Політичний маркетинг

    ·  зміст рекламних носіїв слід розробляти з урахуванням лінгвістичних особливостей регіону і домінуючого рівня освіти;

    ·  необхідно врахувати психологічні особливості сприйняття. Політична реклама не повинна бути монотонною — монотонність стомлює аудиторію й послаблює увагу до рекламного повідомлення.

    Політична реклама може поширюватися  за допомогою різноманітних засобів. Кожен з цих засобів має свої переваги і недоліки (див. табл.. 3.1. ).

    Таблиця 3.1.

    Переваги і недоліки засобів поширення політичної реклами

 

    Принципи політичного рекламування:

• «наклеювання ярликів» — наділення особи чи ідеї зневажливою, глузливою кличкою для підриву їхнього політичного авторитету;
• «рекомендація» — використання імен відомих артистів, спортсменів, учених та інших знаменитостей для посилення ефекту популярності кандидата чи передвиборного блоку;
• «перенесення» — ідентифікація якостей і властивостей якогось лідера або ідеї, тобто оцінка за асоціацією;
• «прості люди» — ідентифікація інтересів інформатора чи агітатора з інтересами простих людей, мовчазної більшості нації, «солі землі»;
• «підтасовка карт» — відкрита фальсифікація або викривлення реальних фактів для більшості людей;
• «блискуча посередність» — оперування звичними банальними істинами, добре відомими всім і водночас абстрактними для простого учасника подій, над якими він здебільшого не замислюється;
• «загальний вагон» — формування бажаної реакції на агітацію навіюванням думки про її загальноприйнятність і розумність (усі так думають, усі так поводяться; і це правильно).

    Коли  комерційна реклама просуває який-небудь товар, то він пропонується максимально  близьким до ідеалу, йому приписують ті властивості, які властиві позитивному  прототипу. Однак у політичній рекламі діють зовсім інші закони. Кандидат, якого рекламують, завжди залишається людиною зі слабкостями та проблемами, які мають ріднити його з виборцями. Канонізація кандидата призводить до його політичної смерті. Наявність «негативних» елементів в іміджі кандидата обов'язкова. Питання тільки в тому, щоб негативні якості були в чіткій пропорції з позитивними. І, крім того, щоб вони були саме тими якостями, які в сукупності будуть вибачені політичному кандидату.

    Кандидат  обов'язково повинен бути «героєм», щоб виборцям хотілося за нього проголосувати. Він повинен мати такі якості, які відрізняли б його від інших. Герой має вести людей за собою, вказувати їм шлях, захищати від ворогів, допомагати їм у скруті. Однак щоб у виборців не було почуття приниженості й зниженої самооцінки на фоні такого кандидата, важливо, щоб він сприймався мовби зсередини голосуючого соціуму, тобто оцінювався ними як «один з нас». Кандидат має вести нас до світлого майбутнього, до нового образу життя, але сам має вести такий спосіб життя, як і весь народ.

    Рекламна  кампанія складається  з таких  етапів:

    ·  визначення мети, тобто чітка відповідь на запитання, для чого проводять рекламну кампанію;

    ·  визначення і вивчення цільової аудитори рекламного впливу (конкретної вікової чи професійної групи людей, виборців);

    ·  визначення рекламної ідеї. На цьому етапі створюють «ударну» програму, обирають девіз, заклик тощо. На реалізацію ідеї повинні працювати всі заходи кампанії. Вона має бути в програмі, зверненні, девізі, аргументах;

    ·  визначення засобів реклами і оптимальних каналів комунікацій що використовуватимуться в ході кампанії (які газети, який канал телебачення тощо);

    ·  складання календарного графіка проведення кампанії (тривалість, циклічність публікацій і демонстрування рекламних оголошень, звернень, послідовність, ступінь важливості і пріоритетність рекламних заходів);

    ·  проведення рекламної кампанії, аналіз ефективності рекламноь кампанії (збирання соціологічної інформації про ефективність реклами, критичний розбір помилок і досягнень).

    У розвитку політичної кампанії спостерігаються  ті самі чотири фази, які властиві товару, що поставляється на ринок. Для одержання  ефективного результату необхідно, щоб пік рекламної кампанії припадав якнайближче до дня виборів.

    Торгова марка — більшість виборців ідентифікують кандидатів по їхній політичній належності (до тієї чи іншої партії). За аналогією з компанією, яка створила популярний товар, кандидат розглядається насамперед як партійний символ, у якому втілено все найкраще, що створила та чи інша політична організація.

    Упакування — сприяє більшій розпізнаваності товару. У політичній кампанії роль упакування для товару — кандидата виконує якісна і професійна організація передвиборної гонки.

    Якість — кандидат настільки ж надійний і послідовний у своїх вчинках, як це зазначено в його передвиборній програмі.

