Готовність сучасної молоді до шлюбу

      Отже, для юнаків і дівчат, що визначилися  в необхідності оволодіння конкретною професією, провідним видом діяльності стає учбово-професійна діяльність, яка істотно змінює усвідомлення мети навчання, навчальної мотивації, навчальних дій і характер взаємин з педагогами. Учбово-професійна діяльність, як будь-яка провідна діяльність, стає вирішальним (але, звичайно, не єдиним!) фактором формування центральних психологічних новоутворень даного віку.

      З питання сутності центральних новоутворень свідомості в ранньому юнацькому віці у вітчизняній психології немає єдиної думки, що затвердилася. Так Р.С. Нємов вважає, що такими новоутвореннями є формування і розвиток моралі, становлення світогляду і моральне самовизначення [16]. І.С. Кон, як уже зазначалося, найважливішими новоутвореннями свідомості юнацтва вважає розвиток самосвідомості – "відкриття Я" [9]. Г.С. Абрамова вважає юнацький вік періодом збільшення сили "Я", його здатності не втратити, зберегти своє "Я" і виявити свою індивідуальність в умовах групової діяльності і товариських відносин [1]. Західні психологи не користуються поняттям "центральні новоутворення свідомості", але, описуючи юнацький вік, називають явища, по-суті дуже близькі до названого. Е. Еріксон найважливішим явищем психологічного розвитку в період отроцтва і юності вважає формування ідентичності особистості як психосоціальної тотожності, що дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх відносин до навколишнього світу і визначає систему цінностей, ідеалів, життєвих планів, соціальних ролей особистості з відповідними формами поведінки. На думку українських психологів, ідентичність особистості з повною підставою можна вважати аналогом самовизначення особистості. Л. Колберг із юнацьким віком пов'язує третій рівень розвитку моралі – автономну мораль, коли моральні норми і принципи стають надбанням особистості, тобто внутрішніми нормами і принципами.

      Незважаючи  на удавану різноманітність підходів і точок зору, практично всі психологи єдині в думці про те, що найважливішим новоутворенням свідомості в цьому віці є готовність до оптимального особистісного і професійного самовизначення, яке являє собою утворення інтегративне та в першу чергу передбачає розвиток самосвідомості і формування світогляду як системи переконань.

      Таким чином, нами розглянуті найбільш загальні особливості юнацького віку (соціальна ситуація розвитку, провідний вид діяльності і центральні новоутворення свідомості), які виділені відповідно до теоретичних підходів, що затвердилися у вітчизняній психології, до вікової періодизації.  

      2. Готовність до  шлюбу в юнацькому  віці

      2.1. Поняття "готовність" у сучасній психолого-педагогічній науці.

      Сучасний  етап розвитку українського суспільства позначений великою кількістю розлучень, особливо серед молодих пар, спричинених кризою інституту сім'ї. В такій ситуації достатньо актуальною постає проблема готовності молоді до шлюбу та сімейного життя.

      Деякі вчені виділяють наступні види готовності: тимчасова (ситуативна) й тривала (стійка); функціональна й особистісна; психологічна й практична; загальна й спеціальна; готовність до розумової та фізичної праці та ін.

      В рамках функціонального  підходу готовність розглядається як "психічний стан, що виникає в суб'єкті для задоволення будь-якої потреби" і визначається як "така існуюча ознака установки, яка спостерігається в усіх випадках поведінкової активності суб'єкта"

      В межах особистісного підходу  можемо виділити два напрямки трактування поняття "готовність". В рамках першого напрямку готовність розглядається як: умова успішного виконання діяльності; вибіркова активність, що налаштовує організм, особистість на майбутню діяльність; регулятор діяльності.

      Другий  же напрямок підкреслює інтегративні характеристики даної категорії, що визначається як: синтез якостей особистості; цілеспрямоване вираження особистості, включаючи її переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, вміння, навички, налаштованість на певну поведінку; якість особистості, що інтегрує раніше засвоєні установки, знання, вміння, навички, досвід, характеристики і мотиви діяльності.

