Освіта як відкрита система

Херсонський державний університет

Факультет технологій та сфери обслуговування 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

 Освіта  як відкрита система 
 
 
 

Виконав:                                                                                     студент 511 групи

                                                                                                                Зінченко Д. 

Перевірив:                                                                                        доц. Яцула Т.В. 
 
 
 

Херсон 2011 

Зміст

1.Глобалізація  освіти.............................................................................................3;

2.Відкритість  освіти..............................................................................................5;

3. Система підготовки на основі використання інформаційних технологій...............................................................................................................8;

Висновки...............................................................................................................11;

Список використаних джерел.............................................................................12. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Глобалізація  освіти

ХХІ століття несе з собою зовсім нову економіку  та інше суспільство, що буде мати глибокі наслідки для освіти. Освіта повинна прилаштовуватися до таких ключових  чинників, як глобалізація,  постійно змінна технологічна ситуація, революція в інформації і комунікації і, як наслідок, прискорення темпу соціальних змін. У сучасний час у світі спостерігається інтенсивний процес зміни системних властивостей освітньої системи, підвищення її сприйнятливості до інновацій в науково-технологічній сфері.

Цей процес напряму  пов'язаний з процессами інформатизації світової спільноти і, відповідно, освіти, що швидко розвивається, як його невід'ємної частини. Знімаються просторово  - тимчасові бар'єри і обмеження, що служили, в деякій мірі, перешкодами для вільного “відкритого” освітнього процесу, формуються матеріальні, соціальні і психологічні передумови для утворення відкритого типу. Освіта стає “відкритою системою”, а її аналіз і є метою нашої статті. Змінюється час. Змінюються підходи до освіти. Поняття освіти як “відкритої системи” вченими трактується по-різному в залежності

від підходів до розвитку суспільства чи проблемного поля діяльності.

Серед вітчизняних вчених слід назвати, насамперед, праці В.Андрущенка, Л.Губерського, В.Журавського, І.Зязюна В.Кременя, С.Кримського, В.Лутая, М.Поповича, В.Ярошовця та інших. Зазначені проблеми активно досліджують російські вчені, науковці, що репрезентують

різні країни світу. Це А.Адамский, А.Бердашкевич, М.Генсон, Г.Гершунский, В.Ледньов тощо.

Проблеми трансформації  освіти адекватно до сучасних світових вимог і внутрішніх соціокультурних та економічних потреб досліджують у спеціальній літературі та широко використовується у різних контекстах і наукових публікаціях із педагогіки, соціальної філософії, філософії освіти, соціології освіти Н.Бордовська, Н.Булгакова, Е.Гусинський, В.Кремінь, А.Лігоцький, М.П.Лукашевич, В.Лутай, І.Підласий, Ю.Турчанінов, А.Реан, Н.Щубелки та багато інших науковців.

Сучасні нюанси інтеграції у освіті допомагають віднаходити публікації українських філософів  – Є.Бистрицького, М.Бургіна, А.Ішмуратова, М.Култаєвої, О.Мамалуя, М.Поповича, В.Шкоди, російських  філософів  – В.Лекторського, В.Біблера, Л.Іоніна, В.П.Кузьміна, М.В.Кузьміна, І.Т.Касавіна, 3.А.Сокулер, М.Мамардашвілі, Н.Овчиннікова, Ф.Я.Режабека, А.К.Сухотіна, В.С.Тюхтіна, М.І.Штеренберга, Н.С.Юліної тощо.

В основних документах про освіту та працях педагогів викладено, що основними принципами змісту сучасної освіти України проголошено  гуманітаризацію, диференціацію, інтеграцію, а також  відкритість системи

освіти. Гуманітаризація передбачає посилену увагу до особистості загалом, створення найбільшого сприяння розвитку всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей та є багатоаспектним явищем, яке здійснюється

можливостями  не лише гуманітарних, а й інших  предметів. Принцип  диференційованого підходу  до визначення змісту освіти полягає у забезпеченні різних шляхів формування змісту предметів і різних способів

організації його засвоєння.  Інтеграція  як принцип  реформування змісту освіти спрямовується на забезпечення "цілісності сприймання навколишнього" шляхом впровадження інтегрованих занять та інтегрованих курсів, які об'єднують різнорідні знання навколо певного поняття чи теми.

