Аналіз суспільно-політичного устрою Казахстану

Вступ

Центральноазіатські республіки — Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Киргизстан, Таджикистан, як і Україна,проголосили  на початку 90-х років незалежність. В усіх державах були прийняті нові Конституції, сформовані органи державної  влади. Країни Центральної Азії мають вполітичному розвитку як спільні риси, так і специфіку, свої історичні, етнічні, демографічні, культурні, релігійні, місцеві кастові особливості, що суттєво впливають на становлення і розвиток владних структур.

В основі моделі суспільного устрою незалежних держав Центральної Азії, які виникли на пострадянському просторі, — збереження стародавніх і племінних традицій та поєднання їх із сучасними реаліями. Деякі релігійні кола прагнуть створити на цих територіях ісламські держави. Процес змін тут суперечливий. І все жцентральноазійські країни надають перевагу світській державі, водночас забезпечується конституційне закріплення вільного розвитку всіх релігійних конфесій.

Продуктивним бачиться хоча б стислий розгляд політичних, економічних і соціальних процесів у кожнійкраїні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Аналіз суспільно-політичного устрою Казахстану.

Насамперед про ситуацію в Республіці Казахстан. Трансформація політичних структур відбувається тут складно, неоднозначно. 

Президент Казахстану Нурсултан  Назарбаєв — один із визнаних державних діячів у центральноазіатському регіоні. На посаду Президента обраний 1 грудня 1990 року. Як відомо, останньою формою державності у казахів був союз трьох жузів – племінних об’єднань – старшого, середнього й молодшого. За традицією вважалося, що старший жуз постачає народові правителів, середній – поетів і мислителів, а молодший – воїнів. Нинішній Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, який пройшов шлях до влади через посаду першого секретаря ЦК Компартії Казахстану, -виходець із старшого жузу, тобто племені, що вирощує еліту. За його участі в країні енергійно проводяться політичні й економічні реформи, ініційовано ряд міжнародних акцій, зокрема створення Євразійського співтовариства. Широкий комплекс проблем становлення Казахстану як незалежної держави, його суспільно-політичного устрою, місця цієї провідної центральноазіатської країниу світовій цивілізації Н.Назарбаєв осмислює у книзі "На пороге ХХI века" (1996): “Казахстан має стати не просто економічно розвиненою державою. Він має стати твердим послідовником і надійним символом демократії і прав людини".

У Казахстані, після проголошення незалежності, на всіх рівнях — від  сільських до Верховної Ради —  відбувся їх саморозпуск. Причому цілком добровільно, що вчергове здивувало світ загадковою східною організованістю. У березні 1994 р. в Казахстані обрано новий парламент (177 депутатів), який працював на професійній основі, але якраз через рік Конституційний суд країни визнав повноваження депутатів нелегітимними: виявлено факти порушення конституційних норм під час визначення виборчих округів і методики підрахунків голосів. Парламент було розпущено, прийнята відставка уряду. Законодавчі повноваження перейшли до Президента.

У квітні 1995 р. на всенародному референдумі, ініційованому Асамблеєю народів Казахстану, повноваження Президента Н. Назарбаєва подовжено до 2000 р. 

Конституція Республіки Казахстан прийнята всенародним  референдумом 30 серпня 1995 року. Відповідно до Основного Закону Республіки, Казахстан  проголошує себе демократичною, світською, правовою державою, вищими цінностями якої є людина, її життя, права і свободи.

Республіка Казахстан  є унітарною державою з президентською формою правління. Єдиним джерелом державної  влади є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через республіканський референдум і вільні вибори, а також делегує здійснення своєї влади державним органам.

Державна влада в  Республіці єдина, здійснюється на основі Конституції і законів відповідно до принципів її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки і взаємодії їх між собою з використанням системи стримувань і противаг.

Громадські об’єднання рівні перед законом. Не допускається незаконне втручання держави  у справи громадських об’єднань  і останніх у справи держави, покладання на громадські об’єднання функцій державних органів, державне фінансування громадських об’єднань.

Згідно з Конституцією, Президент Республіки Казахстан  є главою держави, її вищою посадовою  особою, визначає основні напрями  внутрішньої і зовнішньої політики держави, представляє Казахстан всередині країниі в міжнародних відносинах. Президент Республіки Казахстан обирається відповідно до конституційних законів повнолітніми громадянами Республіки на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні терміном на п’ять років. Одна і та сама особа не може бути обрана Президентом Республіки більше двох разів підряд.

Президент Республіки Казахстан  призначає чергові і позачергові  вибори до Парламенту республіки, за згодою Парламенту призначає на посаду Прем’єр-міністра Республіки; звільняє його від посади; за представленням Президента визначає структуру Уряду Республіки, призначає на посаду і звільняє з посади його членів; здійснює інші повноваження, передбачені Основним Законом країни.

Президент Республіки несе відповідальність за дії, здійснені при виконанні своїх обов’язків, лише у випадку державної зради і може бути за це відсторонений від посади Парламентом.

Парламент Республіки Казахстан  є вищим представницьким органом  Республіки, який здійснює законодавчі  функції. Термін повноважень Парламенту – чотири роки. Парламент складається із двох Палат: Сенату і Мажилісу. Сенат утворюють депутати, що обираються по дві особи від кожної області, міст республіканського значення і столиці республіки. Сім депутатів Сенату призначаються Президентом Республіки на термін повноважень Парламенту. Мажиліс складається з шістдесяти депатутів, які обираються по одномандатним територіальним округам.

Парламент на спільному  засіданні Палат за пропозицією  Президента Республіки вносить зміни і доповнення до Конституції; дає згоду на призначення Президентом Прем’єр-міністра Республіки; заслуховує доповідь Прем’єр-міністра про Програму Уряду, схвалює або відхиляє її; здійснює інші повноваження, покладені на Парламент Конституцією.

Президент Республіки може розпустити Парламент у випадках: винесення Парламентом вотуму недовіри Уряду, дворазової відмови Парламента дати згоду на призначення Прем’єр-міністра, політичної кризи в результаті нездоланних розбіжностей між Палатами Парламенту або Парламентом та іншими гілками влади.

Уряд здійснює виконавчу  владу в Республіці Казахстан, очолює систему виконавчих органів і  керує їхньою діяльністю, відповідальний перед Президентом Республіки, а  також підзвітний Парламенту республіки. Уряд Республіки Казахстан розробляє основні напрями соціально-економічної політики держави, заходи зміцнення її обороноздатності, безпеки, забезпечення громадського порядку і організує їх здійснення.

Президент Республіки має  право за власною ініціативою  прийняти рішення про припинення повноважень Уряду і звільнити від обов’язків будь-якого його члена. Звільнення з посади Прем’єр-міністра означає припинення повноважень всього Уряду.

Конституційна Рада Республіки Казахстан складається із семи членів, повноваження яких тривають шість років. Голова і два члени Конституційної Ради призначаються Президентом Республіки, два члени – Головою Сенату, два - Головою Мажилісу. Конституційна Рада у випадку суперечності вирішує питання про правильність проведення виборів Президента Республіки, депутатів Парламенту і проведення республіканського референдуму; дає офіційне тлумачення норм Конституції; розглядає інші питання, покладені на неї Основним Законом країни.

Місцеве державне управління здійснюється місцевими представниками і виконавчими органами, які відповідають за стан справ на відповідній території. Місцеві представницькі органи – масліхати – обираються населенням на чотири роки. Місцеві виконавчі органи входять в єдину систему виконавчих органів Республіки Казахстан, забезпечують проведення загальнодержавної політики виконавчої влади у поєднанні з інтересами і потребами розвитку відповідної території. Місцевий виконавчий орган відповідної адміністративно-територіальної одиниці очолює акім, який є представником Президента і Уряду республіки. Компетенція масліхатів місцевих виконавчих органів, організація і порядок їхньої діяльності, правовий стан установлюються законом.

На початку жовтня 1998 р. Парламент Казахстану прийняв  поправки до Конституції, подовживши термін повноважень глави держави до 7 років і призначивши позачергові президентські вибори на січень наступного року. Вибори 10 січня 1999 р. стали першими в історії Казахстану виборами глави держави, що проводилися на альтернативній основі. Крім Нурсултана Назарбаєва, були зареєстровані ще 3 кандидати. Акажана Кажагельдина екс- Прем’єр -міністра, основного, як стверджує незалежна преса, суперника діючого Президента, Центрвиборчком так і не зареєстрував кандидатом в Президенти. 

Місія ОБСЄ констатувала, що виборчий процес у Казахстані не відповідав міжнародним стандартам. Порушення полягали, зокрема, в тиску і залякуванні владою альтернативних кандидатів та їхніх прихильників, ускладненому доступі до ЗМІ, масованій пропаганді на користь нинішнього Президента в державних мас-медіа.

Хоча там як не було, Нурсултан Назарбаєв здобув переконливу перемогу на виборах. За його кандидатуру віддали голоси 81,7 відсотка виборців, які взяли участь у голосуванні. Таким чином, вісім наступних років ? до 3 грудня 2006 р. ? главою держави залишається перший Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. 

