Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Декабря 2012 в 12:51, реферат
Процеси формування і розвитку політичної культури в сучасній Україні пов’язані, передусім, з особливостями державного розвитку, типу соціально-політичних, економічних стосунків і політичного досвіду, тобто вони носять конкретно-історичний характер. Становлення української політичної культури прийнято розглядати як складову процесу національно-визвольної боротьби українського народу проти різних форм економічного і політичного тиску з боку держав, до складу яких входили в різний час різні частини України.
На сучасному етапі ці процеси пов'язані, передусім, з відновленням і розвитком демократичних традицій політичного життя в політичній культурі України і з подоланням залишків тоталітарної свідомості, яка з точки зору ряду дослідників була властиво усім народам, що мешкають на території колишнього Радянського Союзу. Така свідомість і культура характеризувалися за твердженням авторитету партійно-державних структур і масованим, іноді необмеженим, ідеологічним і політичним насильством. Сучасна демократична держава, якою прагне стати Україна, неможлива без елементів політичної культури, тому першочерговим завданням, що стоїть на шляху змін в українському суспільстві являється формування активної громадянської позиції. Процес становлення політичної культури ‒ складова національного відродження України, це системний складний процес, який демонструє зв'язок між зростанням національної, історичної свідомості та політичною культурою.
Розвиток політичної культури ‒ природно-історичний процес, який перебуває під впливом різних історичних, соціальних, економічних, політичних чинників, деякі з них носять стихійний характер і тому особливо важливо виділити цілі і завдання, які ставить перед собою українське суспільство, а саме загальний національний ідеал ‒ демократична правова соціальна держава і є тією дороговказною зіркою, яка забезпечує процеси подолання фрагментарності в українській політичній свідомості і українській політичній культурі.
Агентами формування і розвитку політичної культури в демократичній державі окрім самої держави повинні виступати ЗМІ, система освіти, громадські і політичні організації, церква. Саме ці інститути забезпечують трансформації в українській політичній культурі, які ускладнюються специфікою геополітичного положення України, ‒ між Заходом і Сходом, і труднощами історичних доль українського народу.
У сучасній Україні відбувається процес переплавки елементів різної політичної роз'єднаної регіональної субкультури в єдину одиницю ‒ політичну культуру українського народу, яка повинна характеризуватися саме як цивільна політична культура, тому що саме вона забезпечить стабільний розвиток українського соціуму на шляху затвердження демократії і створення правової соціальної держави з розвиненим громадянським суспільством. Питання державного розвитку в Україні сьогодні безпосередньо залежать від рівня політичної культури різних верств населення, суспільства в цілому.
Формування політичної свідомості, заснованої на науковому знанні, придбання масами досвіду політичної поведінки і політичної участі, на основі демократичних цінностей призведуть до поступового подолання фрагментарності політичної свідомості і політичної культури та дозволять позбавитися від негативних елементів патріархальної політичної культури.
— денаціоналізація провідних верств;
— панування комуністичного режиму, що зумовило деформацію рис індивідуалізму і прагматизму, формування патериалістських та колективістських цінностей[12].
Для більшості громадян України сучасна політична культура має елемент невідповідності між очікуваннями і реальністю, або є своєрідним розщепленням дійсності. При цьому такий високий рівень очікувань насамперед був зумовлений ейфорією після проголошення незалежності України та демонтажу старої політичної системи.
Чимало населення висловлює невдоволення діяльністю партій, громадських рухів та владних структур. Реакцією на це є постійні пошуки "винних" за небажаний перебіг розвитку політичний подій, пошуки внутрішніх та зовнішніх ворогів, подальша поляризація населення.
Поза сумнівом, таке становище впливає на політичну культуру України, де поєднуються тоталітарні та демократичні компоненти. Характерними для неї є маргінальність (вона складається з культур різних соціальних груп, які ще не інтегрувалися в єдину політичну спільноту) та регіональність (орієнтація насамперед на місцеві, регіональні, за винятком низки місць, інтереси).
Регіональні відмінності у виявах
окремих політичних компонентів
політичної культури не випадкові: вони
зумовлені об'єктивними
Проте досвід незалежної Української держави сприяє усвідомленню необхідності створення базових елементів політичної культури на ґрунті спільного способу життя, мови, навичок, традицій. Компоненти такої ненасильницької політичної культури сприятимуть єднанню певних регіонів України, націй та етнічних груп на ґрунті консолідуючої політичної ідеї в модерну українську політичну націю.
