Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Октября 2011 в 12:00, контрольная работа
Історія людства знає різні типи політичних режимів. Найбільш цивілізований і розвинутий – демократія. Більшість населення сучасних країн світу глибоко сприйняли і свідомо підтримали демократичні цінності та ідеали. Для того, щоб розвивались демократичні форми політичного життя потрібні соціальні, економічні та культурні основи. Без них політичний процес проходить у недемократичних формах. Це – по-перше, високий рівень економічного розвитку країни, багатогранність форм власності, наявність розвинутого ринку, конкуренції товаровиробників. По-суті, сама демократія нагадує політичний ринок з його конкуренцією ідей, програм, позицій. По-друге, висока ступінь розвитку політичної культури. Культура суспільства в цілому і, особливо, в галузі політичного життя, є могутнім каталізатором демократичних процесів.
Від розуміння сутності демократії значною мірою залежать реальні шляхи її здійснення. Демократія – це загальнолюдська цінність. Історія вчить, що демократія – благо народу тільки тоді, коли вона відповідає політичній культурі й образу життя людей, має необхідні економічні й соціальні передумови. В іншому випадку - вона перероджується в охлократію – владу натовпу – й приводить до хаосу і анархії.
Сучасний
стан України з точки зору політичного
режиму – це звичайна в рамках авторитаризму
плюралізація суспільного життя., яка
може бути, а може й не бути початком становлення
демократії. На стабільність і зростання
демократії впливають дві головні умови
– економічний розвиток і політичне керівництво.
Характер еволюції політичного режиму
сьогодні залежить, передусім, від конкретних
якостей політичної еліти, пріоритетів
реорганізації нею системи влади і управління,
домінуючих способів балансування взаємовідносин
правлячої та опозиційних сил, методів,
спрямованості, міри їхньої участі в урегулюванні
і розв`язанні криз соціального розвитку.
Тому некоректним є як зневажливе ставлення
до демократії, так і романтизм найшвидшого
переходу до неї. До того ж декретувати
демократію за допомоги законів чи конституцій
- це чергова міфотворчість.
Висновки
Незважаючи на те, що за всіх часів демократія розумілася і трактувалася по-різному, безсумнівним є одне: вона як політична і правова цінність стала невід'ємним елементом свідомості людей усього світу. Але практично немає такої остаточної стадії демократії, яка б задовольняла усіх. Зазнаючи обмежень, людина вступає в конфлікт із державою, коли не знаходить у законах ту справедливість, покладену нею в основу свого існування, коли не береться до уваги нерівність природних здібностей і заслуг, коли відсутнє визнання в залежності від політичної зрілості, уміння, досвіду тощо. Воля до справедливості (а її значимість є великою для демократії) ніколи не буває цілком задоволена, а демократія (не формальна) у жодній державі не може бути досягнута цілком і остаточно. До демократії потрібно постійно прилучатися, будити свою волю, виражати погляди, виявляти політичну активність, тобто ставати більш зрілим для демократичної діяльності. Демократія — благо лише тоді, коли вона відповідає культурі та менталітету народу.
Розглянемо основні цінності демократії як громадсько-політичного явища.
1)
Власна цінність розкривається
через її соціальне
а)
встановити відповідність між формально
проголошеними і реально
б) поєднати державні і громадські засади в системі демократії як форми держави;
в) створити атмосферу гармонії інтересів особи та держави, консенсусу і компромісу між усіма суб'єктами демократії. При демократії суспільство усвідомить переваги соціального партнерства і солідарності, громадянського миру та злагоди.
Власна цінність демократії виражається в усіх її елементах, принципах, формах, інститутах.
2) Інструментальна цінність — через її функціональне призначення - служити інструментом у руках людини для вирішення суспільних і державних справ:
а) брати участь у формуванні органів держави та органів місцевого самоврядування;
б) самоорганізовуватися в партії, профспілки, рухи тощо;
в) захищати суспільство і державу від протиправних дій, відкіля б вони не виходили;
г) здійснювати контроль за діяльністю обраних органів влади та інших суб'єктів політичної системи суспільства. Інструментальна цінність демократії реалізується через її функції та функціональні інститути.
3)
Особиста цінність
а) їх формального закріплення;
б) реального забезпечення за допомогою створення загаль-носоціальних (матеріальних, політичних, духовно-культурних) і спеціально-соціальних (юридичних) гарантій;
в)
дії ефективного механізму
г) встановлення відповідальності за невиконання обов'язків, оскільки демократія - не засіб для досягнення честолюбних особистих цілей за рахунок приниження прав, свобод і законних інтересів іншої особи або будь-якого суб'єкта демократії (див. «Особа і держава»).
В
Україні взято курс на розвиток демократії.
В Європейській комісії «За демократію
через право» (Венеціанська комісія)
Україна має свого
Тим народам, які готові до визнання автономії особи та її відповідальності, демократія створює найкращі можливості для реалізації гуманістичних цінностей: свободи, рівноправності, справедливості, соціальної творчості.
Список використаної
літератури