Ідеали особистості підліткового віку

ВИСНОВКИ:

Дослідивши особистісні  ідеали  дітей підліткового віку, можна зробити такі висновки:

1. Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права та можливості, тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого, що може виявлятися у наслідуванні старших чи однолітків, які в чомусь виявилися вправнішими. Він копіює різні сторони поведінки і зовнішнього вигляду батьків, вчителів, знайомих. 
2. Зростання інтересу до оточуючих людей та їх морально – естетичних якостей приводить до формування морально – естетичних ідеалів підлітка, які найчастіше (особливо у молодшому підлітковому віці) обираються безпосередньо, за першим яскравим враженням, справленим на підлітка конкретною людиною.
3. В процесі особистісного зростання ці ідеали або втрачають свою цінність, або навпаки – стають більш стійкими в залежності від того, наскільки змінюється або укріплюється  світоглядна позиція підлітка.
4. Ідеалами для підлітків можуть бути видатні історичні особистості, діячі культури та мистецтва, герої літературних творів чи улюблених фільмів, або, навіть ті люди, з якими підліток безпосередньо спілкується (наприклад, старший товариш або ровесник). Цей ідеальний образ стає критерієм, за яким підліток оцінює себе та інших людей, та являється регулятором його власної поведінки. Він починає копіювати зовнішній вигляд ідола, стиль поведінки, одяг, манеру мови, сміху, ходи, зачіски тощо.
5. Вплив ідеалу на підлітка може бути не лише позитивним, а й негативним. Об’єктами наслідування можуть ставати аморальні особи, негідники, – і тому ця категорія дітей може активно прилучатися до вживання алкоголю, наркотиків, приєднуватися до різних субкультур, відсторонюючись від батьків.
6. Старші підлітки починають пред'являти більш високі вимоги до свого ідеалу. У зв'язку з цим вони усвідомлюють, що оточують, навіть дуже улюблені і шановані ними, в більшості своїй самі звичайні люди, хороші і гідні поваги, але не є ідеальним втіленням людської особистості. Тому в 13-14-річному віці особливий розвиток набувають пошуки ідеалу за межами близьких родинних стосунків.
7. Якщо в сім'ї, школі, особистість відчула себе замкнутою, обмеженою рамками обов'язків і соціальних очікувань, залежною від батьків, педагогів, вона починає шукати однодумців за межами школи та сім’ї. Участь в неформальних групах компенсує відсутність особистої незалежності.
8. Підліток прагне спілкуватися та підтримувати дружні щирі стосунки з людьми добрими, чуйними, які вислухають, поспівчувають та підтримають. Для дитини цього віку ідеалом є також справедлива людина, тобто та, яка вважає її особистістю, дорослою та самостійною, що має свою точку зору та здатна без будь-чиєї допомоги приймати рішення. Ця людина для підлітка є опорою та “орієнтиром” в житті.
9. Ідеал дітей цього віку виступає у якості конкретних реальних осіб - однолітків або людей старшого покоління. У багатьох підлітків ідеалами є актори, актриси, співаки, співачки, футболісти, баскетболісти та інші знаменитості. Найбільше їх приваблюють зовнішні якості ідеалів, а також внутрішні, які пов’язані з якимись вчинками.

            Отже, гіпотезу дослідження підтверджено.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: МГУ, 1990. – 367 с.
2. Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений. – М.: Прамеб, 1992. – 384 с.
3. Божович Л. Проблемы формирования личности. – М.: Педагогика, 1995. – 264 с.
4. Большая советская энциклопедия. – 3-е изд. – В 30 т. М.: Сов. энциклопедия, 1970-1978.
5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. – 2-е изд. – М., 1979. – 288 с.
6. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6-ти т. / Гл. ред. Запорожец. – М.: Педагогика, 1982.
7. Заброцький M.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.
8. Кон И.С. Открытие "Я". М., Политиздат, 1978. – 367 с.
9. Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. – 1987. – №4. – С. 126-137.
10. Кон И.С. Психология ранней юности; – М., 1989.
11. Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.
12. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Издательство "Питер", 2000. – 992 с.
13. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко. Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М., 1985. – 431 с.
14. Майерс Д. Социальная психология / Перев. с англ. – СПб.: ЗАО "Издательство "Питер", 1999. – 688 с.
15. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. – 272 с.
16. Насниокская Е.Е. Методы изучения мотивации личности: Опыт исследования личностно-смыслового аспекта мотивации. – М., 1988.
17. Немов Р.С. Психология. – М.: Просвещение, 1995.
18. Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 2.: Психология образования. – 2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. – 486 с.
19. Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 3.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. – 2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. – 512 с.
20. Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология: Учебник. – М.: Российское педагогическое агентство. 1996. – 374 с.
21. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977.
22. Первин Л., Джон О. Психология личности: Теория и исследования: Пер. с англ. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – 684 с.
23. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. – М.: Просвещение, 1979.
24. Пиаже Ж. Избранные психологические труды // Психология интеллекта. – М., 1969. – С. 55-231.
25. Плюснин Ю.М., Богатырева О.А., Биченков О.Е. Пространственное поведение и социальный статус ребенка в группе // Вопр. психологии, 1993. – №2.