Дослідження ролі художньої творчості у становленні емоційної сфери дошкільника

Митець піднімається до рівня генія завдяки силі й  активності впливу його творів на життя сучасників. З ім'ям генія пов'язане створення шедеврів мистецтва, відкриття нової мистецької епохи. Якщо творчість талановитого митця може мати значення як явище в розвитку національної культури, то художня спадщина геніального митця переходить межі національного, підносячись до рівня загальнолюдського визнання.

Творчість геніальних митців завжди органічно пов'язана  з розвитком певних суспільно-економічних  формацій і позначена здатністю  до глибокого опанування сутності суспільних явищ. Водночас геній як людська індивідуальність нічого неприродного, таємничого в собі не приховує. Талановитість, емоційність, пристрасність, працездатність та багато інших ознак, що вирізняють геніїв, нерідко притаманні й іншим людям. Але геніальність – це найскладніше злиття всіх тих рис, які частково властиві багатьом, їх синтез і дає нам нову людську якість, яка є підсумованим і якісно новим виявом усіх кращих властивостей, здобутих людством протягом усієї історії розвитку. [11]

 

2.2. Вплив художніх засобів на розитлк емоційної сфери дошкільника

Емоційна сфера  дошкільника тісно пов’язана  з проявом її естетичних почуттів. Це особливі почуття насолоди, переживання, випробовувані при сприйнятті прекрасного.

Естетичні почуття  виявляються в найрізноманітніших формах. Джерела естетичних почуттів - твору мистецтва: література, живопис, музика й ін. Дітей захоплюють учинки героїв художніх творів, вони з хвилюванням стежать за їхнім життям, захоплюються ними, співпереживають. Казка відкриває перед дітьми одну зі сторінок культури людства, будить уяву, пізнавальний інтерес, розвиває розум.

"Дитяча душа  однаковою мірою чуттєва і  до рідного слова, і до краси  природи, і до музичної мелодії... Почуття краси музичної мелодії  відкриває перед дитиною власну  красу - маленька людина усвідомлює своє достоїнство".

Спілкування з  мистецтвом повинне приносити дитині величезну радість. Але власна його активність в області того або  іншого виду мистецтва низка, тому в  розвитку естетичних почуттів велика роль вихователя. Так, при читанні художніх творів, перегляді кінофільмів оцінки хлопців зв'язані головним чином з моральними рисами героїв. Очевидно, що естетична сторона твору мистецтва повинна особливо підкреслюватися вихователями, виховниками, батьками. Підготовка дітей до сприйняття і переживання прекрасного під час художньо-естетичних заняттях проходить кілька етапів: від пасивного сприйняття окремих добутків до активного, з вираженням власного емоційного відношення, і, нарешті, до власної діяльності, де діти можуть у своїх малюнках виявити естетичне відношення, що виникло в них при сприйнятті твору мистецтва [8].

Таким чином, "однієї з головних задач виховника  є  виховання потреби в красивому, котра багато в чому визначає весь лад духовного життя дитини, його взаємини в колективі. Потреба в красивому затверджує моральну красу".

Вирішення внутрішніх протиріч як механізм розвитку почуттів. Розвиток почуттів старшого дошкільника  є найважливішою умовою всебічного розвитку особистості, але "гармонійний  розвиток особистості зовсім не означає, що в емоційному світі дитини панує, спокій, що в особистості дитячий садок чи сім’я не будуть виникати ніякі конфлікти. Наприклад, конфлікт між прагненням до задоволення і почуттям боргу; між особистими прихильностями і суспільними вимогами, між особистою симпатією і почуттям справедливості і т.д. Погано, якщо такі конфлікти не будуть виникати у внутрішньому світі дитини й усі в нього буде проходити без боротьби, без внутрішніх протиріч".

Наявність таких  протиріч і їхній продуктивний дозвіл вихователем, батьками або виховниками на користь розвитку позитивних почуттів і буде процесом формування почуттів як особистісних рис дітей, властивому духовному виглядові  людини.

Глобальні зміни  в різних сферах життєдіяльності, динамічність і глибина перетворювань навколишньої дійсності, розширення інформаційного простору впливають на зростання активності людини в усвідомленні особистісно значимих та світових процесах. Реальна ситуація існування людини у сучасному світі потребує його якісних змін. Тому актуальною є проблема розвитку творчих якостей особистості, формування креативності, виховання духовності, самореалізації і саморозвитку.

   Вчені  різних країн визнають, що художньо-естетична діяльність дитини позитивно впливає на розвиток інтелектуальних та творчих здібностей. Таким чином, залучення до мистецтва є потужним засобом впливу на становлення та розвиток особистості.

   Художньо-естетичне  виховання складається з трьох  основних видів діяльності:

   - знайомство  з художнім твором;

   - отримання  мистецтвознавчих знань;

   - художня  творчість.

      Сучасне поняття "мистецтво"  має декілька значень. По-перше,  мистецтво – це майстерність, по-друге, – творчість за законами  краси, по-третє, – це художня  творчість. У цьому значенні  мистецтво розуміють як частину  духовного життя суспільства і форму суспільної свідомості.

Мистецтво є  формою відображення культури, воно намагається  відтворити ряд життєвих явищ, подій, історію суспільства. Тому мистецтво  робить вплив не тільки на почуття  індивіда, а й на його волю, сприйняття оточуючого світу. Мистецтво становить стрижень духовної культури, є колективною пам’яттю людства, яка здійснює зв'язок поколінь, різних народів та культур. Воно ціннісно орієнтує дитину в світі, розвиває у неї творчий дух, пробуджує у дитини творця.

Ряд дослідників  визначають різну кількість функцій  мистецтва, але, незалежно від кількості, всі ці функції взаємопов’язані, доповнюють одна одну і становлять цілісне явище. Отже мистецтво виконує  такі функції:

• Суспільно-перетворююча та компенсаторська, які проявляються як ідейно-естетичний вплив на людей;
• Пізнавально-еврестична функція розглядає мистецтво як знання та просвіта;
• Художньо-концептуальна функція дозволяє побачити у художньому творінні уявлення митця про світ у цілому, людину та її місце у світі;
• Функція передбачення має свій прояв у тому, що мистецтво здатне прогнозувати майбутнє, воно співвідноситься з людською інтуїцією, яка здійснює стрибок через розриви інформації, однак набагато важливішим є соціальні передбачення, прогнози щодо майбутнього людини та суспільства;
• Інформативна та комунікативна функції полягають в тому, що твір мистецтва містить у собі певне повідомлення, інформацію, яка є доступна тільки певному колу людей;
• Виховна функція дає змогу мистецтву впливати на склад думок та почуттів людини в цілому;
• Сугестивна функція полягає у тому, що мистецтво здатне навіювати певний склад думок та почуттів;
• Естетична функція сприяє формуванню естетичного смаку, здібностей, цінностей та потреб людини, мистецтво ціннісно орієнтує людину в світі, розвиває у неї творчий дух;
• Гедоністична функція має прояв у тому, що мистецтво – сфера свободи й майстерності, які несуть насолоду [9;126 Мирося].

Багатоманітність  видів мистецтва дає можливість естетично освоювати світ у всій його складності і багатстві. Немає головних і другорядних видів мистецтва, кожний з них має свої особливості та переваги, по різному виражає сутність життя людини. Отже вид мистецтва - це реальні форми художньо-творчої діяльності, що різняться, способом втілення художнього змісту, специфікою творення художнього образу [20;78].

   У зв’язку  з цим мистецтво є найбільш  ефективним засобом виховання  творчої особистості і допомагає  виявленню особистісного "я", емоційному розкріпаченню, дає  можливість самостійної реалізації  у процесі художньої діяльності.

   На особливу  роль мистецтва вказують не  тільки теоретики художнього  виховання, але й американські  діячі науки. К. Тейлор, який  вивчає природу наукової творчості,  пише: "Я вже неодноразово стверджував,  що скоріше науці є чого  повчитися у мистецтва, ніж навпаки… Художнє виховання, можливо, більш цінне у вік науки, ніж це визнають. На відміну від виховання наукового, художнє виховання завжди ставило заохочення і розвиток творчості одним із головних завдань" [21; 9].

   Найвидатніші  вчені-фізики і математики вказують на твори мистецтва, імена улюблених авторів як джерело творчого натхнення, зосередженості всіх сил інтелекту, яскравих емоційних вражень.

   А. Ейнштейн  писав: "Мені особисто відчуття  найвищого щастя дають витвори  мистецтва. З них я черпаю духовного блаженства більше, ніж із жодної іншої галузі. Достоєвський дає мені більше, будь-якого наукового мислителя, більше від Гаусса" [22: 132].

   Про необхідність  художньо-естетичного виховання  всіх дітей стверджують і сучасні  наукові дослідження про роботу лівої та правої півкуль головного мозку і зв’язку однієї з них з емоційною, образною особливістю мислення, а іншої – з логіко-розумовою діяльністю.

