Аналіз суспільно-політичного устрою Казахстану

Більшість громадян Киргизької Республіки (70 відсотків) висловились  за надання Аскару Акаєву президентських повноважень до кінця його терміну – 2005 року.

На виборах у парламент  Киргизстану, які відбулися 27 лютого і 13 березня 2005 року, обрано 71 депутата із 75. Опозиція звинуватила владу  у фальсифікації виборів, вимагає  відставки Аскара Акаєва і проведення повторних виборів до парламенту. У Бішкеку, Джелал-Абаді, Оші, в інших містах відбулися сутички опозиції і силових структур. А.Акаєв вивозить сім’ю з країни, а через два дні відрікається від влади. Новим президентом Киргизької Республіки обрано в липні 2005 року Курманбека Бакоєва, який до того виконував обов’язки Прем’єр-міністра країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Аналіз суспільно-політичного устрою Таджикистану

 Політична нестабільність, занепад економіки спостерігається в країнах, що потерпіли від міжнаціональних і воєнних конфліктів. Ідеться, насамперед, про п’ятимільйонну Республіку Таджикистан, яку роздирають кланові й етнічні протиріччя. Місцева економіка вкрай корумпована; опозиція, підтримувана зарубіжнимикраїнами, веде збройну боротьбу проти владних структур. Введення до Таджикистану 20-тисячних колективних миротворчих сил СНД, посилена охорона кордону російськими військами, заборона опозиційних партій і рухів не дали очікуваних результатів.

Незважаючи на все  це, Таджикистан прагне повернутися до цивілізованого життя, в тому числі через конституційний процес. У листопаді 1994 року прийнято нову Конституцію Таджикистану.

Відповідно до Основного  Закону Республіка Таджикистан –  суверенна, демократична, правова, світська і унітарна держава. Таджикистан – соціальна держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. Право виступати від імені народу Таджикистану належить тільки Президенту і Маджлісі Олі.

Громадські об’єднання створюються і діють у рамках Конституції і законів. Держава надає їм рівні можливості діяльності. Релігійні організації відокремлені від держави і не можуть втручатися у державні справи. Створення і діяльність громадських об’єднань, які пропагують расову, національну, соціальну і релігійну ворожнечу або закликають до насильницького повалення конституційного ладу і організації збройних груп, забороняються.

Маджліс Олі є вищим  представницьким і законодавчим органом Республіки Таджикистан. Він  обирається терміном на 5 років.

Президент Республіки Таджикистан  є главою держави і виконавчої влади (Уряду). Він виступає гарантом Конституції і законів, прав і  свобод людини і громадянина, національної незалежності, єдності і територіальної цілісності, спадкоємності і довговічності держави, погодженого функціонування і взаємодії державних органів, дотримання міжнародних договорів Таджикистану.

Уряд республіки забезпечує ефективне керівництво функціонуванням  економіки, соціальної і духовної сфери, виконання законів, рішень Маджліса Олі, указів і розпоряджень Президента Таджикистану.

Місцева влада складається  з представницьких і виконавчих органів, які діють у рамках своїх  повноважень. Органом самоврядування в селищі і селі є джамоат. Порядок  утворення, повноваження і діяльність органів місцевої влади регулюються конституційним законодавством.

Судову владу у Таджикистані здійснює Конституційний суд, Вищий  економічний суд, Верховний суд, Військовий суд, суд Гірно-Бадахшанської  автономної області, обласні міста, міські й районні суди.

Конституційний суд  складається з 7 осіб. До його повноважень  входить визначення відповідності  до Конституції законів, правових актів  Олі Маджліса, Президента, уряду, Верховного Суду, Вищого економічного суду та інших  державних і громадських організацій.

Першим Президентом  в листопаді 1990 рок був обраний  Кахар Макхамов, другим наприкінці 1991 року Рахман Набієв, обидва очолювали  свого часу республіканську партійну організацію

Президентом країни в кінці 1994 року обрано Емомалі Рахмонова, який до цього був Головою Верховної Ради Таджикистану. Опозиція відмовилася брати в них участь, стверджуючи, що ці вибори є дискримінаційними щодо противників режиму. У лютому 1995 р. відбулися вибори до парламенту, сформовано уряд.

Перспективи політичної стабільності в Таджикистані, як і раніше, суперечливі. Надзвичайно складним виявився міжтаджикський діалог. Улітку 1997 р. у Москві підписано угоду між Президентом Таджикистану Емомалі Рахмоновим і лідером об’єднаної таджицької опозиції Абдулло Нурі про припинення збройного протистояння і утворення коаліційного уряду (опозиція матиме в ньому третину місць) на перехідний період до проведення нових виборів до владних структур республіки.

Московські і Тегеранські  мирні угоди створили сприятливу атмосферу для проведення політичних,економічних і військових реформ у країні. Із завершенням інтеграції військових формувань об’єднаної таджицької опозиції до складу силових відомств, включення її представників в уряд, з’явилася можливість спільно будувати цивілізовану державу. Це підтвердили і президентські вибори в листопаді 1999 р. Президентом Таджикистану на семирічний термін, на альтернативній основі, знову обрано 47-річного Емомалі Рахмонова. За нього віддали голоси 97 відсотків тих, хто брав участь у виборах. 

20 червня 2004 року 97,9 відсотка (за офіційними даними) тих, хто взяв участь у голосуванні, підтримали внесення відповідних поправок до Конституції країни, за якими Президент Таджикистану Емомалі Рахманов зможе ще двічі висувати свою кандидатуру на президентських виборах і пробути на цьому пості більше як 14 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, як свідчить аналіз, у політичній сфері центральноазіатські країни проводять послідовний курс незалежності (але проглядається тенденція становлення авторитарних режимів). Нові конституції цих держав чітко визначають повноваження законодавчих органів, глав держав, урядів, судової влади. Основні закони широко декларують права, свободи громадян, умови діяльності інститутів громадянського суспільства. Проте практична реалізація цих декларацій суттєво відрізняється від теорії. Значні відхилення реального політичногожиття від цивілізованих норм демократії постійно відзначають західні експерти. Держави Центральноазійського регіону з великими труднощами виходять з економічної кризи, не спадає соціальна напруженість. Під тиском опозиції пішов у відставку Президент Киргизії А.Акаєв. Президент Узбекистану І.Карімов утримав владу, застосувавши силу.