Ідеали особистості підліткового віку

      Отже, мала група — це невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.

     Малі групи класифікують з огляду на тривалість існування, особливості взаємин, спосіб входження індивіда у групу та ін. Соціальна психологія поділяє їх на лабораторні і природні, первинні і вторинні, формальні і неформальні, тимчасові і постійні, відкриті і закриті, референтні і групи членства та інші групи.

     Щодо груп, до яких входять підлітки, то  це сім’я, коло друзів, клас, спортивні секції, різноманітні гуртки та ін.

     Яке ж  значення має сім’я у житті  підлітка та якими хоче він бачити своїх батьків?

     Більшість  сучасних батьків свідомо прагнуть, щоб їх діти виросли всебічно  розвиненими, гармонійно поєднували  у собі духовне багатство, моральну  чистоту й фізичну досконалість. Проте у сімейному вихованні багато хто з дорослих припускає серйозні помилки, що негативно позначається на навчанні й розвитку дітей. Нерідко це зумовлюється відсутністю у батьків спеціальних педагогічних знань і навиків.

     Для дитини  цього віку характерна зміна  ставлення до дорослих. Вона починає критично оцінювати їх слова та вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак, вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу  і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається у цьому.

     Український  педагог Василь Сухомлинський  вдало відобразив через монолог  підлітка основні суперечності  його стосунків з дорослими: “Не опікуйте мене, не ходіть за мною, не зважуйте кожен мій крок, не повивайте мене пеленками нагляду і недовіри, не нагадуйте й словом про мою колиску. Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Преді мною висока гора, це мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її, але зійти на цю вершину хочу самостійно. Я вже піднімаюсь, роблю перші кроки, і чим вище ступає моя нога, тим ширший горизонт відкривається мені, тим більше я бачу людей, тим більше людей бачать мене. Від величі до безмежності того, що мені відкривається, робиться страшно. Мені  необхідна підтримка старшого друга. Я досягну своєї вершини, якщо буду спиратись на плече сильного і  мудрого друга. Та мені соромно і боязко сказати про це. Я хочу, щоб всі вважали, наче я самостійно, своїми силами доберуся до вершини.”

     Виховання  — це особлива мудрість. Виховуючи  дитину, батькам доводиться багато  чим жертвувати.  Які ж батьківські  жертви підуть на користь дитині? Жертвувати слід недоліками свого  характеру, щоб не давати дітям поганого прикладу. Обов’зково потрібно відмовитися від шкідливих звичок: куріння, вживання алкоголю, адже дитина не повинна думати, що це нормально.

     Дорослий  повинен бути другом для підлітка, але особливим, - другом – приятелем, другом – наставником. Його завдання – допомогти дитині пізнати себе, оцінити свої здібності і можливості, знайти своє місце в світі дорослих. Підлітки багато чого довіряють дорослим, якщо відчувають прихильність з їхнього боку, байдужість дорослих вони сприймають боляче. Відсутність взаємної довіри не лише ображає, а й завдає значної шкоди їх морально – духовному розвитку. Наявність дорослого друга є найважливішою умовою нормального розвитку, гармонійного становлення особистості.

    Важливе значення  для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. Зміст такої співпраці може бути різним. Підліток може допомагати батькам по господарству, навіть радити їм у певних справах, а дорослі мають дослухатися до його думки. Старший може залучити його до справ, якими він зайнятий. Така спільна діяльність породжує спільність переживань, почуттів, настроїв, намірів, полегшує контакт із підлітком, зумовлює емоційну та духовну близкість. У ній дитина пізнає складний внутрішній світ дорослих, глибину думок і переживань, вчиться турботливому ставленню до людей [1].

     Дорослий, який за будь – яких обставин готовий бути поряд із підлітком, сприймати його таким, яким він є, вчасно приходити йому на допомогу, турбуватися про гармонійний розвиток його особистості, виховання моральних якостей, спільно з ним аналізувати вчинки і стосунки людей, критично ставитися до себе та своїх дій, виконує неоціненну роль у процесі адаптації підлітка до нової соціальної ролі, в його самопізнанні і пізнанні світу, в соціальному й особистісному самоутвердженні та самовираженні.

