Політична економія як наука

Кожному з цих  підходів притаманні певні методи дослідження,які  поділяють на загальні,що використовуються всіма науками,і часткові,які  застосовують при дослідженні предмета певної науки.

Метод політичної економії є структурно складним феноменом.Головні його елементи-філософські та загальнонаукові принципи;закони матеріалістичної діалектики;категорії філософії;закони і категорії політичної економії.Перші три структурні елементи не механічно накладаються на економічні явища і процеси,які вивчаються,а відображаються через метод політичної економії,її предмет.

3.2.Класифікація і характеристика методів політичної економії.

Серед методів  політичної економії як системи теоретичних  підходів,що описують економічні процеси і явища,виокремлюють діалектико-матеаріалістичний метод,системни метод,метод сходження від абстрактного до конкретного,метод єдності істоичного і логічного,метод наукової абстракції.

Діалектико-матеріалістичний метод.Згідно з матеріальністю виробничих відносин та їх розвитком за певними законами політична економія активно послуговується цим методом як всеосяжним науковим способом пізнання,щл поєднує два принципи підходу до предмета досладження:матеріалізм і діалектику.

Принцип матеріалізму.Грунтується на первинності матерії і вторинності свідомості.Так,при вивченні товару спочатку аналізують його споживчу вартість,повязану з речовим змістом,а вже потім-вартість,яка є суто суспільним явищем і не містить жодного атома речовини природи.

Принцип діалектики.Означає,що і матерія,і свідомість розвиваються за законами діалектики:законом роздвоєння цілого на протилежності,внутрішня суперечність(боротьба) між якими є джерелом розвитку;законом нагромаджування у предметі кількісних властивостей,що призводить до зміни його якісного стану;законом заперечення,згідно з яким нове,прогресивніше ззаперечує застаріле,але зберігає у своїй основі певні його властивості.Прикладом застосування діалектичного принципу дослідження предмета політичної економії може слугувати закон єдності і боротьби протилежностей,який виявляється у формі суперечності між речовим змістом і суспільною формою способу виробництва,тобто між продуктивними силами і виробничими відносинами.

 Застосування  політичною економією принципів  матеріалізму і діалектики дає змогу виокремити у всій сукупності суспільних відносин матеріальні виробничі відносини як предмет політичної економії;з`ясувати загальний зв`язок  та сутність економічних явищ у конкретному способі виробництва;розкрити закони,що регулюють функціонування та розвиток суспільного виробництва в межах кожної історичної форми суспільства.Зокрема,застосування діалектико-матеріалістичного методу дало змогу К.Марксу з`ясувати протилежні сторони основного виробничого відношення капіталістичного способу виробництва (наймана праця-капітал) та суперечність між ними,відкрити закон додаткової вартості як закон розвитку та самозаперечення    капіталізму.

Системний метод.Він є важливим загальним засобом пізнання сутності економічних явищ і процесів.Системний метод охоплює методи лінійного програмування,економіко-математичного моделювання,що є наслідком розвитку технічних наук,математики,біології,і на їх основі-економічну кібернетику.Системний метод пізнання предмета політичної економії передбачає підхід до виробничих відносин як до цілісної системи,в якій окремі виробничі відносини і економічні закони знаходяться у функціональних,причинно-наслідкових,прямих і зворотніх звяках.Цей метод має на меті звясувати структуру цілісноїсистеми виробничих відносин,функції її взаємоповязаних елементів та звязків між ними.Як правило,взаємопов`язані елементи вступають між собою у такі зв`язки:

-координаційні(визначають  узгодженість взаємодіючих структурних  елементів системи та місце  елементу в ній);

-субординаційні(вказують на підпорядкований зв`язок елементів у системі);

-генетичні(розкривають  зв `язок елементів економічної системи в процесі зародження,розвитку та відмирання окрмеих із них або системи загалом).

Передбачаючи  підхід до економічної системи як до цілісності,системний метод дає змогу з`ясувати взаємодію окремих елементів системи,яка породжує не притаманні окремим елементам  властивості цілісної системи,внаслідок чого перед політичною економією постали особливі,макроекономічні проблеми.Такими є проблеми загалльної ринковой рівноваги,чинників та форм вияву її нестабальності-нерівномірності економічного зростання,інфляції,безробіття тощо.

Системному  методу дослідження виробничих відносин як цілісності примтаманні й інші метологічні принципи,згідно з якими  одна й та сама дія на частини системи впливє і на систему загалом;зміна системи не є адекватною сумі змін її частин;розвинутіші форми (елементи) виробничих відносин не можна зводитии до простіших (наприклад,гроші до товару),оскільки розвинутіші форми мають особливості,які не властиві попереднім,менш розвинутим формам;розуміння структури системи як способу взаємодії її елементів,тобто як внутрішньої організації системи,яка відображає її сутність і розкривається у загальних для системи економічних законах.

Метод сходження від абстрактного до конкретного. Абстрагування в політекономії означає мисленне очищення наших уявлень про процеси, що вивчаються, від випадкових, минулих, одиничних явищ, фактів і характеристик і виділення в них явищ і фактів стійких, типових, основоположних. Такий підхід дозволяє встановити суть процесів і не змішувати її з формою, в якій дані процеси постають перед нами на основі їх безпосереднього сприйняття. На підставі цього з'являється можливість формулювати категорії і закони науки, про що мова піде в наступних темах. З'ясування суті процесу дає можливість повернутися до того, від чого на початковому етапі необхідно булоабстрагуватися з метою виявлення більш суттєвих відносин. У результаті конкретне (форма) постає вже не випадковим нагромадженням явищ, а цілісною системою суспільного життя.

А це означає, що процес пізнання в політекономії не зводиться  лише до отримання хоча й правильних, але розрізнених висновків і  узагальнень. Він передбачає розгляд  будь-якого явища як частку єдиної цілісної системи, яку являє собою людське суспільство. Тому важливим завданням процесу пізнання в політекономії є приведення оптимальних висновків до системи, виявлення координації і субординації категорій і законів, які б відображали об'єктивну структуру суспільного організму, що вивчається. Отже, метод пізнання повинен носити системний характер.

Абстрактний метод включає  в себе й такі методи пізнання ви-робничих відносин, як аналіз і синтез. Зокрема, в процесі аналізу предмет  дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного. В процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв'язку і взаємодії його складових частин. Мислення тут іде в зворотному порядку - від абстрактного до конкретного, від розуміння суті відносин до прояву їх у конкретній ситуації. Отже, аналіз сприяє відкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття суті, дає можливість показати, в яких формах ця суть проявляється в реальній економічній дійсності.

Наукове пізнання суспільних процесів передбачає також вико-ристання в політекономії економіко-математичних і статистичних методів, що дає можливість визначати не лише якісні, а й кількісні параметри процесів, що вивчаються. Нарешті, неодмінною умовою з'ясування суті й конкретних форм прояву процесів і явищ економічного сьогоденного буття є поєднання логічного й історичного підходів при вивченні предмету політекономії.

Кваліфіковане й об'єктивне  застосування цього методу відкриває  шлях до розв'язання досить важливих проблем  для сучасного етапу реформування соціально-економічного ладу України. А саме:

І.Чому вільний (нерегульований) ринок, який був таким ефектив-ним  за часів А.Сміта, не став і не стане  панацеєю в сучасних умовах? 2.Чому дрібнотоварне (фермерське) господарство, на якому  трималася економіка 19ст., не виведе Україну в число цивілізованих країн? Чому кримінальні методи роздержавлення та приватизації власності, характерні для первісного нагромадження капіталу в Європі у 16-17 століттях, не приведуть до створення в Україні в найближчі 100 років соціальне орієнтованої економіки? і т.д.

Завершальною ланкою методу політекономії виступає суспільна  практика. Тільки в процесі практики може бути визначена істинність або  хибність теоретичних абстракцій, вироблених науковим мисленням. Процес пізнання реальної дійсності починається з практики й завершується практикою, яка підтверджує або відкидає відповідні наукові узагальнення реальної дійсності.

Отже, метод політичної економії, за допомогою якого вивчаються виробничі відносини, спирається на діалектичний світогляд. Використовуючи математичні засоби аналізу й синтезу економічних процесів і явищ, він досліджує їх в історичному розвитку, а також у діалектичній єдності кількісних і якісних змін. Лише на такій основі політекономія може поставити на служіння людській практиці свої висновки.

Метод аналізу і синтезу.Сходження від конкретного до абстрактного використовує метод аналізу,сутність якого полягає у мисленому розкладенні виробничих відносин і економічних процесів як цілого на їх складові частини.Аналіз дає змогу розчленувати систему виробничих відносин на відносини сфери власне виробництва ,розподілу,обміну і споживання та їх окремі елементи;зясувати вихідне та основне виробниче відношення відношення певного способу виробництва;виокремити у відносинах привласнення як сутності виробничих відносин відносини володіння,розпоряджання та використання обєктів власності.

У поцесі дослідження  виробничих відносин та економічних  явищ метод аналізу як інструмент сходження від конкретного до абстрактного поєднується з протилежним  йому методом-методом синтезу як інструментом сходження від абстрактного до конкретного,від сутності виробничих відносин до форм їх вияву.Після всебічного аналізу найпростіших економічних категорій(сутності окремих виробничих відносин та економічних процесів) дослідження повинно шляхом синтезу поєднати їх та відтворити конкретне явище у всій його різноманітності.Тобто синтез є методом пізнання,завдяки якому виявлені аналізом розрізнені властивості та складові системи виробничих відносин та економічних процесів поєднуються в ціле.Якщо аналіз сприяє розкриттю істинного  в явищі,то синтез завершує розкриття сутності,дає змогу показати,в яких формах це притаманне економічній дійсності.Отже,аналіз і синтез є двома невіддільними способами наукового пізнання виробничих відносин,економічних законів,процесів і явищ.

