Зовнішня політика Пакистану

    Після укладення ядерної оборудки з Індією в березні 2006 р. «проблема F-16» придбала для двох країн принциповий характер. По всій видимості, адміністрація США, щоб довше не відштовхувати Пакистан і збалансувати американсько-індійська угода, прийняла рішення дозволити дане питання і послати вже сигнал Ісламабаду про зацікавленість в збереженні колишнього високого рівня партнерських відносин між країнами. К. Райс 27 червня 2006 на зустрічі з пакистанським міністром закордонних справ Х. Касурі заявила, що «Сполучені Штати залишаться відданими Пакистану і його майбутньому». 30 червня 2006 адміністрація США схвалила операцію з продажу Пакистану 18 нових винищувачів F-16D моделей і F-16C. Додатково США погодилися повернути Пакистану 26 літаків із заблокованої партії і надати йому допомогу в модернізації літаків, отриманих раніше і вже перебувають на озброєнні.

    По-третє, Пакистан починає вибудовувати відносини з Китаєм без оглядки на США.

    У 2006 р. сторони відзначають 55-у річницю  встановлення дипломатичних відносин.

    За  минулі роки, як підкреслюється на вищому рівні, Китай і Пакистан «незмінно розуміли один одного, довіряли один одному, підтримували один одного, стали хорошими сусідами і« всепогодний друзями », спільно пережили труднощі, і стратегічними партнерами, довіряють один одному». В офіційному лексиконі країн утвердилася характеристика двосторонніх відносин як «сердечних», які стають «глибше, ніж океан, і вище, ніж гори».

    За  багаторічну історію протистояння з Індією в особі Китаю Пакистан знаходить надійного союзника.⁶ Обидві країни об'єднує завдання стримування геополітичного впливу і військової потужності Індії в південноазіатському регіоні. Незнижувана напруженість в індо-пакистанських відносинах актуалізує значимість політичних контактів між Пакистаном і Китаєм на довгострокову перспективу.

    Китай розглядається Пакистаном як перспективний  постачальник військових і промислових  технологій. У квітні 2005 р. Президент  Пакистану оголосив про запуск виробництва  спільного пакистано-китайського  винищувача JF-17 «Грім» (FC-1 «Chao Qi») на базі авіаційного комплексу в м. Камра. Налагоджуючи національне виробництво винищувачів, пакистанське керівництво намагається врахувати помилки минулих років, коли через американських санкцій він довгі роки не міг отримати американські винищувачі F-16.

    За  допомогою Китаю Пакистан веде активну  роботу по модернізації свого танкового  парку. З 1992 р. в країні на військовому  підприємстві «Heavy Industries Taxila» (HIT) налагоджено  серійне виробництво танків «Тип 85-IIM», яке раніше розроблялося китайської національної корпорацією «НОРІНКО» і призначалося для китайської армії. У 2000 р. на базі «Taxila» почалося виробництво танка «Аль-Халід" (модифікація «Тип 90-II») за ліцензією, закупленої у Китаю. Робота над його створенням велася з жовтня 1988 р., коли був підписаний контракт з «НОРІНКО».

    Співпраця з Китаєм зіграло важливу роль в реалізації ядерної програми Пакистану. ⁷У 80-і рр.. ХХ ст. Китай надав Пакистану технічну документацію і високозбагачений уран, що дозволили йому зробити прорив у створенні ядерної бомби. На основі імпортованої з Китаю технології (ракети М-11 дальністю 280-300 км і, як вважають експерти, М-9 дальністю 600 км) Пакистан розвиває ракетно-ядерні засоби доставки малої і середньої дальності. Інтенсивно розвивається співпраця в сфері «мирного атома». Причому допомога з боку Пекіна здійснювалася всупереч торговому ембарго відносно Пакистану в ядерній області. Так, в середині 1990-х рр.. Китай поставив Дослідницької лабораторії ім. Абдул Кадір Хана в Кахута 5000 кільцевих магнітів, що дають Пакистану можливість вдосконалити свої центрифуги зі збагачення урану.

