Формування самосвідомості дошкільника

(наприклад, стрибки у довжину)  з огляду на свої можливості.

 

Зміст знань дітей про себе як партнерів по комунікативній взаємодії

свідчить, що в їх свідомості та самосвідомості переважають ще зовнішні

поведінкові прояви, на підставі яких вони характеризують себе та інших

дітей ("Сашкові вихователька робить зауваження, а я добре себе поводжу  в

групі"). Значна частина знань  молодших дошкільників про себе, особливо

щодо зовнішності, здібностей, фізичних можливостей, є за своєю формою та

змістом відлунням оцінних суджень  близьких дорослих ("Я такий меткий і

вправний, як ніхто!", "Сама я біленька, а щічки в мене рожевенькі. Я  —

красива дівчинка", "Я здібний: тато каже, що я стану конструктором, а

мама каже, що я здібний до музики").

 

Відкриття молодшим дошкільником власного "Я", тобто усвідомлення своєї

его - ідентичності як центральної  цінності викликає зміни в когнітивній,

афективній та мотиваційно - потребовій сферах. Ці зміни виявляються

також у процесі мовлення дітей. Так, у два з половиною —  три роки діти

починають використовувати для  виразу власної волі займенник "Я".

Словесне позначення себе займенником "Я", зазначав О. Г. Спіркін, — це

не просто оволодіння граматичним  поняттям, а мовна форма виразу

психологічного зрушення в особистості, пов'язана з ідентифікацією себе

із самою собою, з протиставленням  себе іншим і порівнянням себе з ними

[20,165]. Слід відзначити, що завдяки  процесу акселерації займенник "Я"

у процесі свого волевиявлення  вживають нині і дворічні діти, проте

процес его - ідентифікації перебуває  в них ще на стадії становлення.

 

У процесі накопичення знань  дитини про себе та усвідомлення нею  себе як

суб'єкта волевиявлення у взаєминах з іншими людьми надзвичайно важливе

значення має власне ім'я дитини.

 

Значення власного імені дитини в розвитку її самосвідомості також

відіграє чималу роль. Експерименти показали, що коли дітям запропонувати

відтворювати вірші, замінивши в них чужі імена на їхні, то сприймання і

відтворення відбувалося значно активніше, ніж у звичайних умовах.

Відтворюючи такі трансформовані вірші, діти не забували вставляти в них

свої імена, причому здебільшого  в зменшеній, пестливій формі [17,45].

 

Усвідомлення себе як "Я" відбувається також через знання дитини про свій

зовнішній вигляд. Загальновідомо, як пильно вдивляються один в одного

діти навіть у віці немовляти, не говорячи вже про дітей молодшого

дошкільного віку та переддошкільників. Під впливом естетичних зразків у

дітей формуються певні уявлення про  те, яким вимогам має відповідати

зовнішній вигляд людини. Отже, розрізнення "себе" та "інших", зокрема  за

естетичним зовнішнім виглядом — це також один із засобів формування

образу "Я" підростаючої особистості. Він передбачає засвоєння дітьми

оцінних критеріїв дорослих у сфері  естетики та моралі. Ефективність

цього процесу — привласнення знань  дорослих — безпосередньо залежить від

того, якою мірою ці знання допомагають  дитині усвідомити та оцінити себе

як суб'єкта активності в різних проявах своєї життєдіяльності.

 

Схарактеризований вище етап у розвитку самосвідомості, що знаменує собою

відкриття дитиною власного "Я", не можна розглядати як одномоментний

акт. Процес формування новоутворень у змісті та структурі образу "Я", що

відображають якісно нове бачення  дитиною самої себе як суб'єкта

міжособистісної взаємодії, має два  вектори: один з них вказує на часовий

простір розвитку цього процесу  в переддошкільному віці, а інший  повертає

до середнього дошкільного віку. Саме протягом середнього дошкільного

віку відбувається подальша генералізація  знань дитини про себе та

збільшується когнітивна складність її образу "Я". Водночас за

специфічного виду переживань (гордість, самолюбство, обов'язок, сором,

упевненість чи невпевненість тощо) здійснюється процес диференціації

знань дитини щодо самої себе. В результаті цього  формується система

парціальних самооцінок, у яких фіксується певне  емоційно-ціннісне

ставлення її до себе як суб'єкта різних видів  предметно - практичної

діяльності  та суб'єкта спілкування з дорослими  й однолітками. Отже, щоб

краще пізнати  себе, дитині треба пережити своє ставлення  до інших людей

і ставлення  інших людей до себе [17,46].

 

Отже, зовнішні оцінні впливи є тим фактором, який стимулює процес

самопізнання  та самоусвідомлення дітей. Проте, усвідомлення дітьми

молодшого та середнього дошкільного віку своїх  особистісних якостей ще

не означає, що вони (ці якості) стали предметом  їхньої думки про себе. В

середньому  дошкільному віці процес особистісного самоусвідомлення

здійснюється, так би мовити, лише в контексті  функціонування уявлень

дітей один про одного на основі їхньої реальної взаємодії під час

виконання різних видів спільної діяльності чи в ході гри. Це так звані

просоціальні  уявлення, які відображаються у структурі образу "Я" дитини

у вигляді  знань конкретного характеру ("Ми з Михайликом краще від інших

будуємо гаражі для машин", "Роман завжди хоче гратися зі мною, бо я

спритний  і йому завжди допомагаю"). Аналіз особливостей поведінки дітей

середнього  дошкільного віку дає змогу стверджувати, що вони активно

прагнуть  до ототожнення себе з найбільш популярними  ровесниками у групі,

розуміючи особистісну привабливість цих  дітей для себе та інших, але в

бесідах навіть з близькими їм людьми не визнають цього факту.