Виробництво та споживання:механізм взіємодії

Об’єктивною причиною, що перешкоджає  нині входженню України як повноправного  партнера у світове господарство, є передусім низька конкурентоспроможність її продукції на світових ринках. З  промислових товарів на ринках далекого зарубіжжя може конкурувати не більше 1%. Крім того, окремі товари, на які є  попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам, наприклад окремі види металургійної промисловості.

Причинами цього є:

1) Значний розрив господарських  зв’язків України з країнами  колишнього Союзу і насамперед  з Росією після розпаду СРСР. Україна втратила частину своїх  традиційних ринків збуту, зупинилося  чимало підприємств через відсутність  комплектуючих виробів тощо. Більше  того,  Росія значною мірою  втратила інтерес до виготовлених  у нашій країні приладів, машин,  а також виплавленого металу  тощо внаслідок зростання енергомісткості,  а отже вартості та ціни  продукції. Тому навіть ті вироби, в яких вона зацікавлена, не  можуть бути реалізовані на  її ринку, оскільки вони дорожчі  за зарубіжні аналоги на 30-35%;

2) значне переважання  в експорті України паливно-сировинної  групи;

3) низька частка машин,  обладнання, об’єктів інтелектуальної  власності (патентів, ліцензій, «ноу-хау») в експорті. Згідно з даними  Міністерства статистики України  в 1993 р. тільки 0,5% від загальної  кількості вироблених нових видів  машин і обладнання за своїми  технічними характеристиками були  конкурентоспроможними. Ситуація  дещо поліпшилась у 2000-2001 рр., але  це не могло подолати негативної  тенденції у цій сфері;

4) значне зростання частки бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та всередині країни. Високий рівень бартеризації зовнішньої торгівлі зумовлений зняттям обмежень щодо квотування і ліцензування, порушенням закону грошового обміну та ін. Характерно й те, що бартерна торгівля поширюється навіть на високоліквідні товари, які раніше реалізовувались переважно за валюту, мають вирішальне значення для отримання валютних доходів держави.

Оскільки за межі України  вивозиться основна частина продукції  чорної металургії, для поліпшення зовнішньоторговельної діяльності країні необхідно:

1) обмежити ввезення продукції  чорної металургії, поліпшити якість  металу, зменшити масу готових  виробів, значно збільшити обсяг  номенклатури відливок, домогтися  міжнародних сертифікатів на  свою продукцію тощо;

2) визначити пріоритетні  напрямки розвитку експортної  спеціалізації, орієнтуватися на  виробництво наукомісткої продукції  та ресурсозаощаджуючих технологій  у сфері верстатобудування, літакобудування,  в ракетно-космічній техніці,  створенні надтвердих матеріалів. Ці напрями повинна всебічно  підтримувати держава. Необхідно  скасувати податок на додатну  вартість на продукцію, що вивозиться  з України (оскільки це спричиняє  необґрунтоване зростання цін  і штучно знижує її конкурентоспроможність), та імпортне на такі стратегічні  для України товари, як нафтопродукти,  ліс, кольорові метали, целюлоза. Водночас доцільно обмежити імпорт  алкогольних напоїв, цигарок тощо;

3) налагодити виробництво  імпортозамінної продукції, такої,  як зернові, кормо-  і картоплезбиральні  комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі та ін.. Водночас, експортуючи  переважно товари паливно-енергетичної  групи, треба значно поліпшити  обробку сировини, сільськогосподарської  продукції. Так, рівень переробки  сільськогосподарської сировини  в Україні становить лише майже  50% від її рівня в розвинутих  країнах;

4) враховуючи низьку конкурентоспроможність  продукції в Україні, не варто  поспішати з лібералізацією експортно-імпортних  відносин, на яку нашу державу  активно підштовхують Міжнародний  валютний фонд за Світовий  банк. Йти таким шляхом можна  лише із зміненням конкурентоспроможності  товарів. Навіть у США понад  35%  товарів захищені нетарифними  бар’єрами;

5) заохочувати іноземних  інвесторів. Найважливішою умовою  цього є стабільність чинного  законодавства у зовнішньоекономічній  діяльності. На жаль, в Україні  у 90-х роках так часто переглядалися  закони, що стабільною можна назвати  лише постійну їх зміну. Тому  наша держава, згідно з оцінкою  міжнародних експертів, за створенням надійного інвестиційного клімату посідає 139-те місце у світі;

6) налагодити надійний  митний контроль. Так, у розвинутих  країнах світу держава бере  на себе облік і всебічно  контролює експорт та імпорт  товарів. В Австрії, зокрема,  їй відомі адреси кожного постачальника,  ціни його товарів, обсяг, сертифікація  товарів. Цей процес контролюють  податкові та банківські установи. В Україні недосконалим є Митний  кодекс: у ньому налічується лише 164 статті, тоді як у Митному  кодексі Росії – понад 400 статей;

7) заохочення іноземних  інвесторів і формування міжнародних  економічних відносин через створення  спільних підприємств (СП). Наприкінці  вересня 1992 р. в Україні було  зареєстровано понад 500 СП з  кількістю працюючих 20 тис. осіб. На початку 2001 р. їх налічувалося  до 4500. Проте істотним недоліком  їх розвитку є значна диспропорція  між часткою іноземних інвесторів  у привласнюваних ними прибутках.

