Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 16:43, реферат
З виникненням приватної власності, розділенням суспільства на класи і появою держави і судової системи встановлюються кримінально-правові заборони за здійснення особливо небезпечних діянь. Біблейські заповіді «не убий», «не вкради» ґрунтуються на тому, що вбивство і крадіжка були самими древніми видами суспільно небезпечних діянь, від здійснення яких застерігав цей якнайдавніший релігійний пам'ятник. Перші кримінально-правові заборони виникли із звичаїв кровної помсти і були направлені на підпорядкування інтересів індивіда інтересам суспільства. Кримінальне право розвивалося повільно, зберігаючи такі форми самозахисту окремих пологів, сімей і людей, як кровна помста, таліон, композиція. Ще не існувало чіткої відмінності між злочином і цивільним правопорушенням. Поступово кровна помста, таліон і композиція витіснялися заходами кримінального покарання. Законодавчі пам'ятники різних древніх народів, що дійшли до нас: Індії (Закони Ману - 1200 р. до н.е.);
Вступ
3
1. Система кримінального права України
4
1.1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання
4
1.2. Система кримінального права України
7
1.3. Наука кримінального права, її зміст та завдання
9
2. Принципи кримінального права.
16
3. Джерела кримінального права України.
21
4. Поняття кримінального закону, його місце в системі кримінального права України.
23
Висновки
25
Список використаної літератури
26
Гуманізм вітчизняного кримінального законодавства виявляється в диференціюванні відповідальності, в обмеженні застосування довічного позбавлення волі, в наданні суду можливості визнавати пом'якшувальні обставини. Гуманізм виявляється в наданні суду права призначати і м'якше покарання, ніж те, яке передбачене за даний злочин, в можливості застосування умовного засудження. Принципом гуманізму пронизані норми про звільнення від кримінальної відповідальності і норми про звільнення від покарання; норми про амністію, помилування, зняття і погашення судимості.
Гуманізм кримінального
закону особливо виявляється відносно
неповнолітніх. Це виражається в
законодавчому обмеженні
Водночас в основу застосування кримінального закону як такого покладена однакова загальна міра відповідальності. Це означає, що єдиною підставою відповідальності для всіх, хто вчинив злочин, є наявність у такому діянні складу конкретного злочину, описаного в законі12.
3. Джерела кримінального права України.
Концептуальним джерелом, яке містить норми прямої дії, є Конституція України (далі – КУ). Вона має вищу юридичну силу. Тому всі кримінально-правові норми повинні відповідати Конституції. Якщо прийнята кримінально-правова норма суперечить положенням Конституції, то така норма втрачає юридичну силу автоматично або ж не може її набути13. Тоді, згідно ст.8 КУ, має застосовуватися норма Конституції як норма прямої дії. На підставі ст.8 КУ має застосовуватись конституційна норма і тоді, коли певне положення кримінально-правового характеру не врегульоване кримінальним законом, але передбачене КУ. Згідно зі ст.61 КУ, яка виключає повторну юридичну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення, юридичну силу втратила ч.3 ст.5 КК, що передбачає повторну кримінальну відповідальність за злочин, вчинений за кордоном, якщо винна особа за цей злочин вже понесла покарання за межами України, але з тексту КК формально ще не вилучена.
Для неухильного дотримання положень КУ Пленум ВС України у постанові «Про застосування КУ при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р. №9 зобов‘язує суди при розгляді конкретних справ оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору відповідності його КУ (п.2)14.
Основним національним джерелом кримінального законодавства є КК України, де сукупність кримінально-правових норм об‘єднана у відповідні глави та систематизована у певній послідовності. Чинним є КК 1960р. із численними доповненнями і змінами.
Джерелом кримінального законодавства є й окремі некодифіковані кримінальні закони, які діють паралельно з КК. Із прийняттям Закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991р. статусу джерела кримінального права набули укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори, які становлять невід‘ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні кримінально-правові норми, що стосуються Загальної частини кримінального права, як норми-принципи безпосередньо, не зазнаючи ніяких змін, імплементуються у національне законодавство України. Такими є норми 4-х Європейських Конвенцій, ратифікованих Україною 22.09.1995, які для України набули чинності з 01.01.1996, а також норми Конвенції країн СНД «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних відносинах» 1993р. (Мінська Конвенція), яка набула чинності для України 14.04.199515.
Джерелами кримінального права, згідно зі ст.52 КУ, можуть бути і рішення Конституційного Суду України про неконституційність кримінальних законів чи їх окремих положень. Такі закони чи їхні окремі положення втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
4. Поняття кримінального закону, його місце в системі кримінального права України.
Кримінальний закон в найбільш широкому розумінні – це система законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів, що містять норми кримінального права.
Кримінальний закон у більш вузькому розумінні – це законодавчий акт ВР України, який містить одну, кілька або систему взаємопов‘язаних і взаємоузгоджених кримінально-правових норм.
З урахуванням змісту та обсягу правової регламентації і джерела походження кримінально-правової норми кримінальний закон має чотири аспекти.
По-перше, кримінальний закон – це КК – єдиний кодифікований законодавчий акт, який містить переважну більшість кримінально-правових норм. Він є основним кримінальним законом. На сьогодні в нашій державі чинним є КК України 1960р. (прийнятий Законом УРСР як КК УРСР від 28.12.1960), який відтоді зазнав значних змін і доповнень, але принципові було внесено до нього лише після набуття Україною суверенітету та держаної незалежності, коли з‘явилася об‘єктивна можливість узгодити національне законодавство України із загальносвітовими правовими стандартами.
По-друге, кримінальний закон – це і окрема стаття КК або її частина, що передбачає відповідальність за злочин певного виду. Наприклад, ч.2 ст.140 КК передбачає відповідальність за крадіжку індивідуального майна, вчинену повторно.
По-третє, кримінальний закон – це окремий законодавчий акт, що містить лише одну правову норму, яка стосується загальних положень кримінального права або регулює відповідальність за злочин певного виду. Наприклад, Указ Президії ВР України «Про відповідальність за виготовлення з метою збуту підроблених купонів багаторазового використання» від 21.01.1992р.
По-четверте, кримінальний закон – це і передбачені ст.9 КУ відповідні положення міжнародних договорів, імплементовані у кримінальне законодавство України на загальногалузевому рівні Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991, згідно якого укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід‘ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Отже, кримінальний закон України – це сукупність систематизованих та окремих законодавчих актів ВР України, що визначають загальні положення, підстави і межі кримінальної відповідальності, види злочинних діянь і передбачених за них покарань, підстави призначення покарання, звільнення від покарання чи відповідальності; а також це – сукупність положень міжнародних договорів, імплементованих у кримінальне законодавство України як його невід‘ємна частина.
Значення кримінального закону:
Висновки
Предмет кримінального права в значній мірі визначає і завдання кримінального права. Завдання кримінального права: охорона прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і суспільної безпеки, навколишнього середовища, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також попередження злочинів.
Кримінальне право підрозділяється на Загальну і Особливу частки, що є нерозривною єдністю і створюють струнку систему кримінально-правових норм.
Загальна частка включає норми кримінального права, де визначаються загальні принципи, інститути, поняття, закріплюються підстави і межі кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.
Особлива частка кримінального права включає норми, в яких визначаються конкретні злочини, розташовані залежно від родового об'єкту по розділах, а усередині розділів – залежно від видового об'єкту по розділах.
Принципами кримінального права є:
Джерелами кримінального права є:
Список використаної літератури
1 Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. -- К.: МАУП, 2004.
2 Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. -- К.: МАУП, 2004.
3 Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. - К.: Кондор, 2006.
4 Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. -- К.: МАУП, 2004.
5 Кримінальний кодекс України станом на 10 квітня 2007 р. – К.: «ВЕЛЕС», 2007.
6 Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф., Романюк Б. В. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003.
7 Дьяков С.В и др. /Уголовное право — М.: НОРМА - ИНФРА - М, 1999.
8 Дьяков С.В и др. /Уголовное право — М.: НОРМА - ИНФРА - М, 1999.
9 Конституція України (зі змінами і доп.). – К.: Атака, 2006.
10 Кримінальний кодекс України станом на 10 квітня 2007 р. – К.: «ВЕЛЕС», 2007.
11 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред.. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003
12 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред.. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003.
13 Конституція України (зі змінами і доп.). – К.: Атака, 2006.
14 Постанова Верховної Ради України №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р.
15 Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.1991р.