Міністерство  освіти і науки  України

       ДВНЗ  «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені  Григорія Сковороди» 
 

Кафедра загальної та практичної психології 
 

Курсова робота

       на  тему:

       « Формування творчих здібностей у молодших школярів» 

                                Виконав

                                                                          студент ІІ курсу ГФ-2

                                                     інституту фізичного

                                                                       виховання і природознавства

                                                               денної державної форми

                                                          навчання

                                                                                          Шведа Ігор Олександрович

                                                         

                                                          Керівник:

                                                                   Бочаріна Н. О.                          

Переяслав-Хмельницький 2010

    ЗМІСТ

 
 

ВСТУП

 

    Проблема  творчого розвитку особистості в  сучасному світі стоїть гостро. Кожна  цивілізована країна або та, яка  хоче бути цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Усе це разом пов'язане із рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявляти їх.

    Окрім того, як свідчить досвід, людина, яка  здатна генерувати ідеї, використовувати  знання й уміння в нових ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних умовах — швидше знаходить своє місце в суспільстві.

    Незважаючи  на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів досліджується вже  давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності. Левова частка завдань у підручнику має також відтворювальний характер.

        Необхідно зауважити, що серед багатьох істинних властивостей, які  відрізняють одного індивіда від інших, є його здібності, що виявляються в здатності до якоїсь  діяльності. Ця здатність реалізується в конкретних  психічних властивостях, які допомагають  оволодіти знаннями, набувати навичок і вмінь, потрібних для діяльності, а також успішно справлятися із самою діяльністю.

    Про здібності вели мову ще давньогрецькі  мислителі Арістотель, Піфагор. Початок  їх інтенсивного дослідження датується  другою половиною ХІХ ст., коли англійський  психолог і антрополог Френсіс Гальтон (1822 – 1911) розпочав експериментальні та статистичні  дослідження людських відмінностей.

    Проблема  здібностей  і понині є однією з найважливіших (і недостатньо  розроблених) як у теоретичному, так  і в практичному аспектах.

    Зважаючи  на актуальність даної проблеми питанням курсової роботи  є  тема “Психологічні  умови формування здібностей у молодших школярів”.

    Проблема  дослідження – прояв та розвиток здібностей  у дітей молодшого шкільного віку та їх вплив на формування творчої особистості школяра.

    Об’єкт  дослідження – активізація та розвиток    пізнавальної діяльності учнів  молодшого шкільного віку.

    Предмет дослідження  -  теоретичні та практичні аспекти здібностей та їх формування у молодшому шкільному віці.

    Мета  курсового дослідження – визначити науково – теоретичні  засади здібностей, їх прояви,  надати загальну характеристику видам та структурі  здібностей, з’ясувати  індивідуальні  відмінності  у здібностях людей та їх природні  передумови, сформулювати уявлення про умови  розвитку здібностей у молодшому  шкільному  віці та провести експериментальне  спостереження за методикою розвитку здібностей у дітей початкової школи.

    Гіпотеза  дослідження – здібності -  це індивідуально – психологічні особливості, що виявляються  в діяльності, є  умовами її успішного виконання  і спричиняють  відмінності в  динаміці оволодіння необхідними для людини знаннями, навичками і вміннями. Прояв та розвиток здібностей позитивно впливають на проведення навчального процесу.

    Для досягнення поставленої мети необхідно  виконати завдання дослідження:

    1. Опрацювати методичну та наукову   літературу з поставленого питання;

    2. Визначити науково – теоретичні  засади здібностей;

    3. Надати загальну характеристику  видам та структурі  здібностей;

    4. З'ясувати  індивідуальні  відмінності   у здібностях людей та їх  природні  передумови;

    5. Розглянути психологічні умови формування здібностей у молодшому  шкільному  віці;

    6. Надати методичні  рекомендації  по впровадженню у навчальну   діяльність  вправ на розвиток  здібностей  учнів  молодшого  шкільного віку.

    Курсова робота має структуру:

    Вступ, теоретична  частина, експериментальна  частина, висновки, список літератури та додатки. 
 
 
 
 
 
 

 

     РОЗДІЛ І. НАУКОВО  - ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ  ВИЗНАЧЕННЯ  ЗДІБНОСТЕЙ

1.1.Дослідження проблеми творчих здібностей у молодших школярів

          Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці і в діяльності, у праці вони й виявляються. Здібності як рушійна сила відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі. [1, 23-25].

    Із  розвитком праці та суспільного  життя людські здібності розвивалися, змінювалися за змістом і структурою, виникли й розвинулися загальні та спеціальні здібності. [1, 26-27].

    Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

    Кожна людина здібна до певного виду діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати та охарактеризувати. Тому ми й складаємо думку про здібності людини за її роботою та результатами діяльності. [2, 43-45].

    Характеризуючи  здібності людини, ми робимо висновки про них з погляду вимог, які  висуває до людини навчальна, виробнича, наукова та будь-яка інша діяльність, оцінюємо її як активного діяча, творця матеріальних і духовних цінностей. Ця характеристика містить і оцінку учня, який готується до майбутньої трудової, творчої діяльності, засвоюючи людські надбання в певній галузі знання.

    Успіх виконання людиною тих чи інших  дій залежить, безперечно, не тільки від здібностей, а й від інших  якостей. Наприклад, двоє друзів вступають  до інституту. Один витримує іспити, інший  зазнає невдачі. Чи свідчить це про те, що один з них більш здібний? На це запитання не можна відповісти, якщо не буде з'ясовано, скільки часу витратив на підготовку кожен з них. Таким чином, лише фактом успіху, здобуттям знань здібності не визначаються.

    Кожна здібність людини — це її складна властивість, внутрішні можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність, і спирається на низку інших властивостей, до яких насамперед належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички. [3, 30-32].

    Відомо, що чим багатший життєвий досвід, тим легше людині досягати успіху в діяльності. Досвідчена людина, озброєна науковими знаннями, ширше і глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, і успішніше їх розв'язує, ніж людина, яка не володіє такими знаннями.

    Істотну роль при цьому відіграє не тільки наявність самих знань, а й  уміння користуватися ними, застосовувати  їх для розв'язання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як властивості, що існують незалежно від її знань, умінь і навичок.

    Здібності людини спираються на наявні у неї  знання, вміння та навички, на системи тимчасових нервових зв'язків, що є засадовими стосовно них, вони формуються й розвиваються у процесі набування людиною нових знань, умінь і навичок. [23, 65-66].

    Проте це не означає, що здібності людини зводяться до її вмінь, знань і  навичок. Якби це було так, то за відповіддю біля дошки чи за вдало виконаною  роботою ми робили б остаточний висновок про здібності людини. А насправді, як свідчать дані спеціальних психологічних досліджень, можна помітити, що окремі люди, які спочатку не можуть виконувати якусь роботу, у результаті спеціального навчання починають оволодівати певними вміннями та навичками й навіть досягають високого рівня майстерності.

    Отже, здібності та знання, вміння та навички  не тотожні.

    Здібності — це такі психологічні особливості  людини, від яких залежить оволодіння знаннями, вміннями та навичками, але які самі по собі до знань, умінь і навичок не зводяться.

    Щодо  знань, умінь і навичок здібності  постають як певна можливість. Подібно до того, як вкинуте в землю зерно ще не є колоском, а тільки має змогу для його розвитку залежно від структури, складу, вологи грунту, погоди тощо, так і здібності людини є лише можливістю для оволодіння знаннями, вміннями, навичками. А те, чи перетворяться ці можливості на дійсність, залежатиме від багатьох чинників: форм і методів навчання та виховання, сімейних умов тощо. [22, 45-47]

    Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих компонентів діяльності — знань, умінь і навичок, підкреслює їх єдність.

    Тільки  у процесі спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певного виду діяльності. Помилкою педагога є оцінювання як нездібних тих учнів, які не мають достатніх знань.

     Ігнорування відмінності між здібностями та знаннями в певний момент часто призводило до помилок в оцінюванні можливостей. Так М. Гоголь — геніальний письменник — був оцінений свого часу як людина з посередніми здібностями. Молодий В. Суріков не був зарахований до Академії мистецтв, бо був оцінений як людина з посередніми художніми здібностями. Його ще недосконалі малюнки були приводом до цього. За три місяці В. Суріков оволодів технікою малюнка, необхідними вміннями й був зарахований до Академії мистецтв. [11, 40-42].

    Таким чином, між здібностями та знаннями існує складний зв'язок Здібності  залежать від знань, але здібності  визначають швидкість та якість оволодіння цими знаннями. Щодо знань, умінь і  навичок здібності швидше виявляються не в їх наявності, а в динаміці оволодіння ними, тобто в тому, наскільки за однакових умов людина швидко, глибоко, легко і міцно опановує знання та вміння. Тому можна зробити більш точне визначення здібностей.

    Здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками. [7, 46-47].

1.2. Структура здібностей та їх різновиди

              Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, науки тощо) — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні.