Особливості формування цін на послуги в готелях, мотелях, кемпінгах та інших засобах розміщення

Поведінкові характеристики споживачів мають велике значення з погляду цінової політики. Чутливість до ціни характеризується еластичністю.

Знання  цінової еластичності дозволяє розрахувати оптимальну ціну продажів, що максимізує прибуток. Для монополістичного конкурента ця ціна задається виразом:

Р_опт = В (Е / 1 + Е),

де В - прямі витрати,

Е - цінова еластичність.

Знання навіть порядку величини еластичності корисно для вирішення  багатьох практичних завдань:

- оцінка  еластичності дозволяє встановити  у якому напрямі впливати на  ціни, щоб збільшити виручку;

- зіставлення  еластичності для аналогічних  послуг конкуруючих готельних  комплексів дозволяє виявити  ті з них, які менш чутливі  до підвищення ціни, тобто демонструють велику ринкову силу;

- порівняння  еластичностей для готельних  послуг, що створюють єдину гамму,  дозволяє модифікувати ціни в  рамках цієї гамми.

Перехресні  еластичності дозволяють прогнозувати переміщення попиту з послуг одного готельного комплексу на послуги іншого.

Метод маржинальних (граничних) витрат полягає  в тому, що до змінних витрат на одиницю  готельних послуг додають маржинальні  витрати, тобто суму, достатню для  відшкодування постійних витрат і отримання прибутку.

Граничні витрати - це додаткові витрати на кожну наступну одиницю наданих готельних послуг. Вони розраховуються як відношення сукупних витрат до зміни обсягу надання готельних послуг. У теорії динаміка граничних витрат трактується таким чином: із збільшенням обсягу надання готельних послуг граничні витрати поступово зменшуються до моменту, коли чинники, що впливають на них (продуктивність праці, кількість номерів тощо), не досягнуть своєї максимальної величини. Потім витрати зростають, оскільки для надання наступної одиниці готельних послуг потрібно використовувати додаткові чинники надання готельних послуг (наприклад, збільшити штат співробітників або ввести нові потужності).

Маржинальні витрати є сумою  постійних витрат, тобто, витрат, незалежних від обсягів надання готельних послуг і так званої маржі - прибутку, що припадає на одиницю надаваних готельних послуг.

На практиці вельми складно правильно  розрахувати граничні маржинальні  витрати, оскільки калькуляції, що застосовуються більшістю вітчизняних готельних комплексів, не дозволяють точно розподілити витрати, пов´язані з наданням готельних послуг, не залежать від обсягів їх надання. Крім того, розрахунок розміру маржі викликає певні труднощі. Проте перехід на світову систему бухгалтерського обліку неминуче призведе до необхідності отримання інформації, яка дозволить застосовувати даний метод для встановлення оптимальних цін.

Метод закритих торгів («запечатаного конверту») використовується, коли деякі готельні комплекси ведуть конкурентну боротьбу за отримання контракту. Його одержує той, чия ціна буде найнижчою.

Метод «зняття вершків» застосовується, як правило, для встановлення цін на нові готельні послуги. Його сутність зводиться до встановлення гранично високої ціни з початку просування нової готельної послуги на ринок. Коли перша хвиля просування і продажу готельних послуг сповільнюється, готельний комплекс встановлює ціну нижчу за початкову, що залучає нових клієнтів. Це дозволяє отримувати максимальний прибуток завдяки максимальному охопленню більшості сегментів ринку.

Ринок не в змозі забезпечити оптимальне регулювання у всіх областях економіки. А отже в даний час немає  сумнівів у тому, що для якнайкращого результату ринкове саморегулювання  повинно бути доповнене різними  формами державного регулювання.

В області  ціноутворення державне регулювання  може носити законодавчий, адміністративний, а іноді й судовий характер. Ступінь державного регулювання  цін залежить від стану економіки: воно посилюється в періоди кризи  і слабшає у міру його подолання.

Державне втручання в ціноутворення реалізується на основі прямих і непрямих методів регулювання. Пряме регулювання - це адміністративне втручання держави в діючі ціни. Непряме регулювання стосується не самих цін, а чинників, що впливають на них. В основі непрямого регулювання лежать нормативні акти, направлені на формування конкурентного середовища: антимонопольне законодавство, різного роду угоди про «розумну» політику цін, акти про цінову дискримінацію, ціни і рекламу.

