Ресурсне забезпечення виробничої програми

План

1. Вступ
2. Виробнича програма, її сутність та основні поняття
3. Основні показники виробничої програми
4. Зміст виробничох програми, календарний розподіл та оптимізація
5. Планування виробничої програми
6. Інноваційна скадова виробничої програми, її місце і роль у виробничій програмі
7. Планування діяльності підприємства на основі виробничої програми
8. Розробка виробничої програми
9. Ресурсне забезпечення виробничої програми
10. Висновки
11. Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Перехід України до ринкових відносин, багато в чому, залежить від функціонування матеріальної основи економіки –  підприємства. На рівні підприємства створюється суспільний продукт та надаються відповідні послуги, тобто фактично існування підприємств забезпечує існуванню усієї економічної системи держави як такої. Підприємства поєднують з виробничим процесом кваліфіковану робочу силу, використовують високопродуктивну техніку, здійснюють менеджмент та маркетинг.

В умовах функціонування виробничих підприємств  в системі ринкових відносин найбільш важливої ваги набуває питання здійснення ефективного управління підприємством. Серед питань управління виробничим підприємством найбільш важливими можливо вважати питання виробничого планування та формування виробничої програми.

Поняття формування виробничої програми є достатньо  широким і враховує широкий спектр проблем, таких як:

-  забезпечення підприємства виробничими фондами

-  матеріально-технічне забезпечення виробництва

-  кадрове забезпечення виробництва

-  планування технологічного процесу

-  планування виробничого асортименту

-  планування маркетингової програми як необхідний елемент ефективної діяльності.

В процесі виконання реферату нами буде проведено комплексний огляд  цих питань, визначено методи їх реалізації та важливість ефективного  їх вирішення для досягнення позитивних кінцевих результатів виробничої діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

Виробнича програма, її сутність та основні поняття

Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Тому планування виробництва і реалізації продукції  є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича  програма підприємства.

Отже, виробнича програма — це система  адресних завдань з виробництва  і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені  терміни згідно з договорами поставок.Основним завданням виробничої програми є  максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при  найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

— правильного визначення потреби  в продукції, що випускається, і обґрунтування  обсягу її виробництва попитом споживача;

— повного ув'язування натуральних  і вартісних показників обсягів  виробництва і реалізації продукції;

— обґрунтування плану виробництва  продукції ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю.

Виробнича програма включає в себе:

— план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);

— план збуту продукції;

— розрахунок виробничої потужності.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба  в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Виробнича програма є основою для складання  наступних розділів плану підприємства:

— технічного розвитку й організації  виробництва;

— підвищення економічної ефективності виробництва;

— капітальних вкладень;

— капітального будівництва;

— матеріально-технічного забезпечення;

— праці та кадрах;

— собівартості, прибутку та рентабельності;

— фондів економічного стимулювання;

— соціального розвитку;

— заходів з охорони природи;

— фінансового.

Для обґрунтування і правильного  формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:

— характеристика пропонованої продукції;

— оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

— стратегія маркетингу.

Формування  виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

— на основі вивчення, аналізу та перспективи  розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (торговельними підприємствами, посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;

— державні контракти є засобом  забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);

— державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);

— портфель замовлень на продукцію  інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв'язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);

— частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання  виробництва; освоєння нових видів  продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.

Основні показники виробничої програми

Виробнича програма у вартісному виразі розробляється  підприємством по товарній продукції в порівнювальних цінах. Для планування інших показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих цінах підприємства. Отже, в основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою й асортиментом.

Номенклатура  — це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент  — це різновидність виробів у межах даної номенклатури.

Номенклатура  виробів підприємства може бути централізованою  і децентралізованою.Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень.Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом укладання договорів поставок.Натуральні показники, зазвичай, представляються у фізичних одиницях виміру (метри, штуки, тони і т. д.). Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах з урахуванням якісної характеристики товарів.На основі виробничої програми в натуральному виразі визначають вартісні показники: товарну, валову продукцію у порівнюваних цінах, товарну і реалізовану продукцію у діючих цінах підприємства.

