, вироблення єдиної стратегії взаємодії; взаємодія суб’єктів, спрямована на зміни у стані, поведінці та особистісно – смислових особливостях партнера [5,42].

    Професійні особливості спілкування визначаються тим результатом, який повинен бути досягнутий,протіканням у режимі права і правовідносин, контактом, як правило, з непростими людьми, обстановкою напруженості, найчастіше, конфліктністю і протиборством.

     Враховуючи складність спілкування як соціально-психологічного процесу, визначимо його основні функції: комунікативна, перцептивна та інтерактивна [6,131].

       Комунікативна функція – це обмін інформацією між особами, що спілкуються. Перцептивна функція означає процес сприймання один одного партнерами по спілкуванню та встановлення на цій основі взаєморозуміння. Інтерактивна функція полягає в організації взаємодії між партнерами, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, а й діями, вчинками.

       Володіючи загальною психотехнікою  спілкування, можна адаптувати її до кожної конкретної ситуації.

       Деякі вважають, що спілкування є дуже простим, а саме  - обмін словами й інформацією. У дійсності ж спілкування протікає як контакт: