Дослідження мовлення у дошкільників

Діагностика процесів розвитку мовлення у дошкільників

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3-4

1.Розвиток  мовлення у дошкільників……………………………………….….5-8

2. Діагностичні  вправи …………………………………………………………9-13

2.1 Методика  діагностики розвитку мовлення  дошкільнят…………………….9

2.2 Методика  вивчення вміння виокремлювати  причинно-наслідкові зв'язки в  реченні………………………………………………………………………………10

2.3 Методика  вивчення розуміння дитиною прийменника…………………….11

2.4 Методика  вивчення розуміння дитиною суфіксів……………………………12

2.5 Методика вивчення розуміння значення слів …………………….……..12-13

3. Психопрофілактика порушень розвитку мовлення………………………14-16

Особливості діагностики розвитку мовлення у  дошкільному віці……………17

Список  використаної літератури…………………………………………………18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Мовлення  є свідченням мовної культури людини, її розумового й особистісного розвитку. Воно займає важливе місце в ряді психологічних механізмів різних видів  і форм мовлення, процесу становлення  і розвитку мовлення у дітей, психологічних  основ педагогічного керівництва цим процесом привертає увагу багатьох психологів і повинно враховуватись у роботі вихователя.

     У дітей дошкільного віку, в порівнянні з дітьми раннього віку, розширюється коло спілкування, що вимагає від  дитини повноцінного оволодіння засобами спілкування. Провідна діяльність дитини, яка постійно ускладнюється, висуває високі вимоги до мовлення. Стають змістовними діалоги, які включають вказівки, оцінки, узгодження ігрових дій. Дитина вчиться ставити запитання на абстрактні теми. Значно збільшується словниковий запас, засвоюються правильні граматичні конструкції. У рольовій грі з'являються нові форми мовлення: мовлення, пов'язане з інструктажем учасників гри, і мовлення, яке повідомляє дорослому про враження, отримані поза контактом з ним. Нові форми мовлення викликають до життя монологічне контекстне мовлення, тобто зв'язне висловлювання, поєднане однією складною думкою й побудоване з урахуванням цієї думки.

     Принципи  періодизації мовлення дитини співвідносяться  з принципами періодизації загального психічного розвитку. Л.С. Виготським була висловлена думка про функціональну різноманітність мовлення. Мовлення дитини багатофункціональне. Кожній функції відповідають певні мовленнєві засоби: функціональна зміна мовлення обов'язково приводить до зміни його структури, тобто його форми. Розвиток мовлення відбувається за принципом диференціації функцій. Стосовно даного періоду спостерігаємо кілька бачень даного питання. Так, О.І. Нещерет виділяє дошкільний вік, до якого відносяться діти з 4 до 6/7 років. Інший варіант цієї проблеми у Т.Д. Кричковської: дошкільний вік - 3-6/7 років.

     В розвитку мовлення дитини спостерігаються  певні закономірності, які виявляються  насамперед у поступовості процесу. Умовно в процесі оволодіння дитиною  мовленням можна відзначити кілька етапів. На першому, підготовчому етапі відбувається дозрівання відділів мовленнєвого апарату, якій приймає участь у мовленнєвому акті: центрального відділу - кора головного мозку, і периферичного - органів слуху та органів, що беруть участь у вимові звуків (дихання, голосу, артикуляції). Наступний етап - розвиток розуміння мовлення і на основі цього поява перших усвідомлених слів. З набуттям достатньої кількості словникового запасу відбувається перехід до використання фразового мовлення (спочатку воно ситуативного характеру, недостатньо довершене). Останній етап - наявність достатнього лексичного запасу, вміння користуватися монологічним мовленням, правильне граматичне її оформлення, чітка та виразна вимова звуків і слів.

     Сучасне формування правильної вимови має важливе значення для загальної культури мови і, відповідно, для нормального мовленнєвого спілкування з однолітками та дорослими, для успішного оволодіння грамотою, а при вступі до школи - для засвоєння шкільної програми.

     Артикуляційний  бік мовлення формується саме в дошкільному дитинстві. На заняттях і в повсякденному спілкуванні вихователь тренує в дітей чітку вимову слів, и правильному використанні інтонаційних засобів виразності, вчить їх говорити достатньо голосно, не поспішаючи, розвиває фонематичний і мовленнєвий слух. Однак потрібно пам'ятати про те, що дитина багато часу знаходиться за межами дитячого садка: в колі сім'ї, з однолітками і т.п. У спілкуванні з оточуючими збагачується його словник. Дитина вчиться правильно вимовляти звуки, будувати фрази, викладати свою думку з того чи іншого питання.

     Проблеми  психології мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку цікавили та цікавлять багатьох вчених. Значний  вклад у розвиток даної теми зробили  такі науковці: В.С. Мухіна, Л.С.Виготський, О.Р. Лурія, О.Л. Леонтьєв.

Розвиток  мовлення у дошкільників

     Мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості  в дошкільному дитинстві. Ступінь  розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і  пізнавальних досягнень дитини — потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури.

     Актуальність  своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов'язані із комунікацією. Становлення в людини всіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому неможливе без міжособистісного контакту. Стаючи більш самостійними, діти дошкільного віку виходять за межі вузькосімейних зв'язків і починають спілкуватися з більше широким колом людей, особливо з ровесниками. Розширення кола знайомства вимагає від дитини повноцінного оволодіння засобами спілкування, основним із яких є мова. Високі вимоги до мовлення дитини встановлює й діяльність, яка постійно ускладнюється.

     Розвиток  мовлення йде в декількох напрямках: удосконалюється її практичне вживання в спілкуванні з іншими людьми, разом з тим мовлення стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення. За певних умов виховання дитина починає не тільки користуватися мовленням, але й усвідомлювати його будову, що має важливе значення для наступного оволодіння грамотою.

     Протягом  дошкільного періоду продовжує  зростати словниковий запас дитини. У порівнянні з раннім дитинством словник дитини-дошкільника збільшується, як правило, у три рази. При цьому  ріст словникового запасу безпосередньо  залежить від умов життя й виховання; індивідуальні особливості тут найбільш помітні, ніж у будь-якій іншій галузі психічного розвитку.

     Словник дитини-дошкільника швидко збільшується не тільки за рахунок іменників, але  й за рахунок дієслів, займенників, прикметників, числівників і сполучних слів. Саме по собі збільшення словникового складу не мало б великого значення, якби дитина паралельно не опановувала вміння об'єднувати слова в речення за законами граматики. У період дошкільного дитинства засвоюється морфологічна система рідної мови, дитина практично освоює в основних рисах типи відмінювань і дієвідмін. У той же час діти опановують складні речення, сполучні частки, а також більшість розповсюджених суфіксів. У дошкільному віці діти починають надзвичайно легко утворювати слова, змінювати їхній зміст, додаючи різні суфікси.

     Діти  значну увагу звертають на звукову  форму слів. Уже молодші дошкільники  починають змінювати слова, з  огляду на їхню вихідну форму. Залежно  від того, як дитина вимовляє слово  в називному відмінку, так буде змінювати це слово й в інших відмінках. Вимовляючи слово «загорода», наприклад, дитина змінює його по першому відмінюванню, а вимовляючи це слово як «загород» - по другому.

     У старших дошкільників уже не зустрічається  випадків подвійного відмінювання. Поява  в дітей орієнтування на звукову форму слів сприяє засвоєнню морфологічної системи рідної мови.

     До  початку шкільного віку дитина вже  в такій мірі опановує складну  систему граматики, включаючи найтонші закономірності синтаксичного й  морфологічного порядку, що засвоювана мова стає для неї дійсно рідною.

     Орієнтування  як на значеннєвий, так і на звуковий бік мови здійснюються в процесі  його практичного застосування, і  до певного моменту не можна говорити про усвідомленість мови, що припускає  засвоєння співвідношення між звучанням слова і його значенням. Однак поступово розвивається мовленнєве чуття й відбувається пов'язана з ним розумова робота.

     Достатня  усвідомленість мовлення з'являється  в дошкільників тільки в процесі  спеціального навчання.

     Фонематичний  слух формується в дитини на основі безпосереднього мовного спілкування. Уже до кінця раннього дитинства діти добре диференціюють слова, що відрізняються один від одного хоча б тільки одним дзвінким або глухим, твердим або м'яким звуком. Таким чином, первинний фонематичний слух виявляється досить розвиненим дуже рано. Однак робити повний звуковий аналіз слова, розчленовувати слово на складові його звуки й установлювати порядок звуків у слові дитина в ранньому дошкільному віці не вміє. Мовне спілкування не ставить перед ним такі завдання. Але дитина чотирьох-п'яти років може дати аналіз найпростіших слів, що містять, наприклад, три звуки (мак, сир, кіт, кит). Навчання дітей звуковому аналізу слова показало, що за певних умов навіть молодші дошкільники можуть виділяти перший і останній звуки в слові, а для дітей середнього дошкільного віку це завдання не представляє значних труднощів. При аналізі звукового складу слова дитина починає вимовляти його особливим чином з інтонаційним виділенням того звуку, який потім назве окремо. Наприклад, слово «морж» діти вимовляють «м-м-морж», якщо їм потрібно виділити перший звук, і «морж-ж-ж», якщо стоїть завдання виділити останній звук. Починаючи з п'яти-шестилітнього віку діти можуть робити повний звуковий аналіз слова, якщо вони оволодівають прийомом підкресленої вимови окремих звуків. Такий прийом дозволяє дітям вільно орієнтуватися .у звуковому складі слова. Таким чином, дитина дошкільного віку може навчитися вимовляти слова з метою встановлення звукового складу, відмовляючись при цьому від сформованих у спілкуванні звичних форм вимови слів. Уміння робити звуковий аналіз слова сприяє успішному оволодінню читанням і письмом.

     Усвідомлення  словникового складу мови проходить  значно складніше. На відміну від  практичного оволодіння мовою, що у  дошкільному дитинстві проходить досить успішно, усвідомлення самої мовної дійсності (як самостійно існуючої дійсності) й усвідомлення словникового складу мови значно відстає. Довгий час у процесі спілкування дитина орієнтується не на словниковий склад мови, а на предметну ситуацію, що і визначає для неї розуміння слів. Але для оволодіння грамотою дитині необхідно навчитися усвідомлювати словниковий склад мови. Без спеціального навчання діти ставляться до речення як до єдиного значеннєвого цілого, єдиного словникового комплексу, що показує собою реальну ситуацію.

     У тому випадку, якщо дитина починає читати, то й починає усвідомлювати словниковий  склад мови. Однак при стихійному формуванні здатність до усвідомлення словникового складу мови складається  надзвичайно повільно. Значно прискорює формування цієї здатності спеціальне навчання, завдяки якому до кінця дошкільного віку діти починають чітко об'єднувати слова в речення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Діагностика розвитку мовлення дошкільнят

     2.1 Методика діагностики  розвитку мовлення дошкільнят

       Дана методика призначена для  визначення рівня розвитку словникового  запасу дітей 4-7 років, а також  здатності до використання у  своїй промові засвоєної лексики.  Методика складається з 6 завдань,  що мають певну спрямованість.  Кожне завдання оцінюється балами і інтерпретується в залежності від отриманого результату.

       Завдання А. Придумай якомога  більше слів на букву С. (Час  1 хв.)

       Завдання Б. (Закінчення слів).

       Хід роботи: дитину запитують: "Відгадай, що я хочу сказати? За ...". Якщо дитина мовчить (незважаючи на повторення даного складу) або механічно повторює сказане, не намагаючись докінчити слово, то можна перейти до наступного складу: "А тепер, що я хочу сказати? Пона ..." і т. д.

       Всього дитині дається 10 складів,  неоднаково часто зустрічаються на початку різних слів. Склади наступні: 1) за, 2) на, 3) за, 4) ми, 5) му, 6) ло, 7) че, 8) при, 9) ку, 10) зо.

       Завдання В. (Освіта пропозицій  з даними словами).