Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2013 в 11:28, курсовая работа
Мета дослідження полягає у висвітленні концепції гегемонії А. Грамші та виокремленні основних принципів здійснення функцій гегемонії в залежності від особливостей історичного розвитку певної країни.
Завдання дослідження полягає у висвітлення гегемоніальних впливів на населення, через призму різноманітних елементів політичної культури, конституційного та державного ладу, ролі громадянського суспільства, соціальних, правових та релігійних структур, засобів масової інформації, мистецтва та історичних передумов. Тобто розкрити поняття гегемонії через єдність ідеології, політики, етики і культури пануючого класу.
Методологія А. Грамші добре розкриває суть діяльності створеної з ініціативи Н. Рокфеллера “Тристоронньої комісії” під керівництвом З.Бжезинського. Це - одна із самих закритих і впливових організацій тіньового “світового уряду”. До неї входить біля трьох сотень членів зі США, Європи і Японії. Ціль - стабілізувати новий світовий порядок, домігшись безперешкодного доступу транснаціональних корпорацій в усі країни світу, особливо у фінансову сферу й енергетику. Визнано, однак, що в дійсності Тристороння комісія сприяла виникненню нинішньої глобальної фінансової кризи й у цілому дестабілізації світу в порівнянні з 70- мі роками. Дана тіньова організація змогла мобілізувати у всіх головних країнах впливові сили для впливу на суспільну думку так, щоб “неприємні” наслідки її діяльності взагалі зникли з публічних дебатів. Ці сили (учені, преса, “духовні лідери”) змогли у світовому масштабі так вплинути на повсякденну свідомість, що люди як би перестали бачити очевидне. У них відключили “здоровий глузд”. Існує припущення, що дана організація є різновидом сучасної масонської ложі, з розгалуженою структурою, та чіткою ієрархірізацією на 100 ступенів. З 1 до 33 ступінь входять різноманітні представники політичної сфери та відомі бізнесмени, науковці та діячі культури, загалом публічні люди, які в свої країнах впроваджують функції гегемонії. Вище 33 ступені взмозі піднятися тільки представники єврейської національності, яких посвятили в примудрості іудейського віросповідання. Ці твердження не є безпідставними, адже існує думка, що всі президенти США, починаючи з Джорджа Вашингтона входили в масонські ложі, а діяльність “Тристоронньої комісії” фінансує єврейська організація “Бнай Бріт” (в перекладі з івріта – сини заповіту), яка захищає права євреїв на території США.
Нарешті, описаний А. Грамші підрив гегемонії проводився ліберальною інтелігенцією соціалістичних сил у країнах Східної Європи. У США були розроблені дисертації про роль театру в руйнуванні культурного ядра цих країн. Сам А. Грамші у своїй теорії гегемонії також приділяв велике місце театру, особливо театру Луіджі Піранделло, який чимало сприяв приходу до влади фашистів в Італії. [12, c. 364] Так, наприклад, діяльність відомого в НДР театру Хайнера Мюллера, що у своїх п’єсах ставив метою держави “підрив історії знизу”. [3, c. 528] Це - типовий приклад явища, названого “антиінституціональний театр”, тобто театр, що підриває суспільні інститути. Відповідно до висновків дослідження Грамші, постановники театральних сцен свідомо “шукали тріщини в моноліті гегемонії й прагнули розширити ці тріщини - у перспективі аж до кінця історії”. Під кінцем історії розглядалась бажана катастрофа та розпад “радянського блоку”, і встановлення культурної, політичної, військової та економічної гегемонії США по всьому світі.