Напередодні виборів  до парламенту, які відбулися 19 вересня 2004 року, на з’їзді пропрезидентської  партії “Отан” Н.Назарбаєв оголосив про початок масштабної політичної реформи, метою якої є підвищення ролі парламенту в системі влади. Створено національну комісію з питань демократії і громадянського суспільства.

Наступницею нинішнього Президента Казахстану називають його дочку Дарігу Назарбаєву, яка нині є главою потужного казахського  медіа-холдінга «Хабар», керівником Міжнародного інституту сучасної політики, лідером заново створеної партії «Асад» (дослівно: «Всім миром»). «Асад», яка налічує 170 тисяч членів, має вдихнути нове життя в пропрезидентський табір, стомлений колишніми партіями влади, і дати бій опозиції у рамках легітимного політичного процесу. «Асад» стає провідною політичною партією в країні, Даріга Назарбаєва - другим після президента політиком. До речі, сама Д.Назарбаєва вважає, що Нурсултан Назарбаєв на наступних виборах буде балотуватися в Президенти. Це не суперечить Конституції.

Вибори Президента Казахстану відбулися в травні 2005 року. За діючого  главу держави проголосувало  понад 91 відсотка виборців. Явка становила 75,5 відсотка. Перемога на нинішніх виборах  принесла Нурсултану Назарбаєву ще сім років повноважень.

 

2. Аналіз суспільно-політичного устрою Узбекистану

Порівняно зважені політичні й економічні перетворення здійснюються в Республіці Узбекистан. Як відомо, родоплемінна структура тут суттєво розмита і не відіграє особливої ролі. Важливого значення надається традиціям колишніх могутніх середньоазіатських держав: Бухари, Коканду, Хорезму. Не випадково обраний 29 грудня 1991 року Президент Узбекистану Іслам Карімов, колишній перший секретар ЦК Компартії республіки, який народився в Самарканді — одній із двох столиць Бухарської держави, обрав як базову історію Бухари.

Ташкентська еліта тривалий час не могла усвідомити, чому їй належить підкорятися самаркандцю. Боротьба кланів, яка передувала остаточному  утвердженню Іслама Карімова, завершилася на його користь. При цьому і ташкентці, і ферганці, і, зрозуміло, самаркандці знайшли своє місце у владних структурах.

Підвалиною нової узбецької  державності стало вчення бухарських мислителів — від грізного еміра  Тимура до великого теолога Накшабанда. Іслам Карімов зазначив, що звертається до мудрості великого Тимура: заволодівши розумом людей, можна наказувати їм. У 1991 р. Іслам Карімов так відповів депутатам Верховної Ради Узбекистану на звинувачення його в диктаторських замашках: "У нашій республіці може бути або демократія, або порядок". І обрав порядок. Основна ідея президента: "На Сході владу не ділять". Досвід Південної Кореї, Чилі, Китаю і навіть Туреччини, як переконує Іслам Карімов, є найкращим доказом ефективності політики твердої руки стосовно центральноазійських країн.

Іслам Карімов, якого  в січні 2000 р. знову обрано Президентом  Узбекистану, — послідовний прихильник світської держави, однозначно наголошує  на своїй протидії ісламському екстремізму. Референдум, який відбувся в країні на початку 2002 р., продовжив термін повноважень Президента Узбекистану з нинішніх п’яти до семи років. Наступні вибори мають відбутися у 2007 році.

До речі, восени 2003 року старша дочка Іслама Карімова Гульнара - одна із найбагатших ділових жінок  Узбекистану - вийшла заміж за міністра закордонних справ Садика Сафаєва, який до того обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла Узбекистану в Сполучених Штатах Америки. Вважають, що Садик Сафаєв може стати наступником Іслама Карімова.

За Конституцією (прийнята 8 грудня 1991 р., зміни внесені 28 грудня 1993 року) Узбекистан – президентська республіка. Від імені народу Узбекистану можуть виступати тільки обрані ним Олій Мажліс і Президент республіки. Система державної влади Республіки Узбекистан ґрунтується на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Президент Республіки Узбекистан є главою держави і виконавчої влади. Водночас він є Головою  Кабінету Міністрів.

Президент Республіки Узбекистан обирається громадянами цієї країни на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні терміном на п’ять років, виступає гарантом дотримання прав і свобод громадян, Конституції і законів Республіки Узбекистан; представляє Республіку Узбекистан всерединікраїни і в міжнародних відносинах.

При виникненні в складі Олій Мажиліса Республіки Узбекистан неподоланних суперечностей, які ставлять під загрозу його нормальне функціонування, або неодноразового прийняття ним  рішень, що суперечать Конституції, Олій Мажліс може бути розпущений рішенням Президента, прийнятим за згодою з Конституційним Судом.