Потреби та інтереси людей як рушійна сила соціально-економічного прогресу

 

Міністерство  освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

 

Отримано

Реєстраційний номер № _________

від «___»_______________20____р.

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Політична економія», «Мікроекономіка»

та «Макроекономіка»

 

на тему №  11 Потреби та інтереси людей як рушійна сила соціально-економічного прогресу

 

 

 

Виконав:

студент 4 курсу, групи 2с,

факультету  ФФБС

Варченко Юрій Юрійович

Науковий  керівник:

______________________________

______________________________

 

Результати  перевірки:

______________________________

 

 

 

 

 

Київ 2012

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної думки

 

 

 

Дисципліни  «Політична економія», «Мікроекономіка»

та «Макроекономіка»

 

 

 

Факультет ФФБС, спеціальність

Курс 4,  групи 2с,  Форма навчання заочна,  семестр 

Номер залікової книжки

 

 

Завдання

на курсову  роботу студента

 

_______________________________________________________________________

 

Номер та назва  курсової роботи ____________________________________________

 

________________________________________________________________________

 

 

Дата затвердження плану роботи «_____»____________________2012р.

 

Дата захисту  курсової роботи «______»______________________2012р.

 

 

Тему, план і  строки прийняв до виконання __________________________

 

Науковий  керівник __________    __________________________________

 

 

 

 

 «_____»____________________2012р.

 

 

 

Зміст

Реферат

Вступ

1. Сутність  економічних потреб суспільства

2. Економічний  закон зростання потреб

3. Економічні  інтереси, їх сутність, суб’єкти та класифікація

4.Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного процесу

Висновки

Список  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Вступ

 

Основна рушійна сила суспільного прогресу — людська особистість, яка є  водночас і діючим суб'єктом цілісної системи економічних відносин та економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й  активно впливає на економіку  загалом, бере участь у всіх галузях  і сферах соціального життя. Побудувати ефективну, раціональну систему  господарювання, досягти серйозних  успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, лише реалізуючи у відтворювальній життєдіяльності  все зростаючі потреби і виходячи з певних інтересів людини.

Загальновизнано, що в основі спонукання до трудової діяльності лежать матеріальні потреби. Визначаючи їх спрямованість, потрібно виходити з того, що відтворення  людини, як і виробничого процесу  на макро- або мікрорівні, є обміном речовин з природним середовищем, який потрібно постійно підтримувати у динамічній рівновазі. Ця рівновага характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Відхилення від цих значень, їх очікування породжує стан напруження, спонукаючи до дії з метою його подолання. Такий стан, як вважають дослідники, можна назвати потребою.

Потреба — це певною мірою культурно оформлена  необхідність, тобто у той або  інший спосіб усвідомлене внутрішнє  спонукання до певного блага. Потреби  розвиваються разом із поступальним рухом суспільного виробництва  й удосконаленням людини. Кінцевою метою суспільного виробництва і рушійною силою його розвитку є економічні потреби людей зокрема і суспільства загалом. Потреби та інтереси не тотожні. Якщо потреба, відображаючи необхідність для людини певних умов її існування, є одночасно і спонукальним мотивом, і метою, і наслідком виробництва, то інтерес – лише спонукальним мотивом, що зумовлює його спрямованість на досягнення цілі. Проте інтереси як спонукальний мотив виробництва не той об’єкт, що безпосередньо спонукає людей до економічної діяльності. Таким чинником є еономічні стимули – форма реалізації економічних інтересів відповідно до їх внутрішньої спрямованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          Сутність економічних потреб суспільства

 

Кінцевою  метою виробництва є задоволення  різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника. Виробництво, яке працює не з метою задоволення  потреб людини чи суспільства, тобто  заради власне виробництва, є безглуздою витратою обмежених ресурсів землі, корисних копалин, довкілля, економічних  благ і робочої сили.

Сутність  економічних потреб. Що ж таке потреба? Загалом потреба — це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її. 
   Отже, потреба — категорія, що відбиває ставлення людей, а звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності. Структура потреб велика. Крім економічних потреб, існує низка інших — культурних, політичних, ідеологічних, національних і т. ін.  

Економічні  потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.  
   Отже, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер. 
   Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами і об’єктами. 

За суб’єктами потреби поділяють на: 

- індивідуальні,  колективні та суспільні; 

- домогосподарств,  підприємств і держави; 

- суспільно-економічних  класів і соціальних груп.

         За об’єктами потреби класифікуються так:

- породжені  існуванням людини як біологічної  істоти;

- матеріальні  і духовні;

- першочергові  і непершочергові.

          На рис. 1 показано ієрархію потреб, яку запропонував А. Маслоу, відповідно до їх вагомості.

          

                       Рис. 1. Ієрархія потреб за А.  Маслоу  

 Основу  цієї піраміди потреб складають  фізіологічні (елементарні) потреби.  Усі наступні потреби цієї  піраміди можна об’єднати таким  поняттям, як вищі (соціальні) потреби.  Елементарні, такі як потреби  фізичного життя, передбачають  деякий комплекс об’єктивних  умов, реалізація яких необхідна  для нормальної життєдіяльності  людини. Це потреби першого рівня,  елементарність їх визначається  безпосереднім взаємозв’язком з  біологічними функціями людини. Потреби другого (вищого) рівня  цілком пов’язані з процесом  соціального життя людини і  віддзеркалюють умови її життєдіяльності  як члена суспільства. Їх обсяг  і кількість прямо залежить  від загального стану і динаміки  розвитку культури, етики та духовності  суспільства. 
   Розглядаючи структуру економічних потреб, слід звернути увагу на те, що за способом їх задоволення вони поділяються на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі — виробничі. 
   Ясна річ, що між цими потребами завжди існують суперечності, які суспільство повинно розв’язувати таким чином, щоб забезпечити розвиток виробництва і задоволення зростаючих особистих і виробничих потреб. 
   Саме найповніше задоволення особистих потреб суспільства є основним стрижнем кінцевої мети виробництва. У зв’язку з цим потреби в засобах виробництва є похідними від потреб суспільства у споживчих благах. Під особистими потребами слід розуміти усвідомлене прагнення людини або соціальних спільнот до забезпечення найкращих умов життя. Особисті потреби окремої людини функціонують разом з потребами всього суспільства і в єдності з останніми виступають спонукальними мотивами діяльності людей. Особисті потреби задовольняються предметами і послугами особистого споживання. 
   Безмежність потреб. Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, — обмеженими. 
   Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку — закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва. Ці закони взаємопов’язані і характеризують дві сторони соціально-економічного прогресу: 1) неухильний розвиток людини з її зростаючими потребами; 2) підвищення ефективності виробничих ресурсів за послідовного нарощування обсягу відтворюваних ресурсів та їх якісних показників (продуктивності, корисності тощо).

Виробничі фактори, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення  потреб, які склалися, а й стають підґрунтям для виникнення нових  потреб. Поява нових благ спочатку має обмежений характер, а згодом вони стають суспільною потребою. Оскільки зразу виробництво неспроможне  задовольнити нові потреби в нових  благах, то між попитом на них  і пропонуванням виникає суперечність. Остання може бути використана для  розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання (підвищення рівня цін, додатковим прибутком і т. ін.).

 За  ступенем реалізації потреби  в матеріальних благах і послугах  можна класифікувати як дійсні, платоспроможні і перспективні. 
   Дійсні потреби в основному відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і можуть бути задоволені.

Платоспроможні  потреби людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.

Перспективні  потреби — це такі потреби в матеріальних благах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.

Задоволення потреб — це функція виробництва. У зв’язку з цим існує діалектичний взаємозв’язок між виробництвом і потребами людей, тобто між об’єктивними і суб’єктивними факторами. Об’єктивні фактори формування і розвитку потреб складаються у самому виробництві. Так, щоб добувати термоядерну енергію потрібно спочатку створити відповідні засоби і предмети праці, підготувати кадри високоосвічених спеціалістів. Виробництво, виготовляючи корисні товари та послуги, створює і потребу в них, породжує здатність людини до їх споживання.

Проте формування потреб започатковує людина, тобто  суб’єктивний фактор. Людина є їх творцем  — новатором, дослідником, підприємцем. Перш ніж щось виробляти, людина усвідомлює це, розробляє критерії продукта як корисної споживної вартості, його цільове призначення, вартість виробництва, вирішує з чого, як і для кого виробляти. Тим самим процес цілеспрямованого виробництва забезпечується задоволенням різноманітних потреб людини і суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             Економічний закон зростання потреб

 

Потреби людей не є постійними. Вони —  продукт розвитку суспільства. Їх характер, структура і способи задоволення  залежить від досягнутого рівня  продуктивних сил, ступеня розвитку культури і науки, соціально-економічного ладу. У кожному суспільстві діє  закон зростання потреб. Його суть полягає в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом  з тим і людини як особистості  та продуктивної сили, відбувається поступове  зростання її потреб. Цей закон  характеризує взаємодію потреб і  виробництва у процесі розвитку, коли

                                            … П′ → В′ → П″ →  В″ …,

тобто зрослі потреби П′ (П′ = П + ΔП) стимулюють зростання  виробництва В′, збільшення якого  веде до зростання потреб П″, а це є причиною подальшого зростання  виробництва В″. Такий процес є  безперервним (…), оскільки потреби  людини є безмежними.

Розкривши суть закону зростання потреб, слід показати форми його прояву. Цей  закон знаходить свій прояв у  двох головних формах: у зростанні  особистих потреб і зростанні  виробничих потреб. Особисті потреби  задовольняються за рахунок предметів  і послуг особистого споживання. Залежно  від форм задоволення ці потреби  поділяються на індивідуальні та спільні. Перші задовольняються  шляхом індивідуального споживання предметів і послуг кожним членом суспільства окремо (їжа, одяг та ін.) або в рамках сім’ї (загальні для  сім’ї житло, предмети культурно-побутового призначення та ін.), а інші — шляхом спільного споживання (послуги освіти, охорони здоров’я та ін.).

Другою  формою прояву даного закону є зростання  виробничих потреб, тобто загальних  потреб членів суспільства в засобах  виробництва, які є матеріальною основою розширення масштабів виробництва  матеріальних благ і послуг для задоволення зростаючих особистих потреб.

Особливо  інтенсивне зростання та оновлення  потреб відбувається за умов науково-технічної  революції, що породжує потреби, яких раніше не було, у багатьох найновіших предметах  споживання і засобах виробництва. Так, в останні десятиліття виникли  потреби в кольорових телевізорах, персональних комп’ютерах, відеомагнітофонах  і багатьох інших предметах споживання.  

З точки  зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються. 
   Під традиційними потребами слід розуміти такі, які стали для людей звичними, тобто нормативними. Одні з цих потреб мають багатотисячолітню історію (потреби в м’ясі, молоці, хлібі тощо), інші — 30—50-річну (телевізори, холодильники, магнітофони тощо). Для задоволення цих потреб виробництво виготовляє відповідну продукцію.

Разом із традиційними існують і нові потреби, тобто потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення, які щойно усвідомлюються людьми як нові потреби. Водночас нові матеріальні блага і послуги виробництво вже частково освоїло і має можливість швидко розширити їх випуск (останні моделі телевізорів, комп’ютерів, літаків тощо). 
        Рівень реалізації закону зростання потреб можна виразити у вигляді такої формули: