Аналіз досвіду боротьби з корупцією у зарубіжних країнах

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України    
Київський національний економічний університет  ім. Вадима Гетьмана 
Центр магістерської підготовки 
Кафедра правового регулювання економіки

 

РЕФЕРАТ

на тему:

АНАЛІЗ ДОСВІДУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

 

Підготував: 
Студент заочної форми навчання 
І групи 
Павлович М. П.

 

___________________

 

Перевірила: 
Доцент, кандидат юридичних наук 
кафедри конституційного та адміністративного права 
Макаренко А. В.

 

___________________

 

 

Київ - 2011

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ 3

1.1. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Китаї 3

1.2. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Ізраїлі 4

1.3. Аналіз досвіду боротьби з корупцією у Великобританії 5

1.4. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Німеччині 5

1.5. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Сінгапурі 6

1.6. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Японії 6

1.7. Аналіз досвіду боротьби з корупцією у США 7

1.8. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в інших країнах 10

ВИСНОВКИ 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 14

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Оскільки державна корупція стала однією з головних перешкод демократичного розвитку не тільки окремих країн, а й світового господарства в цілому, починаючи з 1980-х рр. ефективна державна антикорупційна політика розглядається як ключова проблема в більшості країн світу.

Кількість публікацій з питань розробки атикорупційної політики останнім часом помітно зросла. Відомі фундаментальні розробки в цьому напрямі 
М. Мельника, О. Прохоренка, публікації В. Зеленецького, А. Кальмана, В. Олуйка, А. Полешко, С.М. Серьогіна та ін. При цьому дискусійними залишаються проблеми створення антикорупційних інституцій та їх підпорядкування в системі державного управління. У зв’язку із цим виникає потреба дослідження зарубіжного досвіду розробки антикорупційної політики та вивчення можливостей його імплементації.

Мета антикорупційної політики може визначитися по-різному: негайне підвищення ефективності в приватному секторі, довгострокова динамічна ефективність економіки, її зростання, соціальна справедливість, політична стабільність. Відповідно до обраної мети використовують найбільш адекватні

антикорупційні заходи. Важливим теоретичним підґрунтям формування антикорупційних програм є аналіз зарубіжного досвіду в цій галузі.

Зменшення рівня корупції до безпечного в Україні, можливе лише за умови вивчення та втілення в життя закордонного досвіду боротьби із цим вкрай негативним соціальним явищем, в першу чергу успішно діючих в інших країнах політичних, правових та організаційних механізмів подолання корупції.  Виділення та вивчення закордонних програм, які спрямовані на протидію хабарництву та корупції, що довели на практиці свою ефективність, являє собою величезні перспективи для запозичення позитивного іноземного досвіду, особливо за відсутності власного реально діючого механізму протидії корупції.

 

1. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

1.1. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Китаї

Однією з країн, яка намагається реалізовувати антикорупційні практики, є Китай, де, з одного боку, корупція вкорінена в існуючих традиціях, з іншого – ця країна відчуває ті самі труднощі перехідного періоду, що й наша. Корупція неодноразово оголошувалася в Китаї найважливішою національною проблемою на партійних і державних форумах, періодично починалися кампанії боротьби з корупцією, що зводилися в основному до боротьби проти корупціонерів. Наслідком таких заходів було тимчасове зменшення корупційних проявів з їх подальшим бурхливим зростанням.

Основна причина невдач китайських антикорупційних кампаній сягає корінням у стратегію реформування економіки й політичної системи, обрану китайським керівництвом. Її суть – поступова лібералізація економіки при збереженні фундаменту політичної системи, великого державного контролю, політичного монополізму Комуністичної партії Китаю. Зокрема, під жорстоким державним і адміністративним контролем функціонують ринки землі й нерухомості, обмежується пересування громадян, особливо у вільні економічні зони, зберігаються елементи централізованого розподілу ресурсів, доля багатьох підприємств, виробництв залежить від організаційних рішень, прийнятих владою. Тим самим зберігаються й збільшуються всі описані вище негативні ефекти перехідного періоду, що спричинюють процвітання корупції.

Китай – типовий приклад країни з перехідною економікою, де зберігається сильна централізована влада, що, однак, не може приборкати корупцію внаслідок об’єктивних обставин, пов’язаних з перехідним періодом. Можна очікувати, що шанс на реальне обмеження корупції в Китаї з’явиться тільки після серйозної реконструкції політичної системи й зміни принципів державної присутності в економіці.

1.2. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Ізраїлі

В Ізраїлі антикорупційна атмосфера забезпечується системою “певного дублювання моніторингу” за можливими корупційними діями. Він здійснюється урядовими організаціями і спеціальними підрозділами поліції, відомством Державного контролера, що володіє незалежністю від міністерств і державних відомств, і громадськими організаціями типу "Відомства за чистоту уряду". Ці організації досліджують можливі корупційні точки, а у разі їх виявлення інформують органи розслідування. В Ізраїлі, через значні соціальні пільги для урядовців і безжального їх покарання при виявленні корупції, низова корупція практично відсутня. Доведених до суду корупційних злочинів в Ізраїлі не більше 5%, проте, репутація людини, замішаної в корупційному скандалі, вкрай небажана.

Ізраїль є однією з досить вільних від корупції країн. Це забезпечується  заходами, аналогічними тим, що застосовуються в Нідерландах, та системою певного дублювання моніторингу можливих корупційних дій.

Таке дублювання здійснюється урядовими організаціями й спеціальними підрозділами поліції, відомством Державного контролера, незалежним від міністерств і державних відомств, і громадськими організаціями, зокрема, відомством з боротьби за чистоту уряду. Ці організації досліджують можливі

корупційні прояви, а в разі їх виявлення інформують органи розслідування. Причому отримана інформація повинна в обов’язковому порядку доводитися до громадськості. Дуже важлива незалежність цих організацій від керівництва міністерств і відомств, чиї чиновники можуть бути залучені в корупцію. На управління з боротьби з корупцією, що входить до Адміністрації прем’єр-міністра, покладено також обов’язок постійно навчати чиновників запобігати можливим корупційним діям і координувати роботу різних внутрішньовідомчих служб з боротьби за чистоту державних органів.

 

1.3. Аналіз досвіду боротьби з корупцією у Великобританії

Високі стандарти громадянської поведінки в Британії є результатом політичних і законодавчих заходів, моральних змін та ефективнішого соціального контролю за державними службовцями. Ця країна має найдавніші тра диції боротьби з корупцією. Система антикорупційних механізмів тут врегульована на законодавчому рівні. Перший закон про корупцію в державних органах був прийнятий ще в 1889 році, закони про попере дження корупції - в 1906 і 1916 роках були реакцією суспільства на по ширення цього соціально-політичного явища. На відміну від традицій них правових принципів, ці закони вимагають від посадових осіб дово дити свою невинність.

Друга особливість -- це надзвичайно висока роль громадської думки, вона стежить за динамікою негативних явищ у суспільстві. Здебільшого громадські дебати точаться навколо питань, пов'язаних з лобіюванням і купівлею політичного впливу, проблем, створених зміною границь приватної і державної власності, моральним кліматом, хабарництвом, зловживаннями службовців місцевих органів влади, поліції, митної служби тощо.

Безпосередньо корупційні процеси у Великій Британії відстежує так званий Комітет Нолана, який було засновано в жовтні 1994 року. Його зусилля зосереджені на основних ділянках громадського життя, які викликають найбільшу стурбованість громадськості: це члени парламенту, які працюють консультантами фірм, що прагнуть впливати на державну політику; це колишні міністри та інші посадові особи, що працюють в тих галузях індустрії, регулюванням яких перед тим займалися в уряді та інші аспекти громадського життя. За результатами роботи Комітету па лата Громад парламенту вирішила призначити парламентського дирек тора стандартів, заборонити протекцію та розголосити сторонні заробі тки членів парламенту.

 
1.4. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Німеччині

В основу боротьби з корупцією в Німеччині покладено завдання знищення матеріальної, насамперед фінансової бази злочинних угруповань. Це досягається двома шляхами: конфіскаційним (конфіскація май на) і створенням належної правової бази для унеможливлення "відмивання" "брудних" грошей. Особливо слід виділити обов'язок бан ківських установ надавати правоохоронним органам інформацію про операції з грошима у розмірі понад 20 тис. німецьких марок за умов, що ця інформація буде використана виключно для розслідування. Законом закріплено правило: якщо громадянин робить внесок в банк у розмірі понад 50 тис. німецьких марок, він зобов'язаний пред'явити посвідчення особи.

Генеральна лінія німецького уряду у сфері запобігання корупції полягає в тому, щоб в результаті законодавчих, організаційних, кадрових та інших заходів унеможливити зловживання державним службовцем своїм посадовим становищем.

Серед антикорупційних механізмів, які запроваджуються в Німеччині, слід назвати намір створити реєстр корумпованих фірм. У даному разі Німеччина йде шляхом іноземного досвіду, зокрема ізраїльського. Його суть полягає в тому, що фірма, яка включена да такого ре єстру, позбавляється права виконувати будь-які державні замовлення, стає об'єктом більш пильної уваги з боку правоохоронних органів.

1.5. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Сінгапурі

Антикорупційна політика Сінгапуру вражає своїми успіхами. Її центральною ланкою є постійно діючий спеціалізований орган по боротьбі з корупцією - Бюро по розслідуванню випадків корупції, яке володіє політичною і функціональною самостійністю. Цей незалежний орган розслідує і прагне запобігати випадкам корупції в державному і приватному секторі економіки Сінгапура. Бюро перевіряє випадки зловживань серед державних чиновників і повідомляє про них відповідні органи для вживання необхідних заходів. Бюро вивчає методи роботи потенційно схильних до корупції державних органів з метою виявлення можливих слабкостей в системі управління та у випадку необхідності рекомендує вжити відповідних заходів главам цих відділів.

Головна ідея антикорупційної політики Сінгапура полягає в "прагненні мінімізувати або виключити умови, що створюють як стимул, так і можливість особи здійснення корумпованих дій". Це досягається за рахунок цілого ряду антикорупційних принципів, зокрема:

1) оплата праці державних службовців згідно формулі, прив'язаній до середньої заробітної платні успішно працюючих в приватному секторі осіб;

2) контрольована щорічна звітність державних посадовців про їх майно, активи і борги; прокурор має право перевіряти будь-які банківські, акціонерні і розрахункові рахунки осіб, підозрюваних в порушенні Акту про запобігання корупції;

3) велика строгість в справах про корупцію саме відносно високопоставлених урядовців для підтримки морального авторитету непідкупних політичних лідерів;

4) ліквідація зайвих адміністративних бар'єрів для розвитку економіки.

Боротьба з корупцією є одним з ключових чинників економічного успіху Сінгапура.

1.6. Аналіз досвіду боротьби з корупцією в Японії

Японський досвід боротьби з корупцією доводить, що відсутність єдиного кодифікованого акту, направленого на боротьбу з корупцією, не перешкоджає ефективному вирішенню проблеми. Норми антикорупційного характеру містяться в багатьох національних законах.

Особливе значення японський законодавець додає заборонам відносно політиків, державних і муніципальних службовців. Вони, зокрема, торкаються численних заходів, які політично нейтралізують японського чиновника  відносно приватного бізнесу як під час служби, так і після звільнення.

Як і в Сінгапурі, Японський законодавець встановлює суворі обмеження фінансування виборчих кампаній, партій і інших політичних організацій, вводить жорсткорегламентований порядок здійснення пожертвувань на користь кандидатів на виборах, політичних фондів, встановлює суворий порядок фінансової звітності. Порушення положень закону тягне за собою застосування санкцій.

Японський законодавець кваліфікує як кримінальний злочин дії політиків, що пробивають за винагороду від зацікавленої особи вигідне для неї рішення шляхом впливу на державних, муніципальних службовців, а також юридичних осіб з 50 % капіталу держави або місцевого самоврядування.

В Японії, як і в багатьох країнах, одним з найголовніших напрямів боротьби з корупцією є кадрова політика. Японським державним службовцям гарантована гідна оплата праці. Велику увагу японський законодавець приділяє етичній поведінці політиків і службовців. Так, з квітня 2000р. в країні діє Закон “Про етику державних службовців”, а так само затверджені урядовим указом етичні правила державного службовця і норми адміністративних покарань за їх порушення. В етичних правилах державного службовця даються визначення “зацікавленої особи”  і докладний перелік неетичних дій, що виключає довільне тлумачення вимог закону.

В квітні 2001 р. в Японії набув чинності Закон "Про розкриття інформації". Цей акт гарантує громадянам право на доступ до офіційної інформації, що є у урядових установах, і можливість подати апеляцію в Раду з контролю за розкриттям інформації в тому випадку, якщо уряд вирішить не розкривати певну інформацію. Ці умови дозволили громадським організаціям викрити декілька випадків корупції.

Таким чином, в Японії пріоритетними у сфері боротьби з корупцією стали:

1) заходи політичної економії (підзвітність політичного керівництва, реформа фінансування політичних партій і кампаній);