    Імідж — нерідко є результатом умілої маніпуляції, особливо якщо кандидат не та людина, за яку себе видає.

    При цьому особливе значення мають:

    1. Фізичні дані: а) зовнішній вигляд, враження при особистому знайомстві; б) імідж на телебаченні.

    2.Ораторські здібності: а) уміння піднімати проблему: б) використання наукової аргументації; в) ступінь володіння проблемою й уміння говорити.

    3.Шлях, пройдений до реєстрації: а) досвід; б) знання.

    4.Природні якості (інтелігентність, доброта).

    5.Партійна належність.

    6.Політичні погляди.

    Експерти  з проведення рекламних кампаній звичайно рекомендують політикам пам'ятати:

    1.Вчинки  чи дії, які суперечать попереднім  заявам, спричинюють негативну реакцію в журналістів.

    2.Непогано  в період передвиборної кампанії  організувати публікацію фотографії  політика з авторитетним закордонним  лідером.

    3.Декорації  не повинні переважати зміст  виступу.

    4.Не  слід засуджувати закордонних  інвесторів, виступаючи на підприємстві, які належать іноземному капіталу.

    5. Рішуча перемога в теледебатах  значно зміцнить ваші шанси  на успіх у передвиборній боротьбі.

    6.Електорат  віддає голоси тільки найкращим.

    7.Якщо  назрів скандал у вашому оточенні, забезпечте звільнення скандаліста. Витік інформації і звільнення обов'язково покажіть в одному з випусків теленовин.

    8.Якщо  член вашої політичної команди  в запалі полеміки допустив  неточність чи помилку, при  першій же нагоді проясніть  його позицію, щоб ЗМІ не  мусували цей промах.

    9.Якщо ваша команда, згідно з опитуваннями громадської думки, вийшла в лідери, то у вас значно більше шансів одержати фінансову підтримку, ніж у вашого суперника. Крім того, духовний настрій у ваших прихильників — вищий.

    10.Не  робіть ніяких рискованих вчинків,  якщо лідируєте в передвиборному марафоні.

    11.Лідерство  в опитуваннях громадської думки  зовсім не означає, що кандидат  став зарозумілим і «зарвався».

    12. Навіть програючи, кандидат може  користуватися підтримкою значної  частини населення. Не завжди  треба сприймати цю підтримку як ознаку неодмінної перемоги над суперником.

    13.Кандидати  впевнені, що символічні події,  а не реальні справи залучають  більше голосів.

    14.Випереджаючи  суперника на останньому етапі  передвиборної гонки, пам'ятайте: не можна давати приводу для двозначного використання ваших вчинків. Головне правило на цій стадії: «Найкраща новина — відсутність новин».

    Отже, політичне рекламування, як виборча  технологія — це сукупність засобів, методів та методик, які спрямовані на формування необхідного (як правило, позитивного) політичного іміджу політичним партіям чи окремим кандидатам, метою яких є прихилення на свій бік виборців і перемога на виборах.

    Ефективність  здійснення політичного рекламування оцінюється тим, чи пощастило вигідно  «продати» політичний товар. Ясна річ, що для досягнення успіху потрібно залучати професіоналів у галузі політології, соціальної психології, соціології та комунікації.

    В Україні політичне рекламування, як і сам політичний ринок, ще тільки формуються. Однак у вітчизняну політичну практику все активніше входять специфічні товари політичного ринку, тобто різноманітні вигоди і привілеї. Насамперед це пов’язано зі зростанням ролі політичної реклами та широким використанням засобів масової інформації, а також включенням такого потужного засобу впливу на політичні рішення, як громадська думка. 
 
 
 
 
 
 

    Висновки 

    Політичний  маркетинг – це відносно нова, але  перспективна галузь, технологічні засоби якої сприятимуть регулюванню демократичного політичного ринку. З розвитком  та структуруванням політичного ринку викристалізовуватиметься понятійний апарат для його дослідження. Політичний ринок – це один з найважливіших соціальних інститутів демократичного суспільства, і дискусії з цього приводу з часом переходитимуть в іншу площину, а саме: чи може існувати цивілізований ринок і демократична політика, які регулюються демократичними правовими механізмами і розвиненим громадянським суспільством.

    Проблема  маркетингових технологій останніми  роками набула особливого звучання. Серед  політичних технологій вони є найпоширенішими і, на відміну від інших, уже доволі добре відомі навіть електорату. І це цілком зрозуміло, бо пов'язане, з одного боку, із актуальністю в суспільстві, що трансформується, проблем політичної демократії (ідеться не лише про Україну, а й про решту пострадянських країн). З іншого — самий політичний процесу період виборчих кампаній являє собою певну послідовність операцій, стадій організації діяльності, що максимальною мірою піддається технологізації.