Контрольная работа по "Политологии"

2.5.  Громадянські  права і свободи 
 

Громадянські  права – це права та свободи, які захищають особу від несправедливості з боку уряду й держави та забезпечують можливість брати участь в громадянському й політичному житті суспільства.

Громадянські  права можуть бути різними в різних суспільствах та різних епохах. Це може бути:

1. Право належного застосування закону (право на справедливий суд);

2. Право захисту від політичної та соціальної дискримінації (на основі статі, релігії, раси тощо);

3. Політичні свободи: свобода думки, свобода віросповідання, свобода слова, свобода преси, а також права участі в громадських організаціях, право голосувати на виборах або домагатися свого обрання (право голосу) тощо.

Ідея громадянських  прав виростає від традиційного визнання прав людини (таких як рівність перед  законом, свобода слова і совісті) до утвердження прав політичних (приміром права голосу на виборах) та соціальних (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо).

Будь-які обмеження  громадянських прав за ознаками статі, расової, класової чи релігійної приналежності  розцінюються як порушення статусу  громадянина, що суперечить ідеалам демократії.

У правовому  суспільстві розв'язання суперечок, що виникають у зв'язку із проблемою  громадянських прав, є прерогативою суду і здійснюється на засадах конституційної законності.

2.6. Проблеми розвитку  громадянського суспільства 
 

Вивчення проблем громадянського суспільства є актуальним, оскільки воно виступає основою побудови розвинутої демократії. Особливо це стосується перехідних суспільств, де відбуваються значні трансформації та існує ціла низка протирічливих процесів.

Перехід до громадянського суспільства й правової держави почався з делегітимізації влади в період “перебудови”, що супроводжувалася значними зрушеннями в системі цінностей суспільства. Відродження громадського життя й політичного плюралізму відбувалося паралельно. Це був підготовчий період до формування багатопартійності, з одного боку, і створення мережі недержавних, добровільних громадських організацій – з іншого. Все це підготувало ґрунт для вираження громадської й національної самосвідомості при підтвердженні незалежності України на референдумі 1991 р.

Громадянська культура “узагальненої довіри” і соціальна солідарність громадян є важливими соцієтальними передумовами демократії й показниками розвиненого й стабільного громадянського суспільства. Однією із центральних проблем розвитку громадянського суспільства в Україні є традиційно авторитарний спосіб функціонування владних відносин у суспільстві, а також критично низький ресурс довіри до владних установ з боку суспільства, а також створення самими інститутами громадянського суспільства механізмів протидії штучній політизації НДО й перетворення їх у маріонетки, підвищення якості послуг і ефективності діяльності суспільних ініціатив. Це передбачає розуміння й сприяння з боку владних органів, залучення ЗМІ, громадських утворенень й освіти. За таких умов Україна має можливість уникнути деформування становлення громадянського суспільства.

Узгодження інтересів  громадян і суспільства, їх гармонізація є визначальною умовою формування громадянського суспільства. Держава має сформувати таке правове поле, яке б містило гарантії для забезпечення рівних можливостей ІГС у здійсненні їх основної діяльності щодо захисту прав і свобод людини, а також у сфері надання соціальних послуг. Правовою основою концепції є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закони України “Про об'єднання громадян”, “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”, “Про благодійництво та благодійні організації”, “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про інформацію”, “Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004р. N 1378 (1378-2004-п)”. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики та інші нормативно-правові акти, а також положення “Загальної декларації прав людини”, “Міжнародного пакту про громадянські та політичні права”, “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”.

Громадянське  суспільство необхідно для затвердження демократії. Чим воно більше розвинуто, тим легше громадянам захищати свої інтереси, тим більше у них можливості самореалізації в різних сферах громадського життя й тим менша небезпека узурпації влади й здійснення повного контролю за суспільними процесами.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

1. Гаджиев К.С. Політологія. – М.: Логос, 2001. - 488 с.
2. Кін Дж. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення / Пер. з англ. О.Гриценко. – К., 2000. – C.113-150.
3. Колодій А. Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього (формування ідеалу) // Ї. Незалежний культурологічний часопис.-2001.-Число 21.-С. 7-33.
4. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і суспільство / А.Колодій, В.Харченко, Л.Климанська, Я.Космина. – К., 2000. – 356 с.

5. Політологія: Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенко та ін.; За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К.: Вища шк , 2004. – 304 с.

6. Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. - К. : ВЦ Академія, 2003. - 528 с.

7. Рябов С. Громадянське суспільство / Політологія: Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К., 2005, 323 с.