Кримінальне право україни

Гуманізм вітчизняного кримінального законодавства виявляється в диференціюванні відповідальності, в обмеженні застосування довічного позбавлення волі, в наданні суду можливості визнавати пом'якшувальні обставини. Гуманізм виявляється в наданні суду права призначати і м'якше покарання, ніж те, яке передбачене за даний злочин, в можливості застосування умовного засудження. Принципом гуманізму пронизані норми про звільнення від кримінальної відповідальності і норми про звільнення від покарання; норми про амністію, помилування, зняття і погашення судимості.

Гуманізм кримінального  закону особливо виявляється відносно неповнолітніх. Це виражається в  законодавчому обмеженні переліку видів покарання, вживаних до неповнолітніх, в можливості застосування до них  замість покарання примусових мерів  виховної дії.

Водночас в основу застосування кримінального закону як такого покладена однакова загальна міра відповідальності. Це означає, що єдиною підставою відповідальності для всіх, хто вчинив злочин, є  наявність у такому діянні складу конкретного злочину, описаного в законі¹².

 

 

3. Джерела кримінального права України.

Концептуальним  джерелом, яке містить норми прямої дії, є Конституція України (далі – КУ). Вона має вищу юридичну силу. Тому всі кримінально-правові норми повинні відповідати Конституції. Якщо прийнята кримінально-правова норма суперечить положенням Конституції, то така норма втрачає юридичну силу автоматично або ж не може її набути¹³. Тоді, згідно ст.8 КУ, має застосовуватися норма Конституції як норма прямої дії. На підставі ст.8 КУ має застосовуватись конституційна норма і тоді, коли певне положення кримінально-правового характеру не врегульоване кримінальним законом, але передбачене КУ. Згідно зі ст.61 КУ, яка виключає повторну юридичну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення, юридичну силу втратила ч.3 ст.5 КК, що передбачає повторну кримінальну відповідальність за злочин, вчинений за кордоном, якщо винна особа за цей злочин вже понесла покарання за межами України, але з тексту КК формально ще не вилучена.

Для неухильного дотримання положень КУ Пленум ВС України у постанові «Про застосування КУ при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р. №9 зобов‘язує суди при розгляді конкретних справ оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору відповідності його КУ (п.2)¹⁴.

Основним  національним джерелом кримінального  законодавства є КК України, де сукупність кримінально-правових норм об‘єднана  у відповідні глави та систематизована  у певній послідовності. Чинним є КК 1960р. із численними доповненнями і змінами.

Джерелом  кримінального законодавства є й окремі некодифіковані кримінальні закони, які діють паралельно з КК. Із прийняттям Закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991р. статусу джерела кримінального права набули укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори, які становлять невід‘ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні кримінально-правові норми, що стосуються Загальної частини кримінального права, як норми-принципи безпосередньо, не зазнаючи ніяких змін, імплементуються у національне законодавство України. Такими є норми 4-х Європейських Конвенцій, ратифікованих Україною 22.09.1995, які для України набули чинності з 01.01.1996, а також норми Конвенції країн СНД «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних відносинах» 1993р. (Мінська Конвенція), яка набула чинності для України 14.04.1995¹⁵.

Джерелами кримінального  права, згідно зі ст.52 КУ, можуть бути і рішення Конституційного Суду України про неконституційність кримінальних законів чи їх окремих положень. Такі закони чи їхні окремі положення втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

 

 

4. Поняття кримінального закону, його місце в системі кримінального права України.

Кримінальний  закон в найбільш широкому розумінні – це система законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів, що містять норми кримінального права.

Кримінальний  закон у більш вузькому розумінні – це законодавчий акт ВР України, який містить одну, кілька або систему взаємопов‘язаних і взаємоузгоджених кримінально-правових норм.

З урахуванням змісту та обсягу правової регламентації і джерела походження кримінально-правової норми кримінальний закон має чотири аспекти.

По-перше, кримінальний закон – це КК – єдиний кодифікований законодавчий акт, який містить переважну більшість кримінально-правових норм. Він є основним кримінальним законом. На сьогодні в нашій державі чинним є КК України 1960р. (прийнятий Законом УРСР як КК УРСР від 28.12.1960), який відтоді зазнав значних змін і доповнень, але принципові було внесено до нього лише після набуття Україною суверенітету та держаної незалежності, коли з‘явилася об‘єктивна можливість узгодити національне законодавство України із загальносвітовими правовими стандартами.

По-друге, кримінальний закон – це і окрема стаття КК або її частина, що передбачає відповідальність за злочин певного виду. Наприклад, ч.2 ст.140 КК передбачає відповідальність за крадіжку індивідуального майна, вчинену повторно.

По-третє, кримінальний закон – це окремий законодавчий акт, що містить лише одну правову норму, яка стосується загальних положень кримінального права або регулює відповідальність за злочин певного виду. Наприклад, Указ Президії ВР України «Про відповідальність за виготовлення з метою збуту підроблених купонів багаторазового використання» від 21.01.1992р.