     У підлітковому  віці дитина прагне зрозуміти,  що означає бути дорослим, проводить  паралелі між вчинками батьків  і своїми. Підліток зауважує їхні  прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, він щиро їм вибачає.

     Беручи  до уваги особливості підліткового  віку, можна зробити висновок, що  батьки підлітка мають бути  терплячими, уважними до своєї  дитини, чуйними, але не докучливими і тим паче не байдужими. У очах підлітка вони мають уособлювати його ідеал, щоб раз і назавжди не зіпсувати відносини з дитиною. 

     Інша мала  група, яка, як і сім’я, має  неабиякий вплив на навчання, виховання та всебічний розвиток підлітка, - це клас, у якому він вчиться. Головною, можна сказати – визначною постаттю у цій групі є особа вчителя.

     Щоб бути  для дитини не тільки джерелом  знань, а й другом, наставником,  людиною, до якої можна звернутись  у скрутну хвилину, вчитель має докласти чимало зусиль, якщо хоче завоювати прихильність та довіру особистості важкого підліткового віку. Викладач має вміти «подати себе», завоювати авторитет. Найкраще це зробити, показуючи свою повагу до кожного учня як особистості з власними думками, поглядами та сприйняттям світу. Незайвим буде продемонструвати свою обізнаність і у власному предметі викладання. Учні зазвичай підсвідомо з повагою ставляться до людей, які є справжніми професіоналами. Педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина неповторна, а тому порівнювати чи міряти всіх за одним еталоном не слід. Особливо неприпустимим є прояви незадоволення результатами роботи учня перед іншими учнями, докір, звинувачення у невмінні тощо. В учнівському колективі необхідно дбати про позитивні емоції дітей, атмосферу доброзичливості, радісного світосприймання, дружби у класі, довіри, взаємоповаги, взаємодопомоги. Тільки згуртувавши учнів у дружний і працездатний колектив, можна успішно здійснювати їх навчання та виховання.

     Починаючи  з підліткового віку, соціальна ситуація розвитку дітей характеризується разючою зміною орієнтирів. Із цього часу школяра надзвичайно хвилює, що про нього думають товариші, як вони оцінюють події, що відбуваються у світі. Хлопчики й дівчатка в цьому віці особливо пильно придивляються до однолітків, порівнюють себе з ними, намагаються відповісти на життєво вагомі запитання: «Який я?», «Чи не гірший за інших?». Дуже важливо для підлітка - виправдати сподівання друзів і в жодному разі не бути гіршим за них. Думка «Я в усьому поступаюсь друзям» сприймається як трагедія. Звідси виникає потреба самоствердження, самореалізації, яка за несприятливих умов набуває гострих, конфліктних, інколи антисоціальних форм. Тому одне з найважливіших педагогічних завдань у роботі з дітьми «складного віку», яке успішно реалізують досвідчені педагоги, - організувати найрізноманітнішу діяльність, де б кожен зміг проявити свої найкращі нахили, заслужити повагу товаришів [ 7].

     Сучасні  діти потребують різноманітної  діяльності. Щоб виховний захід був ефективним і учні усвідомили його ідеї, важливо відчути, визначити ступінь їх підготовленості до сприйняття пропонованих їм моральних, правових, естетичних та інших норм, положень, понять. Якщо вони вже відомі учням, ураховують їх розуміння, погляди на них, щоби внести потрібні корективи.

      Протягом  підліткового віку діти неоднаково  сприймають учителя (а отже, і  його позиції). Беззастережний авторитет,  який має вчитель у школяра  молодших класів, у підлітковому  віці піддається критиці. Слово  вчителя перевіряється його ставленням до справи, моральні тенденції - учинками та стосунками з колегами та учнями, здатністю жити чесно, розв'язувати повсякденні проблеми справедливо. Викладач отримає авторитет, якщо зможе стати старшим товаришем і зуміє увійти в референтне середовище учнів.

      Якщо  в сім'ї, школі, особистість відчула себе замкнутою, обмеженою рамками обов'язків і соціальних очікувань, залежною від батьків, педагогів, вона починає шукати однодумців за межами школи та сім’ї.

     Участь в неформальних групах компенсує відсутність особистої незалежності.

     Субкультура - це система норм, цінностей, настанов, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею. Субкультура є своєрідним компенсаційним механізмом, який знижує тиск масової, глобальної культури на особистість. Молодіжна субкультура - це культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінки, групові норми, цінності та стереотипи. Субкультура реалізується групами молоді. Криза суспільства веде до утворення нових молодіжних субкультур, які мають свій зміст і спрямованість. Незадоволеність життям, нездатність суспільства задовольнити не тільки матеріальні, а й духовні потреби підлітків, молоді, приймати їх такими, якими вони є. Соціально-економічні та політичні негаразди стимулюють розвиток протестних настроїв. Криза сімейного виховання, яка привела до пригнічення індивідуальності та ініціативності підлітка. І як наслідок, вона привела з одного боку - до соціального і культурного інфантилізму, а з іншого - до прагматизму і соціальної дезадаптованості. Агресивний, жорстокий стиль виховання породжує агресивну молодь. Молодь не може пробачити ні вихователям, ні суспільству вихованої у неї з дитинства орієнтації на послушних, безініціативних виконавців в ущерб самостійності, ініціативності, незалежності. Батьки часто підозрюють підлітка в тому, що його дії завжди антисоціальні. Але в більшості випадків вони природні: завести друга, компанію, яка забезпечить спілкування і хоч би мінімальний захист, знайти дівчину, самоствердитися - узаконити в очах оточуючих сам факт свого перебування на Землі. А неформальне об'єднання - лише спосіб досягнення цих цілей. Дорослі не враховують вікових особливостей підлітків та молоді.У складний період переходу від дитинства до зрілості виникає багато 
проблем, які підлітки не можуть розв'язати, опираючись на власний досвід чи досвід дорослих. їм необхідна група ровесників, які зіткнулися з такими ж проблемами, мають такі ж цінності і ідеали.

     Підлітки знаходять однодумців серед таких субкультур як емо, готи, байкери, отаку, епси, репери, рейвери, фріки, гопники, скинхеди, растмани.   Для молодої людини нове неформальне об'єднання - не забава, а необхідність. Тут хаотична зміна пристрастей - після музики йде підстригання, потім танець, потім прикраса в носі. Бо це немає значення. Просто потрібний новий фірмовий знак, клич, на який звернуть увагу. Так іде самореалізація особистості. Головне, що дає молодіжна субкультура -самореалізуватися, суб'єктивно втілитися, тобто оправдати своє перебування в цьому світі [9].

     Характерною  особливістю підлітка є посилене  прагнення спілкування з ровесниками,  передусім з однокласниками, і  трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті.  У товаристві ровесників починає вироблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка цінностей, формуються нові морально – етичні вимоги. В результаті його самосвідомість набуває нового рівня розвитку. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сумлінне ставлення до справи, громадську активність, щирість, чесність, доброту, силу. Значущими є також якості, що безпосередньо стосуються його взаємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності.

     У підлітковому  віці дитина більше часу проводить  не з батьками, а з друзями, наслідує їх. Дружба підлітків грунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Вони однаково проводять час, читають однакові книги, слухають однакову музику, надають перевагу подібному одягу та манері поведінки. Своїх друзів підлітки вважають найрозумнішими, найвеселішими,найкращими, а наслідуючи їх, творять себе, виховують у собі потрібні якості.

     Важливе  значення для підлітка має  оцінка друзями його особистісних  якостей, знань і вмінь, здібностей  і можливостей. У товаришів  він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.

     Підліткам  характерні непостійність, змінюваність  стосунків та інтересів. Зміна  симпатій, авторитетів, посилення  і послаблення впливу однолітків  на особистість є свідченням постійного внутрішнього осмислення і переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі.

     Дружба  – це моральне почуття, сутність  якого полягає в потребі у  спілкуванні, прагненні до спільних  форм діяльності, співпереживанні тощо. Саме у підлітковому віці дружба набуває вагомого значення для особистості.  У ній дитина засвоює механізми позитивних взаємодій: співучасть, взаємодопомогу, ризик заради іншого. Тому друзів собі підліток обирає у відповідності до того, чи здатна людина до цих взаємодій та чи володіє вона тими якостями характеру, які має і він.  Неприпустимими у дружбі проявами підліток вважає розголошення таємниць, зрадництво, невміння дотримуватися слова, виконування обіцянки тощо.