Новітні інформаційні технології. Їх використання в управлінській діяльності

Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Ноября 2011 в 15:08, контрольная работа

Описание работы

Становлення України як правової демократичної держави вимагає від інституту державної служби, особливо на перехідному етапі адміністративного реформування, дієвості, гнучкості і динамізму.

Содержание

Вступ.........................................................................................................3

Нормативне забезпечення державної політики у сфері інформатизації........................................................................................................5

Інформаційні технології та ефективність державного управління.....7

Функції державного управління та інформаційні технології
в державному управлінні. Класифікація......................................................13

Сертифікація державних службовців у сфері інформаційних
технологій ..................................................................................................19

Висновки ....................................................................................................24

Використані джерела……………………………….............................................25

Работа содержит 1 файл

Социология гос.управления.docx

— 56.03 Кб (Скачать)

     Як  відомо, спроб класифікації функцій  державного управління є досить багато. Найпоширенішою у вітчизняній літературі є класифікація функцій державного управління в розбиттям їх на загальні, спеціальні та допоміжні (забезпечуючі). Проте, навіть в межах цієї класифікації існують певні розбіжності. Наприклад В. Я. Малиновський до кожної з цих груп відносить певний перелік функцій, дає цим групам уточнюючі назви та їх обгрунтування, які розходяться з іншими класифікаціями функцій державного управління. Так, якщо Н. Р. Нижник, О. А. Машков, Г. В. Атаманчук, А. Ф. Мельник і її співавтори загальними функціями вважають такі, які мають місце практично в будь-якій взаємодії державних органів між собою, і є характерними для будь-якого управлінського процесу, відносячи до цієї групи функцій планування, організацію, регулювання, роботу з персоналом, контроль, аналіз та облік, то В. Я. Малиновський називає зазначені функції спеціальними або спеціалізованими.

     Розглянемо класифікації функцій державного управління у вигляді, запропонованому Н. Р. Нижник і О. А. Машковим. Вони серед функцій державного управління виділяють: загальні, спеціальні та забезпечуючі. Трактуючи, загальні функції, як такі, що характерні для будь-якого управлінського процесу, ці автори відносять до даної групи такі функції, як планування, організацію, регулювання, роботу з персоналом, контроль.

     Виходячи  з того, що види і зміст спеціальних функцій управління обумовлюються відповідною сферою чи діяльністю управління, зазначені науковці називають ці функції основними або головними, оскільки для їх реалізації утворюються системи управління.

     До  забезпечуючих (допоміжних) функцій за класифікацією Н. Р. Нижник і О. А. Машкова належать: кадрова, матеріально-технічна, фінансова, діловодство.

     Крім  того, за Малиновським, до останньої групи допоміжних (забезпечуючих) функцій варто віднести і функцію зв’язків з громадськістю.

     А тепер виходячи з класифікації функцій державного управління здійснимо класифікацію інформаційних технологій, що забезпечують реалізацію зазначених функцій.

     1) Отже, перша група - це група технологій «інформаційно-інструментального» забезпечення загальних функцій державного управління. Цей напрям впровадження інформаційних технологій в державному управлінні є найбільш розмитим і найменш чітко, як нормативно, так і практично реалізовуваним. Насправді, інформаційно-телекомунікаційне забезпечення процесів, наприклад, організації та планування, може передбачати, як створення складних інтелекто - емулюючих систем, аналітично-обчислювальних центрів (а отже використання інформаційних багаторівневих технологій) і т.п., так і прикладне використання в процесі прийняття рішення, “банальних” пакетних, локальних програмних засобів.

     2) Інформаційні технології, що забезпечують реалізацію спеціальних (специфічних) функцій державного управління. Саме з цим напрямом впровадження сучасної інформаційної технології я маю справу в своїй щоденній професійній діяльності. Функціонування Державного реєстру виборців (Закон України «Про Державний Реєстр виборців») є однією з багатьох специфічних функцій державного управління. Функціонування автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців – наслідок впровадження інформаційної-технології, що послуговує інформаційно-інструментальним супроводом для реалізації зазначеної функції. Відповідні приклади можна знайти майже в кожній специфічній сфері державного управління. Наприклад: функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем «Єдиного вікна», Інформаційно-телекомунікаційна система Державного реєстру фізичних осіб. Хочу зробити зауваження щодо принципів розроблення та побудови подібних систем, визначення складових інформаційної технології такого типу. Безумовно, ці принципи та технологічні складові (з врахуванням існуючої нормативної бази), повинні визначатися центральним органом влади (чи системою органів) відповідальним за реалізацію відповідної функції державного управління. У випадку Державного реєстру виборців така політика вибору складових інформаційної технології розбудови АІТС «Державний реєстр виборців» цілком логічно здійснюється Центральною виборчою комісією, як Розпорядником Державного реєстру виборців.  Однозначно, що всі «специфічні» інформаційні технології будуть багаторівневими і як правило мережевими.