      У 1999 р. спільними зусиллями  Китаю і Пакистану в пакистанському  м. Чашма провінції Пенджаб  був побудований перший енергоблок  атомної електростанції («Чашма-1»)  потужністю 300 тис. кВт.⁸ В даний час в Чашма китайськими фахівцями будується енергоблок «Чашма-2» аналогічної потужності. У лютому 2006 р. в ході візиту в КНР президента Пакистану П. Мушаррафа була досягнута домовленість про постачання з Китаю до Пакистану 6 ядерних реакторів, які будуть споруджені до 2016 р.

      Починаючи з березня 2002 р. Китай  і Пакистан проводять регулярні  консультації з оборони і безпеки.  Черговий, четвертий за рахунком, раунд консультацій відбувся 17 серпня 2006 р. в Ісламабаді і був  оцінений сторонами як успішний.

    Таким чином, у той час як США і  їхні західні союзники, незважаючи на позитивний внесок Ісламабаду в  боротьбу з міжнародним тероризмом, в односторонньому порядку обмежують  військово-технічні контакти з ним, вводячи болючі для економіки  і самолюбства санкції, співпраця з Китаєм дозволяє розвивати військовий і політичний потенціал країни, а також підняти власну військову промисловість і в тому числі зміцнити потенціал стримування Індії.

      Спостерігається подальше зміцнення  політичних відносин і поглиблення технічного та економічної взаємодії. Згідно з офіційними даними, з 2003 р. китайські інвестиції в Пакистан зросли на 30%.⁹ Китай вийшов на позиції провідного торговельного партнера Пакистану в Азії. Товарообіг між країнами зріс з $ 1,4 млрд в 2001 р. до $ 4,25 млрд у 2005 р. Характерно, що збільшення обсягів двосторонньої торгівлі, згідно з оцінками пакистанських експертів, відбувається завдяки активності китайських держпідприємств, у той час як приватний сектор Китаю проявляє пасивність , що свідчить про політичну мотивацію з боку керівництва КНР у вирішенні зміцнити економічні зв'язки.

      В даний час опрацьовується  питання про створення зони  китайсько-пакистанському вільної  торгівлі. У результаті проведених  трьох раундів переговорів (III раунд в травні 2006 р. в Ісламабаді) розглянуті питання взаємного доступу на ринок, технічних торгових бар'єрів, медико-санітарних заходів, визначено механізм зниження мит на товари. До кінця цього року очікується підписання відповідної угоди. Відповідно до Програми «Ранній врожай» (Early Harvest Program-EHP), починаючи з 1 січня 2006 р. Пекін надав Пакистану пільгові умови експорту, повністю знизивши до нульової ставки тарифи по 767 найменуваннями. Аналогічну процедуру щодо китайських товарів справив Пакистан по 486 найменуваннями. Очікується, що до 1 січня 2008 р. дане угоду охопить до 90% продукції. Завдяки проведеній Китаєм політиці, експорт пакистанської продукції в Китай збільшився на 32,2%, з $ 594 млн в 2004 р. до $ 832 млн в 2005 р.

      Пакистанська територія розглядається Китаєм як географічних воріт в Індійський океан і багатий вуглеводнями Перську затоку. За участю китайських фахівців на узбережжі Аравійського моря будується другий після Карачі глибоководний порт Гвадар, який почне функціонувати вже в кінці 2006 р. Поєднавши Гвадар мережею авто-і залізничних магістралей з побудованим у 1978 р. на китайській території каракорумского шосе, Пакистан має намір створити транспортний і торговий коридор із Західного Китаю до пакистанського узбережжя Аравійського моря, посиливши тим самим своє транзитне значення. Ці плани знаходять підтримку в Пекіні.¹⁰ У жовтні 2006 р. Китай, відповідно до двосторонньої угоди, приступає до повномасштабної реконструкції шосе, намічені плани по його розширенню для збільшення вантажопотоку з 10 до 30 м.

