Контрольная работа по "Юридической психологии"

Аналітична психологія Юнга допомагає нам краще зрозуміти поведінку особистості в взаєминах з оточуючими в т.ч. соціальну сторону його поведінки. Це викликає нашу особливу зацікавленість, як юристів і безперечно приносить користь в практичній діяльності педагога – розкриття якості особистості.

Індивідуальна психологія Адлера включає в себе основні принципи – людина є єдиним, самогласним і цілісним, людське життя – це динамічне прагнення до переваги, індивідуум – є творча сутність, що самовизначається, соціальна приналежність індивідуума.

Гуманістична теорія Маслоу висуває основні принципи трактування особистості як єдиного цілого, марність досліджень на тварин, сприйняття людини як істоти позитивного і творчого у своїй основі, акцент на вивчення психічного здоров'я. В свою чергу Карл Роджерс визначав особистість в таких термінах: як організовану, довгочасну сутність, що складає серцевину наших переживань.

Айзенк за певними психологічними критеріями поділив всіх індивідів на екстравертів, інтровертів і невротиків.

Найбільш обґрунтовану і розгорнуту структуру особистості запропонував К.К. Платонов. Платонов мав такі області досліджень: психологія праці, соціальна психологія і психологія особистості, військова психологія, авіаційна психологія, психологія релігії, медична психологія, психологічні аспекти профтехосвіти. У роботах Платонова значна увага приділяється розгляду методолого-теоретичних основ психології, обґрунтуванню і твердженню відображальної природи психіки, її активного формування в діяльності, особистісного опосередкування психічних явищ. Розробляючи проблему особистості, Платонов реалізує структурно-генетичний підхід, розглядаючи як її структуру, так і взаємодію різних її компонентів у процесі розвитку. З позицій діяльницького підходу ним і його учнями досліджуються всі найважливіші сторони психіки людини: здатності, характер, потребно-мотиваційна сфера. Особистість визначається їм як загальпсихологічна категорія, тому що вона являє собою одну зі сторін людини, як носія свідомості. Платонов пропонує концепцію динамічної функціональної структури особистості, що інтегрує в собі чотири її процесуально-ієрархічні підструктури із субординацією нижчих підструктур стосовно вищого. Як основні підструктури їм виділяються: спрямованість особистості, досвід, особливості психічних процесів, біопсихічні властивості. Методичним забезпеченням виділення всіх основних елементів і цілісного опису особистості відповідно до концепції динамічної функціональної структури особистості була розроблена Платоновим карта особистості, заповнювана по методу узагальнення незалежних характеристик. Дослідження особистості в навчанні Платонова органічно зв'язані з розробкою проблем колективу, що є однією з основних умов її розвитку і виховання.

Його концепція зручна в практичному відношенні при вивченні особистості злочинця, різних учасників процесу, при складанні психологічної характеристики осіб, що відбираються в правоохоронні органи.[8]

Отже, відповідно до даної концепції, структура особистості містить у собі наступні основні підструктури.

Підструктура спрямованості. Вона представлена сукупністю найбільш стійких і соціально значимих якостей особистості суб'єкта: його світогляду, ідейних переконань, моральних принципів, ціннісних орієнтації, інтересів, ідеалів. Всі ці якості соціально обумовлені. Вони являють собою переломлення соціального у свідомості людини й формуються головним чином у процесі виховання.

Спрямованість особистості тісно пов'язана із правосвідомістю, особливо в тій частині, що визначає відношення суб'єкта до дотримання норм права. Вивчення спрямованості особистості індивіда дозволяє визначити його соціальні погляди, напрям думок, рівень його морального розвитку, провідні мотиви, бажання, моральні почуття. Знання спрямованості особистості дозволяє багато в чому прогнозувати вчинки й поводження людини.

Підструктура досвіду. Дана підструктура містить у собі знання, навички, уміння, звички. Вона також значною мірою формується під впливом соціальних факторів, хоча й не без впливу деяких біологічно обумовлених властивостей: здатності до швидкого запам'ятовування, певних фізичних даних, що лежать в основі утворення рухових навичок, і т.п. Через дану структуру особистість найбільше чітко проявляється у своєму розвитку, у виборі провідних форм діяльності, у досягненні певних результатів. Зазвичай цю підструктуру називають індивідуальною культурою (або підготовленістю), що формується в процесі навчання.

Успішність оволодіння знаннями й уміннями багато в чому визначається здібностями людини. Більшу роль у придбанні знань, досвіду грають спрямованість особистості, мотивація.

Підструктура психічних форм відбиття. Вона поєднує індивідуальні особливості психічних процесів (психічних функцій): відчуттів, сприйняття, пам'яті, мислення. І хоча зазначені процеси розвиваються в ході оволодіння людиною знаннями й навичками, проте вони значною мірою обумовлені біологічними, спадкоємними факторами. Сюди ж відносяться й такі форми відображення, як емоції, почуття, які проявляються в психічних станах, пережитих людиною в процесі якої-небудь діяльності.

Психічні пізнавальні процеси: сприйняття, пам'ять, увага, мислення й інші форми відбиття дійсності разом із придбаними людиною знаннями й досвідом багато в чому визначаються такою складовою утворення особистості, як інтелект, що позитивно корелює з розумовим розвитком.

