Гендерні особливості міжособистісного спілкування у молодшому шкільному віці

31

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет психології

Кафедра соціальної психології та психології управління

Курсова робота

На тему: Гендерні особливості міжособистісного спілкування у молодшому шкільному віці

Виконала:

студентка групи ДС-07-2                                    Баштаннік Анна Ігорівна

Перевірила:

викладач кафедри соціальної

психології та психології управління                Коваленко Віта Володимірівна

Дніпропетровськ

2009

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ I. СПЕЦИФІКА МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА.......................................................................................5

1.1   Поняття міжособистісного спілкування..............................................................5

1.2   Психологічні характеристики молодшого школяра...........................................7

РОЗДІЛ II. ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА.......................................................14

2.1 Поняття гендеру та коротка історія гендерної проблематики........................14

2.2 Гендерні відмінності у молодшому шкільному віці........................................18

ВИСНОВКИ...............................................................................................................26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................29

ВСТУП

Актуальність. Дитина молодшого шкільного віку займає особливе (у порівнянні з попереднім віковим періодом) положення в системі прийнятих у суспільстві відносин. Саме до початку шкільного навчання у дітей активізується процес свідомого засвоєння норм поведінки, прав і обов'язків, тих нормативних знань і моральних почуттів, що виникають у дитини під впливом оцінки з боку дорослого. Дуже великого значення для молодшого школяра набуває його спілкування з однолітками, у якому формується особистість дитини, здійснюється пізнавальна предметна діяльність, формуються найважливіші навички міжособистісного спілкування і моральнї поведінки. Дитина прагне до самоствердження в ході здійснення рольової поведінки.

Дуже важливо у процесі навчання і виховання знати і враховувати гендерні особливості дітей, особливо на початковому етапі їхнього навчання у школі. Цим обумовлюється необхідність використання гендерного підходу у сучасній шкільній освіті, що припускає подолання стереотипів, які заважають успішному розвитку особистості дитини і формуванню соціально прийнятних моделей поведінки, заснованих на особистих інтересах, потребах, цінностях дитини.

Зазначені обставини обумовлюють актуальність вивчення гендерних особливостей міжособистісного спілкування саме в молодшому шкільному віці.

Проблема гендерних відмінностей вже давно зацікавила як сучасних, так і зарубіжних вчених. Серед них слід відзначити внесок таких психологів, як В.С. Агеєв, Т.В. Бендас, Ш. Берн, О. Вейнігер, І.С. Кон, Т. Мор, Ж.Ж. Руссо, Ф. Фур’є, Ф. Шлегель, П.Е. Астафьэв, Э.А. Аркін, П.П. Блонський, Г. Гейманс, С. Бем, М. Хорнер, Е. Маккобі, К. Гілліган та інші.

Важливий внесок у дослідження гендерних відмінностей саме в молодших школярів зробили: В.Є. Каган, І.С. Кльоцина, Л.Є. Семенова, А.А. Чекаліна, М.Ю. Бужигеєва, Г. Бреслав, Б. Хасан та багато інших.

Проте аналіз цих робіт свідчить про недостатню розробленість теми гендерних відмінностей саме у молодшому шкільному віці. Це і стало поштовхом до того, що ми обрали для більш детального розгляду та аналізу запропоновану тему.

Об’єкт дослідження – міжособистісне спілкування як соціально-психологічний фактор у молодшому шкільному віці.

Предмет дослідження – гендерні особливості міжособистісного спілкування у молодшому шкільному віці.

Мета – теоретично проаналізувати гендерні особливості міжособистісного спілкування у молодшому шкільному віці.

Задачі.

1)     визначити поняття міжособистісного спілкування;

2)     проаналізувати психологічні характеристики молодшого школяра;

3)     визначити поняття гендеру, та коротко охарактеризувати історію гендерної проблематики;

4)     теоретично проаналізувати гендерні відмінності у молодшому шкільному віці.

Практична значущість роботи:

1) детальне вивчення психологами гендерних відмінностей у молодшому шкільному віці сприятиме подоланню стереотипів, які заважають успішному розвитку особистості дитини і формуванню соціально прийнятних моделей поведінки, заснованих на особистих інтересах, потребах, цінностях дитини;

2) конкретна та структурована інформація, стосовно гендерних відмінностей та психологічних особливостей дітей у молодшому шкільному віці, подана у нашій роботі, допоможе педагогам, що застосовують у своїй навчальній практиці гендерний підхід;

3) врахування гендерних особливостей молодших школярів під час їх навчання та виховання сприятиме більш повноцінному розвитку особистості дитини, її успішності у навчанні та спілкуванні, а також зумовить оптимальний  психологічний клімат у колективі молодших школярів

РОЗДІЛ І. СПЕЦИФІКА МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

1.1.                Поняття міжособистісного спілкування

«Міжособистісне спілкування - це необхідна умова буття людей, без якої неможливо повноцінне формування не тільки психічних функцій, процесів і властивостей людини, але й особистості в цілому. Розглянутий нами вид спілкування - це завжди взаємодія людей, при якій вони пізнають один одного, вступають у ті чи інші взаємини і при якій між ними встановлюється певне взаємоповодження (мається на увазі поводження, що обирається учасниками спілкування)». [5, 10].

Проблема міжособистісного спілкування разроблена у вітчизняній та зарубіжній психології на досить глибокому науково-методичному рівні. У зарубіжній психології слід зазначити внесок  Дж. Міда, П. Жане, Т. Шибутані, Е.Уілсона, К. Ясперса, К. Черрі, Т. Парсонса, К. Маркса, Ф. Енгельса, Е.Берна, К. Роджерса та інших.

У вітчизняній психологіі відзначилися Б.Д. Паригін, Б.Ф. Ломов, А. Петровський, Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, А.Н. Лєонтьєв, Г.С. Батищєв, А.А. Бодалев, А.Р. Лурія, Я.Л. Коломинський, Г.М. Андрєєва та багато інших.

Казаринова виділяє наступні види, рівні та функції міжособистісного спілкування:

В залежності від мотивів і цілей учасників спілкування, запропонована наступна класифікація видів спілкування:

1) Модальне спілкування (метою спілкування виступає психологічний контакт, психологічні взаємини співрозмовників. Люди одержують задоволення від спілкування, або ж займаються "з'ясуванням відносин", тобто мотиви спілкування лежать у межах самого спілкування);

2) Диктальное спілкування (пов'язане з тією чи іншою предметною взаємодією. Цілями спілкування можуть виступати: передача інформації, спонукання партнера по спілкуванню до якої-небудь дії, бажання змінити його погляди, прагнення надати емоційну підтримку і т.д. У такий спосіб мотиви спілкування лежать за його межами).

Характер мети і, як наслідок, виникаюча між партнерами психологічна дистанція дозволяють виділити різні рівні спілкування. Серед них:

                            1)  ритуальний, чи соціально-рольовий рівень: метою спілкування на цьому рівні є виконання очікуваної від людини ролі, демонстрація знання норм соціального середовища. Спілкування при цьому носить, як правило, анонімний характер, незалежно від того, відбувається воно між незнайомими, знайомими чи близькими людьми;

                            2) діловий, чи манипулятивный  рівень: метою такого спілкування є організація спільної діяльності, пошук засобів підвищення ефективності співробітництва. Партнери при цьому оцінюються не як унікальні, неповторні особистості, а з погляду  того, наскільки добре вони можуть виконати поставлені перед ними задачі, тобто  оцінюються їхні функціональні якості. Відповідно, спілкування є психологічно відстороненим - домінує «Я - Ви контакт»;

                            3) інтимно-особистісний рівень: мета - задоволення потреби в розумінні, співчутті, співпереживанні. Спілкуванню на цьому рівні характерні: психологічна близькість, эмпатія, довіра - домінує «Я - Ти контакт».

                            Відповідно до  цілей можна виділити функції міжособистісного спілкування:

1)              контактна функція - встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому і передачі повідомлень і підтримці взаємозв'язку у виді постійної взаємоорієнтованості;

2)              інформаційна функція - обмін повідомленнями, думками, задумами, рішеннями;

3)              спонукальна функція - стимуляція активності партнера для напрямку його на виконання визначених дій;

4)              координаційна функція - взаємне орієнтування і узгодження дій при організації спільної діяльності;

5)              функція розуміння - адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення і взаємне розуміння - намірів, установок, переживань, станів;

6)              эмотивна функція – пробудження у партнері потрібних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою своїх переживань і станів;

7)              функція встановлення відносин - усвідомлення і фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків співтовариства, у якому діє індивід;

8)              функція надання впливу - зміна стану, поведінки, особистісно-смислових утворень партнера.

                            У структурі спілкування (відповідно до аналітичної моделі) виділяють наступні сторони:

      перцептивная сторона - процес сприйняття партнерами один одного, їхнього взаємного пізнання як основи для взаєморозуміння. Перцептивні навички виявляються в умінні визначати контекст зустрічі, розуміти настрій партнера за його вербальною та невербальною поведінкою, враховувати "психологічні ефекти" сприйняття при аналізі комунікативної ситуації;

      комунікативна сторона - використання засобів спілкування, які поділяються на вербальні та невербальні;

      інтерактивна сторона - взаємодія людей, що припускає певну форму організації спільної діяльності (згода, пристосування, конкуренція, конфлікт). [12, 14-15]

1.2.                Психологічні характеристики молодшого школяра

"Молодший шкільний вік (з 6-7 до 9-10 років) визначається важливою зовнішньою обставиною в житті дитини - надходженням у школу. Це відкриває для нього нове місце у просторі людських відносин". [13, 251]. "Насамперед, істотно змінюється його соціальне середовище: дитина вступає у складні відносини посередництва між двома інститутами соціалізації – родиною та школою". [15, 304]. До цього моменту, як відзначає Мухіна, він уже багато чого досяг у міжособистісних відносинах: він орієнтується в сімейно-родинних відносинах і вміє зайняти бажане і відповідне своєму соціальному статусу місце серед рідних та близьких. Дитина даного віку вміє будувати відносини з дорослими й однолітками: має навички самоопанування, вміє підкорити себе обставинам, бути непохитним у своїх бажаннях. Він уже розуміє, що оцінка його вчинків і мотивів визначається не стільки його власним відношенням до самого себе ("Я - хороший"), але, насамперед, тим, як його вчинки виглядатимуть в очах оточуючих людей. У нього вже досить розвинуті рефлексивні здібності. У цьому віці істотним досягненням у розвитку особистості дитини виступає перевага мотиву "Я - повинен" над мотивом "Я - хочу".

Один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства - психологічна готовність дитини до шкільного навчання". [13, 251]. "Школа змінює психіку дитини. Істотно не тільки те, що шкільні заняття   захоплюють   майже увесь час і всі помисли дитини. Змінюється світ його цінностей. Слід зазначити, що у світі нових цінностей молодшого школяра величезна роль належить особистості першого вчителя". [7, 28].

Розглянемо докладніше розвиток психічних процесів, а також особистісних характеристик у даному віці. Реан характеризує їх наступним чином:

1) розвиток когнітивної сфери. Головною особливістю розвитку когнітивної сфери дітей молодшого шкільного віку є перехід психічних пізнавальних процесів дитини на більш високий рівень. Це, насамперед,  виражається в більш довільному характері протікання більшості психічних процесів (сприйняття, уваги, пам'яті, уявлення), а також у формуванні в дитини абстрактно-логічних форм  мислення і навчанні його письмової мови.

Абрамова відзначає, що з надходженням до школи у життя дитини входить не тільки діалог з учителем, але й з науковим текстом. Особливістю такого діалогу в тім, що він формує в дитини наукову картину світу - відкриває перед нею об'єктивно існуючі закономірності, що поступово стають елементами її мислення. [1, 477].