Характеристика передумов оволодіння навчальною діляьністю

Характеристика передумов  оволодіння навчальною діляьністю

Зміст

 

Вступ			3
Розділ 1		Теоретичні засади проблеми формування інтересу до навчання у  дітей старшого дошкільного віку	5
	1.1.	Особливості психофізіологічного розвитку дітей старшого дошкільного віку	5
	1.2.	Аналіз психологічних  аспектів готовності до шкільного навчання у дошкільників	9
Розділ 2		Експериментальне дослідження  рівня інтересу до навчання дошкільників	15
	2.1.	Методи психодіагностики готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання	15
	2.2.	Особливості організації, якісна обробка та інтерпретація  результатів діагностики інтересу до навчання	21
Висновки			28
Список використаних джерел			30
Додатки			33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Готовність дітей старшого дошкільного віку з точки зору рівня розвитку їх пізнавальних інтересів є важливим моментом у проблемі побудови системи освіти та її вдосконалення.

Пізнавальний інтерес  у дітей старшого дошкільного  віку як вид діяльності, що спрямований  на саморозвиток людини засобами опанування способами предметних та пізнавальних дій, узагальнених за формою теоретичних знань є одним із визначальних аспектів готовності дітей до переходу в освітнє середовище школи. Інтерес до навчання є фактором сприяння становлення дитини в якості суб’єкта пізнавальної та навчальної діяльності.

Увага багатьох науковців (Л. І. Божович, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, О. П. Усова, Д. Б. Ельконін та інші), педагогів та практичних психологів до дослідження пізнавального інтересу старших дошкільників активізувалася внаслідок розробки проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, формування у них суб’єктної позиції в навчальній діяльності, що передбачає розвиток здібностей самостійно керувати нею. Реалізувати дане завдання можливо лише за умови стимуляції та укріплення пізнавального інтересу, який забезпечує реальний стан дитини як суб’єкта різних видів діяльності. Саме тому в багатьох дослідженнях інтерес до навчання розглядається як ода з вагомих мотиваційних тенденцій, що становлять основу навчальної діяльності, а також як необхідний і значущий компонент її структури.

Актуальністю проблеми розвитку пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку зумовлена тема дослідження курсової роботи: «Формування інтересу до навчання у дітей старшого дошкільного віку».

Об’єктом дослідження є процес формування інтересу до навчання у дітей старшого дошкільного віку.

Предмет – є психологічні особливості формування інтересу до навчання дошкільників.

Метою дослідження є  теоретично та емпірично дослідити особливості процесу формування інтересу до навчання у дітей старшого шкільного віку.

Згідно поставленої мети у курсовій роботі необхідно виконати такі завдання:

1. дослідити особливості психофізіологічного розвитку дошкільників;
2. провести теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психологічної літератури щодо особливостей розробленості проблематики мотивації до шкільного навчання у дітей старшого дошкільного віку;
3. емпірично дослідити рівень інтересу дитини до навчання в школі;
4. здійснити статистичну обробку та надати психологічну інтерпретацію отриманим результатам емпіричного дослідження;
5. розробити практичні рекомендації щодо формування інтересу до навчання в умовах дитячого навчального закладу.

Курсова робота складається  із вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основна частина представлена теоретичним та практичним розділом.  У теоретичній частині здійснено аналіз психологічної наукової літератури з проблематики особливостей психофізіологічного розвитку старших дошкільників, в тому числі пізнавальної сфери, охарактеризовано психологічні аспекти мотивації до шкільного навчання. У практичній частині здійснено аналіз методик психологічної діагностики рівня сформованості інтересу до навчання, проведено експериментальне дослідження інтересу до навчання та надана інтерпретація його результатів.

Експериментальне дослідження  проводилося на базі дошкільного навчального закладу № м….., …. області.      

 

Розділ 1. Теоретичні засади проблеми формування інтересу до навчання у дітей старшого дошкільного віку

1.1. Особливості  психофізіологічного розвитку дітей  старшого дошкільного віку 

Задля виникнення у дитини внутрішньої позиції школяра, сформованості  інтересу до навчання, їй необхідно  мати певний відповідний рівень психічного розвитку. У період дошкільного дитинства формуються нові психічні утворення у відповідні сензитивні періоди, багато здібностей та якостей, що є необхідними передумовами формування інтересу до навчальної діяльності, готовності до неї.