Метод єдності історичного і логічного.Відображає історичной розвиток людства і процес його пізнання.Цим методом логічне дослідження поєднується з історичним процесом розвитку суспільства.Як наголошував Ф.Енгельс,логічне є те саме історичне,тільки очищене від випадковостей,повторів і зигзагів,що супроводжують історію суспільства та затушовують його розвиток.Таке очищення(виправлення) здійснюється не тільки заради зручності дослідження,а й відповідно до законів історичного розвитку суспільства,тобто з метою дослідження економічних законів у їх самодостатності.

Порівняння  історичного і логічного методів  дослідження виявляє їх певну  схожість.Історичний метод є логічним методом,тільки «одягненим» в історичну  форму,тобто таким,що досліджує розвиток предмета через конкретні історичні події.Однак логічне не є копією історичного:у ньому історія постає очищеною від випадкових форм,відтворюється в її об`єктивно необхідних ланках.Єдність історичного і логічного виявляється і в тому,що без знання історичного розвитку суспільства як конкретного неможливо з`ясувати сутність виробничих відносин та економічних законів.У процесі дослідження свого предмета політична економія використовує методи,розроблені формальною логікою(методи індукції та дедукції,висування та перевірки гіпотез,аналогії,порівняння,тощо).Належать вони до загальнонаукових методів пізнання ,оскільки їх використовують у суспільних і природничих науках,але у формах і межах,що залежать від предмета й характеру кожної з них.

Індукція.Метод пізнання,що гурнтується на умовиводах від часткового до загального.Індуктивним є такой умовивід :»Якщо акція як цінний папір приносить її власнику дохід(дивідент),то всі цінні папери приносять своїм власникам дохід».Згідно з індуктивним методом дослідження будь-якої економічної проблеми,явища чи процесу починається зі збирання та систематизації фактів.На основі їх аналізу здійснюють теоретичні узагальнення,виводять економічні принципи,закони,категорії.Отже,індукція-це рух фактів до теорії.

Дедукція.Рух думки від загального до часткового.Наприклад «Якщо цінні папери приносять їх власникам дохід,а акція є цінним папером,то і вона приносить своєму власнику дохід(дивідент)».Спираючись на вже з `ясовані сутнісні властивості економічних явищ,спостереження,умовиводи,логіку та інтуїцію,дедукція дає змогу сформулювати попередню,неперевірену гапотезу,достовірність якої має бути перевірена систематичним багаторазовим вивченням фактів.Отже,дедукція-це рух теорії до фактів.

Гіпотеза.Метод пізнання,який полягає у висунені певного припущення щодо нових чинників та зв `язків економічних явищ.Передумовою для гіпотези є поява нових фактів,що суперечать існуючій теорії.Гіпотеза ставить проблеми,які сприяють ефективним науковим пошукам,налаштовує на перевірку всіх шляхів дослідження і обрання найправильніших,науково найобгрунтованіших.

Аналогія.Метод пізнання,що базується на перенесенні однієї властивості чи їх ряду з відомого явища на невадоме.Французький економіст Француа Кене,нааприклад,побачив аналогію між кровообігом у людському організмі та рухом товарних і грошових потоків у соціальному організмі(суспільстві),побудувавши на цій основі першу макроекономіну модель суспільного відтворення.У певному значенні аналогія є різновидом порівняння.

Порівняння.Метод,що визначає схожість чи відмінність явищі процесів.Активно ним послуговується у пізнанні економічних явищ і процесів,адже нічого не можна появнити відокремленно,само по собі,а тільки в порівнянні.Порівняння в економіці можуть бути різними за змістом та формою,охоплюючи якісні і кількісні ,часові і просторові,одна- та багатокритріальні явища.Проте роль цього методу не слід переоцінювати,оскільки він,як правило,поверховий,відображає лише перші кроки дослідження.

Крім всіх цих  методів дослідження політичної економії,для пізнання кількісних властивостей політичної економії існують статистичні і математичні методи.

Статистичні методи пізнання.Складовою кількісного аналізу предмета політичної економії є систематизація інформації (фактичних даних) про рух вартості(цін),факторів,продуктів виробництва,виробництва у процесі фукціонування та розвитку економічної системи.основним засобом отримання цієї інформації є спостереження,а його інструментом-народногосподарський облік як система організованого та систематичного виміру соціально-економічних процесів,складовими якої є їх оператичний,бухгалтерскьий та статистичний облік.