Отже для здійснення
в суспільстві функцій
Висновки
Сьогодні можна з упевненістю сказати, що праці Антоніо Грамші не пройшли незаміченими та неоціненими, вони і досі є пізнавальними та актуальними. Антоніо Грамші залишається одним із самих популярних політичних письменників, фігурою, що видається у світовій політичній думці. Його роботи переведені на всі основні мови світу, про нього написані десятки книг. Навколо його ідейної спадщини кипить гаряча боротьба, і при цьому часто серед дослідників ведуться суперечки, суть яких нерідко зводиться до питання про марксистсько-ленінське джерело його ідей. Деякі західні дослідники-марксисти, безумовно, визнають марксистсько-ленінське походження концепції гегемонії А. Грамші, але при цьому справедливо підкреслюють, що цінність ідей А. Грамші складається не в догматичній “вірності”, а виокремленням та розвитку найпозитивніших його частин та постулатів на користь як державної верхівки, так і широких мас населення, та досягнення таким чином гармонії в державі, без якої неможливий її нормальний розвиток.
Своєю концепцією гегемонії А. Грамші розкрив поняття держави через єдність ідеології, політики, етики і культури пануючого класу. Великий внесок він вніс у розробку проблеми держави, та її взаємозв’язку з культурою, показавши, що нова культура є найважливішою соціальною основою діяльності нової держави, що новий панівний клас для покращення держави повинний дати людству більш високі зразки культури й етики, чим попередній, підняти культуру на рівень нових потреб людства.
Великий внесок А. Грамші в послідовній і всебічній розробці концепції політичної партії, законів її розвитку, її “соціології” і структур функціонування. Особливо цікавим представляється аналіз А. Грамші проблем пролетарської партії, стилю і методів її роботи. Розуміння партії як “колективного інтелігента” [1, c. 98], як основного впроваджувача функцій гегемонії в життя та виховного центру всього населення.
А. Грамші висвітлив якісно нові думки і твердження стосовно місця і функцій інтелігенції в суспільстві. В своїх наукові розробках А. Грамші намагався зруйнувати недовіру робітничого класу до інтелігенції, що виникла в 20-х роках XX стю в Західній Європі. Ідеї А. Грамші зіграли важливу роль у виробленні політики комуністичних партій Заходу щодо інтелігенції, де вона стала найближчим союзником робітничого класу, а в деяких відносинах зливалася з ним.
А. Грамші сприйняв усе передове з суспільно-політичної думки, що існувала до нього. Особливо з теоретичної спадщини італійського мислителя Н. Макіавеллі, якого дуже високо цінував. Як і в Н. Макіавеллі комплекс ідей А. Грамші також прийняв політологічну форму, де категорія політики стала основним предметом дослідження і методологічним орієнтиром як у теорії, так і на практиці. Як відзначав соратник і друг А. Грамші, ініціатор посмертного видання його праць, керівник італійських комуністів П. Тол’ятті, “Грамші був теоретиком політики, але насамперед він був політиком-практиком, борцем. Його сприйняття політики далеко як від інструменталізму, так і від відверненого моралізму й абстрактного теоретизування. Робити політику - значить діяти для перетворення світу. У політиці міститься, таким чином, уся реальна філософія кожної людини, політика ототожнює в собі суть історії, і для індивідуума, що прийшов до критичного споглядання історії і її задач, що стоять перед ним у боротьбі за її перетворення, вона містить також суть його морального життя, а політика як синтез реальної філософії, тобто філософії, вираженої у вчинках, історії і моралі, - от вихідний пункт міркувань Грамші.” [24, c. 401]
Отже А. Грамші був
не тільки теоретиком, він намагався
втілити свої думки та погляди
в життя, щоб вони принесли користь
людству, а не пройли незаміченими,
і цим він якісно відрізняється
від багатьох вчених, які досліджуючи ту чи іншу
проблематику, створювали концепції, положеня
яких використовувалися у цілях приниження,
або підкорення широких верств населення.
Але все ж таки, на мою думку, нині можна
говорити про трагедію теорії Грамші.
Тому шо, майже все з його геніальних думок
і попереджень, з якими він
звертався до населення заради
того, щоб навчитися мобілізувати здоровий
глузд людей, підняти маси трудящих до
рівня інтелігенції, мобілізувати