Підструктура темпераменту й інших біологічно обумовлених властивостей. Вони визначаються половими, віковими, конституціонально-біохімічними, спадково обумовленими ознаками, особливостями нервової системи індивіда й залежать від фізіологічних, нейродинамічних, морфологічних особливостей мозку. Властивості особистості, що входять у цю підструктуру, незрівнянно більше залежать від фізіологічних особливостей мозку, а соціальні впливи їхні тільки субординують. Активність цієї підструктури визначається основними властивостями нервової системи.

Різні риси й властивості особистості, що входять в усі названі підструктури, утворять дві найбільш загальні підструктури: характер і здібності, що розуміються як загальні інтегративні якості особистості. Будучи підструктурами накладеними, вирізняються з загальної структури особистості, характер і здібності являють собою не самостійні підструктури, а загальні якості особистості, що включають особливості кожної з чотирьох основних ієрархічних підструктур.

Всі ці перераховані вище підструктури тісно пов'язані між собою й проявляються у вигляді єдиного цілого, що позначає таке складне поняття, як особистість.

Особистість може виступати як соціально-історична цінність, структурні елементи якої, перебуваючи в постійній взаємодії й розвитку, утворюють систему. Результатом взаємодії цих елементів є переконання. Переконання особистості - це той стандарт, за допомогою якого людина проявляє свої соціальні якості. Інакше ці стандарти йменуються стереотипами, тобто стійкими, повторюваними при різних ситуаціях відносинами особистості або соціальної групи, соціального інституту або соціальної організації до соціальних цінностей суспільства.

Стереотипізация залежить від соціального середовища й місця людини в ній, тобто в кінцевому результаті від системи включення особистості в суспільство. Основою для стереотипу виступають потреби, інтереси, стереотип установки й т.д. У соціалізації індивіда можна виділити дві фази - соціальну адаптацію й інтериорізацію. Перша означає пристосування індивіда до соціально-економічних умов, до рольових функцій, соціальних норм, що складаються на різних рівнях життєдіяльності суспільства, до соціальних груп і соціальних організацій, соціальних інститутів, що виступають як середовище його життєдіяльності. Процес адаптації - це перша фаза соціалізації індивіда.

Друга її фаза, інтериорізація, - це процес включення соціальних норм і цінностей у внутрішній мир людини. Особистість не розчиняється в соціальному середовищі, а ставиться до неї як самостійна одиниця. Соціалізація особистості зводиться до соціального навчання, включає тільки суб'єктивну форму вростання індивіда в суспільство, а нормативно-ціннісна система виступає як автономна стосовно особистості.

У цей час існують дві основні концепції особистості: особистість як функціональна (рольова) характеристика людини й особистість як його сутнісна характеристика. Перша концепція опирається на поняття соціальної функції людини, а точніше сказати, на поняття соціальної ролі. При всій значимості цього аспекту розуміння особистості (він має велике значення в сучасній прикладній соціології) він не дозволяє нам розкрити внутрішній, глибинний мир людини, фіксуючи тільки зовнішнє поводження його, що у цьому випадку не завжди й не обов'язково виражає дійсну сутність людини. Більше глибока інтерпретація поняття особистості розкриває останню вже не у функціональному, а в сутнісному плані: вона тут - згусток її регулятивно - духовних потенцій, центр самосвідомості, джерело волі і ядро характеру, суб'єкт вільних дій і верховної влади у внутрішнім житті людини.

Таким чином, поняття людської унікальності має істотне значення в соціальному пізнанні, у збагненні соціальних явищ, подій, у з'ясуванні механізму функціонування й розвитку суспільства, ефективного керування ним. Однак особистість не розчиняється в суспільстві: зберігаючи значення неповторної й самостійної індивідуальності, вона вносить свою лепту в життя суспільного цілого.

Рішення

Працездатність - здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи.

Отже, працездатність входить до підструктури темпераменту й інших біологічно обумовлених властивостей.

Витривалість - здатність організму (функціональної системи, органа) протистояти стомленню при тривалім виконанні певної роботи, у т.ч. пов'язаної з інтенсивним м'язовим чи психічним навантаженням.

Отже, віднесемо витривалість до підструктури темпераменту й інших біологічно обумовлених властивостей.

Швидка орієнтація в нових умовах - здатність особи за мінімальну кількість часу після виникнення нових умов приймати правильне рішення.

Швидка орієнтація в нових умовах відноситься до підструктури психічних форм відображення.

Глибоке та динамічне мислення - це відображення істотних зв'язків і відносин між об'єктами дійсності.

Глибоке та динамічне мислення входить до підструктури психічних форм відображення.

Рішучість - здатність людини самостійно приймати відповідальні рішення і неухильно реалізувати їх у діяльності. Особливо яскраво виявляється у складних ситуаціях, коли вчинок пов'язаний із певним ризиком і необхідністю альтернативного вибору.

Рішучість також входить до підструктури психічних форм відображення.

Моральна стійкість - неухильне слідування сукупності норм і принципів поведінки людей стосовно інших людей і суспільству, що утворюють розуміння добра й зла, честі й гідності.

Моральна стійкість відноситься до підструктури спрямованості.

Список використаної літератури

1.             Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і переробл. — К.: МАУП, 2004.

2.             Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник. - 5-е изд., испр. – Санкт-Петербург: Издательство «Питер», 2005. – 655 с.

3.             Еникеев М.И. Основы юридической психологии: Учебник - Издательство: Норма, 2009. 

4.             Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - 2-е изд., испр. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 288 с.

5.             Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Підручник. - 2-ге видання, перероб. і доп. - Видавництво: Право, Харьков, 2008. – 240 с.