Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2013 в 18:25, курсовая работа
Дана тема полягає у тому, що коли ми розглядаємо будь-яке стародавнє вчення, наприклад, вчення Аристотеля «Про душу», то ми часто забуваємо про те, що свого часу воно було актуальним, виражало останні і гострі проблеми філософії і людської думки і взагалі слугувало дієвим знаряддям у культурному перетворенні світу. Але навіть і не тільки у IV ст. до н.е., а й у сьогоденні вчення Аристотеля може служити таким актуальним знаряддям філософської і культурної думки, піднімати животрепетні, далеко ще невирішені питання теорії буття та існування душі у ньому.
ВСТУП……………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. ОСНОВИ ФІЛОСОФІЇ АРИСТОТЕЛЯ…………………….5
1.1. Сторінки біографії Аристотеля і його філософська спадщина…...5
1.2. Наукова орієнтація філософа……………………………………...10
РОЗДІЛ. 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЧЕННЯ ПРО ДУШУ У СВІТОГЛЯДНІЙ ФІЛОСОФІЇ ВЕЛИКОГО МИСЛИТЕЛЯ……....16
РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ДУШІ У ТРАКТАТІ ФІЛОСОФА «ПРО ДУШУ» І В «ЕТИЦІ»……………………………………………….…..21
3.1. Вчення «Про душу» у психології Аристотеля……………………21
3.2. Три визначення душі у трактаті «Про душу»….…………………22
3.3. Структура людської душі в «Етиці»………………………………30
ВИСНОВОК……………………………………………………………32
БІБЛІОГРАФІЯ……………………………………………………….34
«Сходам живих істот» відповідають в Аристотеля і «сходи душі». Таким чином, «сходи живих істот» у психологічному аспекті мають три щаблі:
1. Перша і сама загальна ступінь - рослинна душа, яка здатна до розмноження і харчування.
2. Рослини не відчувають, їхня взаємодія із середовищем фізична.
3. У тваринної душі
з'являється здатність
4. Людська душа, на
відміну від рослинної та твари
Людська душа складається
з трьох частин, володіючи усіма
функціями рослинної і
В «Етиці» людська душа поділена на дві головні частини: розумну і нерозумну, остання ж — на рослинну і жагучу. Розумна частина душі розділяється на практичний і теоретичний розум. Практичний розум повинен панувати над жагучою частиною душі. Теоретичний же, споглядальний розум, не має відношення до афективної частини душі. Саме ці прагнення рухають душею. Рухає і практичний розум. При цьому розум завжди правильний, а прагнення не завжди правильні. Теоретичний же розум — це чистий суб'єкт пізнання. Він ділиться Аристотелем на розум, що стає всім, і на розум всевиробляючий, що пізніше було названо відповідно: пасивним і активним інтелектом.
БІБЛІОГРАФІЯ
Информация о работе Сторінки біографії Аристотеля і його філософська спадщина