Найдавніші поселення первісної людини на території України

          Найбільшою давньоземлеробською  культурою мідно–кам’яного віку  є трипільська культура. Свою  назву вона отримала за місцем  першої характерної археологічної  знахідки біля села Трипілля  на Київщині у 1893 році, дослідженої славнозвісним Вікентієм Хвойкою.

          В Україні виявлено понад 1000 пам’яток трипільської культури, які розташовані у Середній Наддніпрянщині, Надпрутті, Надбужжі, Наддніпрянщині та Покутських Карпатах (область, обмежена Карпатами й річками Дністер і Черемош).

          Трипільські села розташовувались на високих рівних місцях поблизу річок. Поселення налічували від кількох десятків жител і господарських споруд і до поселень, що складалися більш ніж з тисячі різних споруд (як наприклад трипільське поселення на Черкащині – Майданецьке, яке налічувало близько 25 тис жителів і 2 тис жител). Селища забудувалися за чітким планом: житла споруджувалися кількома рядами або колами навколо майдану з громадськими спорудами-святилищами. Будинки були глиняними з дерев’яними каркасом, а дахи укривалися солом’яними чи очеретяними снопиками. Житла мали маленькі округлі віконця. Складалися з декількох кімнат і навіть містили піч.

          Окрім домашніх вівтарів-жертовників  (які мали вигляд хрестоподібного  глиняного підвішання, розписаного фарбами, на якому стояв культовий посуд та жіночі фігурки), трипільці мали окремі храми, у яких проходили свята, пов’язані з культами природи та родючості. В деяких храмах або біля них були знайдені жертовні людські поховання для збільшення родючості землі, збереження достатку, захисту від злих сил. Духовний світ трипільців надзвичайно цікавий: на своїй розписній кераміці вони вимальовували символічні знаки (хвилясті орнаменти сонця, води, місяця, рослинності тощо).

          Основу господарства трипільців складало землеробство і приселищне скотарство. Основними знаряддям обробітку землі слугували мотика з кам’яним або роговим робочим кінцем, дерев’яне рало й парна упряжка великої рогатої худоби. Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь, просо, жито, бобові, коноплі.

          Щодо етнічної належності племен  трипільської культури на сьогоднішній  день єдиної точки зору не  існує. Деякі вчені (наприклад  Даниленко) вважають, що трипільці  є предками фракійців, інші дослідники (наприклад Рибаков) стверджують, що племена трипільців є пращурами слов’ян. Особисто мені імпонує друга думка, адже ментальність слов’янина дуже схожа на трипільську: споконвіків основою господарства слов’ян було землеробство і скотарство, а тому і безперечно культ родючості відігравав важливу роль у житті народу, саме у зв’язку з цим простежуються навіть дещо схожі релігійні вірування у слов’ян і трипільців.

                                                 Бронзовий вік

          З самої назви бронзовий вік  стає зрозумілим, що характеризується він винаходом бронзи (сплав міді й олова) – першого штучного справу, виготовленого людиною. Бронза твердіша і має нижчу температуру плавлення, ніж мідь, тому винайдення цього сплаву стало важливим кроком людства. Металургійними осередками тоді існували на Закарпатті та в Північному Причорномор’ї (усього на території України діє приблизно 10 бронзоливарних майстерень).

          Відокремлюється землеробство від скотарства, поширюється одомашнений кінь, розвиваються нові ремесла. Поширюється товарообмін між племенами. Суттєві зміни відбуваються в той час і в суспільному житті: збільшується кількість населення, великі племена розпадаються, заселяються нові землі, завойовуючи місцеві племена або мирно співіснуючи з ними.

          На території України в епоху бронзи існувало майже 20 археологічних культур.

Це свідчить про зростання певної відособленості господарського та культурного розвитку окремих людських колективів. Племена  і народи утворювали три етнічно-культурні  зони, які розрізнялися за походженням населення, особливостями господарства, міфічних вірувань. Перша зона утворилася на Поліссі, до неї входили нащадки місцевих мезолітичних племен, які потрапили до Європи за часів палеоліту. Друга зона розташувалась у степу, до неї увійшли кочові й напівкочові племена, походження яких пов’язують з індоєвропейськими енеологічними місцевими племенами й населенням, яке прийшло зі східних степів і Кавказу. І остання, третя зона, займає лісостепову територію, до неї відносять предків праслов’ян – індоєвропейські племена з давніми традиціями землеробських культур, у тому числі трипільської. 

                                                   Залізний вік

          Залізний вік характеризується  появою заліза, яке добували із залізної руди. Першим народом, який почав виготовляти й застосовувати залізо були кіммерійці. Це найдавніший народ на територіях України, назва якого нам відома з писемного джерела (а саме з «Одіссеї» Гомера). Кіммерійці панували в Північному Причорномор’ї від кінця II тис доVII ст. до н. е. (давні автори навіть вказують, що ці землі в давнину називались Кіммерією). Вони належали до іранської мовної групи. Влада у кіммерійців належала царям і рабовласницькій знаті.

          У другій половині VII ст. кіммерійці були розгромлені скіфами. Новий народ зайняв територію від Дунаю до Дону. Тут вони шляхом об’єднання кількох племен утворили власну державу – Велику Скіфію, що проіснувала аж до III ст. до н. е., столицею якої було Кам’янське городище на Дніпрі. Скіфи також належали до іраномовної групи племен з рабовласницькими відносинами. Вони поділялися на царських скіфів (панівний клас), скіфів-кочівників та скіфів-орачів (яких відносять до предків слов’ян). Скіфи мали свою релігію та міфологію (вважали, що вони походять від Геракла), храмів не будували, а лише споруджували жертовники на честь бога війни (кожного 10 полоненого приносили у жертву), скіфські прикраси мали свій «звіриний стиль», тобто зображення міфічних тварин (птахів, риб, пантер, оленів) та боротьбу між ними. Широко використовувався метал: були майстри-металурги, що займались ковальським, залізоробним та ливарним виробництвом. Археологами було досліджено багато курганів – скіфських могил із пагорбом-насипом, в які клали зброю, прикраси, одяг, їжу, гроші тощо, але, на жаль, велика кількість курганів була розграбована. Більшість таких могил-пагорбів знаходиться в пониззі Дніпра: Чортом лик, Куль-Оба, Солоха - курган, в якому було знайдено відомий золотий гребінь, Товста Могила - курган, в якому знайшли славнозвісну скіфську пектораль.

          У III ст. до н. е. скіфи були витіснені сарматами. Новий народ утворює на завойованих землях свою рабовласницьку державу – Сарматію. Сармати займались кочовим скотарством (жили в кібітках), ремеслами. Вперше ці племена згадує Геродот, який переказав легенду про походження сарматів від шлюбів скіфських парубків з амазонками. Можливо саме через це у сарматів великою пошаною користувалася жінка. До речі в цих племенах жінки теж воювали, а при розкопках сарматських могил навіть виявили, що майже в усі жіночі могили поряд з прикрасами та одягом клали зброю. Археологічні пам'ятки сарматів є досить близькими до скіфських. Тому не відразу вдалося виділити їх з великої групи пам'яток, які довгий час об'єднувалися під загальним поняттям скіфської старовини. 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                   Висновок

          Залежно від знарядь праці, вмінь, ступеня розвитку та способу життя первісної людини вчені поділяють найдавнішу історію України на кам’яний вік (який складався з палеоліту, мезоліту та неоліту), мідно - кам’яний вік, бронзовий вік та залізний вік.

          Палеоліт можна поділити на  ранній, середній та пізній. За  часів палеоліту людина навчилась  використовувати вогонь, почала  виготовляти одяг із шкіри  тварин, робити перші примітивні знаряддя праці. Велике зледеніння припало як раз на палеолітичну добу: на території України змінюється клімат, виникають такі тварини як мамонти, печерні леви та печерні ведмеді. В людини починають формуватися почуття родинних зв’язків, відбувається розподіл праці, з’являються міфологічні уявлення та вірування (анімізм, фетишизм, тотемізм, магія). Першим людським колективом було людське стадо, але з часом люди об’єднуються в племена, починає утверджуватись родовий лад. Люди ведуть привласнювальний спосіб життя (основа господарства - збиральництво та полювання).

          Мезоліт можна вважати перехідним етапом від палеоліту до неоліту. В цю добу спостерігається потепління: встановлюється клімат у Європі, подібний до сучасного, з’являється багата флора й фауна. Під час мезоліту відбувається вдосконалення знарядь праці (з’являються лук і стріли, гачки, гарпуни). Поширюється рибальство. Виготовляється примітивний посуд (плетиво з лози обліплювалось глиною).

          Неоліт характеризується неолітичною революцією – процесом переходу від привласнювальних форм господарства до відтворювальних. З’являється землеробство і скотарство, відбувається вдосконалення знарядь праці (з’являються нові техніки обробітку каменя – свердління, пиляння, шліфування), виникає прядіння й ткацтво, поширюється виготовлення кераміки.

          Енеоліт характеризується появою першого металу – міді. В цей час з’являється трипільська культура – найбільша землеробська культура мідно–кам’яного віку. Перше поселення відкрите Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля на Київщині звідси і назва – трипільська культура.

          Бронзовий вік характеризується появою першого штучного сплаву – бронзи. В цей час відокремлюється землеробство від скотарства, поширюється одомашнений кінь, розвиваються нові ремесла. Поширюється товарообмін між племенами. Збільшується кількість населення, великі племена розпадаються, заселяються нові землі, завойовуючи місцеві племена або мирно співіснуючи з ними.

          Залізний вік характеризується  появою заліза. Перший народ. Що використовує залізо – кіммерійці. З часом їх витісняють скіфи, а після скіфів територію України займають сармати.

          Зробивши таку величезну подорож  у минуле я побачила як розвивались  наші предки, як і чим вони  жили. Ознайомившись з першими поселеннями первісної людини, переглянувши певні археологічні матеріали, я змогла краще осягнути розвиток людства 
 
 
 

                             Список використаної літератури: 

1.Субтельний  О. Україна історія, Київ 1993 

2.Яковенко Н.М.Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVIIIст.,1997 

3.Святокум О.Є.  Історія України,2010 

4.Мицик Ю.А., Бажан  О.Г., Власов В.С. Історія України  - 2005