Нині прилавки українських  магазинів переповнені імпортними товарами. Значною мірою це результат  непродуманої зовнішньоекономічної політики держави, внаслідок якої утискається  вітчизняний виробник.

З проблемою міжнародних  економічних відносин тісно пов’язана  проблема зовнішнього  боргу України. Вона має два аспекти. По-перше, зовнішній  борг України після розпаду СРСР. Величина цього боргу була поставлена в залежність від частки України  у ВНП колишнього СРСР і встановлена  на рівні 16,37%. Рівноправний розподіл передбачає справедливий розподіл активів колишнього Союзу – алмазного, валютного, золотого фондів, зарубіжних активів за кордоном, які становили приблизно 33 млрд дол. Згідно з підписаною з Росією угодою прийнято «нульовий варіант» щодо розподілу  активів і боргів. Це означає, що Росія сплачує іноземним державам частку колишнього борг СРСР, а Україна  не претендує на свою частку майна, активів. Щорічно за зовнішнім боргом України Росія виплачує майже 700 млн дол. Проте  розподіл активів і боргів відбувається не на користь України, оскільки на її частку припадало приблизно вдвічі більше активів.

По-друге, це борги, причиною яких є нераціональні запозичення  у міжнародних фінансово-кредитних  організацій та їх непродуктивне  використання, а також борги, пов’язані  з оплатою енергоносіїв. На початок 2001 р. сума зовнішнього боргу України  становила майже 10,2 млрд дол., а виплати відсотків на обслуговування боргу – до 1,5 млрд дол. на рік. Негативно впливають на цей процес диктат МВФ та Світового банку щодо умов отримання кредитів та інші фактори.

Перспективними напрямками інтегрування України в економіку світового  господарства є створення вільних  економічних зон, українських ТНК, банків, торгівля об’єктами інтелектуальної  власності – патентами, ліцензіями, «ноу-хау» та ін [12, ст. 427-430].

 

3.2 Динаміка споживання та її  аналіз в Україні

Таблиця 1.3 показує, що середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства за 2006 р. склали 1442,8 грн., що в 0.84 рази менше ніж у відповідному періоді 2007 р., у 2008 р. склали 2590,4, що майже в два рази більше ніж у відповідному періоді 2006р. і на 868 грн. більше ніж у 2007р. У 2009 році сукупні витрати зросли порівняно з 2008 роком на 164 гривні.

 

Таблиця 1.3 - Порівняння сукупних витрат

Рік	Сукупні витрати в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
2006	1442,8	-	-
2007	1722,0	279,2	0,84
2008	2590,4	868,4	0,56
2009	2754,1	163,7	0,52

 

З Таблиці 2.3 видно, що серед усіх сукупних витрат домогосподарств 86% становили споживчі витрати у 2008 р., у 2007р. – 90%, у 2009 – 87,8%. На харчування витрати у 2009 р. склали 50%, у 2008 витрати склали на 1,1 в.п. менше, у 2007р. – 51,4%.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг домогосподарства направляли третину усіх витрат, у 2007 р. вони склали 36%, у 2008 р. вони стали  менше на 0,9% порівняно з 2007 р. і  в 2009 р. порівняно з 2007р. менше на 1,4%.

 

Таблиця 2.3 - Структура сукупних витрат домогосподарств, у відсотках

	2006	2007	2008	2009
Споживчі сукупні витрати	90,5	90,0	86,2	87,8
продукти харчування та безалкогольні  напої	53,2	51,4	48,9	50,0
алкогольні напої, тютюнові вироби	2,6	2,6	2,2	3,2
непродовольчі товари та послуги	34,7	36	35,1	34,6
одяг і взуття	5,8	5,9	5,9	5,6
житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	9,6	10,9	9,1	9,4
предмети домашнього вжитку	2,8	2,9	2,8	2,3
охорона здоров'я	2,5	2,5	2,7	3,1
транспорт	3,7	3,4	4	3,8
зв'язок	2,6	2,6	2,3	2,5
відпочинок і культура	2,4	2,4	2,5	1,8
освіта	1,4	1,3	1,3	1,3
ресторани та готелі	2,2	2,3	2,4	2,5

 

Частка неспоживчих сукупних витрат збільшилися у 2008р порівняно  з 2007 на 3,8%, і 2009р. зменшилась порівняно  з 2008р. на 1,6%, які спрямовувалась на заощадження: на купівлю акцій, нерухомості, на будівництво та капітальний ремонт житла, на вклади в банків. Вартість харчування у 2007 р. у середньому на одну особу становила 11 грн, у 2008 – 16 грн. і у 2009 – 18 грн. У 2009р. відбулися деякі зміни у структурі харчування: збільшилось споживання в домогосподарствах овочів і баштанних на 14%, олії та інших рослинних жирів на 6%, картоплі – на 4%, цукру та фруктів, горіхів і винограду на 9%, хліба і хлібних продуктів на 1%, споживання молока та м'яса знизились на 1%, а споживання яєць залишилось на рівні 2008р.

Таблиця 3.3 показує, що у 2008 р. збільшилось споживання в домогосподарствах  риби та рибопродуктів на 17%, фруктів, ягід, горіхів та винограду, а також  цукру – відповідно на 6%, овочів та баштанних – на 4%, м’яса та м’ясопродуктів – на 2% та молока і  молочних продуктів – на 1%. Залишилось на рівні 2007р. споживання яєць, олії та інших рослинних жирів, картоплі. Скоротилось споживання хліба і  хлібних продуктів (на 1%) порівняно  з 2007р.

 

Таблиця 3.3 - Структура витрат на продукти харчування

домогосподарств, у відсотках

Продукти харчування	Роки
	2007	2008	2009	Абс. відхилення		Відн. відхилення,%
				2008	2009	08/07	09/07
М’ясо і м’ясопродукти,	4,9	5,0	4,8	0,1	-0,2	+2	-1
Молоко і молочні продукти	22,3	22,5	19,6	0,2	-2,9	+1	-1
Яйця, шт.	20	20	20	0	0	+1	+1
Риба і рибопродукти	1,8	2,1	1,9	0,3	-0,2	+17	+5
Цукор	3,3	3,5	3,4	0,1	-0,1	+6	+3
Картопля	8,3	8,3	8,6	0	-0,9	+1	+4
Овочі і баштани	9,2	9,6	10,5	0,4	0,9	+4	+14
Фрукти, ягоди, горіхи, виноград	3,4	3,6	3,7	0,2	0,1	+6	+9
Хліб і хлібні продукти	9,6	9,5	9,7	0,1	0	-1	+1

 

Негативні прояви у виробництві  сільськогосподарської продукції  та кінцевої продукції харчової промисловості  відповідним чином вплинули на стан продовольчої незалежності країни та зменшення рівня споживання продуктів  харчування населенням. Але крім виробничого  фактора, гостроту продовольчої проблеми обумовило також різке падіння  доходів населення країни, її регіонів, а також окремих соціальних груп.

Аналізуючи сучасний стан промисловості України варто  зазначити, що основною її характеристикою  є так звана «спадщина Радянського  Союзу», консервативні методи господарювання та погляди якої збереглися й до сьогодні, і є головною причиною невдач промислових підприємств. Крім того, проведений аналіз проблем підприємств  дозволив виокремити основні з них:

• фінансово-економічні проблеми - неефективна цiнова полiтика держави (стримування вiльної цiни на готову продукцiю та пiдвищення цiн на енергоресурси, сировину i матерiали), а також дуже великi податки. Цi проблеми мають найбільший негативний вплив на дiяльнiсть підприємств;
• соцiальнi проблеми - низька платоспроможнiсть споживачiв продукцiї, яка напряму залежить вiд економiчних умов держави (низька заробiтна платня, пенсiї, стипендiї, їх несвоєчаснi виплати, неспроможнiсть податкового та соцiального законодавства України).

Посиленню кризових явищ в агропромисловій  сфері та загостренню продовольчої проблеми сприяла низька конкурентоспроможність та економічна незахищеність сільських виробників на внутрішньому продовольчому ринку [13, ст. 1].

 

ВИСНОВКИ

 

Я,досліджуючи дану тему курсової роботи зробила деякі висновки. Як частина природи, людина від дня народження і до кінця життя відчуває потреби у певних благах та гідних умовах життєдіяльності. Засоби задоволення людських потреб називаються благами. Задоволення економічних потреб людей виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва. Виробництво набуває суспільного характеру, оскільки, по-перше, воно є формою прояву діяльності суспільства, по-друге, результати виробництва призначаються для споживання суспільством. Виробник і споживач завжди зв'язані між собою. Виробникові потрібен споживач, щоб збувати виготовлений товар, а споживачу виробник необхідний для задоволення своїх бажань.

Оскільки у своїй діяльності підприємства стали переходити від "ринкової орієнтації" до "маркетингового управління", то стало більше приділятися  уваги інтересам споживача.

На попит, у значній  мірі впливають переваги споживача, але це фактор, який не має кількісної оцінки і тому для практичних розрахунків  або ж потрібно провести додаткові  дослідження на підставі бальної  оцінки переваг споживача і наступного вводу цього фактора як аргументу  у функцію ринкового попиту, або  ж користуватися наведеним вище рівнянням за умови рівності переваг  споживачів.