Інтегрованим показником структурних змін у базових елементах політичної культури є зміна статусу особи. При цьому в перехідні періоди посилюється власна активність усього населення, що дає змогу обирати народу України із запропонованого спектра політичних партій та орієнтирів ті, що відповідають його внутрішнім переконанням. Специфіка політичного життя України диктує необхідність культивування найважливіших елементів нової політичної культури у свідомості її населення:
— національно-класову та ідеологічну толерантність як гарантію стабільності та недопущення збройного протистояння;
— забезпечення примату прав та свобод громадянина над державними та груповими інтересами;
— руйнування стереотипів неповноцінності, хуторянства, перемога віри у можливість незалежного розвитку, який є основою для рівноправних стосунків з іншими країнами та створення іміджу України як держави, відкритої для всебічних стосунків із рештою світу[11].
2.2. Агенти
формування політичної
Хто бере участь у формуванні політичної культури в Україні, які інститути (або як їх називають – агенти) визначають її форму і зміст? До них належать: держава, партії, церква, засоби масової комунікації, бізнес, система освіти, армія, громадські та політичні організації.
Держава, приймаючи законодавчі акти, визначає найважливіші виміри політичної культури, формує і зміцнює національні політичні символи, зразки політичної поведінки.
Партії формують у громадян певний тип політичної культури, що відповідає їх політичній ідеології, певний тип ставлення до партії і партійної системи, уявлення про відносини між партією та державою тощо.
Церква освячує основні моделі політичного мислення і поведінки громадян, проповідуючи загальнолюдські цінності, впливає на розвиток усіх елементів політичної системи.
Система освіти розробляє політичні рекомендації щодо закріплення у свідомості й діяльності одних установок, орієнтацій, зразків поведінки і розпаду інших; вона дає основи знань про політику, формує начала політичної мови. Адже саме в рамках учбового процесу проходить значна частина політичного виховання особистості. Учбові заклади вносять до навчальної програми вивчення політики, політичної системи, політичного життя суспільства, тим самим сприяючи формуванню добропорядного, лояльного до влади громадянина.
Засоби масової комунікації є одним з найбільш ефективних шляхів формування політичної культури. Вони впливають на формування усіх елементів політичної культури: політичних знань, цінностей і переконань, норм та орієнтацій, політичних інститутів, моделей політичної поведінки, способів політичної дії індивідуумів і суспільних груп. Використання ЗМІ для формування політичної культури найбільш ефективне, тому що вони здатні впливати на максимальне число людей за найкоротші проміжки часу. Особливо важливу роль у формуванні політичної культури ЗМІ відіграють в перехідні періоди життя суспільства, що типово для сучасної України.
Бізнес може відігравати визначну роль у визначенні політичного курсу, диктувати в політичній діяльності такі моделі поведінки, орієнтації і т. д., які властиві йому самому.
Армія виступає не тільки агентом передання політичних знань, настанов, але й специфікою своїх функцій сприяє утвердженню ідеї державності, національної політичної культури.
Громадське і політичне життя є також важливим засобом формування політичної культури. Воно породжує ідеї, установки, зразки поведінки, які потім міцно входять у національну політичну культуру, одержуючи теоретичне обґрунтування – наприклад, ідея національного консенсусу, народного руху за відродження України тощо[10, с. 105].
Успіхи у становленні
Процес формування української
політичної культури проходить через
подолання тоталітаризму й
Висновок
Політичну культуру можна визначити як сукупність типових для конкретної країни(групи країн) форм і зразків поведінки людей в публічній сфері, що утілюють їх ціннісні уявлення про сенс і цілі розвитку світу політики і закріплюють сталі в соціумі норми і традиції взаємовідношення держави і суспільства.
Становлення незалежної правової
демократичної держави в
Тривале перебування під
колоніальним гнітом послужило причиною
формування в частині народу смутку
в можливості розвитку самостійної
України. Тривале панування
Сучасні процеси формування демократичної політичної культури є складовою частиною національного відродження України. Особливої уваги вимагає розвиток політичної культури молоді, - створення відповідних стартових умов, авансування розвитку і життєвого становлення.
Список використаних джерел