По-четверте, кримінальний закон – це і передбачені ст.9 КУ відповідні положення міжнародних договорів, імплементовані у кримінальне законодавство України на загальногалузевому рівні Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991, згідно якого укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід‘ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Отже, кримінальний закон України – це сукупність систематизованих та окремих законодавчих актів ВР України, що визначають загальні положення, підстави і межі кримінальної відповідальності, види злочинних діянь і передбачених за них покарань, підстави призначення покарання, звільнення від покарання чи відповідальності; а також це – сукупність положень міжнародних договорів, імплементованих у кримінальне законодавство України як його невід‘ємна частина.

Значення  кримінального закону:

1. Кримінальний закон є одним із важливих засобів охорони життя, здоров‘я, честі, гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої цінності, суспільного ладу України, її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку від злочинних посягань і засобом боротьби з ними.
2. Лише кримінальний закон містить кримінально-правові норми, які визначають загальні положення кримінального права, злочинність та караність діянь, види цих діянь та покарань за їх вчинення, підстави, обсяг та межі кримінальної відповідальності, підстави звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання.
3. Кримінальний закон є певним засобом виховного та превентивного впливу на осіб, засуджених за вчинення злочину, а також на інших громадян.

Висновки

Предмет кримінального  права в значній мірі визначає і завдання кримінального права. Завдання кримінального права: охорона прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і суспільної безпеки, навколишнього середовища, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також попередження злочинів.

Кримінальне право підрозділяється на Загальну і Особливу частки, що є нерозривною єдністю і створюють струнку систему кримінально-правових норм.

Загальна частка включає норми кримінального права, де визначаються загальні принципи, інститути, поняття, закріплюються підстави і межі кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.

Особлива частка кримінального права включає  норми, в яких визначаються конкретні  злочини, розташовані залежно від  родового об'єкту по розділах, а усередині розділів – залежно від видового об'єкту по розділах.

Принципами  кримінального права є:

• принцип законності
• принцип рівності
• принцип гуманізму
• принцип особистої відповідальності
• принцип невідворотності кримінальної відповідальності
• принцип справедливості.

Джерелами кримінального  права є:

• Конституція України
• Кримінальний Кодекс України
• окремі некодифіковані кримінальні закони, які діють паралельно з КК
• рішення Конституційного Суду України

Список  використаної літератури

1. Конституція України (зі змінами і доп.). – К.: Атака, 2006. – 64 с.
2. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991р.
3. Постанова Верховної Ради України №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р.
4. Постанова Пленуму Верховної Ради України №21 «Про судову практику застосування судами примусових заходів виховного характеру» від 22.12.95р. 
5. Кримінальний кодекс України. ВВР, № 2001-V від 28 грудня 1960 року
6. Кримінальний кодекс України станом на 10 квітня 2007 р. – К.: «ВЕЛЕС», 2007. – 152с.
7. Кримінально-процесуальний кодекс України. ВВР, 1961, № 2.
8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред.. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
9. Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф., Романюк Б. В. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. – K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – Вид. 2-е, стереотип., – 292 с.
10. Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. Кримінальне право України: Особлива частина. – К., 2001, - 544 с. 
11. Галиакбаров Р.Р., Уголовное право, общая часть, – Краснодар, – 1999.
12. Дьяков С.В и др. / Уголовное право – М.: НОРМА – ИНФРА – М, 1999.
13. Истомин А.Ф. Общая часть уголовного права: Учебное пособие (альбом схем), М., 1998.
14. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. М. –1988 г.
15. Кибальник А.Г. Современное международное уголовное право: Понятие, задачи и принципы. /А. Г. Кибальник; Под науч. ред. А. В. Наумова; Ассоциация юридический центр. – СПб. :Юридический центр Пресс, 2003. – 250 с.
16. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. - К.: Кондор, 2006. – 512 с.
17. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В.Александров, В.А.Клименко. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
18. Ледях И. Новый Уголовный кодекс и международные стандарты по правам человека// Российская юстиция, №9. – 2004.
19. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник для студентов юридических факультетов и вузов /И. И. Лукашук; Академический правовой университет. Институт государства и права Российской Академии Наук. -2-е изд., перераб. и доп. – М. :Бек, 2000. – 456 с.,
20. Нор В. Т. Кримінальний процес України. Практикум: Навчальний посібник, - К., 2005. – 232 с.
21. Уголовное право. Общая часть. /Под ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова – М.: Новый Юрист, КноРус, 1997.

 

¹ Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. -- К.: МАУП, 2004.

² Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. -- К.: МАУП, 2004.

³ Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. - К.: Кондор, 2006.

⁴ Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. -- К.: МАУП, 2004.

⁵ Кримінальний кодекс України станом на 10 квітня 2007 р. – К.: «ВЕЛЕС», 2007.

⁶ Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф., Романюк Б. В. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003.

⁷ Дьяков С.В и др. /Уголовное право — М.: НОРМА - ИНФРА - М, 1999.

⁸ Дьяков С.В и др. /Уголовное право — М.: НОРМА - ИНФРА - М, 1999.

⁹ Конституція України (зі змінами і доп.). – К.: Атака, 2006.

¹⁰ Кримінальний кодекс України станом на 10 квітня 2007 р. – К.: «ВЕЛЕС», 2007.

¹¹ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред.. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003

¹² Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред.. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003.

¹³ Конституція України (зі змінами і доп.). – К.: Атака, 2006.

¹⁴ Постанова Верховної Ради України №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р.

¹⁵ Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.1991р.