Референдум як засіб забезпечення народовладдя

     Існує думка, що регулярне проведення референдумів стимулює активність і участь громадян у державному і громадсько-політичному житті. Хоча її треба сприймати з певними застереженнями.

     У Швейцарії, крім референдуму, інститутами  безпосередньої демократії є народне  Вече, народна законодавча ініціатива. У США референдум застосовується нарівні з законодавчою ініціативою. У Франції через три роки після проведення першого референдуму в 1789 p. почали практикуватися плебісцити — всенародні опитування, які розглядаються як синоніми референдумів.

     У СРСР вперше поняття всенародного референдуму з’явилось в Конституції 1936 року – у статті 49 вказувалось, що «Президиум Верховного Совета СССР… производит всенародный опрос (референдум) по своей инициативе или по требованию одной из союзных республик».

     Єдиний  в СРСР всенародний референдум відбувся 17 березня 1991 року. На нього було винесене питання: «Считаете ли вы необходимым сохранение Союза Советских Социалистических Республик как обновлённой федерации равноправных суверенных республик, в которой будут в полной мере гарантироваться права и свободы человека любой национальности?». У референдумі взяли участь 75,44% громадян СРСР, що мали право голосу. За збереження СРСР проголосували 76,4% учасників референдуму. Однак, це не завадило розпаду СРСР уже в грудні того ж року.

     Діюча Конституція Російської Федерації  говорить про референдум, як про  вище безпосереднє виявлення влади  народу. Конституція не обмежує застосування референдумів окремим колом питань, вона також передбачає місцевий референдум як важливий інститут місцевого самоуправління.          У жовтні 1995 року був прийнятий федеральний конституційний закон «О референдуме Российской Федерации», в якому сказано, що ініціатива до проведення референдуму належить не менш, як 2 млн. громадян федерації. На основі цієї ініціативи Президент, за згодою Конституційного Суду РФ назначає дату референдуму. Референдум вважається таким, що відбувся, якщо у ньому прийняли участь не менш як половина виборців. Результати визначаються більшістю голосів тих, що приймали участь у референдумі. Питання, що виносяться на референдум, не повинні обмежувати або відміняти загальновизнані права і свободи людини і громадянина та конституційні гарантії їх реалізації.

     Отже, референдум є одним із важливих інститутів безпосередньої демократії, оскільки він проводиться з метою забезпечення народовладдя — безпосередньої участі громадян в управлінні державою і місцевими справами.

 

4. Класифікація референдумів 

     Референдуми класифікують за кількома ознаками:

• за предметом:

     1) конституційні - на всенародне голосування виноситься проект конституції або конституційні поправки

     2) законодавчі - на всенародне голосування виносяться проект закону або чинний закон;

     3) інші питання.

• за ступенем обов’язковості прийнятого рішення:

     1) обов’язкові - предметом референдуму є питання, віднесені Конституцією до виключного вирішення за результатами всенародного референдуму;

     2) факультативні - проводяться з метою виявлення громадської думки щодо конкретного питання, яке цікавить певну частину населення країни чи регіону.

• за часом проведення:

     1) до прийняття закону чи іншого акту;

     2) після прийняття закону чи іншого акту.

• за правовими наслідками прийнятих рішень:

     1) обов’язкові до виконання;

     2) дорадчі.

• за суб’єктами ініціювання:

     1) народом;

     2) органами державної влади;

     3) суб’єктами місцевого самоврядування.

• за територією проведення:

     1) загальнодержавний — проводиться в масштабах усієї країни. Доцільно проводити перед референдумом всенародне або широке громадське обговорення питань, що вирішуються референдумом.

     2) місцевий — проводиться в межах окремих суб'єктів федерації (у федеративній державі) або адміністративно-територіальних одиниць (в унітарній державі) із метою вирішення найважливіших питань місцевого значення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Предмет всеукраїнського і місцевого референдуму та їх особливості 

     Предметом всеукраїнського референдуму може бути:

     Затвердження  Конституції України, її окремих  положень та внесення до Конституції  України змін і доповнень; прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів  України та інших правових актів. "З цього переліку видно, що коло питань, які виносяться на всеукраїнський референдум, обмежене нормотворчою сферою. На всеукраїнський референдум можуть виноситися лише загальнодержавні питання. Проте правовий режим проведення референдумів передбачає, що поряд з питаннями, які складають предмет всеукраїнських, обов'язкових і факультативних референдумів, є питання, з яких референдум взагалі не допускається, оскільки для їх вирішення потрібні професійні знання, досвід та інші передбачені законом підстави. У зв'язку з цим у ст. 74 Конституції зазначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

     Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми передбачається, що на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії і помилування; питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я та безпеки громадян; питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів.

     За  змістом предмету всеукраїнські референдуми поділяються на:

     —  конституційні, коли шляхом референдуму  вирішується питання прийняття, затвердження або зміни Конституції;

     — законодавчі, коли народним голосуванням вирішуються питання, пов'язані з прийняттям, затвердженням, зміною законів.

     До  останніх належать, як правило, також  референдуми щодо прийняття, зміни або скасування інших правових актів. Якщо референдум проводиться з одного і того самого питання кілька разів, то за часом треба розрізняти:

     1) повторний референдум з означеного питання проводиться у такому разі, якщо під час проведення всеукраїнського або місцевого референдуму були допущені грубі порушення законодавства про референдуми, Верховна Рада України у місячний строк, а відповідний орган місцевого самоврядування — у 15-денний строк можуть призначити повторний всеукраїнський або місцевий референдум на всій території республіки, відповідної адміністративної одиниці або її частини;

     2) новий (всеукраїнський) референдум  з питань, що раніше виносились  на референдум, може бути проведено не раніше як через 5 років, а місцевий — не раніше, як через рік від дня попереднього референдуму з цих питань.

     Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, законами до відання місцевого самоврядування, а саме:

• прийняття, зміна або  скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
• прийняття рішень, які визначають зміст ухвал місцевих рад і їхніх виконавчих органів;
• питання дострокового припинення повноважень відповідної ради й її голови.

     Виключно  місцевими референдумами у відповідних  адміністративно-територіальних одиницях вирішуються:

• питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей;
• питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр;
• питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах;
• питання про реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами.

            Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті.

           На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади. На місцеві референдуми не виносяться:

• питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади та самоврядування;
• питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури;
• питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої ради й її виконавчих органів.

     Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.

     Новий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено  не раніш як через рік від дня  проведення попереднього референдуму  з цих питань.

           Місцеві референдуми призначаються відповідними місцевими радами. Місцева рада призначає місцевий референдум на вимогу депутатів, що становлять не менш як половину від загального складу ради, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь в референдумі.

     Виключною компетенцією сільських, селищних, міських  рад є, зокрема, прийняття рішення  про проведення місцевого референдуму.

           Секретар сільської, селищної, міської ради, зокрема, організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів. Також голова районної, обласної, районної у місті ради, зокрема, організує відповідно до законодавства проведення референдумів. 
 

 

6. Шляхи вдосконалення інституту референдуму, посилення його ролі у здійсненні народовладдя в Україні 

      На  даний момент в Україні існує  певна криза застосування законодавства  про референдуми. Чимало рішень, прийнятих  на місцевих референдумах, оспорюється  в судах, рішення останнього всеукраїнського референдуму взагалі залишилось без реакції з боку органів державної влади. Навряд чи можна сьогодні говорити про брак бажання щодо зміни цього інституту, проте криза якісного законодавчого закріплення відповідних процедур у національному законодавстві є очевидною.