      Таким чином, сьогодні пакистано-китайські  зв'язку виходять на рівень  стратегічного партнерства, яке  охоплює, поряд з економічною  і військово-технічній, нові сфери  співробітництва, включаючи атомну. У перспективі даний альянс  здатний зробити серйозний вплив на політичні процеси в регіоні та розстановку сил у Євразії. Пакистан не готовий жертвувати на догоду США «серцевими відносинами» з Китаєм.

      Недостатньо тісно, ​​на думку  американського істеблішменту, Пакистан  співпрацює з США в рамках  політики ізоляції Ірану. Приводом  для серйозного занепокоєння  США є проект будівництва газопроводу  Іран - Пакистан - Індія протяжністю  в 2775 км і вартістю $ 7,4 млрд, який пакистанські власті мають намір реалізувати, незважаючи на продовження санкцій США проти Ірану. Офіційний представник МЗС Пакистану Т. Аслам наступним чином відреагувала на негативну позицію США, виражену міністром енергетики С. Бодманом: «США мають свою точку зору з приводу цього газопроводу, а Пакистан - свою». Газопровід в разі успішного здійснення проекту зміцнить регіональні позиції Ірану і підвищить рівень взаємозалежності економік Ірану та Пакистану, що не влаштовує Вашингтон, традиційно виступає проти розвитку горизонтальних зв'язків між країнами регіону. Сам Пакистан чекає задоволення зростаючих потреб в енергоресурсах та отримання додаткових доходів від транзиту іранського газу через свою територію.

      Ще один важливий момент - тиск  внутрішньополітичних чинників. У країні посилюється релігійна поляризація, як і раніше значно вплив радикальних релігійних кіл, спостерігається зростання антиамериканізму, з чим влада змушена рахуватися. ¹¹Президент П. Мушарраф сам ледве не загинув, піддавшись замаху двічі 13 і 25 грудня 2003 продукуються внутрішньополітичної специфікою конфліктна напруженість у суспільстві іноді позбавляє Пакистан необхідної маневреності у сфері зовнішньої політики. З цієї причини пакистанської дипломатії, як показує практика, складно швидко перебудовуватися і встигати за зрушеннями в американській стратегії. Слід враховувати також наявність у Пакистану власної геополітичної системи координат. Свідоцтво тому - Пакистан не тільки не підтримав позицію США щодо лівано-ізраїльському конфлікту влітку 2006 р., але й недвозначно засудив агресію Ізраїлю, головного союзника США на Близькому Сході, в Лівані.

      По всій видимості, стратегічне  суперництво з Китаєм, ісламським  екстремізмом і диктаторськими  режимами - західний варіант «трьох  зол», - визначатимуть стратегію США в найближче десятиліття. І тут Пакистан з цілого ряду причин не в змозі надати дієву допомогу США. Такий стан речей таїть в собі серйозні політичні ризики для Пакистану.

    По-перше, для вирішення виникаючих регіональних проблем США почнуть звертатися до Індії, що вже відбувається. У свою чергу, інтегрування Індії в глобальний Захід загрожує Пакистану, якщо не політичною ізоляцією, то, принаймні, ослабленням регіональних позицій.