Висновки

Отже, середня  відпускна вартість одиниці послуг (людино-доби розміщення) у готелях України — основний чинник формування готельних тарифів і цінової політики. У процесі створення тарифів на послуги проживання у вітчизняних готелях економічно недостатньо мотивують вартість готельного обслуговування, в тому числі диференціацію відпускної вартості послуг розміщення згідно з категорією номерів готелю, неповністю застосовують результати маркетингових досліджень під час обґрунтування рекламних та відпускних тарифів.

У міжнародному досвіді країн Європи загальну вартість послуг розміщення, відповідно до окремих категорій номерів готелю, диференціюють за методом еквівалентних чисел із використанням показників прямих експлуатаційних витрат, згідно з категоріями номерів готелю й урахуванням визначеної норми прибутку та податкових платежів. Ці розрахунки становлять об'єктивну основу диференціації готельних тарифів.

Зауважуючи  стратегію ціноутворення готельного підприємства — максимальне задоволення  різноманітних потреб клієнтів, наголосимо: не менш важливе і вдосконалення механізму ціноутворення на додаткові послуги в готельних комплексах: побутового характеру, за побажаннями гостя; спортивно-розважальні; зв'язку й інформації; транспортні; торговельні; банківські; медичні та ін. Обсяг і асортимент додаткових послуг залежать від категорії готелю.

Загальну  кількість послуг, надану готелем, визначають як "повний комплекс послуг". Вона характеризує спеціальний готельний  продукт, що задовольняє специфічний  попит і створює відповідний  імідж готельного підприємства. Так, позитивний імідж готелю, орієнтованого на клієнтів-індивідуалів, які прибувають у справах бізнесу, створюють ділові послуги: бізнес-центр (факс, телекс, ксерокс, експрес-пошта); послуги мережі Інтернет; послуги міжнародного телефонного зв'язку; послуги конференц-залів та ін.

Додаткові послуги  слугують створенню максимуму комфортності та задоволенню потреб клієнтів з  урахуванням основної стратегії  конкуренції готелю. Технологія надання таких послуг має передбачати раціональне розташування служб у готелі для скорочення до мінімуму процедури оформлення замовлень на послуги й унеможливити повторне звернення клієнтів із замовленням на одну й ту ж саму послугу. Наприклад, у столичних готелях України під час обслуговування туристів, котрі прибувають з діловою метою, передбачено надання таких додаткових послуг: приміщення для протокольних та робочих переговорів, зустрічей; послуги перекладачів у процесі таких зустрічей; комп'ютерні послуги; безперебійний міжнародний зв'язок; цілодобове транспортне обслуговування та ін.

За визначення рекламних цін на послуги підсобних  підрозділів вартість одиниці послуги  розраховують як базову або максимальну  ціну послуги (скажімо, вартість прання, згідно з індивідуальним замовленням, вартість надання сніданку в номері тощо). Конкретну (ринкову) ціну визначають відповідно до стану ринку та цінової політики готелю. Певний перелік додаткових послуг готель надає не самостійно, а користується послугами фірм, які орендують його приміщення.

Процес ціноутворення  та цінову стратегію щодо спеціальних, додаткових і супутних послуг необхідно розглядати як єдиний механізм формування готельних тарифів. Це пояснюється тим, що попит на основні послуги неможливий без додаткових, і навпаки. Одні й ті самі послуги, згідно з основною стратегією конкуренції готелю, можуть бути віднесені до спеціальних, додаткових або супутніх, а до основного продукту завжди належить послуга розміщення в номері.

Список  використаних джерел

1. Організація готельного обслуговування - Мальська М.П.
2. Кузнецова Н. М. - Навч. посібник, Київ, 1997. - Основи економіки готельного та ресторанного господарства
3. Мунін Г.Б., Змійов А.О., Зінов´єв Г.О., Самарцев Є.В., Гаца О.О., Максимець К.П., Роглєв Х.Й. - Навчальний посібник. - К.: Ліра-К, 2005. - 520 c - Управління сучасним готельним комплексом