   Таким  чином, наслідки спілкування людини  з мистецтвом можна розглядати  не тільки як джерело здібності сприймати і створювати прекрасне, а й як засіб розвитку універсальних творчих здібностей.

   Доведено (В.В. Давидов, О.М. Леонтьев, Г.І.  Щукіна), що провідні фактори формування  особистості становлять діяльність  і спілкування. Тому на художньо-естетичний розвиток дошкільника має значний вплив спілкування дітей з мистецтвом, активізація й організація їх художньої діяльності. Вирішальну роль у цьому процесі має відігравати вчитель-вихователь.

   Художньо-естетична  діяльність є важливим елементом педагогічного процесу. Через цю діяльність:

   - здійснюється  знайомство дитини з національними  та світовими надбаннями культури, які знайшли своє відображення  у різних видах мистецтва;

   - розвиваються розумові здібності, їх інтелект;

   - збагачується  емоційна сфера і культура почуттів;

   - формується  система моральних цінностей;

   - з’являються  можливості вибору дитиною виду  і жанру мистецтва для творчості;

   - розвиваються  художні смаки, здібності, естетичні  переваги.

   Художня  діяльність є досить універсальною, тому що складається з органічно пов’язаних між собою видів діяльності у різних видах мистецтва: в літературі, у музиці, в образотворчому мистецтві. [23;72]

   У процесі  здійснення художньо-творчої діяльності  відбувається усвідомлення ставлення дитини до дійсності, своєї соціальної значущості, закріплюється впевненість у собі. Знання, навички, які отримані в процесі художньої творчості, дитини може перенести в трудову, навчальну, соціальні сфери, побут і спілкування, надати їм естетичного характеру.

   Специфічну  роль мистецтва у формуванні  світогляду відзначив Л.С. Виготський. Він вважав, що за допомогою  мистецтва особистісні сфери  залучаються до процесу здійснення  суспільних цілей і завдань.  Мистецтво – своєрідна модель  людської культури, концентрований ідеал епохи, тому залучення до мистецьких цінностей впливає на розвиток потреби в активній діяльності за законами краси.

   Цю потребу  найбільш повно можна реалізувати  в художньо-творчій діяльності, яка  припускає розвиток активності, самостійності мислення, уяви, виховання емоційної і вольової сфер у процесі спілкування з мистецтвом. Отримання знань, умінь і навичок у сфері художньої діяльності здійснюється з урахуванням у дітей потреби і прояву здібностей самостійно вирішувати творчі завдання, що активізує розвиток креативності.

   Таким  чином, залучення дітей до мистецтва  у різних формах, у тому числі до художньо-творчої діяльності:

   - розвиває креативність як універсальна загальна здібність до творчості, яка необхідна у будь-якій продуктивній діяльності;

   - розуміє сутність процесу створення витвору мистецтва, здійснюється пізнання його глибинних ідей, адекватне сприйняття;

   - поглиблює вивчення програмного матеріалу предметів естетичного циклу;

   - підвищує рівень духовної культури;

   - удосконалює морально-естетичні якості особистості;

   - ефективніше  здійснює процес саморозвитку, самовиховання та самоактуалізації особистості.

   Отже, залучення  дітей  до мистецтва буде стимулювати розвиток усіх здібностей, тому що воно з одного боку є засобом активізації універсальних здібностей, а з іншого – це специфічна форма пізнання дійсності, невід’ємна частина художньої культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Дослідження ролі художньої творчості у становленні емоційної сфери дошкільника

3.1. Опис групи досліджуваних

 

У експерименті приймало участь дві групи: експериментальна та контрольна, кожна з яких містила 10 дітей віком від 5 до 6 років, з  них 10 дівчаток і 5 хлопчиків.

Есперементальна група дітей навчалися у Львівському навчально-виховному комплексі «Малюк», що працює за програмою «Крок за кроком», що передбачає щотижневі уроки дизайну, крім того діти відвідували різні художньо-естетичні гуртки, такі як: танці, хор, гра на музичних інструментах та театральний гуртках.

Відбір дітей  до експериментальної групи був здійснений за допомогою анкетування вихователів, а згодом батьків. Вихователі подали список дітей, що відвідують гуртки з художньо-естетичним напрямком. Батькам цих дітей було роздано анкети (див. Додаток А), які вони мали заповнити і дати згоду на участь  у проходженні,їх дітей, в експерименті. Так було вибрано 15 дітей, що відвідують 3 - 4 гуртки.