Дослідження пам'яті дітей середнього дошкільного віку

     В психічному розвитку дітей з вадами слуху важливу компенсаторну  роль відіграє образне мислення, яке  протягом тривалого періоду є  ведучою формою розумової діяльності учнів цієї категорії. Наочно-образне відображення дійсності накладає відбиток на значення слів, що засвоюються. Наприклад, словом “зима” слабочуючі позначають такі поняття, як “холодно”, “сніг”, “сніговик” та ін.

     Вивчаючи  особливості оперування зоровими образами глухих дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, Н.В.Яшкова відзначає, що розумове оперування зоровими образами, їх переробка в глухих дітей відбувається більш складно, ніж у нормально чуючих. У нечуючих способи виконання завдань більш елементарні, спостерігаються утруднення у формування узагальнених способів дії. Наочне мислення глухих дітей до початку шкільного навчання виявляється неідентичним наочному мисленню чуючих, не сформовано воно й у багатьох глухих першокласників.

     Дослідження особливостей зорового сприйняття привертає увагу педагогів і психологів у зв’язку з тією роллю, яку зорове сприйняття відіграє в структурі пізнавальної діяльності дітей з вадами слуху. Cурдологами Т.В.Розановою, О.М.Кудрявцевою, І.М.Соловйовим було встановлено, що у сприйнятті дітей з вадами слуху, особливо молодшого шкільного віку, менше виражені своєрідність кожного об’єкту, його індивідуальні і особливі риси і що зорові образи одних об’єктів часто вподібнюються образам інших, більш звичних та знайомих. Невміння виділяти головні відмітні ознаки предмету стає однією з причин уповільненого формування зорового сприйняття.

     Дослідження показали, що сприйняття і пізнання дітьми таких відношень, як тотожність, відмінність уяснюються глухими  дітьми відносно пізно. Для глухої дитини виділення та розрізнення властивостей предметів утруднюється внаслідок повільного оволодіння відповідними словесними позначеннями.  

4. Особливості відчуття

   Подібні до зорового сприйняття особливості  властиві й для тактильного відчуття дітей з вадами слуху. Особливе значення для глухих і слабочуючих має вібраційна чутливість, яка є важливим компенсуючим засобом. Користуванню вібраційною чутливістю дітей необхідно спеціально навчати. Встановлено, що при недостатності слуху вібраційна чутливість загострюється. Так, глухі визначають місце джерела вібрації в 2 рази точніше, ніж чуючі, мають більш низькі пороги вібраційного відчуття в діапазоні 100-1000 Гц.

     Рухові  відчуття об'єднують у собі функції  зору і слуху, дають необхідну  інформацію про всі ознаки руху — просторові, часові та силові. Слуховий контроль допомагає виконанню чітких, плавних і структурованих рухів, його ж відсутність утруднює їх формування. Недоліки рухових відчуттів глухих сповільнюють оволодіння руховими навиками .

     Шкірні  відчуття (тактильні, вібраційні, температурні та больові) є дуже важливими для людей з вадами слуху. Вони дещо компенсують нестачу звукової інформації про предмет чи явище. Шкірні відчуття у глухих добре розвинені. Такі люди визначають місцезнаходження джерела вібрації у два рази точніше ніж ті, хто не має вад слуху.

     У глухих спостерігається затримка розвитку тактильних відчуттів, за допомогою  яких можна визначити форму предметів, їх густину, вагу, протяжність, деякі  якісні показники [1]. Причиною цього  є недостатній розвиток мислення і мови у людей з вадами слуху. 

5. Особливості уявлень

     В дошкільному віці в дітей  з вадами слуху відзначаються  труднощі формування уявлень:  нечіткість, розпливчастість еталонних  уявлень, не закріплених у слові.  Сутність уяви – перетворення уявлень, створення нових образів на основі наявних.

   Образи, які виникають під час читання  художніх творів часто не відповідають описам, особливо це стосується описів просторових відношень. Творчій  уяві властива недостатня гнучкість (домальовують фігуру тільки до одного предмету).

   Становлення цілісного образу предметів відбувається уповільнено, це проявляється при виконанні  дітьми завдань на складання розрізних  картинок, карток лото. Особливості  сенсорного розвитку виявляються також  в утрудненні виділення властивостей і відношень предметів, в інших видах діяльності.  

6. Особливості уваги.

   У дітей з вадами слуху підвищене  навантаження під час сприйняття на зір вимагає більш глибокого  зосередження, стійкої уваги. Внаслідок  напруження діти швидше втомлюються. Характерні труднощі переключення уваги, потрібно більше часу на входження в роботу. Це веде до зниження швидкості виконання завдань та зростання кількості помилок. Продуктивність уваги залежить від образної виразності матеріалу (так, коректурні проби з фігурними таблицями дають кращі результати, ніж з буквеними).

   Затримується  розвиток довільної уваги, яка формується найбільш активно в підлітковому періоді (в нормі – на 3-4 роки раніше).  
 

   Висновок

   -Порушення  або відсутність слуху зумовлює  відхилення у психічному розвитку  людини.

   -Ушкодження  слухового аналізатора негативно  впливає на роботу інших сенсорних  систем. Виключенням є шкірні  відчуття, рівень розвитку яких  навіть вищий ніж в осіб  без вад слуху.

   -Діти  з вадами слуху характеризуються  відставанням у розвитку усіх  пізнавальних психічних процесів. Основною причиною цього є  значно сповільнені темпи оволодіння  мовою.

   -Ефективним  засобом розвитку психічної сфери  дітей з вадами слуху, є правильно організований процес фізичного виховання.

   Перспективи дослідження: Розвиток психомоторних здібностей глухих дітей на уроках фізичної культури з урахуванням особливостей їх психічної сфери.

   Розвиток  мислення глухих дітей відбувається в тому ж напрямку, що і чуючих: розвиваються можливості практичного аналізу, порівняння, синтезу. Але більш складні процеси, які потребують високого рівня узагальнення і синтезування цілого, розвиваються більш повільно. У глухих дітей, які опановують словесне мовлення набагато пізніше, ніж чуючі, й на особливій сенсорній основі, саме в розвитку мислення спостерігається значно більше специфічних рис, чим у розвитку інших пізнавальних процесів. Психолого-педагогічне вивчення слабочуючих дітей вітчизняними сурдопедагогами дозволило виявити деякі загальні закономірності, що визначають особливості мислення у дітей з частковим порушенням слуху. Різний рівень мовленнєвого розвитку слабочуючих дітей (від окремих викривлених слів до розгорнутого мовлення з невеликими недоліками в лексико-граматичному плані) веде до значної неоднорідності розвитку їхнього мислення. Вторинні відхилення, обумовлені зниженням слуху, обумовлюють своєрідність сприйняття, пам’яті й усіх форм мислення. Це пов’язано з тим, що домовленнєве мислення інертне, позбавлене рухомості. Зрозумівши предмет або явище певним чином, глуха дитина з великими труднощами відмовляється від своєї точки зору, якщо тільки зовнішні обставини не змушують її це зробити. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Література:  

     1.Фомічова  Л.І. Сурдопедагогіка. Хрестоматія. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. – 1, 2 тт.  

     2.Богданова  Т.Г. Сурдопсихология. – М.: Академия, 2002.  

     3.Головчиц  Л.А. Дошкольная сурдопедагогика.  – М.: ВЛАДОС, 2001.  

     4.Речицкая  Е.Г., Пархалина Е.В. Готовность  слабослышащих детей школьного возраста к обучению в школе. – М.: ВЛАДОС, 2000.  

     5.Сборник  учебно-методических материалов  по сурдопедагогической работе  со взрослыми неслышащими в  Украинском обществе глухих. –  К., 1988.

     6. Боскис Р.М. Глухие и слабослышащие дети. - М: изд-во АПН РСФСР, 1963. - С. 29-34