Відкритість системи  освіти пов'язана з її орієнтованістю на цілісний неподільний світ, його глобальні проблеми, усвідомленням  пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими і класовими, інтеграцією у

світові освітні  структури. На думку Клепко С.Ф.: “відкритість освіти  – це її здатність забезпечити відкритий простір для розвитку особистості, для освоєння нею відкритого світу, вільного від ідеологічних догм і купюр, від евфемізмів і недомовок. Це розгорнутість освітньої системи до інтересів і потреб, повсякденного життя особистості і суспільства, до співпраці учня і вчителя, суспільства і навчальних закладів. Відкритість освіти  -

це її готовність до зустрічі, діалог з іншими освітніми системами і педагогічними культурами, до усвідомлення їх спільності, їх глибинних гуманістичних цінностей і неподільності сучасного глобального світу освіти  – як зростаючої взаємозалежності його доль. І на цій основі – готовність до інтеграції у світову освітню спільноту” [5, 17]. 
 

2.Відкритість  освіти 

Відкритість освіти, як відсутність визначеного образу освіченості, є логічно суперечливим поняттям: чим більше відкритості, тим  менше заданих суспільними інституціями образів та ідеалів освіченості, отже виникає загроза виявитися з нижчим рівнем освіченості, який забезпечує жорстко стандартизована система освіти. Якщо йти за настановами відкритої філософії, вільної педагогіки, то ми зустрічаємося з небезпекою повторювати в індивідуальному зростанні особистості значну кількість помилок, яких припустилося людство протягом своєї історії. Але ж освіта, власне, є "мегамашина", за допомогою якої суспільство прагне не допускати помилок минулих поколінь. Позбутися контраверз між відкритістю освіти і суспільними потребами у певному обсязі освіченості покликана гармонійна система основних принципів функціонування системи освіти. Система освіти в України та інших країнах  - відкрита, що безперервно розвивається та володіє рядом властивостей, а саме:

1. Система освіти ефективна, якщо відповідає часу і грунтується на стратегії розвитку суспільства і людини в ньому.

2. Система освіти  орієнтована на майбутнє.

3. Система освіти постійно оновляється метою, змістом, освітніми технологіями, організаційними формами, механізмами управління.

Отже, в даний час освіта як “відкрита система”, з одного боку, розглядається як  філософська категорія, що визначає сучасний світогляд, але з іншого боку вона повинна будуватися відповідно до кібернетичного принципу відкритих систем, як будь-яка інша система, що розвивається. Відповідно до своїх дидактичних властивостей сучасні інформаційні технології впливають на всі компоненти освітньої сфери, у тому числі і освітні форми, тому відкрита освіта все інтенсивніше завойовує місце на ринку освітніх послуг, стає базовою формою самоосвіти.

Відмінність відкритої освіти від класичної в тому, що розділення того, хто навчається та навчального закладу, як гаранта якості освіти відповідно до державних стандартів, набагато більш істотне.

На думку ряду російських вчених: “Сьогодні відкрита освіта потрактує як педагогічна система, в якій реалізується процес синхронного або асинхронного дистанційного навчання з підтвердженням освітнього цензу”[3]. Тому як педагогічна технологія, відкрита освіта базується на принципах сучасного дистанційного навчання [1].

У свою чергу  останнє, згідно офіційному визначенню, прийнятому American Council Education, це система і процес, який сполучає учнів з різноманітними ресурсами навчання. Таким чином, він орієнтується на використанні мережних комунікаційних технологій, що розвиваються, і базуються на

ієрархії локальних  обчислювальних мережах навчальних закладів, навчальних регіонів, центрів і на використанні глобальної сіті Internet, до яких підключаються як колективні, так і локальні користувачі. Використання

в утворенні нових інформаційних технологій, їх доступність привели до зміни традиційної моделі взаємодії суб'єктів навчального процесу. Трикомпонентна модель навчання, що включала вчителя, книгу і учня,

переросла в багатокомпонентну, в якій зазнали значної зміни традиційні компоненти, і з'явився ряд нових, пов'язаних із принциповою зміною технології взаємодії суб'єктів навчального процесу. Таким чином, як випливає з вищевикладеного, в даний час найпоширенішим підходом у відкритій освіті є підхід, що відображає традиційні методи навчання та сучасні мережні інформаційні технології.  У цьому випадку дистанційний процес навчання припускає обмін інформацією між викладачем і тим, хто навчається (або групою) за допомогою відповідних комунікативних засобів.

Звичайно в  такій технології той, хто навчається одержує пакет з теоретичною інформацією, прикладами і завданнями для контролю. Оцінка рівня засвоєння матеріалу здійснюється викладачем по результатах, що передаються тому, хто навчається. В цьому випадку, як знання, оцінюється якась статична інформація, а сам активний процес  їх витягання і конструювання залишається зовні поля видимості викладача. Проте могутній інформаційно-технологічний інструмент, який доступний всім сторонам

відкритого освітнього процесу, дозволяє створювати абсолютно  інше інтерактивне віртуальне освітнє середовище, що спонукає тих, хто навчається, до створення власних освітніх продуктів. І в цьому випадку під

дистанційним навчанням у відкритому освітньому процесі розуміють навчання за допомогою засобів комп'ютерних інформаційних телекомунікаційних технологій при яко-му всі суб'єкти освіти, не дивлячись на віддаленість, беруть участь в навчальному процесі, направленому на створення внутрішніх надбань та освітніх продуктів. Безумовно, віртуальний освітній процес принципово відрізняється від традиційного процесу перш за все тим, що він актуалізується тільки під час самої взаємодії. Тому він унікальний для кожної взаємодії учень – вчитель, а також заздалегідь не визначений для суб'єктів взаємодії. В зв'язку з цим традиційні педагогічні,

психологічні  і методичні технології управління навчальним процесом абсолютно незастосовуються. Оскільки в кожному конкретному освітньому акті віртуальне середовище індивідуальне і залежить від безлічі різних причин (ситуацій), а самою відповідною є модель ситуаційного управління при використанні якої можна зберегти в навчальному процесі всі принципи, декларовані дистанційним навчанням, і, перш за все найважливіший з них  – принцип індивідуальної освітньої траєкторії навчатися у відкритому освітньому просторі. Сучасні інформаційні технології відкривають абсолютно нові можливості в організації процесу навчання, заснованого на використанні цих технологій. Створюються можливості для використання і застосування в процесі навчання як раніше відомих технологій, так і сучасних, а також нових інформаційних і комунікаційних технологій. При цьому не слід забувати про корисні аспекти традиційних методів навчання, особливо про особову природу відносин вчитель–учень. Навчання, засноване на використанні нових технологій, повинно відігравати вирішальну роль в розвитку навчання протягом всього життя. Така освіта характеризується здатністю надавати підтримку тим, хто навчаються завдяки наданню їм різноманітних способів отримання освіти, щоб задовольнити їх власні потреби в освіті. 

3.Система підготовки на основі використання

інформаційних технологій 

Необхідно використовувати  нові технології для забезпечення найширшого доступу до освіти. Їх слід використовувати, щоб зробити відстань неважливою, і щоб забезпечувати більш легкий доступ кожної людини до знання, заснованого на навчальному плані, а також до професійного керівництва при отриманні інформації.

Система підготовки на основі використання інформаційних  технологій повинна відображати  специфіку професійної діяльності формувати у них здатність адаптуватися в професійному середовищі і методично грунтуватися на сучасних досягненнях педагогіки, психології та інформатики.