      По-друге, існує загроза, що  «яструби» на Заході будуть розглядати Пакистан як «хворої людини» за аналогією з Османською Туреччиною в період її занепаду. Це передбачає перетворення Пакистану з суб'єкта в об'єкт геополітичних проектів Заходу в рамках боротьби з радикальним ісламом і корінним перебудовою Близького і Середнього Сходу.¹²

      По-третє, Пакистан буде підданий  зростаючому тиску для прийняття  «правильних» зовнішньополітичних  кроків, які відповідають довгостроковим  цілям і завданням глобальної  стратегії США. Проявом цієї  тенденції є ситуація, що склалася навколо готуються терактів в лондонському аеропорту «Хітроу», про розкриття яких було оголошено 10 серпня 2006 Розслідування, проведене британськими і американськими спецслужбами, прямо вказує на пакистанський слід змови. Зокрема, стверджується, що британські піддані, заарештовані за підозрою в підготовці терактів, мають родичів в Пакистані і пов'язані з місцевими ісламістами-бойовиками, що входять в мережу «Аль-Каїди». У відповідь Пакистан також провів серію арештів, постаравшись видати відбувається за приклад налагодженої взаємодії між пакистанськими та західними спецслужбами. Безсумнівно, що Індія, що звинувачує пакистанську владу в потуранні екстремістам ісламським, після терактів 11 липня ц.р. в Бомбеї отримала додатковий аргумент, а Пакистан поставлений в незручне становище, постраждала його репутація як надійного союзника Заходу в боротьбі з міжнародним тероризмом.

    Дана  подія спричинило за собою досить несподівані наслідки.¹³ Влада Пакистану 5 вересня уклали угоду про «безстроковому світі» з базуються в північно-західних районах країни бойовиками, що підтримують талібів, що стало для США «несподіваним сюрпризом». Угода, за деякими джерелами засобів масової інформації, передбачає висновок пакистанських військ з провінції Північний Вазиристан, повернення полонених бойовиків і захопленого зброї. Наприкінці вересня 2006 р. США і Пакистан обмінялися різкими випадами на адресу один одного. Так, президент США Дж. Буш в інтерв'ю «CNN» заявив про готовність США ввести свої війська до Пакистану, якщо будуть отримані незаперечні дані про те, що Усама бен Ладен ховається в цій країні. У відповідь президент Пакистану П. Мушарраф категорично спростував таку можливість і оприлюднив факти загрози з боку США в 2001 р. розбомбити Пакистан, якщо влада цієї країни не нададуть їм допомогу в боротьбі з тероризмом.

    Таким чином, будучи важливим партнером Сполучених Штатів у Південній Азії, Пакистан у зовнішній політиці все більше керується власними геополітичними інтересами. У той же час побоювання, що в міру зміцнення Індії багато провідні держави можуть переорієнтуватися на індоцентрістскіе позиції, спонукають пакистанська влада до пошуку зовнішньополітичних ресурсів на півночі.

    ¹⁴Інтерес Пакистану до Центральної Азії визначається цілою низкою причин, серед яких у першу чергу слід відзначити економічні.

    Швидке  економічне зростання за останні 5 років  обумовлює збільшення споживання енергоресурсів. З метою підвищення енергетичної безпеки Пакистан потребує альтернативних джерел постачання енергоресурсів і  в їх таємниці та безперебійного надходження.

      Станом на 1 січня 2005 р.¹⁵ Доведено запаси нафти в Пакистані становлять 28 млн бар. Пакистан добув 60000 бар. / день у 2004 р. і вийшов на рівень видобутку 64000 бар. / день у 2005 р. (згідно з національними статистичними даними, 61 774 бар. / день в 2003-2004 і 66095 бар. / день у 2004-2005 ). При цьому щорічне споживання, відповідно до «Статистичному огляду світової енергетики - червень 2006 р.» компанії «British Petroleum» (BP), в 2005 р. склало 353 000 бар. / день (17,4 млн т). У порівнянні з 2004 р. споживання зросло на 8,8%.

    У структурі споживання первинних  енергоресурсів країни за 2004-2005 фінансовий рік домінують природний газ - 50,4% і нафту - 29,4%. ¹⁶Третє місце належить гідроелектроенергетиці - 11,0%. На частку вугілля, атомної енергії та скрапленого газу припадає відповідно 7,6%, 1,2% і 0,4%.