      Отже, категорія "готовність" має досить широке значення. Значно вужчим є поняття  "готовність до шлюбу та сімейного життя", що передбачає розуміння молодими людьми, які створюють сім'ю, її соціальної сутності, суспільної значущості своїх дій, відповідних зобов'язань одного перед одним, відповідальності за сім'ю і дітей, добровільне прийняття неминучих у сімейному житті турбот, певне обмеження особистої свободи Підготовленість до сімейного життя означає сформованість у молодих людей навичок здорового способу життя, наявність достатніх психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, формування статево-рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу; володіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо. Без цієї готовності перехід від неформальних взаємин емоційного характеру (кохання) до формальних – регламентованих і обов'язкових стосунків між партнерами по шлюбу – виявляється пов'язаним зі значними труднощами [9].

      Виходячи  з методологічних та теоретичних  посилань, можемо стверджувати, що готовність молоді до сімейного життя є багатоаспектною категорією. Її структуру складають такі елементи:

      1. Загальносоціальна готовність включає розуміння та прийняття молоддю політики держави у сфері шлюбно-сімейних стосунків та демографії.

      2. Етична готовність передбачає наявність у молодих людей таких якостей як рівноправне ставлення до представників протилежної статі; повага до матері, батька, відповідальність, чесність, вірність, стриманість, доброта, поступливість; усвідомлення моральних основ шлюбно-сімейних відносин; почуття обов'язку перед дружиною (чоловіком), сім'єю, дітьми; культура інтимних почуттів.

      3. Психологічна готовність базується на сформованості уявлень про особистість як рівень розвитку індивіда; психологічні основи шлюбу та сімейного життя; процес розвитку почуттів, необхідних для шлюбного та сімейного життя; механізми спілкування тощо.

      4. Правова готовність передбачає ознайомленість молоді з основами законодавства про шлюб та сім'ю, обов'язками подружжя одного перед одним, перед дітьми, перед суспільством.

      5. Фізіолого-гігієнічний компонент базується на знанні фізіологічних особливостей чоловічого та жіночого організмів, основ особистої гігієни тощо.

      6. Педагогічна готовність передбачає сформованість уявлень про: роль сім'ї у вихованні дітей; специфіку сімейного виховання; виховних функціях батька та матері; шляхи підвищення педагогічної культури батьків; володіння  конкретними знаннями та вміннями з самовиховання та виховання дітей.

      7. Естетичний компонент передбачає ставлення молоді до сімейного життя як до самостійної естетичної цінності.

      8. Господарська готовність передбачає володіння знаннями про бюджет сім'ї, культуру побуту; вміння вести домашнє господарство

      Проаналізувавши компоненти структури готовності молоді до сімейних стосунків та додавши  матеріальний елемент, можемо назвати чотири основні. А саме: фізичний, соціально-психологічний, матеріальний та психосексуальний компоненти.

      Готовність  молоді до шлюбу та сімейного життя  являє собою складну структуру, елементи якої досить тісно пов'язані  між собою, а зміна одного з них неодмінно спровокує зміну іншого. І, беручи до уваги той факт, що сучасна молодь в недостатній мірі підготовлена до шлюбу та сімейних стосунків, необхідно приділяти особливу увагу удосконаленню кожного компоненту цієї структури. 

      2.2. Шлюбно-сімейні настанови молоді

      Психологічне  здоров’я тісно пов’язане з поняттям психологічного благополуччя, яке є  одним з основних елементів психічного здоров’я, буття особистості, що може виступати критерієм розрізнення  понять норми та не-норми.

      Однією з базових психологічних потреб, що визначають психологічне здоров’я та благополуччя, є потреба у коханні, прихильності, прив’язаності. Сімейна сфера є необхідною ланкою успішного функціонування особистості, а самореалізація в ній – передумовою психологічного здоров’я особистості. Отже, шлюбно-сімейні настанови, входячи в структуру життєвих настанов особистості, є чинником вибору способу життя, а встановлення та підтримання гармонійних сімейних взаємин є неодмінною складовою здорового способу життя.

      Шлюбно-сімейні настанови формуються в процесі соціалізації з раннього дитинства. На їх формування безпосередньо впливає батьківська сім’я, вона ж опосередковує більш пізні за часом впливи зовнішнього соціального оточення. Взагалі, сім’я виступає основним елементом соціального мікросередовища, який значно впливає на формування найважливіших якостей особистості. Першочерговими факторами формування особистості в сім’ї вважаються наступні: ступінь гармонійності подружнього життя батьків, загальне сприйняття дитинства (було воно щасливим або нещасливим), ставлення батьків до дітей, розподіл сімейних ролей, спосіб життя, який вели батьки. Саме в дитячі роки під впливом батьків закладається програма, що диктує потім як жити, якого партнера вибирати, які стосунки з ним мати, якою буде кількість дітей і т.і. [7].

      В юнацькому віці процес формування шлюбно-сімейних настанов переходить з латентної  фази в активну, коли засвоєне до цього  часу в сім’ї та поза нею починає  активно перевірятися, уточнюватися, випробовуватися та зпівставлятися. Період пошуків в юнацькому віці ставить перед молоддю завдання закріпитися в світі дорослих. Наповнені енергією, юнаки вже переросли межі батьківської сім’ї і ще не знайшли власної форми. Вони приміряють різні моделі поведінки, відмовляючись від них і шукаючи наступні.

      Цей вік є одним з найбільш значущих  періодів розвитку особистості, під  час якого триває процес індивідуалізації, що завершується особистісним самовизначенням. Саме зараз, коли реальна дійсність  ставить молоду людину перед необхідністю вибору подальшого життєвого шляху, актуальною стає проблема смислу життя, сенсожиттєвої спрямованості.

      Цілком  зрозуміло, що задоволення базових  психологічних потреб веде до особистісного  зростання та психологічного благополуччя. Якщо сімейне та шкільне оточення забезпечує адекватну реалізацію вказаних потреб, то діти розвиваються психологічно здоровими і асимілюють такі життєві цінності, які в подальшому житті забезпечать безперервне задоволення базових психологічних потреб та особистісне зростання.

      Емпіричні дослідження шлюбно-сімейних настанов сучасної молоді дозволяють стверджувати, що цінність сім’ї та сімейного  способу життя є для юнаків досить актуальною.

      Серед відповідей на запитання щодо шлюбно-сімейних домагань перші місця за кількістю  виборів посіли взаєморозуміння, взаємоповага, наявність кохання, душевна близькість, наявність дітей. Найменшу кількість виборів отримали можливість спілкування поза межами сім’ї та автономність. Отже, шлюбно-сімейні настанови студентів спрямовані на досягнення душевного комфорту, взаємин любові та поваги, народження та виховання дітей. Водночас, отримані дані демонструють тенденцію створення сім’ї “закритого типу”, що характеризується обмеженням спілкування поза її межами та дуже високим ступенем близькості між її членами всередині [20].

      Але настанова на романтичне, “книжне” кохання є негативною для майбутньої сімейної взаємодії. Кохання – необхідна  умова створення сім’ї, підґрунтя  шлюбу, яке дозволяє найменш болісно  пройти всі стадії подружньої адаптації  і створити гармонійні стосунки всередині сім’ї. Відсутність кохання, плутанина кохання з короткочасною закоханістю є однією з причин, чому шлюби, в які вступають за коханням, не завжди тривалі. Але перебільшення значення кохання, коли воно виступає єдиним мотивом вступу до шлюбу, призводить до його руйнації та припинення при стиканні з сімейними труднощами та проблемами. 

      2.3. Соціально-психологічні особливості готовності молоді до сімейного життя

      Основою для формування сім’ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі.

      Для кожної дорослої людини шлюб означає  збагачення, наповнення свого життя  новим значенням і змістом. Молоді люди вірять в те, що життя стане  кращим, цікавішим після того, як вони візьмуть шлюб. Такі сподівання лежать в основі сім’ї, яку вирішили створити двоє.

      Міцність  сім’ї багато в чому залежить від  її соціально-економічної та правової захищеності. Водночас причини окремих  сімейних проблем часто залежать від особливостей виховання та культури сімейного спілкування, від індивідуальних характеристиках членів сім’ї тощо.