Отже, обсяг виробництва продукції  в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

де  ОВ — обсяг виробництва продукції  в натуральних одиницях;

ОП  — обсяг поставок у натуральних  одиницях;

Зп  — запаси продукції на складі на початок планового року у натуральних одиницях;

Зк  — запаси продукції на складі на кінець планового року у натуральних одиницях.

Вартісними  показниками виробничої програми є  обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної  вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Найважливішим показником виробничої програми є товарна  продукція. Вона включає до свого  складу всю виготовлену в плановому  або попередньому періодах продукцію, що відповідає стандартам, технічним  умовам, прийнята у ВТК, упакована  і підготовлена до реалізації:

де  ТП — товарна продукція; ГП —  готова продукція;

Н — напівфабрикати, які поставляються  на сторону;

Пп.х — послуги промислового характеру;

Тн.с — товари народного споживання;

Рк.б — роботи з капітального будівництва, які виконуються власниками;

Пд.г— продукція допоміжних господарств, призначена для реалізації "на сторону";

Рс.к.—  середні та капітальні ремонти, що виконуються  власними силами.

Товарна продукція оцінюється в діючих оптових  цінах, по собівартості, в натуральних  показниках, у трудових показниках (для внутрізаводського планування).

Наступним показником виробничої програми є валова продукція, що включає до свого складу всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності:

де  ВП — валова продукція;

НЗВп  — вартість залишків незавершеного  виробництва на початок планового періоду;

НЗВк— вартість залишків незавершеного виробництва на кінець планового періоду;

Іп — вартість інструменту для власних потреб на початок планового періоду;

Ік — вартість інструменту для власних потреб на кінець планового періоду.

Це  найбільш загальний показник, який відображає всю роботу підприємства.

Валову  продукцію можна також обчислити  за такою формулою:

де  ВО — валовий оборот підприємства;

ВЗО — внутрішньозаводський оборот підприємства.

Валовий оборот підприємства — це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот — це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині його для подальшої переробки.Вимірюється валова продукція в діючих оптових цінах, за собівартістю та в нормо-годинах. За показником валової продукції визначається потреба в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, необхідних для виконання виробничої програми. Валові показники мають істотний недолік, що спотворює об'єктивну оцінку роботи підприємства: у них враховуються витрати минулої праці (матеріальні витрати й амортизація), що призводить до повторного розрахунку.Важливе значення для аналізу виробничої програми має показник незавершеного виробництва у вартісному виразі:

де  НЗВ — величина незавершеного  виробництва;

Кв  — кількість виробів;

С — собівартість одного виробу;

Тц  — тривалість циклу виготовлення одного виробу;

Кн. в — коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу;

Д — кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Коефіцієнт  наростання витрат при виготовлені  виробу розраховується:

де  М — сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу;

С — собівартість одиниці виробу без  матеріальних витрат;

Со — одноразові витрати на початку циклу виготовлення продукції;

Сі  — поточні витрати на виготовлення продукції.

Незавершене виробництво — це продукція, яка  перебуває на різних проміжних стадіях виробничого циклу. Вона включає надходження матеріалів зі складу в цех та їх перебування у виробничому процесі до моменту здачі виробів на склад готової продукції. Значить, до незавершеного виробництва належать предмети праці, які знаходяться в процесі транспортування, а також напівфабрикати на цехових складах. Розміри незавершеного виробництва залежать від обсягів виробництва продукції, тривалості виробничого циклу тощо.Обсяг реалізованої продукції включає вартість усіх готових виробів, що були поставлені покупцям і оплачені ними, та вартість інших виконаних робіт, котрі входять в товарну продукцію:

де  РП — реалізована продукція;

Злп — залишки нереалізованої продукції  на початок планового періоду;

Злк — залишки нереалізованої продукції  на кінець планового періоду;

ВЗлп  — залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав на початок планового року;