Финансовий потенциал

 

1. Теорико-методологічні аспекти фінансового потенциалу

 

 

1.1. Сутність та структура  фінансового потенціалу підприємства

 

Сучасний термін «потенціал підприємства» - максимально можлива  сукупність активних і пасивних, явних  і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної  системи підприємства у певному  середовищі господарювання з урахуванням  ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших  обмежень.[5 c36]

Також цей термін визначають як сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів  ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять  відповідні трудові, матеріальні, фінансові  та інформаційні ресурси, які залучаються  у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва  та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. З іншої  точки зору потенціал розглядають  як систему матеріальних та трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва.[6 c126] Основою для такого підходу є висловлювання К. Маркса про те. що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потенційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися».

Потенціал класифікують за такими ознаками

1. За рівнем абстрагованості:

- потенціал людства;

- природний;

- економічний;

- соціокультурний;

- психофізіологічний.

2. Залежно від рівня  агрегованості оцінки:

- потенціал світового  господарства;

- національної економіки;

- галузевий;

- регіональний;

- територіальний;

- добровільних об'єднань;

- підприємств;

- структурних підрозділів;

- операційних (виробничих) дільниць та окремих робочих  місць.

3. За галузевою ознакою:

- промисловий;

- транспортно-комунікаційний;

- науковий;

- будівельний;

- сільськогосподарський;

- сфери обслуговування  тощо.

4. За елементним складом:

- потенціал основних виробничих  фондів (засобів);

- потенціал оборотних  фондів (засобів);

- земельний;

- інформаційний;

- технологічний;

- кадровий (трудовий) тощо .

5. За спектром урахованих  можливостей:

- внутрішньосистемний;

- зовнішній (ринковий).

6. За функціональною сферою  виникнення:

- виробничий;

- маркетинговий;

- фінансовий;

- науково-технічний;

- інфраструктурний та  ін.

7. З огляду на спрямованість  діяльності підприємства:

- експортний;

- імпортний.

За мірою реалізації потенціалу:

- фактичний (досягнутий, реалізований);

- перспективний (вектор  розвитку).

Потенціал концентрує одночасно  три рівні зв'язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі  її становлення. У цьому плані  поняття «потенціал» фактично набуває  значення поняття «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і  використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У  цій своїй функції поняття  «потенціал» частково збігається з  поняттям «резерв».

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Потенціал  містить елементи майбутнього розвитку[31 c 359].

Отже, потенціал підприємства характеризується трьома основними  рисами:

Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної  діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

Друга риса. Можливості будь-якого  підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів, не залучених у виробництво.

Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається ще й навичками персоналу.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють  мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.

Структуру потенціалу підприємства складається з об'єктних та суб'єктних складових.

1. Суб'єктні складові пов'язані  із суспільною формою їх виявлення.  Вони не споживаються, а становлять  передумову раціонального споживання  об'єктних складових. До них  відносяться: науково-технічний  потенціал, управлінський потенціал,  потенціал організаційної структури  управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний потенціал - узагальнююча характеристика рівня  наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології).

Управлінський потенціал - це навички та здібності керівників усіх рівнів управління.

Потенціал організаційної структури  управління - це загальнокорпоративний  управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства.

Маркетинговий потенціал - це здатність підприємства систематизовано  визначати потреби попиту, організовувати виробництво, продаж і післяпродажне  обслуговування на задоволення потреб споживачів і використання потенційних  ринків збуту.[15 c49]

Логістичний потенціал - це максимальна продуктивність підрозділів, що відповідають за пересування матеріалів і готових виробів (транспортування, складування, збереження, сортування і  перерозподіл).

2. Об'єктні складові пов'язані  з матеріально-речовинною та особовою  формою потенціалу підприємства.

Інноваційний потенціал - сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових ідей.

Виробничий потенціал - наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції. (послуг). Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

- потенціал землі та  природно-кліматичні умови;

- потенціал основних фондів;

- потенціал оборотних  фондів;

- потенціал нематеріальних  активів;

- потенціал технологічного  персоналу;

- потенціал відтворення;

- фінансовий потенціал.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови - можливості підприємства використовувати  сукупні природні багатства у  господарській діяльності.

Фондовий потенціал - наявні та скриті можливості основних фондів.