     3) І нарешті інформаційно-технологічний супровід допоміжних -забезпечуючих функцій. До цієї категорії потрапляють, наприклад, технології впровадження програмних засобів бухгалтерського обліку, програмні засоби складського обліку і т.д... Зазвичай для вирішення подібних задач використовуються  однорівневі інформаційні технології, які щоправда можуть бути й мережевими, але з виходом на (наприклад), банківську установу, а не «глобальний» банк даних. Крім того, до третьої групи забезпечуючих інформаційних технологій, слід віднести інформаційні технології, що використовуються для встановлення комунікативного зв’язку органів державного управління з громадськістю, наприклад: створення та інформаційне наповнення веб-ресурсів органів державної влади.

     А тепер розглянемо випадки, коли забезпечуюча функція державного управління супроводжується, чи супроводжуватиметься в перспективі багаторівневою технологією, притаманною функціям специфічним. Першою з таких функцій є   забезпечення ведення електронного ведення документообігу. Взагалі, зараз є поширеною думка, що у зв’язку з активним впровадженням у сферу державного управління інформаційних технологій створення, обробки документів і електронного документообігу функцію державного управління, пов’язану зі створенням документів та організацією роботи з ними, слід перейменувати з "діловодства" на "документаційне забезпечення".  Діловодство доцільно розглядати лише як організаційно-правовий та технологічний інструмент для побудови документаційного забезпечення і розуміти під документаційним забезпеченням створення документованої інформаційної бази на різноманітних носіях для використання управлінським апаратом у процесі реалізації його функцій. При цьому слід враховувати, що на відміну від широко вживаного терміну "діловодство" суттєвим для документаційного забезпечення є його поширення на всі системи управлінських документів на будь-яких носіях.

     Окремо, слід відзначити такий програмний комплекс, як наявну практично у всіх органах  виконавчої влади інформаційну систему обліку кадрів «Картка». На перший погляд цей програмний комплекс є інформаційно-технологічним супроводом забезпечуючої кадрової функції. Проте, з іншого боку, функція обліку кадрів, цілком очевидно є спеціальною функцією, яка реалізується Головним управлінням державної служби України.

     А отже, це дає можливість віднести інформаційну технологію розбудови системи «Картка», відразу до двох останніх категорій. А куди ж тоді віднести саму кадрову  функцію?

     Варто навести цікаве гіпотетичне припущення. Цілком можливо, що з розвитком інформаційних  технологій відбудеться категоріальне  перевіднесення кадрової функції та функції документального забезпечення (не діловодства!) до категорії спеціальних функцій. Чому? Саме внаслідок того, що ці функції перестануть бути локально забезпечуючими для діяльності певного органу влади. Вони матимуть інформаційно - інтерактивне поширення поза межі відповідного органу влади. Саме вплив інформаційних технологій та універсальна природа цих функцій для однотипних органів влади, дає можливість формувати за наслідками інформаційно-технологічних процесів масиви даних загальнонаціонального рівня.

     Проблема  збору, зберігання та опрацювання таких  даних безумовно призведе до наділення  відповідними функціями певних Центральних  органів влади (як у випадку Головдержслужби та системи електронного кадрового обліку). Наявність таких даних, їх «глобалізація» та рішення прийняті за наслідками опрацювання даних із задіянням багаторівневих інформаційних технологій на рівні зазначених «функціонально-прив’язаних» органів, дає цілком очевидні ознаки специфічної функції державного управління.   

Сертифікація  державних службовців у сфері інформаційних  технологій 

     Швидкоплинність та масштабність технологічних і  соціальних змін призвели до культурного шоку в суспільстві. Оцінки соціальних та культурних наслідків запровадження інформаційних технологій є емоційно перевантаженими, тенденційними, часто неточними, некоректними у своїх претензіях на однозначність. У результаті, навколо інформаційних технологій складається зовсім інше соціальне та культурне середовище.

     Хочемо  того чи ні, але ми живемо у світі, що постійно змінюється. Ми змушені прийняти виклик часу і змінюватися разом зі світом.

     На  позитивне соціальне самопочуття  людини впливає в тому числі й  оцінка своїх позитивних можливостей у взаємодії соціальних суб’єктів у суспільстві, зокрема оцінка своїх можливостей у відносинах з владою. Реально становлення нових соціальних відносин у рамках процесу демократизації суспільства пов’язане з такими аспектами, як громадянська активність, соціальна інтеграція, дієвість соціальних суб’єктів, підвищення рівня залучення громадян до прийняття рішень, розширення засобів впливу громадськості на рішення влади. Так-от, результати соціологічних досліджень фіксують: користувачі мережі Інтернет більш позитивно сприймають зміни у сфері демократизації суспільного життя, впевненіше почуваються в оцінці необхідності обстоювання своїх громадянських прав, серед користувачів Інтернету досить високий рівень громадянських, патріотичних настанов, комунікаційної активності, користування новітніми засобами зв’язку тощо.