Старший дошкільний вік характеризується значними змінами як у фізіологічному аспекті розвитку дитини, так і у психологічних змінах.

У період старого дошкільного  віку значно збільшується маса мозку  дітей, швидко розвиваються його функції.

Це виявляється у  тому, що значно зростають порівняно з попередніми стадіями розвитку дитини сила і роль гальмівних процесів, зокрема, удосконалюється умовне і диференційоване гальмування. Ускладнюється і сама структура аналітико-синтетичної діяльності. Так, утворення нових нервових зв'язків відбувається за безпосередньою участю другої сигнальної системи, тобто в обох сигнальних системах одночасно. Завдяки цьому розширюється сфера впливу на розвиток діяльності дитини словесних подразників або сигналів [29, 114]. 

У дітей шостого року життя дуже вразлива нервова система, тому вкрай важливо сформувати раціональний режим спокою а навантаження дитини у процесі її життєдіяльності з метою встановлення рівноваги у взаємодії збудження та гальмування.

Соціальний фактор у розвитку старшого дошкільника має характер суттєвих змін відносно попереднього періоду: підготовка дитини до навчання підвищує вимоги з боку дорослих як до суб’єкта різних видів діяльності та спілкування. Оцінювальне ставлення дитини до себе, як і оцінка її іншими також змінюється, причому оцінка дитини дорослими не завжди збігається із оцінкою однолітків.

В умовах сукупності змін в психіці дитини внаслідок процесу  розвитку формується шкільна зрілість, що зумовлюється збагаченим у процесі  гри та інших видів діяльності індивідуального та суспільного досвіду.

Найбільш суттєвими  змінами у психічній сфері  дошкільників є зміни у пізнавальній, вольовій, емоційній складових, що свідчить про переломний етап у розвитку, який супроводжує перехід дитини до систематичного шкільного навчання. 

Основними суттєвими  змінами періоду шостого року життя є наступні:

1. Встановлення образу «Я», самооцінки, самолюбства, рівня домагань, особистісних очікувань тощо, складові, які дають дитині змогу діяти від свого власного імені. Поява таких регуляторів діяльності свідчать про диференціацію внутрішнього та зовнішнього боку особистості, розвиток здатності діяти довільно, відповідно до поставленої мети.

2.  Установка на досягнення бажаного результату, який відповідає рівню домагань дитини, у різних видах діяльності. Така установка базується на важливому новоутворенні другої половини дошкільного дитинства – супідрядності мотивів. Діяльність дітей старшого дошкільного віку здійснюється під впливом певної системи мотивів, де провідні, найбільш значущі для досягнення успіху в діяльності, набувають провідного значення і підкоряють собі більш часткові, ситуативні мотиви, які гальмують процес досягнення результату, а не окремими, ізольованими мотивами, що вступають у конфлікт, як у більш ранньому періоді розвитку [25, 93].

3. На основі встановлення  образу «Я» та формуванні установок  на отримання бажаного результату  формується довільність поведінки  і нове ставлення дитини до  себе, до своїх можливостей та  вчинків. Окремим завданням у  старшому дошкільному віці виділяється засвоєнні вміння керувати собою та регулювати свої наміри, вчинки та дії. Створюється відповідний ґрунт для усвідомлення дитиною своїх особистих властивостей, які формуються у неї в процесі різних видів діяльності і спілкування під впливом оцінного ставлення оточуючих [20, 165].

4. Відносини дитини  із дорослими та однолітками  переходить на якісно новий  рівень. У процесі спілкування  здійснюється формування рефлексії  як одної із найбільш специфічних  властивостей людини. Здатність  до рефлексії  означає здатність людини до самооцінки з точки зору оточуючих, до аналізу своїх дій, вміння приймати рішення із врахуванням можливої реакції на них партнерів по спілкуванню. Із здатністю до рефлексії пов'язане і таке новоутворення старшого дошкільного віку, як антиципація, тобто передбачення можливих дій та оцінок збоку інших, упередження тієї чи іншої ситуації [29, 121].