Потенціал оборотних фондів - це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають  у виробничих запасах, незавершеному  виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх  періодів.[12 c112].

Потенціал нематеріальних активів - сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів.

Потенціал технологічного персоналу - здатність робітників виробляти  різні продукти, надавати послуги  чи виконувати роботи.

Потенціал відтворення - це сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні  підприємства або можуть бути додатково  залучені й використані відтворення  факторів виробництва.

Фінансовий потенціал - обсяг  власних, позичених та залучених  фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для  здійснення поточних і перспективних  витрат.

Також існують інтегруючі складові: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали.

Формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення  спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного  розвитку та ефективного відтворення.[11 c235]

Структура економічного потенціалу визначається:

- обсягом та якістю  наявних у нього ресурсів (кількістю  зайнятих працівників, основними  виробничими і невиробничими  фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними  ресурсами - патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

- можливостями керівників  та інших категорій персоналу  створювати певні види продукції,  інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним,  психофізіологічним та мотиваційним  потенціалом;

- можливостями менеджменту  оптимально використовувати наявні  ресурси підприємства (професійною  підготовкою, талантом);

- інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства  генерувати і трансформувати  інформаційні ресурси для використання  їх у виробничій, комерційній  та управлінській діяльності;

- інноваційними можливостями  підприємства щодо оновлення  техніко-технологічної бази виробництва,  переходу на випуск нової конкурентоспроможної  продукції, використання сучасних  форм і методів організації  та управління господарськими  процесами;

- фінансовими можливостями  залучення коштів;

- іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний  та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

 

 

1.2. Роль фінансово-економічного потенціалу у виробничо-господарській діяльності підприємства

 

Перехід країни до ринкової економіки диктує жорсткі та важкі  умови існування підприємств, одним  з яких є конкуренція. Рішення  цього питання можливо лише за умов відтворювання усіх складових  потенціалу суб’єктів господарювання. Саме це надасть можливість швидко реагувати та адаптуватися до мінливих тенденцій розвитку зовнішнього  та внутрішнього середовища. 

Кожне підприємство повинно  самостійно шукати внутрішні джерела  фінансування, раціонально ними керувати, досягаючи їх ефективного використання, повинно чітко орієнтуватися  у складному лабіринті ринкових відносин. Необхідно правильно оцінювати  стратегію подальшого розвитку, свій фінансовий стан виходячи з наявних  та прихованих фінансових ресурсів. Стан фінансів підприємства залежить від  багатьох складових, а саме: складу й обсягів фінансових ресурсів та доходів підприємства при визначених параметрах ринкового, ресурсного та виробничих потенціалів[25 c97].

Для ефективного та успішного  функціонування та забезпечення конкурентоспроможності підприємств необхідно якісно розвивати  не тільки матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові, а й фінансові  елементи потенціалу. Це обумовлює  особливу увагу керівників підприємницьких  структур до ефективного та доцільного використання фінансових ресурсів.

Фінансовий потенціал  у працях багатьох вчених визначається як обсяг власних, позичених та залучених  фінансових ресурсів підприємства, якими  воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат. Ці ресурси приймають участь у виробничо-господарській діяльності та залучаються для фінансування певних стратегічних напрямів розвитку підприємства.[9 c319] Таким чином, фінансовий потенціал забезпечує можливість трансформації ресурсного і виробничого потенціалів в результати діяльності підприємства. Не менш важлива і його роль у відтворювальних процесах на підприємстві.

До складу фінансового  потенціалу включаються різні фінансові  ресурси, що складаються, в свою чергу, зі статутного, додаткового і резервного капіталів, цільового фінансування, фондів накопичення, оборотних активів  тощо. Таким чином, фінансовий потенціал  можна визначити як фінансові  ресурси, з приводу яких виникають  відносини на підприємстві з метою  досягнення його ефективного та рентабельного  функціонування.

Характеристика фінансового  потенціалу може бути виконана з позиції  як короткострокової, так і довгострокової перспективи. У першому випадку  говорять про ліквідність і платоспроможність  фірми, у другому – про її фінансову  стійкість. До певної міри фінансовий потенціал виступає в ролі важеля, що формує механізм динамічної трансформації  ресурсів у результати діяльності підприємства. Не менш важлива і його роль у  відтворювальних процесах на підприємстві.[17 c159]