     Крім  того, реалізація проекту вступу України  до Європейського Союзу просто неможлива без проведення повної інтеграції до європейських систем наших комп’ютеризованих систем, які використовуються в галузі транспорту, зв’язку, освіти, науки, у тому числі й у державному управлінні. Сфера цифрових технологій сьогодні є такою ж важливою, як транспортна, енергетична та будь-яка інша.

     Головна увага загальної підготовки кадрів для державної служби в країнах Центральної та Східної Європи зосереджена на таких галузях, як державний та стратегічний менеджмент, іноземні мови, запровадження новітніх удосконалень, управління проектами тощо. Водночас у більшості країн існують курси зі специфічних дисциплін виходячи з нагальних потреб державного управління. Для України нагальною потребою є ліквідація комп’ютерної безграмотності як серед населення в цілому, так і в середовищі державних службовців зокрема.

     Аналіз  засвідчує, що перешкодами на шляху  впровадження новацій в інформаційно-комунікаційній сфері є не стільки відносно висока ціна та складність реалізації трансакційних послуг і регламентів з боку органів влади, не стільки недостатня юридична база для повноцінної роботи державних установ з інформацією в електронній формі. Головна проблема міститься в суб’єктивному чиннику, слабке місце в ланцюгу еволюції до інформаційного суспільства - державний службовець, відсутність критичної маси фахівців, що досконало володіють комп’ютерними технологіями. Попри те, що сьогодні стіл багатьох державних службовців оснащений персональним комп’ютером, професійно працювати з ним уміють далеко не всі. Більшість операцій здійснюється в Microsoft Word, потенціал комп’ютерів задіяний у кращому разі відсотків на 30. А сайти українських органів влади являють собою варіант “виставки персональних досягнень”. Більшість з них містить застарілу інформацію або рекламно-пропагандистську, “піарівську”, продукцію.

     Л.Пашко  має рацію, коли пропонує замінити термін “управління кадрами, персоналом” на термін “управління людськими ресурсами”. Йдеться про:

     • введення в широкий управлінський  обіг нової людиноцентристської парадигми, в якій людські ресурси осмислюються як людські можливості, а управління людськими ресурсами - як управління людськими можливостями;

     • підвищення ролі управлінської компоненти в діяльності кожного керівника  як управлінця людськими ресурсами.

     Ми  змушені перейти від доктрини підвищення кваліфікації до доктрини постійного навчання протягом усього життя. Це означає відійти від фрагментарності одержання знань і обрати певну системність. На основі планування кар’єрного зростання для державного службовця та кваліфікаційних вимог до певної посади ми можемо розробити план та зміст навчання, який може містити як “довге” навчання протягом місяця, року, академічне навчання, так і короткотермінове навчання протягом одного, двох днів.

     В управлінні персоналом уся увага  концентрується на рядових службовцях, в управлінні людськими ресурсами акцент переноситься на управлінський штат та його якісні показники. Саме управлінська компетентність керівників видається ключовим елементом кадрового потенціалу організацій у сфері державного управління.

     Виходячи  із статистичних даних Головдержслужби станом на 31  грудня 2004  р. керівників І і ІІ категорій до 35 років було 7 і 7,9% відповідно; від 46 до 60 років - 69,6 і 61,9%.  І ще 15,2%,  які досягли граничного віку. Можна сміливо спрогнозувати,  що більшість з них не володіють комп’ютерними технологіями, а саме від них залежить успіх запровадження програми електронного урядування. Результат запровадження та ефективного використання електронного урядування передбачити нескладно. Звичайно, марно сподіватися лише на адміністративний примус, але й без нього не обійтися.

     Досвід  країн Центральної та Східної  Європи свідчить: якщо керівники починають активно запроваджувати інформаційні технології у своїй діяльності, то виникає “ефект локомотива”, який витягує за собою весь состав.

     Першим  кроком до ліквідації комп’ютерної безграмотності та реалізації завдання підвищення якості управлінських кадрів може бути організація процесу сертифікації у сфері інформаційних технологій працівників при зарахуванні на державну службу або при проходженні ними переатестації. Мінімальний рівень знань - володіння базовим курсом Ms Word. Максимальний - володіння Ms Office в цілому, вміння працювати з програмами електронного документообігу, з базами даних, геоінформаційними технологіями тощо. Іспити мають бути побудовані таким чином, аби перевірити навички та вміння фахівця працювати з комп’ютером. Це не повинні бути тести або не лише тести,це саме перевірка можливостей людини здійснювати практичні дії: вставити таблицю, зберегти файл,  заповнити електронну реєстраційно-контрольну картку,  здійснити пошук певного закону у мережі Інтернет тощо. Фахівець, що опікується своєю кар’єрою, змушений був би навчатися. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Информация о работе Новітні інформаційні технології. Їх використання в управлінській діяльності