5. Вищеописані новоутворення  в комплексі із правильними  умовами виховання призводять  до позитивних зрушень у розвитку  комплексу психічних процесів, в тому числі і п’яті, уяви, сприймання, мислення та ін., що набувають довільного характеру, збагачуються за змістом та вдосконалюються за своїми регулятивними функціями.

Істотним результатом  процесу зрушень у розвитку старших  дошкільників є виникнення первинних форм довільної уваги, що зумовлює здатність дитини до підпорядкування уваги вимогам вихователя, до зосередження, керування своєю психічною діяльністю. Сприймання предметів та явищ на відміну від раннього дитинства, коли воно було невіддільне від діяльності дитини із предметами, набуває рис відносно самостійного процесу. Сприйняття стає більш стійким та цілеспрямованим, категоріальним.

Діти старшого дошкільного  віку мають здатність до вибіркового  та усвідомленого запам’ятовування. Пам'ять у цьому віковому періоді набуває нових якісних особливостей: процеси запам’ятовування та відтворення стають довільними, підвищується рівень міцності пам’яті, розширюється її обсяг.

Розвиток мислення переходить на новий щабель, що характеризується вмінням оперувати уявленнями, збагаченням змісту цих уявлень, здатністю оперувати більш узагальненими уявленнями, що об’єднують як поодинокі враження, так і судження про предмети. Такі зміни свідчать про відокремлення сприймання і одночасної практичної дії від мислення та становлення мислення як самостійного процесу. Готовність дитини старшого дошкільного віку до засвоєння розумових дій, що характерно для шкільного навчання, формується засобами словесного (вербального) мислення.

Мовний розвиток в  кінці шостого року життя характеризується визначається засвоєнням системи рідної мови. Опанування нових видів діяльності та формування нових стосунків із дорослими та однолітками призводить до вдосконалення форм та функцій усного мовлення. На цьому ґрунті мовлення переходить від діалогічних форм мовлення до розгорнутих висловлювань, які нерідко набувають форми монологу. Основною складовою розвитку зв’язної мови є збагачення функцій внутрішнього мовлення. Внутрішнє мовлення виконує функції планування, відгадування, розмірковування щодо необхідності здійснення дій внаслідок виникнення у дитини проблемної ситуації, що потребує осмислення [10, 114]. Таким чином, основними передумовами засвоєння писемної мови є розвиток зв’язної та виразної мови, засвоєння її граматичних структур, внутрішнє мовлення.

Розвиток уяви старших  дошкільників перебуває у нерозривному взаємозв’язку із розвитком мислення [29, 132]. Уява не є тотожною до уявлення дитини про навколишній світ, вона є ніби відірваною від реальних предметів, дій. Специфіка розвитку уяви у молодших дошкільників характеризується ще не встановленим скеровуванням спеціальною метою уявити ті чи інші явища, предмети, дії, однак діти у шість років вже здатні керувати процесом фантазування заради досягнення певної мети. У старшому дошкільному віці відбувається розвиток як продуктивної уяви, так і зародження творчої уяви. У зв'язку з формуванням внутрішнього світу дитини, її образу «я», самооцінки та інших новоутворень з'являється також особливий вид уяви — мрія, що знаходить свій вияв у створенні образів бажаного для дитини майбутнього [11, 118].

Психічні процеси у  дітей виявляються і формуються у різних видах діяльності, при  чому провідною серед них залишається  гра. Зміст гри дедалі більше набуває  рис інтелектуальності, що визначається рівнем розумового розвитку. У грі відображаються суспільні події, що їх починають усвідомлювати діти, етичні правила, якими регулюються взаємини між людьми, різні фантастичні сюжети. Мотивація ігор спричиняється пізнавальними інтересами, потребую у порівнянні себе із однолітками за різними критеріями, потребою у порівнянні з іншими, самооцінкою [11, 130].

У старшому дошкільному  віці формується вибіркове оціночне ставлення до видів діяльності, що є найбільш значущими, мають найбільший вплив на досягнення успіху. Завдяки  включенню старших дошкільників у різні види діяльності відповідно до їхніх схильностей та інтересів досягається не тільки значний виховний ефект, а й створюються позитивні передумови для розвитку здібностей підростаючої особистості —  як загальних, так і спеціальних [6, 10].