Потреби та інтереси людей як рушійна сила соціально-економічного прогресу

Для визначення суб'єктивних оцінок використовують явище спадної граничної корисності споживчого блага, тобто суб'єктивна  оцінка того блага, яке купують, формується на рівні його граничної корисності.

Правило, за яким можна оптимізувати задоволення потреб, полягає в такому розподілі грошового доходу споживача, при якому останній, наприклад, долар, витрачений на придбання кожного виду продукту, приносив би однакову додаткову (граничну) корисність, або (другий закон Госсена)

 Проілюструвати його дію  можна за допомогою такого  абстрактного прикладу. Споживач з обмеженим доходом (5 г. о.) приходить в магазин, щоб купити молоко та хліб. Звичайно, кожна додаткова пляшка молока та буханка хліба мають для нього меншу граничну корисність, ніж попередні, виходячи з його доходу.

Таблиця  2.1.  Динаміка граничної  корисності платоспроможних потреб

Одиниця товару	Молоко: ціна 2 г, о.			Хліб: ціна 1 г. о.
	Гранична корисність	Гранична корисність на 1 г. о.	Гранична корисність	Гранична корисність на 1 г. о.
Перша Друга Третя	18 16 10	9 8 5	8 4 1	8 4 1

 

Тому споживач придбає першу  пляшку молока, що має для нього  найбільшу граничну корисність, а  також: другу пляшку молока і буханку хліба, що мають однакову граничну корисність. При цьому він витратив весь свій доход і оптимізував добробут згідно з доходом.

Отже, через виведення закону спадної  граничної корисності намагаються  пояснити, чому споживачі купують  одні і не купують інші товари, чому різні товари вони купують у різній кількості. При цьому дійсно важливим є те, що на підставі, зв'язку між  суб'єктивною оцінкою певного споживчого блага та ступенем задоволення потреби в ньому можна передбачити момент насичення ринку певним споживчим благом і прогнозувати переключення попиту на інші споживчі блага.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Висновки

 

Якщо мета узгоджується з потребою, тоді діяльність стає цілеспрямованою, а сама потреба перетворюється на стійкий усвідомлений інтерес. Тобто  як спонукальний мотив виробництва  економічні потреби виявляють себе через економічні інтереси. У своєму підпорядкуванні потреби є основою  інтересів, а інтереси – формою виявлення  потреб.

Людина живе у складному й  розмаїтому світі. Не на всі процеси, явища і події вона реагує однаково, не всі вони сприймаються особистістю  з достатнім інтересом. Що ж визначає вибірковість у людській поведінці? Що є джерелом активності особистості? Психологи вважають, що це потреби. На їх думку, потреби — це переживання  людиною прагнення до якогось  об'єкта, умов середовища, необхідних для  її розвитку та існування взагалі. Тому потреби як внутрішній психічний  стан регулюють поведінку особистості, визначають спрямованість мислення, почуттів і волі людини. Активність особистості виявляється у процесі  задоволення потреб, який є цілеспрямованою  діяльністю. Задовольняючи ту або  іншу потребу, досягаючи мети, людина прагне створити нові об'єкти, нові умови  середовища, які у свою чергу породжують і нові потреби.

Потреби, будучи психічним відображенням  об'єктивного прагнення до чогось, формуються і розвиваються, зазнаючи значного впливу соціального життя  і виховання. Часто навіть суто біофізіологічні потреби, що забезпечують людську життєдіяльність (їжа, рух, теплообмін тощо), підконтрольні соціальним, духовним потребам. У поступальному русі суспільства потреби є наслідком розвитку виробництва. В процесі життєдіяльності люди пристосовують об'єкти, речі, взяті у природі, до своїх потреб, які тісно пов'язані і багато в чому визначаються соціальним змістом поступального розвитку виробництва і розподілу матеріальних і духовних благ.

Потреби — основне джерело активності у пізнавальній і практичній діяльності людини. Задовольняючи свої потреби, людська істота має віднайти для  цього найкращі шляхи і засоби в складній соціальній ситуації, вона повинна вміти ставити перед  собою і вирішувати теоретичні і  практичні завдання. З огляду на це людське мислення — біосоціопсихологічний процес, покликаний забезпечувати пошук необхідних засобів і способів задоволення потреб, що виникли. Але не тільки мислення, а й людська воля спонукаються тими або іншими потребами. За допомогою вольових зусиль, цілеспрямованості, наполегливості людина долає труднощі, перешкоди, що виникають на шляху реалізації потреб. Потреби стають основними причинами певних психологічних станів, переживань, почуттів людини. Залежно від того, як задоволено або незадоволено потреби, людина переживає радість чи, навпаки, — зазнає численних або поодиноких психічних стресів, відчуває психологічний дискомфорт, горе, гнів, пригніченість діяльності тощо.

Політична економія, вивчаючи суспільство, виходить з того, що в основі суспільного  прогресу лежать способи виробництва  умов і засобів існування людей. Такий підхід дає можливість розглядати історію людства не як просте нагромадження  явищ, подій, що знаходяться у випадкових зв’язках, а як закономірний процес зміни способів виробництва життєвих благ, кожен з яких також має  свої ступені зростання. В цілому ж утворюється ланцюг економічного прогресу, який лежить в основі суспільного  прогресу взагалі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Посилання президента України до Верховної Ради України “Поступ у ХХІ століття: стратегія економічного і соціального розвитку України до 2011 року.
2. Економічна теорія: Політекономія:Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича.-5-те вид,. стер. - К.: Знання-Прес, 2006 р. – 615с. 
3. Макконелл Р.К., Брю Л.С. Экономикс: принципы, проблемы, политика., “Республика”, 1995.
4. Ковальчук В. “Основи економічної теорії” короткий курс, - Тернопіль, 1999р.
5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес,2001. – 581 с.
6. Старостенко Г.Г. Політична економія: Навч. посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с
7. Політична економія. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. –672 с. (Альма-матер)
8. Політична економія: Навч. посіб. / За ред. проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001.
9. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / Відп. ред. С.В. Мочерний. – Т.2. – К.: ВЦ “Академія”, 2001. – 848 с.
10. Економічна теорія. Посібник вищої і  школи (Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В.М. ) /Під загальною редакцією Воробйова Є.М-Харків-Київ, 2001
11. Комяков О., Диба М. Економічна політика держави як механізм узгодження суспільних інтересів //Економіст, №1 січень 2000
12. Даглас Н. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000.
13. Семененко В. М., Коваленко Д. І., Бугас В. В., Семененко О. В. Економічна теорія // За загальною редакцією В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 360 с.
14. Базилевич В. Д. Економічна теорія: політекономія. 6-те видання. — К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с.
15. Климко Г. Н., Нестеренко В. П., Каніщенко Л. О., Чухно А. А. Основи економічної теорії: політекономічний аспект . Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти. — К.: Вища школа, 1999. — 743 с.
16. Економічна теорія: навч. посіб./А.  Андрущенко, А. Бурлай.- К.:Центр учбової літератури, 2009. - 520с.
17. Історія економічних вчень  : навч. посіб. для студ. ВНЗ/ В. Лісовицький. - К.:Центр учбової літератури, 2009. - 240с.
18. Зазимко А. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посібник/ Анатолій Зазимко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - 2-е вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 358 с.
19. Мочерний С.Політична економія: Навч. посіб./ Степан Мочерний,. - К.: Знання-Прес, 2002. - 687 с.
20. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 672с.
21. Політична економія: Навчальний посібник/ Костянтин Кривенко, Володимир Савчук, Олександр Бєляєв та ін.; За ред. Костянтина Кривенка,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 508 с.
22. Політична економія: Навчальний посібник/ Т. І. Біленко, В. Г. Бодров, В. В. Во-линцев та ін., За ред. Володимира Рибалкіна, Володимира Бодрова. - К.: Академвидав, 2004. - 671 с.
23. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Б 44 Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 328с.
24. Політична економія: Навчальний посібник/ О. Є. Степура, О. С. Єремєєв, Т. Ю. Пономарьова, М. О. Степура; За заг. ред. О. С. Степури; Ін-т підприємництва та сучасних технологій. - К.: Кондор, 2006. - 405 с.
25. Основні напрями соціально-економічного розвитку в Україні на період до 2010 р. // Економіка України. 2004, - №8.
26. Кваснюк Б. Соціально-економічні аспекти розвитку України у середньостроковій перспективі // Вісник НБУ. – 2002. – № 2 
27. Бубенко П. Регіональні аспекти інноваційного розвитку // Регіональна економіка. – 2002. - №3 .
28. Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграція України // Економіка України. – 2004. - № 1.
29. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. А. I. Кре-дісова. - К.: Віра-Р, 2006. - 448 с.
30. Новицький В.Є. Економічні ресурси цивілізаційного розвитку. – К.: НАУ, 2004. – 268 с.
31. Мунтіян В.І. Економічна безпека України Економічна безпека України. – К.: КВІЦ, 1999. – 463 с.